Навколо багато інформації про коронавірус, я не знаю, кому вірити. Як не вестися на фейки та маніпуляції статистикою під час пандемії? — поради «Бабеля»

Пандемія ковіду змусила Всесвітню організацію охорони здоровʼя боротися не тільки з самим вірусом, але й з інформаційними маніпуляціями на цю тему. ВООЗ вже офіційно використовує слово «інфодемія», щоб описати масштаби поширення фейків. На сайті організації є окремий розділ, де викриваються основні хибні твердження про коронавірус і його лікування. «Бабель» зібрав свою коротку інструкцію з інформаційної гігієни та протидії «ковідним» чуткам і фейкам.

1. Перевіряйте першоджерела (усього і завжди). Не лінуйтеся пройтися за посиланнями в тексті та дізнатися, звідки взялася інформація. Якщо це приведе вас на сайт великого видання або інформаційного агентства, до офіційного пресрелізу або слів посадовця, до дослідження, опублікованого в науковому журналі, — можна сприймати інформацію серйозно, але все одно не як істину в останній інстанції. Якщо ж першоджерелом інформації є думка блогера, анонімне джерело, сумнівний ресурс, що не має автора і вихідних даних, — краще поставитися до неї скептично.

Перевіряти варто навіть фото і відео, якими ілюструється «сенсація». Буває, що вони зроблені в іншому місці, в інший час або на них зображено зовсім не те, про що йдеться в заголовку чи підводці. Наприклад, навесні знімок тестів на коронавірус видавали за фото першої вакцини від нього. Хоча тоді дослідження вакцин тільки починалися, а перша — від Pfizer — зʼявиться у Британії лише в середині грудня.

2. Не ведіться на регалії спікера або назву організації, навіть якщо вони здаються поважними. Наприклад, «Позапарламентська комісія ФРН з розслідування коронавірусу» не є державним органом — це приватне обʼєднання коронаскептиків, що видає себе за серйозну організацію.

Навесні популярний спікер, доктор Леонард Колдуелл передбачав «загальну примусову вакцинацію восени». Його думка час від часу зʼявляється в новинах як «точка зору лікаря», хоча жодна наукова спільнота не визнає його медиком.

Але навіть справжньому вченому або лікарю не варто вірити на слово. По-перше, фахівець з інших наук не зобовʼязаний розбиратися в медицині, а медик може не знатися на епідеміях чи вірусних інфекціях. По-друге, навіть епідеміологи іноді створюють фейки. Інформація з наукового журналу, де висновки вченого оцінюють колеги, і його особиста думка у блозі — це різні речі.

3. Не поспішайте поширювати інформацію. Різні дослідження показують, що від 50 до 70 відсотків посилань у соцмережах користувачі поширюють, не прочитавши, а просто довіряючи заголовку. Фейки стають популярними завдяки звичайним користувачам, які їх репостять і поширюють.

Перш ніж шерити інформацію, поставтеся до неї критично, навіть якщо вона здається вам важливою. Наприклад, перші поради щодо боротьби з ковідом за допомогою часнику й окропу поширювалися нібито від імені UNICEF — сотні тисяч людей репостили їх, не перевіривши джерело на офіційному сайті організації.

4. Підпишіться на фактчекерів. Одна з ключових проблем фейків — про їх викриття часто читають і репостять менше людей, ніж самі фейки. Тобто навіть після викриття нанесена інформаційна шкода залишається. Тому краще будь-яку сумнівну інформацію перевірити на сайтах, які професійно займаються викриттями. Найкраще — на англомовних, які оперативніше реагують на фейки. Наприклад, на factcheck.org або в «ковідній» рубриці Snopes. Така рубрика є й у Buzzfeed. Українські фактчекери зі Stopfake і VoxUkraine теж займаються темою ковіду.

Окремий вид фейків — маніпуляції зі статистикою

Офіційна статистика хворих на ковід і померлих від його наслідків доступна всім. Це дає простір для різних порівнянь і висновків: про небезпеку самого вірусу, ефективність моделей карантину і методи боротьби в різних країнах. Але намагаючись робити висновки зі статистики, варто памʼятати ключові моменти.

1. Між абсолютними та відносними цифрами є різниця. Кількість смертей або кількість тестів потрібно оцінювати і порівнювати з огляду на кількість населення країни, а не самі по собі. А на ефективність методів боротьби з ковідом впливають чимало інших чинників: особливості систем охорони здоровʼя, соціальні практики тощо. Наприклад, у листопаді Дональд Трамп заявив, що не вважає ситуацію з ковідом у країні своїм провалом, адже у США цифри «набагато кращі, ніж в Європі».

Справді, на той час Європа в цілому обігнала США за темпами захворюваності. Але Трамп помилився в тому, що темпи зростають проти первісно нижчої цифри, а загальне число смертей і випадків захворювання на душу населення у США з початку пандемії дотепер значно вище і теж збільшується. До того ж некоректно порівнювати США відразу з усім ЄС — країни в боротьбі з ковідом вдаються до різних підходів.

2. Статистику з різних захворювань не порівнюють так просто. У травні науковий журнал JAMA Internal Medicine опублікував лист групи епідеміологів, які закликали посадовців і політиків перестати порівнювати рівень смертності від наслідків коронавірусу і від грипу. Вони зауважили, що на відміну від ковіду грип ніколи не призводив до переповнених лікарень, браку ліків і обладнання.

Ніякого середнього рівня смертності від ковіду немає досі. Глобальна пандемія почалася менш ніж рік тому, скільки людей в цілому здатний вбити вірус — невідомо. А швидке зростання захворюваності може призводити до жертв, які офіційно будуть зареєстровані померлими з інших причин. Також невідомо, наскільки смертність від ковіду була б вищою, якби різні країни не почали вводити карантин.

Ще більша помилка — порівнювати смертність від ковіду та з будь-яких інших причин, наприклад аварій на дорозі. У смертності від ДТП передбачувана динаміка, вона не може раптово почати рости без серйозного зовнішнього втручання. З ковіду вона поки невідома.

3. Потрібно розуміти, як формується статистика. Будь-які статистичні дані — це результат роботи людей та ними же створених алгоритмів. Перш ніж порівнювати «ковідні» дані з різних країн або дані з різних захворювань, потрібно уточнити, як саме вони були отримані та чи коректно порівнювати ці методи.

Наприклад, у випадку із сезонним грипом у США епідеміологи повідомляли, що офіційні оцінки смертності від нього — це не підраховані вручну реальні смерті людей, а приблизні усереднені значення. Порівнявши їх зі статистикою всіх лікарень США з 2013 до 2019 року, науковці дійшли висновку, що принаймні кілька разів річна смертність від грипу була нижчою за офіційні цифри.

Лікарські практики й культура, особливості систем охорони здоровʼя і медичної інфраструктури, методики підрахунку — усе це може впливати на статистику в різних країнах. Порівнювати її потрібно дуже пильно, і нехай краще цим займаються фахівці.

4. Проблема коронавірусу не зводиться до смертності. Робити висновки про рівень небезпеки ковіду на підставі однієї лише смертності — помилка. Повної «карти» наслідків вірусу для організму поки не існує. Лікарі повідомляють про проблеми з легенями, серцем і нирками, про утворення тромбів, незворотні зміни мозку та центральної нервової системи. Реальні масштаби ускладнень і механізми їх появи ще доведеться зʼясувати.