Медведчук заперечує причетність до нафтопроводу, який РНБО доручила повернути державі: Всі суди я виграв

Нардеп «Опозиційної платформи — За життя» Віктор Медведчук заперечує будь-яку причетність до нафтопроводу «Самара — Західний напрямок», українську ділянку якого РНБО доручила повернути у власність держави.

Про це Медведчук заявив в інтерв’ю ВВС.

«[До нафтопродуктопровод] ніколи не мали стосунку ані я, ані члени моєї родини», — наголосив він.

Нардеп також нагадав, що декілька років тому оскаржив у суді поширення інформації про свою причетність до цього нафтопродуктопроводу. «Медведчук ніколи не мав відношення до цієї труби [...] Всі суди я виграв», — додав він.

BBC пише, що у травні 2018 року Печерський райсуд Києва визнав недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права Медведчука, інформацію, яку в ефірі телеканалу «Прямий» озвучив громадський діяч Назар Первак: «Певні сегменти міждержавної торгівлі між Росією та Україною саме в паливно-енергетичному секторі так чи інакше контролює Медведчук. Насамперед це поставка дизельного палива нафтопроводом, яка контролюється близькими до Медведчука людьми, і вже актуальна тема... скраплений газ».

Пізніше це рішення підтвердила апеляційна інстанція, а в липні 2020 року його остаточно затвердив Верховний суд.

Про що йдеться?

19 лютого РНБО доручила повернути в держвласність нафтопродуктопровід «Самара — Західний напрямок» одночасно із введенням санкцій проти Медведчука і його дружини Оксани Марченко (за фінансування тероризму). Секретар РНБО Олексій Данілов уточнив, що територією України проходить 1 433 км трубопроводу, яким нині користуються іноземні компанії. Власниками цих компаній є громадяни України.

Нафтопродуктопровід «Самара — Західний напрямок» був збудований за часів СРСР і після проголошення незалежності України мав перейти у власність держави. Проте дочірня компанія російської АК «Транснефтепродукт» не передала права на трубопровід.

У 2011 році Господарський суд Рівненської області визнав право власності на частину нафтопродуктопроводу, що проходить українською територією, за Україною, а в 2014—2015 роках це рішення підтвердили Апеляційний та Вищий господарський суди.

Натомість у 2015 році Господарський суд Рівненської області скасував рішення через «нововиявлені обставини», а у 2017 році визнав право власності за компанією «Прикарпатзахідтранс». Таким чином стратегічний об’єкт опинився у власності комерційної структури.