Угода про космос забороняє державам захоплювати Місяць та астероїди, а компаніям — ні. Пояснюємо, чому

Основні міжнародні принципи використання космічного простору погодили в деклараціях ООН майже пʼятдесят років тому. Це був період холодної війни та гонки озброєнь між наддержавами. Тому головні правила зводилися до того, що космос оголошувався відкритим для мирних досліджень на благо людства, а державам заборонялося розміщувати там ядерну зброю та претендувати на володіння Місяцем чи іншими небесними тілами. Тепер же до освоєння космосу долучилися приватні компанії, які розглядають його як джерело ресурсів і комерції, а також готуються до його колонізації. Тому юристам у найближчі роки необхідно більш детально прописати положення міжнародного космічного права. Тепер потрібно враховувати інтереси приватних компаній, права та свободи майбутніх космічних поселенців, подумати про проблему забруднення космосу. theБабель зʼясовує, які норми космічного права вже існують, а які ще належить розробити, погодити та затвердити.

Які є міжнародні договори щодо космосу?

Головну роль у розробці міжнародного космічного права відігравала та продовжує відігравати ООН. З початком практичного освоєння космосу наприкінці 1950-х Генасамблея створила спеціальний Комітет з використання космічного простору у мирних цілях, який узявся до розробки міжнародних правових норм.

У 1960—1970 роках ООН заклала основи міжнародного космічного права. Одним з основних документів стала «Декларація правових принципів, що регулюють діяльність держав із дослідження та використання космічного простору» 1963 року. У ній затвердили головний принцип про те, що космічний простір і небесні тіла відкриті для досліджень на благо людства і не можуть присвоюватися державами.

Усі наступні договори включають і деталізують більшість із принципів, закріплених у цій декларації. Це угода про порятунок або надання допомоги усім космонавтам; конвенція про реєстрацію будь-яких космічних обʼєктів, що запускаються на орбіту Землі або за її межі та відповідальність за можливий збиток від аварії.

Ще одним важливим документом стала «Угода про космос», яку США та СРСР підписали в розпал холодної війни у 1967 році. Одним із основних пунктів цієї угоди була заборона розміщувати в космосі зброю масового ураження, в тому числі і ядерну. Також у ньому уточнюється, що суверенітет держав поширюється тільки на безпосередньо запущені ними обʼєкти: ракети, супутники, космічні станції. До цієї угоди приєдналися вже більше ста країн.

Як розподілити космічні ресурси?

Останньою ухвалили «Угоду про Місяць» у 1979 році. У ній ішлося про те, що потрібно захищати навколишнє середовище, використовувати космос лише в мирних цілях, а ще там заборонялося застосовувати силу. Крім цього, у ній є стаття про те, що Місяць і його природні ресурси повинні розглядатися як «загальна спадщина людства». Тому пропонується створити якийсь міжнародний режим, який буде регулювати «справедливий і раціональний розподіл між країнами-учасницями ресурсів, виявлених на Місяці та інших небесних тілах».

Ця стаття стала головним каменем спотикання, і на сьогодні угоду ратифікували тільки 18 держав. Причому серед них немає жодного члена «великої сімки» або постійного члена Ради Безпеки ООН, як-от США, Китай, Росія, Велика Британія, Франція. Тим часом Китай уже першим посадив свій зонд на зворотному боці Місяця. А уряд США поставив завдання висадити людину на Місяць до 2024 року «у будь-який спосіб».

Крім того, в останні десятиліття активно освоюють космос приватні компанії. Тепер ідеться не тільки про наукові дослідження — у космосі планують заробляти на туризмі, шукати та видобувати корисні копалини на Місяці й астероїдах, будувати та запускати приватні космічні станції. Агентство NASA вже запропонувало деяким американським компаніям підготувати бізнес-проєкти із комерційного освоєння навколоземної орбіти. Тому насамперед потрібно врегулювати комерцію в космосі, вважає старший юрист NASA Стівен Мірміна.

У звʼязку з тим, що космос активно освоюють, актуальна і проблема космічного сміття та забруднення. На орбіті Землі вже розташовано сотні супутників, запускаються ракети на ядерному паливі. І це може створити не тільки щільність космічного трафіку, але й загрожувати екології планети, говорить Тереза Гітченс, старша наукова співробітниця Центру міжнародних досліджень в Університеті Меріленда. Вона наводить приклад, коли Китай у 2007 році знищив один зі своїх метеорологічних супутників наземною ракетою. Внаслідок цього на орбіті опинилося понад три тисячі уламків.

Які права будуть у космічних поселенців?

Ідеї колонізації космосу людьми розвивають уже не тільки уряди, а й приватні компанії. Так, глава Amazon і космічної компанії Blue Origin Джефф Безос ставить перед собою завдання підготувати інфраструктуру для колонізації Місяця. А його конкурент зі SpaceX Ілон Маск готує експедицію на Марс.

Еві Кендал, викладач гуманітарних наук у галузі біоетики та охорони здоровʼя Університету Дікін в Австралії, вважає, що крім практичних питань виживання людей у космосі, варто звертати увагу й на низку юридичних аспектів. Насамперед, на фундаментальні права людини. Наприклад, чи будуть космічні поселенці мати ті самі юридичні права, що й люди на Землі; які норми діятимуть для такого товариства; яке громадянство буде у дітей, народжених на Місяці; а що, коли ці діти матимуть фізіологічні відмінності від народжених на Землі через знижену гравітацію на Місяці?

Якщо перейти на видобуток ресурсів на Місяці або астероїді, продовжує Кендал, то потрібно опрацювати механізм захисту прав та гарантії безпеки праці майбутніх космічних шахтарів. Це ж стосується і космічного туризму. Крім того, космічний археолог Еліс Горман порушує питання про те, що на деякі місячні ландшафти не варто пускати туристів. Наприклад, на місця посадок перших місячних місій, оголосивши їх частиною загальнолюдської спадщини.