У 2024-му нову владу обиратимуть 4 мільярди людей. Від їхнього вибору залежить і майбутнє України. Гід «Бабеля» головними кампаніями цього року

У 2024 році різні вибори — президентські, парламентські, місцеві — відбудуться в 76 країнах. А виборцями будуть близько 4,2 мільярда людей по всьому світу. І деякі з цих виборів можуть істотно вплинути на Україну і війну з росією. Головні вибори очевидні — президентські в США. У двобої знову зійдуться Джо Байден і Дональд Трамп. Тільки ставки для України будуть вищими, ніж у 2020 році, адже програма Байдена передбачає допомогу у війні, а заяви Трампа, що він може припинити війну «за день», непокоять. Тим більше, що серед республіканців багато противників самої ідеї допомоги Україні. На початок січня 2024 в обох кандидатів рівні шанси на перемогу — по 44%. Та не лише вибори в США важливі для України. Ми не описуємо вибори в усіх 76 країнах в одному тексті, натомість вибрали кілька найважливіших і найцікавіших — у ПАР, Північній Македонії, Бельгії, Молдові та Грузії. А ще не забули про вибори в Індії та Мексиці.

Південно-Африканська Республіка, парламентські вибори в травні 2024 року

У ПАР голову держави обирає Національна асамблея — нижня палата парламенту. Тому парламентські вибори там, по суті, і президентські. Перші демократичні вибори в країні пройшли в 1994 році, і відтоді більшість у парламенті стабільно тримає Африканський національний конгрес, який обирає своїх лідерів президентами.

У 2024 році все може змінитися. За різними опитуваннями, АНК може набрати лише 41—46,5%. Головна опозиційна партія «Демократичний альянс» — 23—31%. Її лідер Джон Стенгейзен виступає за співпрацю із Заходом, публічно підтримує Україну і засуджує вторгнення росії. Стенгейзен приїжджав в Україну в травні 2022 року, а потім багато писав про руйнування і воєнні злочини росіян.

Ба більше, він засуджує АНК і чинного президента Сиріла Рамафосу за співпрацю з росією. На початку 2023 року зʼявилися чутки, що ПАР може постачати зброю до росії. Стенгейзен був першим і найгучнішим південноафриканським політиком, який вимагав розслідування і критикував Рамафосу за угоди з путіним.

Шансів взяти більшість у «Демократичного альянсу», ймовірно, немає. Але якщо більшості не буде і в АНК, тоді доведеться формувати коаліцію. Дві інші партії, що мають шанси пройти в парламент, — проросійська націонал-соціалістична партія «Борці за економічну свободу» і Партія свободи Інката, яка представляє інтереси народу зулу на території ПАР.

За словами Стенгейзена, головне завдання «Демократичного альянсу» — завадити АНК і «Борцям за економічну свободу» утворити коаліцію, бо це може призвести до авторитаризму в країні. Для України це теж буде найгіршим варіантом.

Північна Македонія, парламентські вибори 8 травня 2024 року

У Північній Македонії однопалатний парламент, більшість в якому зараз має коаліція на чолі із «Соціал-демократичним союзом» (СДСМ). Чинний президент країни Стево Пендаровський теж із цієї партії, його термін спливає тільки у 2025 році.

СДСМ — проєвропейська і прозахідна партія, саме під її керівництвом Македонія у 2020 році вступила в НАТО. Пендаровський ще в червні 2022 року, на тлі великої війни в Україні заявив, що росія — найбільша загроза для балканських країн. І для Північної Македонії зокрема, відтоді як країна взяла курс на інтеграцію в ЄС і НАТО. Також Пендаровський підтримує вступ України в НАТО.

Опозиційна партія ВМРО-ДПМНЄ також популярна в країні. Формально зараз більшість у парламенті саме в них, проте СДСМ вдало сформував коаліцію. У 1990-х ВМРО-ДПМНЄ була консервативною, але прозахідною партією. Але у 2000-х її лідером став Никола Груєвський, і відтоді партія перетворилася на основну проросійську політичну силу країни, яка виступає проти ЄС і НАТО. Також деякі політичні оглядачі кажуть, що зараз партія стала фактично неофашистською і просуває ідеї ненависті до албанців.

З 2006 до 2016 року ВМРО-ДПМНЄ мали більшість у парламенті, а коли втратили владу на виборах, то намагалися штурмувати парламент. Після цього Груєвський опинився під слідством за державну зраду, але втік до Угорщини, де отримав політичний притулок. Російське МЗС тоді офіційно підтримало Груєвського, а СДМС та інших учасників коаліції звинуватило в державному перевороті.

За опитуваннями, на виборах цього року ВМРО-ДПМНЄ може отримати 39,2% голосів, а СДМС — лише 21,8%. В такому разі доля майбутньої коаліції залежатиме від інших партій. Третя за популярністю партія — «Демократичний союз за інтеграцію» з можливими 10—11%. В чинному парламенті вона в коаліції з СДМС, але в минулому бувала і в коаліції з ВМРО-ДПМНЄ.

Бельгія, парламентські вибори 9 червня 2024 року

В Бельгії доволі складна система виборів, там немає загальнонаціональних партій. Провінції Фландрії голосують за свої партії, провінції Валлонії — за свої, і лише Брюссельський столичний регіон вибирає з усіх, що є. Потім уже в парламенті партії з різних регіонів формують союзи. Наприклад, фламандські «зелені» Groen і валлонські Ecolo в парламенті діють майже як одна партія.

В обох палатах парламенту більшість зараз має коаліція соціал-демократів, лібералів і «зелених». Опозиція — консерватори з «Нового фламандського альянсу» та ультраправі євроскептики «Фламандський інтерес».

Судячи з опитувань, популярність фламандських правих за останні пʼять років зросла. Якщо у 2019 році за «Фламандський інтерес» проголосували 11,9% виборців, то зараз їхня підтримка — 25—27%. Те саме і з «Новим альянсом» — 16% на виборах 2019 року та 20—22% за нинішніми опитуваннями.

Якими будуть фінальні результати, сказати важко, тим більше, що у франкомовній Валлонії на першому місці, за опитуваннями, все ж Соціалістична партія, яка і зараз є ядром коаліції. Але сформувати таку саму коаліцію після наступних виборів і залишити правих в опозиції буде значно важче.

Відверто проросійських партій у Бельгії немає. Хоча у 2014 році представник «Фламандського інтересу» Франк Крелейманн і ще двоє членів партії були «спостерігачами» на незаконному російському «референдумі» в Криму. Але зараз від відверто проросійських заяв партія утримується. І навіть зробила виняток для українських біженців, заявивши, що загальна антиіммігрантська риторика «Фламандського інтересу» їх не стосується.

Є ще один нюанс. Саме в Бельгії заморожені €200 мільярдів російських активів. Депутат від партії Ecolo і голова Комітету з міжнародних відносин Самуель Коголаті в інтервʼю «Бабелю» казав, що є теоретична можливість передати ці активи Україні. Але, за його словами, саме консервативні парламентарі найчастіше виступають проти, бо бояться, що після цього Бельгія вже не буде привабливим місцем для державних і приватних активів загалом.

Молдова, президентські вибори восени 2024 року

У цьому році закінчується термін президентства Майї Санду. Вона вже заявила, що буде балотуватися вдруге і стане головним кандидатом проєвропейських політичних сил. Майже всі інші кандидати, які мають шанси на перемогу, — проросійські.

Вже заявив про свою участь у виборах Ренато Усатий — молдавсько-російський бізнесмен, якого у 2016 році звинувачували в погрозах посадовим особам, зокрема тодішньому президенту Молдови Миколі Тимофті. З 2016 до 2019 року Усатий жив у Москві, поки Інтерпол не визнав справу проти нього політичним переслідуванням.

Ще один імовірний кандидат — колишній президент Молдови Ігор Додон. За даними Washington Post, Додон і Партія соціалістів Молдови за часів його президентства отримували пряме фінансування з росії, зокрема від «Газпрому». Особисто Додон отримував щомісячну зарплату від російських кураторів, і навіть премії.

Четвертою кандидаткою може стати Ірина Влах, яка з 2015 до 2023 року керувала Гагаузькою автономією. До 2015 року Влах була членом Комуністичної партії Молдови, має відкрито проросійську позицію.

На кого саме з опонентів Санду зробить ставку росія — поки що сказати важко. Але за опитуваннями, найбільше шансів перемогти у Додона. Якби вибори пройшли в грудні 2023 року, то Санду набрала б до 30% голосів, а Додон — 24%. Тоді б між ними відбувся другий тур, у якому вже переміг би Додон — 46% проти 35%. Рейтинги Усатого та Влах набагато нижчі — по 5—6%. І в уявному другому турі Санду перемогла б обох.

Грузія, парламентські й президентські вибори 26 жовтня 2024 року

В чинному парламенті більшість має партія «Грузинська мрія — Демократична Грузія». Вона формувала уряд, а її засновник – бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Політика керівної партії Грузії була двоякою. З одного боку, Грузія офіційно й поступово йшла в ЄС і навіть отримала статус кандидата в грудні 2023 року. З іншого — того ж року партія та уряд постійно йшли на поступки росії. Наприклад, відмовилися продовжувати дію санкцій проти деяких російських посадовців, відновили авіасполучення з рф.

У жовтні 2023 року «Грузинська мрія» навіть спробувала оголосити імпічмент президенту Грузії Саломе Зурабішвілі, через її занадто проєвропейську та проукраїнську позицію.

Вибори в цьому році можуть багато що змінити. За опитуваннями, «Грузинська мрія» може набрати лише 36,6%. А опозиційний альянс «Платформа перемоги» — 21,5%. Очевидних союзників у «Грузинської мрії» немає, тому теоретично вона може втратити владу, якщо «Платформа перемоги» сформує коаліцію. Але поки що важко сказати, які ще партії також мають серйозні шанси потрапити в парламент.

Пʼятого січня 2024 року Бідзіна Іванішвілі, який три роки майже не зʼявлявся на публіці, заявив, що повертається в політику й особисто поведе «Грузинську мрію» на вибори. Опозиціонери у відповідь заявили, що повернення Іванішвілі — ознака того, що росія намагатиметься вплинути на результати виборів.

Також у 2024 році в Грузії пройдуть президентські вибори, уперше за новою системою — не прямим голосуванням, а через колегію виборників, яку призначає Центральна виборча комісія. Колегії ще немає, тож робити прогнози про ці вибори поки що зарано. Але й президент у Грузії має досить скромні повноваження. Ключові вибори — парламентські.

Індія, парламентські вибори навесні 2024 року

В Індії обиратимуть депутатів Лок Сабха — нижньої палати парламенту. Зараз більшість там має коаліція «Національно-демократичний альянс» на чолі з правоцентристською партією «Бхаратія джаната», представником якої є чинний премʼєр Нарендра Моді.

Головна опозиція — «Індійський національний інклюзивний альянс розвитку», центром якого є лівоцентристська партія «Індійський національний конгрес» та її лідер Маллікарджун Харге.

Загалом у нижній палаті зараз є представники понад 40 різних партій, але «Бхаратія джаната» найбільша — 290 з 543 місць, що разом із союзниками по коаліції дає їй більшість. За опитуваннями, коаліція Моді, найімовірніше, знову переможе, набравши 42% голосів. Але опозиційна коаліція Харге дихає їй у спину — 38%.

Будь-який результат мало що змінить для України. Один з лідерів опозиції Рахул Ганді у вересні 2023 року виступав у Брюсселі й заявив, що опозиція багато в чому незгодна з політичним курсом Моді, але погляд на відносини з росією в них спільний — попри все Індія залишиться економічним партнером росії.

Мексика, президентські й парламентські вибори 2 червня 2024 року

Наступні президентські вибори в Мексиці цікаві вже тим, що два основні кандидати, які мають найбільші шанси на перемогу, — жінки. Хоча раніше президентами країни були виключно чоловіки. Чинний президент Лопес Обрадор балотуватися не може — мексиканське законодавство передбачає лише один президентський термін, далі не можна навіть тимчасово обіймати посаду.

Основна кандидатка — Клаудія Шейнбаум, за опитуваннями, за неї готові голосувати щонайменше 58% мексиканців. Шейнбаум з родини литовських і болгарських євреїв, які ще в першій половині ХХ століття емігрували в Мексику. Вона доктор фізичних наук, кліматолог і колишній мер Мехіко. Але що важливіше, Шейнбаум — давня соратниця Обрадора. Вони почали працювати разом ще у 2000 році, коли Обрадор був мером Мехіко, а Шейнбаум працювала в його команді секретарем з довкілля. З 2014 року вони в одному партійному обʼєднанні — лівоцентристській MORENA.

Її суперниця — Сочіл Гальвез, мексиканка індіанського походження з опозиційного обʼєднання «Широкий фронт Мексики». Її рівень підтримки — 33%. Вона прийшла в політику з бізнесу — була генеральним директором телекомунікаційного гіганта OMEI, ще у 2000 році ввійшла до списку 25 ключових підприємців Латинської Америки за версією журналу Business Week.

Обидві кандидатки публічно засудили вторгнення росії в Україну, також обидві наголошують, що Мексика — нейтральна країна. І закликають негайно припинити бойові дії. При цьому різниця в поглядах на зовнішню політику все-таки є. Гальвез обіцяє домовитися з Дональдом Трампом, якщо той переможе на виборах у США, і вважає, що як бізнесмени вони знайдуть спільну мову. «Широкий фронт Мексики» загалом орієнтується на співпрацю з політично ближчими йому республіканцями. Шейнбаум і MORENA — з Джо Байденом і демократами.

Парламентські вибори в Мексиці, скоріш за все, не принесуть сюрпризів. У MORENA такий самий рейтинг, як і в Шейнбаум, — близько 60%. Тому партія, імовірно, отримає більшість у парламенті.

Ви теж можете зробити вибір — просто зараз проголосувати за якісну журналістику донатом: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua