«Ознак мінно-вибухової травми у пацієнта не було». theБабель попросив травматолога проаналізувати історію хвороби призера «Ігор нескорених» Олександра Бєлобокова

Травма або поранення під час виконання службових обовʼязків у зоні бойових дій — це необхідна умова участі в «Іграх нескорених» (Invictus Games). З травмою передпліччя за українську збірну виступав спортсмен Олександр Бєлобоков. theБабель оприлюднив копії виписки з його історії хвороби, де в анамнезі (зі слів Бєлобокова) вказано, що руки він «травмував гвинтами катера». На тому, що це було мінно-вибухове поранення, наполягає знайома з Бєлобоковим волонтер Марія Подибайло; за її словами, історія про катер — це легенда прикриття. Ми попросили травматолога-ортопеда Андрія Гвоздинського проаналізувати історію хвороби та пояснити, чи виглядає діагноз та опис об’єктивного стану пацієнта як наслідок мінно-вибухової травми.

Волонтер ГО «Новий Маріуполь» Марія Подибайло, з якою розмовляв theБабель, наполягає на версії про мінно-вибухове поранення. За її словами, у 2014 році вона працювала з групою, до якої входив Олександр Бєлобоков; він отримав бойову травму, а легенду про моторний човен вигадали волонтери з командиром підрозділу — щоб захистити Бєлобокова (влітку 2014 року частина Маріуполя все ще перебувала під контролем сепаратистів).

На прохання theБабеля історію хвороби Бєлобокова проаналізував Андрій Володимирович Гвоздинський, ортопед-травматолог другої кваліфікаційної категорії. Він працює 16 років у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. За його словами, з бойовою травмою стикався під час роботи в лікарні; під час подій 18—20 лютого 2014 на Майдані — як лікар і учасник подій; і в період з 2014 по 2016 — в зоні АТО. Даємо его коментар у двох версіях: скороченій і повній.

Коротко (резюме від редакції)

«Діагноз» в історії хвороби — це обʼєктивна частина, а «анамнез хвороби» — субʼєктивна, він завжди пишеться зі слів пацієнта. Припустимо, що Бєлобоков отримав мінно-вибухову травму і вирішив обманути лікаря, видавши її за побутову: сказав, що його руки потрапили під гвинт катера. Лікар міг записати це в анамнез, але в діагнозі та розділі «обстеження» він у будь-якому випадку описав справжню картину поранення. Щоб її зрозуміти, розглянемо три пункти: діагноз, об’єктивний стан пацієнта (зі станом ран пацієнта), та опис рентгенівських знімків.

При мінно-вибуховій травмі у тілі залишаються маленькі осколки, які сидять так глибоко, що видалити їх усі фізично неможливо. Вони були б вказані в діагнозі як «сторонні тіла» — але згадок про них немає. Немає згадок про сторонні тіла в історії хвороби, в підпункті status localis (огляд ран пацієнта) — там описана звичайна травма. Немає жодного слова про сторонні тіла і в описі рентгенограм.

Характер травми, описаний в діагнозі та обстеженні, підтверджує слова Бєлобокова про те, що він отримав звичайну травму.

Докладно (автор: Андрій Гвоздинський)

У даній історії хвороби для обʼєктивності необхідно сконцентруватись на трьох пунктах: діагноз; status praesens objectivus — обʼєктивний стан пацієнта, з підпунктом st. localis — опис стану ран пацієнта; рентгенівські знімки, опис яких є у виписці з історії хвороби.

Усе це — обʼєктивна частина історії хвороби, в якій лікарі описують обʼєктивний стан здоровʼя пацієнта. Для цього лікар наділений відповідними повноваженнями, сертифікатами, дипломом і категорією. Тобто держава делегувала лікарю право оцінювати захворювання і вживати лікувальні дії. Відповідно, лікар — експерт, визнаний законом.

1. Діагноз — це коротке резюме. Лікар на підставі огляду і обстежень описує травму пацієнта, і на підставі цього здійснюється подальше лікування. Діагноз у всіх країнах світу має стандартизовану форму написання відносно класифікацій захворювань, обовʼязкову для всіх медзакладів. Якщо є вогнепальне поранення, перша фраза в діагнозі звучить: «Вогнепальне поранення». Далі — короткий опис ушкоджень. Якщо це мінно-вибухове поранення, то діагноз обовʼязково починається фразою: «Мінно-вибухове поранення», і далі опис ушкоджень.

Якщо ж травма звичайного характеру, то діагноз розпочинається зразу з опису ушкоджень: «Відкритий перелом н/3 передпліччя» і так далі. У діагнозі Бєлобокова немає фрази: «Мінно-вибухове поранення». Це свідчить про те, що лікар, обʼєктивно оглянувши і обстеживши пацієнта, діагностував звичайний характер травми, і ознак мінно-вибухової травми у пацієнта не було.

При пораненні вибуховими пристроями у мʼяких тканинах організму залишається велика кількість сторонніх тіл — травмуючі елементи. При огляді й обстеженні та виконанні оперативного втручання лікар їх бачить і відмічає це в діагнозі. Тобто, в діагнозі при мінно-вибуховому пораненні буде фраза: «Перелом в/3 передпліччя… [перелічуються ушкодження структур тіла] з наявністю сторонніх тіл». Це вказується лікарем в діагнозі, щоб для всіх задокументувати, що в рані були виявлені сторонні уламки, які було необхідно видаляти оперативним шляхом. Саме цим аргументується прийнята в подальшому тактика оперативного лікування і розширення обʼєму хірургічного втручання як у часі, так і в кількості. У Бєлобокова в діагнозі цієї фрази немає. Це говорить, що уламків, характерних для мінно-вибухової травми, не було. Це підтверджує: травма була не бойового характеру.

2. Далі нас цікавить status localis, або огляд ран пацієнта. Мінно-вибухові рани мають характерний вигляд: рвані рани, з величезними дефектами мʼяких тканин, кісток та наявністю багатьох сторонніх тіл. В історії хвороби Бєлобокова в підпункті status localis описана звичайна травма, і немає жодних згадок про сторонні тіла, які повинні були б [бути] виявлені при бойовій травмі. На підставі цього також можна зробити висновок, що травма має звичайний характер і до бойового поранення не має ніякого відношення.

3. Обстеження за допомогою рентгену. При рентгенологічному обстеженні у випадку мінно-вибухових травм на знімках відмічається велика кількість сторонніх тіл і їх локалізація. Це полегшує хірургу шукати та видаляти їх, якщо це можливо і доцільно. Лікарям не вдається видалити всі уламки, іноді травматизм такої операції перевищує важкість самої травми, і можна нанести ще більше шкоди організму. Деякі уламки залишаються на все життя, вони капсулюються сполучною тканиною, і в рідких випадках через роки, а деколи десятиліття починають заважати. Тільки тоді їх видаляють. Відповідно, навіть через десятиліття при рентгенограмах у пацієнта ці металеві уламки чітко візуалізуються.

У Бєлобокова в описі рентгенограм, які зроблені в лікарні під час його перебування у стаціонарі, немає жодного слова про сторонні тіла. Видимі лише переломи кісток та уламки кісток. Це підтверджує, що травми були звичайного характеру і не мають жодного відношення до мінно-вибухової травми.