Росія вже пів року намагається повністю захопити Соледар і Бахмут. Зараз ситуація загострилася. Навіщо ці міста росії? І що буде, якщо їх таки захоплять? Пояснюємо коротко і зрозуміло (з мапами)

Російські війська за останні дні змогли досягти чи не найбільших успіхів за останні 6 місяців. Вони захопили більшу частину міста Соледар на Донеччині — уперше з літа 2022 року росіяни наблизилися до окупації міста. Російська пропаганда намагається подати Соледар мало не як ключове місто всього Донбасу, а успіхи тут — ледве не як прорив усієї української оборони. Водночас Генштаб ЗСУ наголошує, що бої за Соледар тривають. У Міноборони України постійно кажуть, що за місто точаться дуже запеклі бої, що свідчить про їхню інтенсивність. Однак росіяни не зважають на свої шалені втрати заради захоплення Соледару та Бахмуту. Втрата Соледару суттєво ускладнить оборону Бахмуту, але не означатиме його окупацію. «Бабель» пояснює, навіщо росії ці міста і чи мають вони стратегічне значення.

Що за міста Бахмут і Соледар?

Бахмут — це доволі велике місто на Донеччині. До повномасштабного вторгнення там мешкали до 80 тисяч людей. Бахмут розділяє на дві частини річка Бахмутка. Більша частина міста — західна. Там розташовані квартали з багатоповерхівками, адміністративні будівлі, а також військова частина 54 механізованої бригади. У східній частині міста є лише промислова зона з різними заводами, зокрема відомим заводом шампанських вин, і приватна забудова.

Росіяни почали наступати на Бахмут одночасно зі сходу та півдня. Приблизно в липні весь Бахмутський напрямок віддали під керівництво «ПВК Вагнера» та її очільника Євгена Пригожина. Саме «вагнерівці» штурмують Бахмут з літа 2022 року і дотепер.

Соледар за мірками Донбасу місто невелике — до повномасштабного вторгнення там жили приблизно 10 тисяч людей. Воно майже повністю складається з приватної забудови, лише в центрі міста, де розташовані соляні шахти та державне підприємство «Артемсіль», є кілька багатоповерхівок.

Як довго росіяни штурмують Бахмут і Соледар?

Бої за Соледар і Бахмут на Донеччині розпочалися шість місяців тому. Хоча умови для цього росіяни створювали ще з весни, коли у травні захопили місто Попасна в Луганській області. Тоді вони розвивали наступ одразу в трьох напрямках:

• на північ у бік Лисичанська,
• на захід у бік Соледару,
• на південь і південний захід у бік Бахмуту та Світлодарська.

Основні зусилля росіяни спрямували на Лисичанський напрямок — щоб допомогти своїм військам, які вели міські бої у Сєвєродонецьку. Вони досягли успіху та на початку липня створили загрозу оточення для українських військових у Лисичанську та Сєвєродонецьку. Силам оборони України довелося відійти, щоб не потрапити в котел. Відтоді росіяни не захопили жодного українського міста та не мали серйозних успіхів.

Інші напрямки для росіян були другорядними. Хоча через те, що окупанти просувалися в бік Світлодарська та створили загрозу оточення, наприкінці травня українські війська відійшли й звідти.

Коли росіяни захопили Лисичанськ і Сєвєродонецьк, то почали перегруповуватися, зокрема відправили значну частину своїх найбоєздатніших підрозділів на правобережжя Херсонщини, щоб захистити тоді ще окупований Херсон. На Донеччині на той час вони вже підійшли впритул до доріг Бахмут — Лисичанськ і Бахмут —Дебальцеве.

Назустріч військам росії в районі Бахмуту рухалися окупанти з Ізюму Харківської області. У росіян була головна мета — вийти до Словʼянська і Краматорська одночасно з двох боків та оточити цю агломерацію. І якщо з боку Ізюму до Словʼянська лишалося близько 20 кілометрів, то з іншого боку треба було ще захопити Бахмут.

Росіяни вийшли до східних передмість Бахмуту ще в серпні 2022 року. Тоді ж формально зайшли й в Соледар — захопили завод KNAUF у східній частині міста та облаштувалися там. Проте далі просунутися не змогли. Найімовірніше, «вагнерівці» перекинули основні сили на захоплення територій на південь від Бахмуту. Цим вони займалися всю осінь: спочатку в жовтні вийшли до дороги Бахмут — Горлівка, у листопаді наблизилися до південних околиць Бахмуту. У грудні вони дійшли до каналу Сіверський Донець — Донбас і тоді ж почали масштабний штурм Бахмуту одночасно з півдня та сходу.

Яка ситуація у Бахмуті зараз?

Особливих успіхів грудневий штурм окупантам не приніс: вони змогли зайти лише в кілька кварталів приватної забудови на сході міста. Тоді росіяни вирішили докласти більше зусиль, щоб оточити Бахмут. Для цього їм потрібно перерізати дві дороги до міста: Бахмут — Костянтинівка і Бахмут — Словʼянськ. Перша розташована на захід від міста, друга — на північ.

До дороги Бахмут — Костянтинівка росіяни підійшли доволі близько — на відстань до 10 кілометрів. Їм лишилося захопити тільки село Кліщіївка, але за ним на пагорбі розташований потужний укріплений район українських військових, який видно навіть на супутникових знімках. Найімовірніше, фортифікаційні споруди там збудували задовго до повномасштабного вторгнення.

Дорогу з Бахмуту до Словʼянська на півночі прикривав саме Соледар. Росіяни не могли б вийти на неї, якби не захопили це місто. Та й сам Соледар окупувати було не так просто. Місто розташоване на пагорбах і розтягнулося перпендикулярно лінії фронту. Щоб повністю захопити його, росіяни мали просунутися вперед майже на 8 кілометрів. До того ж, у центрі міста є глибокі соляні шахти, де можна ховатися від обстрілів.

Яка ситуація у Соледарі зараз?

Оборона Соледару спиралася на утримання двох сіл: Бахмутського на півдні та Яковлівки на півночі. Наприкінці грудня росіяни все ж захопили Яковлівку й одразу розвинули наступ далі. За кілька днів вони вийшли до центральної частини Соледару з півночі. Уже 5 січня стало відомо, що росіяни змогли прорвати оборону українських військ і в районі Бахмутського. Через це Силам оборони довелося відходити до центральної частини Соледару.

Свій наступ росіяни розвивали дуже стрімко і швидко вийшли до центру Соледару з півночі та півдня, розпочавши міські бої. Водночас вони намагалися зайти в західну частину міста, щоб відрізати українські війська в центрі міста й оточити їх. Дорогою вони захопили село Підгородне на північному сході від Бахмуту та ведуть бої за село Красна Гора.

Наразі ситуація в Соледарі до кінця невідома, хоч росіяни й заявляють, що захопили місто. На деяких відео видно, що окупанти присутні в центральній частині міста та трохи далі. Та доказів, що вони є у західних частинах — у районі колишнього рудника № 7 або залізничної станції «Сіль», немає. Росіяни також люблять хизуватися своїм прапором у захоплених містах, але досі жодних фотографій або відео, де його вивішують у Соледарі, нема. Це може свідчити про те, що бої тривають і поки окупанти закріпитися не можуть. Попри це ввечері 12 січня «вагнерівці» у своїх Telegram-каналах активно публікували фото та відео з різних місць центральної частини Соледару. Стрілецьких боїв на них вже не чутно. Це може свідчити, що українські війська відійшли з центру міста.

Навіщо росіянам Соледар?

Російська пропаганда намагається видати ймовірне захоплення Соледару як архіважливе досягнення армії. Якщо Сили оборони не втримають місто, росія справді матиме чи не найбільший успіх із часів захоплення Лисичанська та Сєвєродонецька влітку 2022 року. Це також значно ускладнить оборону Бахмуту, адже росіяни зможуть прострілювати дороги, якими забезпечуються українські війська в місті.

Та ці тактичні успіхи росіян неможливо порівняти з контрнаступом української армії восени 2022 року. Тоді на початку вересня Сили оборони України за кілька днів звільнили майже всю Харківську область. А в листопаді змусили росіян відступити з правобережжя Херсонщини та Херсону.

Битва за Соледар зробила ще більш явним і публічним конфлікт між Міноборони рф та «ПВК Вагнера» і Пригожиним. Сам Пригожин запевняє, що ще 10 січня його найманці захопили Соледар — і зробили це самостійно. Але того ж дня російське Міноборони нічого не каже про захоплення міста, проте запевняє, що Соледар з півночі та півдня заблокували російські десантники. Це означає, що росіяни, окрім «вагнерівців», перекинули на Бахмутський напрямок і десантні підрозділи. Уже наступного дня, 11 січня, росія змінює командувача окупаційних військ — призначає на цю посаду начальника Генштабу Валерія Герасимова. Водночас Telegram-канали, повʼязані з Пригожиним, та і він сам активно критикували Герасимова. Ось на цьому відео, наприклад, «вагнерівці» лаються на Герасимова через проблеми із забезпеченням військ. Після двох днів публічного конфлікту через те, хто все-таки «захопив» Соледар, Міноборони росії визнало, що центр міста штурмували саме «вагнерівці», але за підтримки артилерії та авіації регулярної армії рф.

Навіщо росіянам Бахмут?

Про втрату Бахмуту поки не йдеться — Україна кинула на оборону міста значну кількість військ. Хоча зі стратегічної точки зору Бахмут вже не має великого значення. Захопити його було важливо для росіян, коли вони ще були в Ізюмі та наступали на Словʼянськ. Тоді це місто було потрібне, щоб вийти до Словʼянська та Краматорська з кількох боків. Зараз у росіян немає Ізюмського угруповання, а після Бахмуту їм доведеться так само прогризати оборону українських військ і біля Часового Яру, і біля Костянтинівки, і біля Краматорська. Бахмут став насамперед політичною ціллю для росії — якщо його візьмуть, це дозволить окупантам продемонструвати бодай якісь успіхи за майже пів року. Довести свою ефективність хоче й Пригожин, найманцям якого доручили захопити місто, але вони досі не можуть цього зробити.

Чи важливі Бахмут і Соледар для української оборони?

Західні ЗМІ вже почали сумніватися в рішенні української армії за будь-яку ціну обороняти Бахмут і Соледар. На їхню думку, оскільки міста не мають стратегічного значення, варто було б відійти з них на укріплену лінію оборони за Бахмутом і готувати резерви для майбутнього весняного контрнаступу. Та з ними не погоджується експерт Національного інституту стратегічних досліджень і старший аналітик фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков. Він каже, що росіяни використовують тактику живих хвиль — тобто пускають гарматне мʼясо з колишніх вʼязнів, щоб виявити українські позиції, які потім штурмують досвідчені найманці. Цю тактику росіяни можуть застосувати будь-де: як у самому Бахмуті, так і за ним. Тому не має значення, де саме українські війська триматимуть оборону.

Бєлєсков наголошує, що для боротьби з такою тактикою Україні вкрай потрібні касетні боєприпаси. У США є такі ракети для західних реактивних систем залпового вогню, зокрема й для HIMARS, — це M30A1. Вони підриваються над землею і випускають навколо 182 тисячі вольфрамових кульок, які ефективно знищують піхоту та легкоброньовані цілі. Інформації, що Україна вже має такі ракети, поки немає.

Однак окупація Бахмуту створить для українських військ певні проблеми. Імовірно, Силам оборони доведеться відійти з міста Сіверськ на північ від Бахмуту, тому що росіяни створять загрозу із флангу і можуть спробувати притиснути їх до річки Сіверський Донець. Також росіяни загрожуватимуть з флангу оборонцям міста Торецьк на південь від Бахмуту. Якщо українські війська відійдуть із Сіверська, то через річку росіяни загрожуватимуть і Силам оборони України, які просто зараз наступають у бік міста Кремінна на Луганщині.

Ми аналізуємо ситуацію на фронті та пояснюємо її зрозумілою мовою, щоб ми всі були обізнаними й не вірили фейкам російських пропагандистів. Підтримайте «Бабель»:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: paypal@babel.ua