Компанія Evergreen уже вдруге створила мем світового масштабу. Майже 30 років тому вона загубила контейнер із «жовтими каченятами», які досі дрейфують океанами і допомагають вивчати течії

Двадцять третього березня контейнеровоз MV Ever Given компанії Evergreen сів на мілину на півдні Суецького каналу і заблокував прохід для інших суден. Тільки 29 березня судно вдалося зняти з мілини і розблокувати канал. За цей час компанії зазнавали збитків, а користувачі по всьому світу публікували в соцмережах меми. Однак компанія Evergreen вже не вперше опиняється в центрі світової уваги. У 1992 році з її судна в океан потрапило близько 30 тисяч дитячих пластмасових іграшок, серед яких були жовті каченята. Відтоді вони перетнули три океани, їх знаходили на узбережжях різних континентів. Океанологи використовували дані про переміщення іграшок, щоб вивчати морські течії. Ця історія стала популярною в ЗМІ. За її мотивами писали книги, пісні, знімали мультфільми. «Бабель» згадує історію «жовтих каченят», які стали першим всесвітнім мемом від компанії Evergreen.

Десятого січня 1992 року контейнеровоз Ever Laurel, який ішов із Гонконгу в США, потрапив в ураган у північній частині Тихого океану неподалік від Алеутських островів. Під час шторму за борт змило 12 контейнерів. В одному з них була партія дитячих пластмасових іграшок для ванни, виготовлених у Китаї. Усього 7 200 картонних упаковок, у кожній з яких був набір з чотирьох фігурок тварин завдовжки приблизно сім з половиною сантиметрів — жовте каченя, зелене жабеня, червоний бобер і синя черепаха.

Під час падіння контейнер пошкодився, картон швидко розмокнув, іграшки опинилися у воді. Так почалася їхня багаторічна подорож світовим океаном.

Через десять місяців, у листопаді 1992 року, перші іграшки виявили біля берегів Аляски — приблизно за три тисячі кілометрів від місця аварії. До серпня 1993 року уздовж східного узбережжя Аляски знайшли вже близько 400 іграшок.

Цією знахідкою зацікавилися американські океанологи Кертіс Еббесмеєр і Джеймс Інгрехем. Вони займалися дослідженням морських течій, зокрема, і на підставі даних про переміщення морського сміття.

Річ у тім, що океанські течії неймовірно складно нанести на карту. Їх немає на звичайних супутникових знімках, вони покривають тисячі кілометрів і можуть змінювати напрямки під впливом різних факторів — вітру, щільності води, припливів. Сьогодні течії вивчають за допомогою розширених супутникових знімків, математичного та компʼютерного моделювання.

Однак багато вчених досі використовують старовинний метод — пляшку, що дрейфує. Ідея цього методу в наступному: дослідники запускають у певному місці океану щільно закупорену скляну пляшку із запискою всередині; в записці — прохання до тих, хто її знайде, звʼязатися з дослідниками і надіслати місце і дату, де було знайдено пляшку. Таким чином океанологи можуть розробляти теорії про напрямок і швидкість океанських течій у цьому районі.

Такий метод найдешевший, проте має дуже велику похибку. У 2012 році з двох тисяч пляшок, запущених в океан, вдалося знайти тільки 70. Ось чому ще на початку 1990-х Еббесмеєр та Інгрехем зосередилися на відстеженні океанічного сміття, особливо на втрачених вантажах. Вони розробили компʼютерну програму OSCUR (Ocean Surface Currents Simulation — моделювання поверхневих течій океану).

У моделі використовуються вимірювання атмосферного тиску, починаючи з 1967 року, для розрахунку напрямку і швидкості вітру над океанами і відповідних поверхневих течій. Спочатку програму створювали для допомоги рибальству, але її також використовують, щоб знайти втрачені в морі вантажі та уламки суден, що затонули.

У 1990 році цю модель протестували для того, щоб відстежити партію з понад 60 тисяч кросівок Nike. Тоді 21 транспортний контейнер, який прямував з Кореї в США, змило в північну частину Тихого океану.

Але саме пластмасові тваринки виявилися найціннішими для наукових досліджень сильних океанських течій. Передовсім тому, що вони не вбирають воду. Їх назвали Friendly Floatees — дружелюбні плавці або поплавці.

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х історія плавання цих іграшок набула популярності, і її почали висвітлювати багато світових медіа. Саме завдяки ЗМІ усіх Friendly Floatees почали називати «гумовими жовтими каченятами».

За цей час, за даними вчених, вони встигли перетнути три океани — Тихий, Північний Льодовитий і Атлантичний. Від місця аварії вони потрапили на Аляску, обігнули Японію і повернулися до берегів Північної Америки. У 2003 році їх виявили на північно-східному узбережжі США у штаті Мен. Під час плавання деякі каченята відділилися і попрямували до Європи, інші випливли на Гаваях. Ще одну частину віднесло Північно-Тихоокеанською течією на південь від місця аварії до берегів Індонезії, Австралії та Південної Америки.

Крім учених, ця історія зацікавила американського письменника і публіциста Донована Хона. Він простежив увесь шлях іграшок — від компанії-виробника до судна Ever Laurel. І саме Хон зʼясував, що керуючою компанією цього контейнеровоза була Evergreen. У 2011 році він опублікував книгу за результатами свого розслідування.

Історія з «жовтими каченятами» стала настільки популярною, що за її мотивами писали дитячі книги та пісні, а Disney навіть випустила мультсеріал. За час подорожей світом каченята і бобри зблякли, але черепахи і жабенята зберегли свій первинний колір. Зараз вони стали предметами колекціонування, їхня ціна сягає тисячі доларів.

Спочатку океанолог Кертіс Еббесмеєр, який досліджував подорож іграшок океаном, був не в захваті від того, що всі чотири види тварин підмінили одними каченятами. Але з часом змирився. Саме жовте каченя, яке пливе морем, зображене на обкладинці його автобіографії 2009 року, присвяченої дослідженням плавучого морського сміття.

В останні роки каченята та інші іграшки з цієї партії зустрічаються все рідше. Однак Еббесмеєр каже, що у нього достатньо роботи. Адже з кінця 1990-х океанами плаває ще 34 тисячі хокейних рукавичок і пʼять мільйонів блоків «Лего».