По Києву вперше вдарили зенітними ракетами з комплексів С-400. За ними не встигають тривоги, їх не перехоплює (наявна) ППО. Тепер прилетіти без попередження може будь-якої миті? Експлейнер

Уранці 14 січня кияни та жителі передмістя почули серію вибухів. Сигнал тривоги пролунав за кілька хвилин по тому. Такого у столиці не було з 24 лютого 2022 року — тоді сирену теж увімкнули після вибухів. Мер Києва Віталій Кличко повідомив, що місто — під російським обстрілом. Чому влада не попередила про небезпеку завчасно, стало відомо згодом. Речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат заявив, що по місту ворог випустив до десяти ракет з установок С-400. Ці ракети летять за балістичною траєкторією (простіше кажучи, вони дуже швидкі) і мають збивати повітряні цілі. Але росіяни використовують їх, щоб бити по землі. Ракетами зі схожих комплексів С-300 вони регулярно обстрілюють ближчі до лінії фронту Харків, Запоріжжя, Херсон, Донецьку і Луганську області. По Києву ракетами з С-400, згідно з офіційними заявами влади, вдарили вперше. Що це означає? Чому ППО не збила ці ракети і не встигла спрацювати тривога — пояснюють «Бабель» і речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат. Гарних новин немає.

Що таке С-300 і С-400?

Це зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), які почали виробляти ще за часів Радянського Союзу. Сам комплекс ― це радар, який визначає цілі, пускова установка, ракети та ще багато чого, що допомагає збити повітряну ціль: літак, гелікоптер, безпілотник чи ракету. Інакше кажучи, це система ППО.

Комплекси С-300 розробили у 1980-х роках і кілька разів модернізували. Є різні модифікації: комплекси можуть стояти на кораблях, пересуватися на гусеницях чи колесах. У С-300 використовують різні типи ракет із різною дальністю ураження — від 75 до 200 кілометрів. Вага їхньої бойової частини ― від 145 до 180 кілограмів (просто запамʼятайте це, далі буде порівняння).

Комплекси C-400 ― це більш сучасні установки. На озброєння російської армії їх поставили у 2007 році. Одночасно вони можуть відстежувати до 80 цілей (С-300 ― лише 36), запускати ракети з більшою швидкістю (1 190 метрів на секунду), на більшу висоту і на більші відстані. Заявлена дальність ― 400 кілометрів. Однак Ігнат говорить, це, імовірно, традиційне перебільшення виробника, а гарантована дальність ― 250 кілометрів.

Як мають працювати ракети до С-300 і C-400?

За задумом розробників, ракета підлітає до цілі (літак, вертоліт, крилата ракета чи безпілотник) і вибухає поруч із нею, розриваючись на тисячі вражаючих елементів.

Росіяни переробили ці ракети, щоб бити ними по українськи містах ― тепер ракети вибухають при контакті із землею.

Наскільки такі ракети точні?

Оскільки росіяни використовують ці установки не за призначенням — не як ППО, а для ударів по наземних цілях — точність не дуже висока. Що більша відстань до цілі, то більша похибка. Досить точно такі ракети працюють на відстані 70—90 кілометрів.

Яка руйнівна сила у цих ракет?

Щоб не пояснювати на пальцях, краще порівняти з ракетою Х-22, яка зруйнувала цілий підʼїзд у Дніпрі та забрала життя щонайменше 46 людей. Бойова частина такої ракети важить приблизно 950 кілограмів, а бойова частина ракет для С-300 і С-400 ― 100―150 кілограмів. Це у 6―9 разів менше, але все ще дуже небезпечно.

Скільки таких ракет у росії?

Шостого січня міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що з 8 000 ракет до установок С-300 у росії залишилися 6 672. За словами Ігната, здебільшого йдеться про ракети, які летять на відстань до 75 кілометрів. Про кількість ракет для С-400 поки офіційних повідомлень не було.

Як протистояти таким ракетам? Чи можна їх збивати?

Ігнат каже, що Сили оборони шукають різні варіанти, але ефективних і доступних не так багато. Системи Patriot і Samp-t здатні збивати ракети для установок С-300, але це надто дорогий спосіб, до того ж ці системи Україна лише очікує.

Оптимальний варіант ― знищувати російські установки на землі, як це вже роблять ЗСУ. Наприклад, це можна робити протирадіолокаційними ракетами HARM, але їхня максимальна дальність ― 300 кілометрів. Підійдуть і далекобійні ракети, як-от ATACMS.

Ефективний, але теж дуже дорогий варіант ― літаки. Наприклад, F-16, з яких можна знищувати установки та яких ми поки не маємо.

І, звичайно, у будь-якому разі потрібно мати дані розвідки, щоб знати, де саме розгорнуті ці системи.

Ці ракети прилітають раніше, ніж звучить сирена. Так буде завжди?

Тут треба трохи заглибитися в технічні характеристики. Швидкість ракет до С-300 ― 3,5 тисячі кілометрів на годину, до С-400 ― до 4,5 тисячі. Від Києва до кордону з росією трохи понад 200 кілометрів, тому встигнути сповістити населення, коли ракета вже в небі, неможливо.

Натомість якщо у розвідки є інформація, що росіяни підтягнули та розгортають установки поблизу кордону, ви почуєте сигнал тривоги. Інформацією про ймовірний запуск росіянами балістичних ракет з нами діляться і західні партнери.

Як захиститися від таких ракет?

Як завжди, іти в укриття після сигналу тривоги або перебиратися в глиб країни, куди такі ракети не долетять. Для надійності відстань має становити щонайменше 400 кілометрів від російського і білоруського кордонів по прямій. Однак не забувайте, що росія також використовує інші, більш далекобійні ракети, тому прорахувати всі ризики неможливо.

Наша зброя — це не ракети, а слова. Допоможіть із «набоями» — підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.