Росія розхитує ситуацію в Молдові і звинувачує Україну в підготовці провокацій. Значить, точно готує нові злочини. Які і чи вистачить сил у ЗСУ на новий південний фронт — відповідають воєнні експерти

Останні місяці про Молдову в Україні й світі згадують більше, ніж говорили останні кілька років. Проросійські партії виводять людей на протести і підбурюють захоплювати адміністративні будівлі. Українська розвідка, президент Володимир Зеленський та президент Молдови Майя Санду публічно говорять про спроби росії здійснити військовий переворот у країні. Двадцять першого лютого президент росії путін скасував свій указ 2012 року «про вирішення питання Придністровʼя з повагою до територіальної цілісності Молдови» з формулюванням «з метою забезпечення національних інтересів рф», а Міністерство закордонних справ росії звинуватило Україну в підготовці нападу на Придністровʼя. Після цього угорська компанія Wizz Air повідомила, що з 14 березня зупиняє авіасполучення з Кишиневом, а Прикордонна служба України та Збройні сили України почали укріплювати українсько-молдовський кордон. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова поговорила з трьома військовими експертами, які займаються регіоном, і поставила головні запитання: про другий фронт путіна в Молдові, армію країни, потенціал місцевих сепаратистів та інтереси бізнесменів Придністровʼя.

У Молдові пів року тривають акції протесту, організовані проросійськими силами. Мітинги в Кишиневі почалися 18 вересня 2022 року. Спершу їх організовувала проросійська опозиційна партія «Шор». Згодом до неї приєдналися соціалісти та комуністи — теж прихильники росії.

Учасники протестів виходять на вулиці через тарифи на газ та електроенергію. За останні два роки росія підвищила ціни на свої енергоносії для Молдови у кілька разів. Уряд обіцяв частково компенсувати населенню комунальні платежі, але так цього і не зробив.

— На щотижневих акціях протесту в Кишиневі збирається різна кількість людей. В середньому по 500 осіб, — розповідає «Бабелю» військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак. — Але було таке, що виходило і сорок тисяч. Навіть 500 учасників протесту для Молдови, де живе 2,5 мільйона, — це немало.

За його словами, демонстрантів привозять у Кишинів автобусами зі всієї країни. Інформацію про дату та час протесту люди дізнаються у продуктових магазинах «МеріШор», які належать проросійському бізнесмену Ілану Шору і позиціонують себе як мережу для пенсіонерів та людей малого достатку. За кілька днів до протесту в магазинах зʼявляються відповідні обʼяви й запрошення взяти участь.

У Кишиневі демонстранти ходять вулицями, звинувачують владу в погіршенні рівня життя, іноді мітинги закінчуються сутичками з поліцією. А 28 лютого учасники протесту намагалися увірватися до будівлі уряду — це були молоді чоловіки. Вони напали на живий кордон поліцейських. Протестувальників затримали.

— Весь час циркулює інформація, що на протести звозять із Придністровʼя так званих тітушок — молодиків, які мають завʼязати масові сутички з поліцією, спробувати захопити адміністративні будівлі та поліцію. Є інформація, що їм пропонують за це по 500 євро, — каже Ступак. — Але нічого такого не стається. З одного боку, ефективно діють молдовські силовики, з іншого — росія та проросійські партії не знаходять іскри, яка б запалила масовий протест.

Проросійська партія «Шор» та її лідер Ілан Шор у Молдові мають чималу підтримку. Хоча самого бізнесмена та політика в 2017 році суд визнав винним у крадіжці одного мільярда доларів з банківської системи країни і засудив до семи з половиною років увʼязнення. Тоді Шору вдалося втекти з Молдови в Ізраїль, який відмовив Кишиневу в екстрадиції злочинця. Відтоді той спілкується з прихильниками через соціальні мережі і, попри судимість, у 2019 році обрався депутатом до парламенту Молдови.

Шор — впливовий молдовський політик. Його дружина — російська співачка Жасмін. Шор має тісні стосунки з колишнім генеральним прокурором росії, а нині членом Ради безпеки рф Юрієм Чайкою. Декілька років тому молдовські та російські медіа писали, що вони відпочивали разом на яхті, а за рік до цього дружина Шора викладала в інстаграм фотографії, як відпочиває разом із дружиною Пєскова Тетяною Навкою.

— Це такий собі молдовський Медведчук, — каже Ступак. — Молдовани воліють не згадувати, що він засуджений за крадіжку мільярда.

Партія «Шор» має в парламенті Молдови шість місць зі 101. Інші проросійські сили — Блок комуністів та соціалістів — 32 місця. Монобільшість представлена прозахідною партією «Дія і солідарність» — 63 голоси. До неї входить президент країни Санду.

На тлі стрімкого зростання тарифів на енергоносії та інфляції на рівні 30% проросійські політики стають усе популярнішими в Молдові, каже «Бабелю» завідувач відділу досліджень Придунайсько-Чорноморського регіону Національного інституту стратегічних досліджень Артем Филипенко.

Він розповідає: останні соціологічні опитування в країні показують, що проросійська опозиція — «Шор», Блок комуністів та соціалістів — можуть отримати на парламентських виборах більше голосів, ніж провладна партія, яка перемогла їх на виборах у 2021 році.

— Довіряти цій соціології можна з натяжкою. Я думаю, що опозиція та монобільшість зараз мають приблизно однакові рейтинги, але це значить, що президентська партія «Дія і солідарність» втрачає підтримку, — уточнює він.

Учасники протестів критикують партію влади за некомпетентність уряду, падіння рівня життя та підтримку України у війні з росією, говорить Филипенко. Молдовське суспільство, а ще більше мешканці Придністровʼя накачані російською пропагандою.

Одна з проблем Молдови — активна російська пропаганда на телебаченні. Лише у грудні 2022 року Комісія з надзвичайних ситуацій країни призупинила дію шести ліцензій проросійських телеканалів. Однак мешканці Молдови дивляться їх через інтернет та соціальні мережі. Альтернативних каналів у країні немає.

«Шор» та інші проросійські сили вимагають відставки діючої влади — президента, уряду та парламенту. Після цього — провести дострокові вибори і змінити політичний курс Молдови з проєвропейського на проросійський. Саме задля цього, за словами Филипенка, росія розхитує в країні соціальні протести — проросійські політики та російська агентура мають продемонструвати, що недарма отримують гроші. На його думку, весна в Молдові буде дуже гарячою. Однак добитися перезавантаження влади росія навряд чи зможе. Санду не збирається у відставку, а в середині лютого парламент призначив новий уряд — премʼєром став політичний соратник Санду і колишній міністр внутрішніх справ Дорін Речан. Санду постійно повторює, що опозиція дестабілізує політичну ситуацію, аби підготувати ґрунт для військового перевороту, який планує росія.

На думку Филипенка, Молдова переживе протестну весну: силою владу скинути не вдасться, влітку політичні протести стихнуть, а восени розгоряться з новою силою, адже почнеться підготовка до строкових президентських виборів, які заплановані на 2024 рік.

Росія може використати своє угруповання в Придністровʼї, щоб захопити владу в країні. Однак Филипенко вважає, що такий кардинальний варіант не вигідний самому Придністровʼю, яке намагається грати більш-менш самостійну гру і побоюється ЗСУ.

На думку політолога, експерта з Придністровського регіону Віталія Кулика, бізнес у Придністровʼї проти втручання російських військових у ситуацію в Молдові. Бо це може призвести до ліквідації ПМР, а бізнесмени цього не хочуть. Їх влаштовує існування невизнаної республіки та постійна криза в Молдові.

Половину бюджету невизнаної республіки забезпечує молдовська холдингова компанія «Шериф». Вона має мережі супермаркетів, нафтобаз, АЗС, володіє хлібокомбінатами та підприємствами з вирощування осетрових, є монополістом у сфері мобільного, фіксованого та інтернет-звʼязку в ПМР. Також до її структури входить підприємство «Тиротекс» — одне з найбільших у світі текстильних підприємств. Бавовняна продукція «Тиротекс» продається в Німеччині, Австрії, Італії, Португалії та США.

У «Шерифа» є власний видавничий дім та однойменний футбольний клуб. Належить компанія Віктору Гушану та Іллі Казмали. За словами Кулика, у Гушана є український паспорт і бізнес в Одеській області, але перебільшувати значення цього факту не потрібно. Родичі бізнесменів мають німецьке громадянство.

— Паспорти для них — засіб пересування, а не прояв політичної лояльності, — говорить Кулик.

Власники «Шерифа» контролюють усю управлінську вертикаль у «республіці». Через що конкурують з угрупуваннями ФСБ та ГРУ у Придністровʼї. Це часто спричинює протиріччя між Кремлем та Тирасполем — головним містом невизнаної республіки.

Кулик запевняє, що власники «Шерифа» інформували Україну та Молдову про діяльність росіян у Придністровʼї як до 2022-го, так і після. І зробили все, щоб знизити активність російських диверсійних груп в Одеській області після початку повномасштабного вторгнення.

У Придністровʼя немає потужної армії. Є армійські й поліцейські загони спецпризначення, а загалом збройні сили Придністровʼя складаються з восьми тисяч військових, це чотири мотострілецькі бригади — дві на півдні й по одній у центрі та на півночі ПМР.

На території невизнаної республіки знаходиться оперативна група російських військ — 1 400 людей. Це два окремих механізованих батальйони — 82-й та 113-й, управління, підрозділи охорони та обслуговування. Батальйони по черзі виконують «миротворчу» місію на річці Дністер, мають через рік змінювати один одного.

Кулик говорить: головне, що треба розуміти про збройні сили Придністровʼя, це те, що цифри про кількість військових та озброєння існують лише на папері. Замість 1 400 людей насправді є 500. І серед них десь 300—400 осіб — це люди, які народилися в росії. Це представники ФСБ та ГРУ. Інші — місцеві, які мають російські паспорти і служать в російській армії. Їхня боєздатність низька. Так само не хочуть воювати з Кишиневом збройні сили так званого Придністровʼя. Кулик вважає: максимально, на що росія може розраховувати в ПМР, це зібрати приблизно три тисячі військових, але як їх умовити піти на Кишинів — уявити складно.

Зараз доукомплектувати своє угруповання в ПМР росіяни не можуть: ні Україна, ні Молдова не пропустять російських військових. У разі силової спроби висадити десант у Придністровʼї чи Молдові ЗСУ відкриють вогонь.

Придністровʼя має приблизно десять танків Т-62, стільки ж установок реактивного залпового вогню («Гради»), близько 15 бронетранспортерів та броньованих машин, пікапи з гранатометами та мінометами. Боєздатність цієї техніки мала, говорить Кулик. Нового озброєння у них немає, хоча в Придністровʼї знаходиться кілька оборонних підприємств.

Завод «Прилад» виробляє міномети та реактивні системи залпового вогню «Град», заводи «Електромаш» та «Металорукав» — пістолети, автомати, протитанкові гранатомети, завод імені Кірова намагався налагодити виробництво гранатометів та протизенітних ракетних комплексів. Але все це озброєння — переробки радянських розробок, їхня бойова потужність умовна.

У селі Ковбасна знаходиться найбільший у Європі склад боєприпасів — їх там приблизно 22 тонни. Боєприпаси завезли туди за радянських часів для утилізації. Термін експлуатації більшості з них сплинув у сімдесятих роках минулого століття, тому склади залиті бетоном. Розпечатувати їх не можна, бо станеться вибух. У Ковбасній зберігається важка техніка — сотня танків, понад 200 систем «Град». Через умови зберігання вони не на ходу.

— Я був у Ковбасній у 2008 році і побачив серед озброєння рушниці часів Кримської війни, яка була у XIX столітті. Розумієте, що туди привозили? Це максимально небоєздатне, — говорить Кулик. — Там є приблизно тисяча боєприпасів, які можна використати, не більше.

У Молдови ситуація з армією не краща. Збройні сили країни налічують пʼять тисяч осіб. Як і у випадку з ПМР, ці цифри існують лише на папері. Насправді військових менше, говорить Кулик. Країна останні роки не вкладалася в закупівлю озброєння, навпаки — взяла курс на демілітаризацію. Перш за все через нестачу коштів у бюджеті. Важкого озброєння — танків та «Градів» — у Молдови менше, ніж у Придністровʼя.

— Збройні сили Молдови у разі зіткнення з так званими збройними силами Придністровʼя матимуть великі проблеми. Оскільки ПМР переважає їх за кількістю військових та озброєнням, — говорить Кулик.

Якщо між ПМР і Молдовою почнеться відкритий військовий конфлікт, то Румунія як країна-член НАТО свою армію на допомогу Кишиневу не надішле. Альянс уникає прямого протистояння з росією.

Молдові Румунія зможе допомогти хіба що зброєю й військовими інструкторами. Для можливих біженців Румунія організує гуманітарні коридори й підтримку. Експерти допускають, що в Румунії знайдуться добровольці, які забажають взяти участь у конфлікті. Але офіційно це будуть військові, які приїхали в Молдову за покликом серця.

У росії немає живої військової сили, щоб наступати на Одеську область з боку Придністровʼя. Якщо вона почне обстрілювати Україну з боку ПМР, то ЗСУ просто знищать російські «Гради», каже Кулик.

— На цьому все скінчиться. У нас є ресурси зупинити ту кількість військових, які знаходяться в ПМР. Варто памʼятати, що мешканці Придністровʼя не хочуть з нами воювати. Вони не росіяни, — каже експерт.

За його словами, єдиний можливий варіант, за якого росія може вторгнутися в Україну з боку невизнаної республіки, це якщо російський десант висадиться на чорноморському узбережжі. Але Україна контролює море й небо, тому не допустить цього. Заяви росії про те, що Україна планує нападати на невизнану республіку, говорять про зворотне — це вона щось планує.

Росія хоче захопити владу в Молдові не лише для того, щоб позбавити Україну лояльного сусіда, але й для блокади поставок західної зброї, яка йде через територію Молдови. Що менше буде маршрутів доставки, то простіше росіянам буде вирахувати їх і знищити зброю в місцях перетримки.

Також перезавантаження влади в Кишиневі відкриє для росії шляхи до українських тилів. Вона зможе закидати диверсійні групи до Вінницької та Чернівецької областей, які мають з Молдовою спільний кордон. Поки при владі теперішній уряд та президент, Україна від цього убезпечена, говорить Струк.

Кожному потрібна підтримка, і «Бабелю» також. Підтримайте нас: 🔸 у гривні 🔸 у криптовалюті 🔸 Patreon 🔸 PayPal: paypal@babel.ua