108 років тому почалась Верденська битва — найтриваліша і найкривавіша в Першій світовій. Але війну вона не переломила — історія в архівних кадрах (так, ми натякаємо на Авдіївку та Бахмут)

Двадцять першого лютого 1916 року німці розпочали масований наступ на французькі позиції неподалік міста Верден на сході Франції. Німецьке командування планувало одним потужним ударом на вузькій ділянці Західного фронту розбити французів, виснажити їхні резерви та змусити до миру на власних умовах. Але битва затягнулась майже на десять місяців і коштувала приблизно мільйона життів. Німеччина застосувала нову на той час тактику — захоплення позицій невеликими штурмовими загонами після інтенсивного артилерійського обстрілу. Це принесло їй успіхи на першому етапі битви. Згодом цю тактику перейняли французи та зрештою відбили втрачені позиції. Німецький план швидким ударом вивести Францію з війни провалився. Та французи цим не скористались, щоб завдати німцям вирішальної поразки на іншій ділянці фронту. Зараз Верденську битву порівнюють із російськими наступами на українські Бахмут й Авдіївку — за тактикою і масштабами руйнувань. Сподіваємось, що ЗСУ повернуть втрачене, як це зробили французи під Верденом, але з меншими жертвами. А поки згадуємо передумови, перебіг подій та головні наслідки однієї з найстрашніших битв Першої світової війни, що ввійшла в історію як «Верденська мʼясорубка».

У 1914 році німецький Генштаб розраховував на швидку перемогу. План проти французів на Західному фронті передбачав обхідний маневр через Люксембург і Бельгію, щоб стрімко атакувати та захопити Париж. Це мало примусити Францію капітулювати ще до того, як Британія встигне надіслати суттєву допомогу. Далі планували якнайшвидше перекинути війська на Східний фронт і так само стрімко розгромити Російську імперію. Німецька верхівка розуміла, що для затяжної війни їм бракуватиме економічних і людських ресурсів. Тож всю кампанію планували завершити приблизно за вісім тижнів.

Спочатку все йшло за планом німців. Упродовж серпня 1914-го вони відтіснили франко-британські війська вглиб Франції. А 5 вересня почалася битва між французькими та німецькими військами на річці Марна, приблизно за 40 кілометрів від Парижу. Тоді французький головнокомандувач Жозеф Жоффр пішов на нестандартний хід — замовив майже 600 паризьких таксі, щоб оперативно відправити на фронт підкріплення. Зрештою французам вдалось переломити хід битви й відкинути противника від столиці.

У 1915 році вже французи спробували організувати масштабний наступ в районі Артуа і Шампані. Але операція провалилась і обернулася величезними втратами. Наприкінці 1915-го протистояння стало здебільшого позиційним. Сталося те, чого побоювалось німецьке командування — війна затягувалася. Така ситуація була на користь Антанті, Німеччині ж доводилося битись на кількох фронтах.

Наприкінці 1915 року сторони на Західному фронті остаточно переконались, що масштабні наступи не мають успіху. Тож вирішили робити прориви на вузьких ділянках фронту. Жозеф Жоффр, який отримав звання генералісимуса, планував разом з британцями удар на півночі Франції. До літа 1916-го, коли місцевість мала просохнути, вони розраховували перегрупувати армії та підтягнути додаткові резерви.

Начальник німецького Генштабу Еріх фон Фалькенгайн планував діяти за схожою стратегією, але до літа чекати не збирався. Наприкінці 1915-го німецько-австрійські війська під його керівництвом розбили росіян, прорвали Східний фронт і захопили Польщу, частини Балтії, України та Білорусі. На півдні — окупували Сербію і Чорногорію. Тепер Німеччина мала можливість перекинути більше військ на Західний фронт.

Свій удар Фалькенгайн вирішив спрямувати на Верден — укріпрайон на сході Франції, який складався з міста-фортеці Вердена та подвійного кільця з понад 20 фортів на пагорбах по обох берегах річки Маас. На початку Першої світової німці не наважились атакувати Верден, а просто обійшли його з півночі та півдня. Тож на початок 1916-го укріпрайон був виступом французької оборони, який німці оточили з трьох боків.

Оскільки німці не наважувались атакувати Верден упродовж перших двох років війни, то французи відверто розслабились. Ба більше, готуючись до наступу на Соммі наприкінці 1915-го, з верденських фортів вивезли понад 200 гармат і 600 тонн боєприпасів, а гарнізон скоротили до мінімуму. Цим і планували скористатися німці.

Також Фалькенгайн розраховував на психологічний фактор. Для Франції Верден був символічним містом, який неодноразово опинявся в епіцентрі франко-німецьких конфліктів XVIII—XIX століть і вважався «східними воротами на Париж». Тож його падіння, за задумом Фалькенгайна, мало завдати серйозного морального удару Франції.

Стратегічний план німців на папері виглядав ідеально. Аби зберегти обличчя, французький Генштаб змушений буде кинути під Верден всі сили й потрапить в німецьку пастку. Концентрація великої кількості артилерії на захопленому виступі дозволить просто перемелювати французькі війська, допоки в них не закінчаться резерви й остаточно не впаде моральний дух. «Війська Франції стечуть кровʼю до самої смерті», — писав Фалькенгайн у доповідній записці німецькому кайзеру Вільгельму ІІ.

Потім можна підписувати мир на вигідних для Німеччини умовах. А як ні, то треба скористатися виснаженням французів під Верденом, прорвати фронт в іншому місці та захопити Париж. У Берліні розраховували, що британці, втративши Францію, теж швидко вийдуть із війни, й Антанта перестане існувати.

Німці готувалися до операції з жовтня 1915 року. З фронту зняли майже 100 тисяч солдатів і відправили їх вглиб країни на спеціальні тренування. Вони мали вивчити кожен ліс, яр, пагорб і болото навколо Вердена, щоб успішно штурмувати французькі позиції. А німецька авіація кілька місяців проводила детальну аерофоторозвідку укріплень противника. Ще приблизно 300 тисяч військових під командуванням кронпринца Вільгельма ІІІ мали підтримувати наступ з флангів. На початок операції німці мали пʼятикратну перевагу в кількості військ.

1 201 німецька гарматана початок наступу під Верденом, з них дві третини — важкі та надважкі, калібру понад 400 мм.

300 французьких гарматза кілька тижнів до битви під Верденом, з них більшість калібру 75 мм.

Основна тактика була така — артилерія бʼє, піхота захоплює. Масований артобстріл придушує вогневі точки та руйнує укріплення противника. Потім штурмові загони з легкими кулеметами, мінометами та вогнеметами заходять у французькі траншеї. У разі успіху за ними йдуть основні сили піхоти, у разі невдачі — за справу знову береться артилерія. Повільно, проте методично і з незначними людськими втратами. План ретельно пропрацювали в Генштабі разом з усіма полковниками, які мали брати участь в операції, і навіть у присутності самого кайзера.

Генералісимус Жоффр до останнього не вірив, що німці наважаться атакувати Верден. Наприкінці січня 1916-го французька розвідка забила на сполох після того, як пілот, якому вдалось облетіти німецькі позиції під Верденом, не зміг порахувати точну кількість артилерійських батарей — настільки їх було багато. Цьому пілоту ще пощастило. Адже німецька авіація ще до початку операції захопила контроль у повітрі. І не лише проводила аеророзвідку, щоб корегувати вогонь артилерії, але й збивала французькі літаки та розвідувальні аеростати.

Браузер не підтримує відео

Однак Жоффр все одно вважав це відволікаючим маневром і очікував на атаку в іншому місці. Тільки останньої миті він зважився відправити до Вердена підкріплення. На допомогу французам прийшла й погода. Спочатку німці планували атаку на 12 лютого, але через туман, сильний дощ і вітер її довелось відкласти.

Близько сьомої години ранку 21 лютого 1916-го німці почали артобстріл французьких позицій під Верденом. Він тривав понад девʼять годин із перервою на аеророзвідку. За цей час німці випустили майже два мільйони снарядів. Під обстріл потрапила ділянка завдовжки близько 30 кілометрів, снаряди долітали до самого міста. Та головний вогонь німці зосередили на французьких позиціях на правому березі річки Маас. За день німецькі війська просунулись приблизно на пʼять кілометрів і захопили передню лінію французької оборони.

60 000 000 снарядівприблизна кількість, яку сторони випустили за майже 10 місяців битви під Верденом.

У наступні дні все відбувалося за схожим сценарієм — вдень німецька артилерія руйнувала французькі позиції, а ввечері піхота їх захоплювала. Французькі командири влаштовували контратаки, іноді їм вдавалося повернути втрачені позиції ціною величезних втрат. Та за кілька годин німці знову вибивали їх звідти.

Браузер не підтримує відео

До 25 лютого німці захопили більшу частину французьких укріплень на правому березі річки Маас. Найміцніший та найважливіший форт Дуомон захопили без жодного пострілу силами лише однієї штурмової роти. За кілька днів німці полонили й рештки французького гарнізону в однойменному селі біля форту. Серед полонених опинився й поранений 25-річний капітан Шарль де Голль — майбутній герой Другої світової та президент Франції. З полону він повернувся тільки після поразки Німеччини в листопаді 1918 року.

Здавалося б, усе йшло за планом Фалькенгайна. Німецькі війська стояли за 8 кілометрів від Вердена і методично обстрілювали місто. Французькі війська на правому березі Мааса притиснули до річки. І це ще в бій не вступили флангові резерви кронпринца. А його батько, кайзер Вільгельм ІІ уже публічно заявляв, що його війська от-от візьмуть «найважливіший оплот нашого головного ворога і доведуть війну до тріумфального кінця».

Генералісимус Жоффр втрачав авторитет. Йому пригадали невдалий контрнаступ у 1915-му. А після перших успіхів німців під Верденом у Парижі поширилися чутки, що він наказав здати місто. Під тиском політичного керівництва Жоффр увечері 25 лютого 1916 року передав командування обороною Верденським округом одному зі своїх найкращих генералів — Філіппу Петену. Він став одним з героїв Франції під час Першої світової війни та головним зрадником під час Другої світової.

«Ніде ще, на жодному фронті й у жодній битві не знали нічого подібного. Німці намагалися створити таку «зону смерті», в якій жодна частина не змогла б утриматися. Хмари сталі, чавуну, шрапнелі та отруйних газів розверзлися над нашими лісами, ярами, траншеями та сховищами, знищуючи буквально все», — так описував Петен свої перші дні під Верденом.

Утім, Петен заходився організовувати оборону. Насамперед він наказав припинити спроби відбити втрачені форти й зосередитися на обороні решти позицій на правому березі Мааса. Далі — налагодив потік підкріплень, боєприпасів і продовольства. Німці перерізали або тримали під щільним вогнем залізничні магістралі, що вели у Верден. Єдиним більш-менш безпечним сполученням з тилом стала ґрунтова дорога завширшки близько шести метрів. Петен заборонив будь-кому їздити цією дорогою, окрім військового транспорту, і зафрахтував близько шести тисяч вантажівок. У період з 27 лютого до 6 березня 1916-го до Вердена доправили майже 190 тисяч солдатів і 25 тисяч тонн військових вантажів. Згодом французи назвали цю дорогу «Священним шляхом».

В останні дні лютого німці спробували розвинути успіх, але їм знову на заваді стала погода — пішов сильний сніг. До того ж вони самі собі підклали свиню — масовані обстріли перетворили ділянку наступу на суцільне болото, в якому загрузли піхота і важкі далекобійні гармати. На передньому краї німецькі війська були змушені атакувати позиції без значної підтримки артилерії. Натомість Петен поставив власні легкі гармати по флангах. Атаки німецької піхоти перетворилися на своєрідні «мʼясні штурми».

На початку березня 1916-го Фалькенгайн кинув у бій флангові резерви кронпринца Вільгельма. Але якщо за попереднім планом вони мали добивати виснажених і майже розгромлених французів, то тепер їм протистояли свіжі війська. Флангові атаки тривали майже місяць, до початку квітня. Найзапекліша битва відбулась 9 квітня за панівну Висоту 304 на лівому березі Мааса, на північ від Вердена. У французьку та німецьку історію вона ввійшла під назвою «Пагорб мерця». Французи відбили атаку.

«Дев’яте квітня — це день слави вашої зброї та мужності. Запеклі штурми солдатів кронпринца провалились. Піхота, артилерія, сапери, авіатори — ви всі влаштували їм добрячу прочуханку», — заявив Петен своїм військам.

Це була остання спроба німців слідувати початковому плану. На той час Фалькенгайн втратив понад 80 тисяч солдатів загиблими й пораненими та подумував згорнути операцію. Та тепер психологічний фактор зіграв проти німців — визнати провал в операції, яку так довго і ретельно готували, означало зганьбитися. Довелось відкорегувати плани й підключити пресу. У німецьких газетах операцію називали не «захопленням», а «облогою» Вердена, щоб відтягнути найбоєздатніші французькі війська з інших ділянок фронту.

На перший погляд, це і справді працювало — французам довелося налагодити постійну ротацію. Загалом у цій битві взяли участь близько 70 дивізій, тобто кожен другий-третій французький солдат. Щоправда, і німцям така тактика обходилась дорого. Спочатку в операції мали брати участь приблизно вісім дивізій, потім їхню кількість збільшили до 13, а зрештою й до 50.

2 500 000 солдатівприблизна кількість учасників Верденської битви з обох боків.

Тепер битва під Верденом була переважно окопною. Однак обидві сторони іноді влаштовували локальні наступи, які не мали стратегічної вигоди, проте супроводжувалися значними втратами.

Браузер не підтримує відео

Наприклад, німці на початку травня після 36-годинної артпідготовки й рукопашного бою нарешті захопили «Пагорб мерця». Але були настільки виснажені, що не змогли розвинути успіх. Наприкінці червня німецька артилерія випустила понад 100 000 газових снарядів по позиціях французів на правому березі Мааса, чим подавила французькі вогневі точки, убивши понад 1 600 солдатів. Німецька піхота дійшла до форту Сувіль, що за 5 кілометрів від Вердена, але опинилась під щільним вогнем артилерії з флангів і відступила зі втратами. Це була найближча відстань, на яку німцям вдалось підійти до міста за весь час Верденської операції.

Генерал Робер Нівель, який заступив Петена на посаді керівника Верденського сектору, вважав, що найкращий спосіб оборони — це атака. Упродовж травня та червня 1916-го він влаштовував локальні наступи, але з перемінним успіхом. Одного дня французи могли стрімко вдертися на німецькі позиції й захопити до пʼяти тисяч полонених, а іншого — відступити з удвічі більшими втратами.

Головний здобуток французів під Верденом на початку літа 1916-го — вони перехопили панування в повітрі, зокрема й завдяки ескадрильї «Лафаєт». Змінилася й повітряна тактика. Замість пілотів-одинаків у небо підіймалися цілі групи — літаки-розвідники під прикриттям винищувачів. У повітряних боях брали участь групи по 6—12 літаків з кожного боку.

Браузер не підтримує відео

Із початком французько-британського наступу на Соммі в липні 1916-го німці були змушені перекидати сили з-під Вердена. На Східному фронті оговталась російська армія і влаштувала Брусиловський прорив, тож і туди довелось відправляти підкріплення. Зрештою наприкінці серпня Фалькенгайна зняли з посади начальника німецького Генштабу. Його замінив Пауль фон Гінденбург — майбутній президент післявоєнної Веймарської республіки.

«Верден ставав великою раною, яка підточувала наші сили», — так він описував перші враження від побаченого на полі бою. На той час втрати кожної зі сторін наближалися до 300 тисяч.

Утім, тактика битви під Верденом особливо не змінилась — локальні атаки й контратаки, захоплення і швидка втрата позицій. Один з найяскравіших прикладів — форт Флері, який з кінця червня до середини серпня 1916-го переходив з рук в руки 16 разів.

Наприкінці жовтня генерал Нівель отримав підкріплення і вперше за час битви під Верденом вирішив організувати масштабний французький наступ. Діяв він приблизно так само, як німці в перші дні операції — масована артпідготовка, а далі атака піхоти зі штурмовими загонами на передньому краї. Як і німцям, французам довелося наступати на місцевості, що перетворилася на суміш багнюки, попелу, руїн і тіл загиблих. Величезні вирви від снарядів заповнювалась дощовою водою, і в них іноді тонули солдати.

Браузер не підтримує відео

До середини грудня 1916 року французи відбили всі втрачені позиції. Під час останньої атаки 18 грудня французи прорвали німецьку оборону і захопили приблизно 100 гармат і понад 11 000 полонених. Наступного дня, 19 грудня, бої остаточно припинилися. Так завершилась Верденська битва, що тривала 302 дні. Сторони опинились майже на тих самих позиціях, з яких усе починалось в лютому, але це їм коштувало близько мільйона загиблих і поранених. Через це битва ввійшла в історію як «Верденська мʼясорубка».

350 000 солдатіворієнтовні втрати німців під Верденом, з них майже 140 000 загиблих.

400 000 солдатіворієнтовні втрати французів під Верденом, з них майже 160 000 загиблих.

Багато солдатів, які пережили Верден, отримали психічні травми на решту життя. «Одного з пацієнтів, що отримав контузію при Вердені, довелося помістити у психіатричну клініку. Він перебуває у стані сильної дезорієнтації та марення, про бойові дії нічого не памʼятає. Його останні спогади — події, що сталися за десять днів до того, як його полк перекинули на Маас», — описували медики один з випадків.

По суті Верденська битва не принесла жодній зі сторін якогось вагомого тактичного чи стратегічного результату. Німці не змогли ані взяти Верден, ані виснажити французькі сили й зірвати наступ на іншій ділянці фронту, ані втримати захоплені позиції. Французам теж не вдалося відволікти значні сили німців, щоб разом із британцями розбити їх на Соммі.

Верден перетворився на битву за престиж як для французів, так згодом і для німців. А невдачі коштували посад як німецьким, так і французьким головнокомандувачам. Еріха фон Фалькенгайна перекинули в Румунію. Жозеф Жоффр 26 грудня 1916-го першим в історії Третьої французької республіки отримав звання маршала, але того ж дня під політичним тиском подав у відставку. Робер Нівель, який прославився під час фінальної стадії Верденської битви, теж недовго протримався на посаді. Наприкінці квітня 1917-го він запланував чергову «вирішальну битву» на півночі Франції, але втратив майже 200 тисяч солдатів за 48 годин. У травні на посаді головнокомандувача його замінив Філіпп Петен.

Верден ще довго лишався в руїнах. А кілька навколишніх містечок і сіл так і не відбудували. У 1932 році під Верденом створили меморіал і величезний некрополь, де поховали майже сто тисяч французьких і німецьких солдатів. Ще приблизно стільки ж так і лишилися на колишньому полі бою.

Донатьте на ЗСУ, аби жодне українське місто більше не стало «новим Верденом». І за можливості підтримуйте незалежну журналістику: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.