Рада остаточно ухвалила законопроєкт про мобілізацію. Що він передбачає

Парламент 11 квітня на засіданні ухвалив у другому читанні законопроєкт № 10449 про мобілізацію і проходження військової служби.

За проголосували 283 депутати, один був проти, а 49 утрималися, повідомив нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк. Тепер закон має підписати президент Володимир Зеленський.

Демобілізацію та ротацію після 36 місяців безперервної служби вилучили із законопроєкту, щоб ухвалити в окремому документі. Його розроблятимуть протягом восьми місяців.

Усі зміни (нижче ми їх перерахуємо) набудуть чинності за місяць після того, як президент підпише цей закон. Потім буде перехідний період, щоб військовозобовʼязані могли оновити дані через електронний кабінет, ЦНАП чи ТЦК.

У цей час уряд повинен:

• протягом місяця переглянути порядок бронювання військовозобовʼязаних та ухвалити нові нормативно-правові акти, а також забезпечити роботу при ЦНАПах і центрах зайнятості рекрутерів для війська;
• протягом двох місяців забезпечити створення і функціонування електронного кабінету військовозобовʼязаного;
• протягом трьох місяців внести до парламенту законопроєкти про ротацію, звільнення і реабілітацію військовослужбовців.

Обов’язки громадян

Після набуття законом чинності всі громадяни, які перебувають на військовому обліку, упродовж 60 днів мають уточнити адресу проживання, номери засобів звʼязку, адреси електронної пошти та інші військово-облікові дані. Зробити це можна через центри надання адміністративних послуг, ТЦК або онлайн в особистому кабінеті на базі реєстру військовозобовʼязаних «Оберіг».

Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані тільки за власним бажанням.

Громадяни повинні надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше своє майно Збройним силам України та іншим військовим формуванням із подальшим відшкодуванням вартості.

Поки триватиме мобілізація, громадяни віком від 18 до 60 років зобовʼязані мати при собі військовий квиток чи посвідчення військовозобовʼязаного.

Українці, які за кордоном не оновили свої дані, зможуть отримати консульські послуги тільки з одночасним оновленням персональних даних (про депортацію не ідеться).

«Зараз згідно з чинним законодавством — й українським, і міжнародним, немає механізму депортації людей під час воєнного стану з інших країн. Жодної депортації відбуватися не буде. Це лише для військового обліку потрібно Міністерству оборони», — зазначила нардепка Ірина Фріз.

Вручення повістки

Представник ТЦК або поліцейський під час перевірки ваших документів має фіксувати це на фото або відео. Але є нюанс — ця норма набуде чинності через 3 місяці після опублікування закону.

При врученні повістки ви можете вимагати від представників ТЦК назвати їхні ПІП, посаду, а також показати службові посвідчення, і вони зобовʼязані це зробити. У повістці обовʼязково мають бути вказані мета виклику, місце, день і час явки військовозобовʼязаного до ТЦК.

До ТЦК можна не прийти тільки з поважних причин (смерть близького родича, стихійне лихо, хвороба, умови війни — скажімо, ракетний обстріл). Утім, цій причині має бути документальне свідчення. Упродовж трьох діб з дня, коли ви мали прибути в ТЦК (і не прибули), треба прийти та пояснити причину відсутності, а протягом семи днів явитися в ТЦК з ціллю, що вказана в повістці.

Що буде, якщо я не прийду в ТЦК

Керівник ТЦК звертається до поліції з проханням доставити вас туди або надсилає рекомендований лист (протягом 5 днів) з проханням прийти самостійно. Днем вручення вимоги вважається час, коли підписали отримання листа або відмову від його отримання.

І далі, якщо протягом 10 днів після вручення вимоги (від дня, що вказаний у пункті вище) людина не прийшла, тоді ТЦК (упродовж 30 днів) звертається до суду з проханням обмежити призовника у праві керування транспортним засобом. Упродовж 5 днів суд має вирішити, чи відкривати провадження, а далі (упродовж 30 днів) ухвалити рішення у справі. Рішення можуть ухвалити без присутності призовника.

Оскільки в нас існує презумпція невинуватості, то ТЦК ще має довести суддям, що призовнику була вручена повістка і він не прийшов, а Нацполіція не змогла доставити його в ТЦК.

Суд не ухвалить рішення, якщо водійство є джерелом доходу для людини, якщо людина має інвалідність I чи II групи чи має дитину з такою інвалідністю. Обмеження накладаються до моменту прибуття в ТЦК. Апеляцію можна подати протягом 15 днів з дня ухвали.

У законі відсутня будь-яка відповідальність для працівників ТЦК, які не подали в суд на ухилянта. Також головне юридичне управління зазначає, що позбавлення права керувати транспортним засобом через адміністративний суд суперечить суті адміністративного правосуддя. Тобто тут ідеться про невиконання конституційного обовʼязку — такі справи мали б розглядатися в рамках кримінального процесу чи справи про адміністративні правопорушення.

Мобілізація транспортних засобів

Вилучити транспортний засіб (ТЗ) може ТЦК, СБУ чи ГУР на підставі рішень місцевих державних адміністрацій. Якщо на людину записаний один транспортний засіб, його не заберуть. Здебільшого ідеться про вантажні автомобілі, які підходять для перевезення боєприпасів чи особового складу, а також про спеціальну техніку, яка може працювати в умовах бездоріжжя. Тобто імовірність «мобілізації» легковика є вкрай низькою.

ТЗ заборонять відправляти в інші регіони або за межі України, передавати права власності на них, здавати в довгострокову оренду чи використовувати як заставу.

Інформацію про наявні ТЗ у громадян ТЦК отримає від органів, що ведуть їхній облік (МВС, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства).

Право на відстрочку надається

• заброньованим;
• інвалідам і непридатним до військової служби за висновком ВЛК на 6—12 місяців;
• жінкам і чоловікам, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів;
• жінкам і чоловікам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також коли людина самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
• жінкам і чоловікам, які є опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями та виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
• жінкам і чоловікам, які є опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями та виховують дитину, хвору на тяжкі хвороби;
• жінкам і чоловікам, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина з інвалідністю I чи II групи;
• усиновлювачам, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям, патронатним вихователям, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
• зайнятим постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матірʼю (батьком чи матірʼю дружини (чоловіка), що потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії і не має інших працездатних членів сімʼї, які зобов’язані та можуть здійснювати такий догляд;
• опікунам недієздатних;
• людям, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи;
• людям, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності в особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
• людям, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, або одного з батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи за умови відсутності інших людей, які не є військовозобовʼязаними та за законом зобовʼязані їх утримувати;
• жінкам і чоловікам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу;
• керівникам міністерств та їхнім заступникам, керівникам державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
• народним депутатам, суддям, уповноваженому з прав людини, голові та іншим членам Рахункової палати, працівникам органів військового управління, державним службовцям з переліку.

Мобілізації не підлягають

• здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами — на вищому рівні, ніж раніше (аспіранти теж);
• наукові та науково-педагогічні працівники закладів освіти за основним місцем роботи на 0,75 ставки;
• жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час АТО або широкомасштабної війни;
• члени сімей Героїв Небесної сотні;
• працівників підприємств, які залучалися до забезпечення АТО та загинули або померли під час АТО;
• звільнені з полону.

Військовозобов’язані до 25 років, які пройшли базову військову службу чи підготовку можуть мобілізуватись тільки за власним бажанням.

Військова підготовка

Скасовується строкова служба, а замість неї буде базова військова підготовка (розпочинається з 1 вересня 2025 року).

Базова військова служба і базова загальновійськова підготовка будуть запроваджені замість строкової військової служби. Усі чоловіки до 25 років зможуть один раз обрати рік служби до досягнення ними 24-річного віку.

Строк служби: в мирний час — до 5 місяців, під час воєнного стану — до 3 місяців.

БЗВП проводитимуть для здобуття військово-облікової спеціальності у військових вишах і військових підрозділах вишів, навчальних центрах ЗСУ і правоохоронних органів, а також у закладах фахової освіти та вишах всіх форм власності. Для жінок вона є добровільною.

Що змінюється для військових

Спершу планували багато доплат, але потім їх то вилучали, то повертали. Урешті маємо:

• за знищену або захоплену техніку ворога буде винагорода від 11 680 до 876 000 гривень. Також за це військовослужбовці зможуть отримати додаткову відпустку, але не більше ніж 15 днів на рік;
• боєць отримує сертифікат на купівлю авто на 150 000 гривень і компенсація 50% першого внеску іпотечного кредиту;
• військовий також отримує додаткову виплату 100 тисяч гривень після першого й другого років служби;
• за місяць роботи «на нулі» бійці отримують додаткові 70 тисяч гривень.

Якщо військовослужбовець виведений в розпорядження командира, бо потребує тривалого лікування, за ним зберігаються щомісячні виплати протягом всього терміну лікування. Витрати у відрядженні покриватиме держава.

На три місяці зберігаються виплати для тих, хто взяв відпустку після звільнення з полону.

Щорічна відпустка має надаватися частинами, але є умова: основна її частина — не менше 15 календарних днів. Одночасно у відпустку можуть піти не більше ніж 30% загальної чисельності військовослужбовців відповідного підрозділу.

Одноразова грошова допомога в разі загибелі військовослужбовця не може бути меншою за 15 мільйонів гривень.