Як може виглядати повномасштабний напад Росії? Аеропорти бомбитимуть? А мости? Міста швидко візьмуть? — На стидкі питання відповідає експерт Defence Express

Тільки до вечора неділі, 20 лютого, бойовики обстріляли прифронтові села в Донецькій та Луганській області 74 рази. Російська влада почала звинувачувати Україну в обстрілах і не відвела війська від кордону, попри обіцянки. Українська розвідка повідомила, що провокації з боку бойовиків та Росії можуть тривати і надалі. А влада «Л/ДНР» розпочала евакуацію жителів до РФ, закликавши всіх чоловіків мобілізуватися та готуватися до війни. Все це може закінчитись повномасштабним вторгненням російської армії в Україну та великою війною. Але як вона виглядатиме на практиці? Куди впадуть російські бомби та ракети? Чи зможе їхня армія швидко захопити великі міста? «Бабель» поговорив з військовим експертом, головним редактором проєктів Defence Express Олегом Катковим і запитав у нього все, що звичайному громадянину варто знати про сучасну війну та можливі бойові дії в Україні.

Усі говорять про те, що війна розпочнеться з повітря. Це будуть ракетні удари? Авіабомбардування? Все разом? І скільки такі повітряні фази війни тривають?

Потрібно розуміти, яким може бути сценарій можливої агресії. Жодна нова війна не схожа на стару. Протягом останніх десятиліть не було таких повномасштабних конфліктів із вторгненням у країну таких розмірів, як Україна. Грузія — не більша за дві Київські області. Якщо згадати Югославію, там військова операція була вже після того, як країну розбомбили. Якщо згадувати Ірак, то там двічі була зовсім інша ситуація та інший розклад сил із міжнародною коаліцією на чолі зі США. Ірак був один проти всіх. Потрібно розуміти, які завдання ставить собі Путін.

Наприклад, сценарій — окупація лівобережної частини України. Це повномасштабна військова операція з використанням усіх засобів, які є у РФ. Чому йдеться про авіаційний удар? З нього починається будь-яка сучасна повномасштабна війна. Які цілі ставлять? Перше — це знищення системи управління державою в принципі та системи оборони насамперед. Якщо ми беремо реально російські можливості, то в першому етапі бере участь ракетний комплекс «Іскандер». Ми порахували, що у першому запуску буде до 230—480 балістичних ракет. Всі ці ракети будуть розподілені по множинних цілях по країні. Заявлена дальність «Іскандера» — це 500 кілометрів. Враховуючи те, що вони розміщені і в Білорусі тепер, і навпроти Харкова, і на окупованих територіях, це дає змогу завдати удару балістичними ракетами по всій площі України. І під ці удари потрапляють насамперед командні пункти управління, позиції зенітно-ракетних комплексів, електростанції та інші важливі обʼєкти, від яких залежить обороноздатність. Я не хотів би говорити про те, що «Іскандер» битиме по ГЕС або атомній електростанції — це абсолютно апокаліптичний сценарій. Але поруч із цими обʼєктами завжди розташована підстанція, виведення її з ладу вже дозволяє надовго вирубити електроенергію. Ось такі цілі на першому етапі, їх досить багато. І ракет теж.

Без електрики немає централізованої системи ППО. Кожен комплекс перестає працювати від електромережі та переходить на власний двигун, на горючку. Якщо виведені з ладу центральні пункти управління, які роздають накази, то всі наші комплекси ППО стають самі по собі. У хід ідуть крилаті ракети, які теж можуть базуватися на тих же наземних платформах, кораблях, літаках. Вони дешевші, їх набагато більше. І вони вже починають бити по штабах бригад, по складах, навіть по автомобільних розвʼязках. Скільки триває такий авіаційний удар? За логікою він вкладається в мінімально можливий час. Такий перший масований удар, швидше за все, триватиме одну ніч.

І балістичними, і крилатими ракетами?

Так. Різниця між їхнім застосуванням буде, абстрактно, пів години. Все відбувається дуже швидко. У чому особливість? Росія не має часового резерву. Якщо ми візьмемо Югославію, як крайній приклад таких дій, то в НАТО нікуди не поспішали. Тобто якщо говорити зовсім грубо, вони спочатку вивели з ладу електростанції. Це змусило югославські комплекси ППО перейти з електромережі на горючку. Після цього почали знищувати склади паливно-мастильних матеріалів. У результаті протиповітряна система Югославії перейшла в режим роботи «горючку привезли — увімкнулися, попрацювали — вимкнулися». Силам НАТО було легше їх планомірно вибивати. Тому Югославію бомбили так довго.

У Росії такої можливості, як на мене, не буде. Поки це все летить, війська, що стоять на відстані 20—50 км від кордону України, вже поїдуть. Буквально о третій ночі, наприклад, удар ракетами. О пʼятій годині ранку — початок наземної операції. Але це в абсолютній теорії, з ідеальною взаємодією всієї військової машини. Але в російських реаліях дуже сумнівно, що все в них піде саме так, як вони намалювали в планах.

А якою може бути доля цивільних аеропортів? Їх бомбитимуть чи захоплюватимуть?

Все залежить від цілей. Коли виводять з ладу ППО країни, то йдеться не лише про зенітно-ракетні комплекси — знищують і військові авіабази. У нас не так багато винищувачів, йдеться про півсотню — і боєздатних, і ні. Проти сумарно 500 винищувачів та багатофункціональних літаків у Росії, здатних вести повітряний бій, без урахування бомбардувальників та штурмовиків. Зрозуміло, не всі будуть задіяні, але розклад сил від цього кардинально не зміниться. Але їм все одно потрібно буде знищити наші ВПС. Тобто військові аеродроми теж потраплять під удар.

У нас є дуже велика можливість дізнатися про те, що наступ почнеться, ще до того, як запустять ракети. Бо зараз США цілодобово тримають розвідувальні літаки в небі над Україною. Якщо відкрити Flightradar, то хтось там 100% літатиме. Стратегічні БПЛА Global Hawk літають щодня, і це лише те, що ми бачимо. США хоче, щоб усі це бачили.

Global Hawk моніторить на сотні кілометрів углиб території супротивника. І це лише один із видів розвідки, не кажучи вже про супутники, радіоперехоплення та агентуру. Щойно російські війська висунуться на пускові позиції, щойно піднімуть ракети в бойове положення, а це за регламентом хвилин 15—20, то США дізнаються про це майже в режимі онлайн.

Почнеться тривога і наші літаки зможуть перебазуватися. Усі, які зможуть злетіти. Існують два варіанти перебазування: або на цивільні аеродроми — і це абсолютно нормальна практика скрізь, або на резервні аеродроми, які насправді є ділянками на трасах. Ми це також відпрацьовуємо. Наприклад, у 2020 році влітку під Рівним перекрили трасу Київ — Чоп, і там наші повітряні сили відпрацьовували зліт-посадку. І таких ділянок на трасах досить багато. Тому і цивільні аеродроми та траси теж можуть потрапити під удар.

Крім того, у разі ескалації кількість воєнної допомоги нам збільшиться. Найшвидший спосіб її доставки — літаком. Тому можна говорити, що під перший удар потрапить навіть Львівський аеропорт. У НАТО це передбачили і вже заявили, що окрім повітряного коридору, відпрацюють відправку озброєння наземним коридором.

А чи є сенс після початку наступу самим підривати злітні смуги, щоб російські літаки не могли сісти поряд з великими містами?

Все залежить від ситуації. Смуги у Донецьку та Луганську підірвали. Але треба розуміти, що російські Іл-76 можуть взагалі не сідати, а скидати техніку в десантний спосіб, як і особовий склад. Можуть сідати на ґрунтовий аеродром. Зараз це складно зробити, бо ґрунт мʼякий, але загалом це звичайна практика.

У Росії ракетне озброєння точне? Вони зможуть знищувати інфраструктуру хірургічно, чи це буде бомбардування куди попало?

Складно сказати. Проблема в тому, що російська зброя на папері має дуже добрі технічні характеристики. А ось коли ми бачимо, як вона застосовується, то все інакше. «Іскандер», наприклад, єдиний раз у бойових умовах застосовували у Нагірному Карабаху. І вони схибили — ракета просто впала в поле.

Це проблема техніки чи особового складу та його підготовки?

І те, і друге, і третє, і обслуговування, і зберігання та багато інших факторів. Вони кричать «аналогів немає», але якщо ви не можете «Жигулі» зібрати, то про танк, тим більше про високоточний ракетний комплекс, навіть не може йтися.

Вони говорять про те, що мають розрахункове відхилення від цілі «Іскандера» плюс-мінус 20 метрів. Але до реальної бойової ефективності є питання. Тому я впевнений, що по кожній цілі, яку вони позначать, працюватиме дві ракети, щоб збільшити шанси вивести її з ладу.

Наскільки небезпечно поряд зі стратегічними обʼєктами, які можуть бути ціллю для «Іскандера»?

Фугасна частина балістичної ракети «Іскандер» — 480 кг. Це досить потужний заряд, який після себе залишає вирву діаметром 8 метрів та 3 метри завглибшки, з розльотом уламків на сотні метрів. Для ураження площадних цілей у «Іскандера» є касетна бойова частина, для знищення цілей серед міської забудови та в укриттях — обʼємно-детонуючої дії, в народі існує абсолютно неправильний термін «вакуумна бомба». Тобто я не візьму на себе відповідальність казати, в якому радіусі від такого обʼєкта буде безпечно.

Особливо з огляду на неточність та ненадійність російського озброєння, яке збирається під санкціями. Чому американці ще 2014 року відрубали постачання всієї військової електроніки в РФ? Це запорука високої точності та надійності загалом. І у Кремля не залишається нічого іншого, як компенсувати неточність свого озброєння кількістю і потужністю бойової частини.

На кордоні військові та цивільні активно риють рови та загороджувальні конструкції, щоб затримати російські танки. А чому довкола Києва нічого не риють?

Як тільки ми почнемо цивільне населення залучати до риття окопів, то паніка зросте до немислимих масштабів. Війни повномасштабної немає, а економіка вже страждає. І якщо ми ще почнемо довкола Києва цивільним населенням рити окопи, то я боюся, це дуже швидко призведе до того, що люди почнуть стрибати на дахи електричок та виїжджати з міста.

Але якщо говорити про чисту ефективність, то довкола Києва окопи треба рити, чи це безглуздо?

Важке питання. У всякому разі для цього є спеціальна техніка, яка це зробить краще і в десятки разів швидше за людей з лопатами. Якщо не помиляюся, цивільне населення востаннє копало окопи у 2014 році під Маріуполем, а до цього — у Другу Світову війну. Але підготовка до оборони — це не лише окопи, це повноцінні залізобетонні укриття, це мінні поля, протитанкові огорожі — величезний комплекс робіт, а не окопи в одну лінію. І це навіть без урахування того, що саме по собі місто — дуже хороший укріпрайон.

Постійно кажуть, що війна відкладається, бо ґрунт не промерз і танкам буде складно. Сучасні танки правда такі сезонні, що навесні їм краще не воювати?

Так, танк може застрягти у грязиві. Я застрягав. Саме в таку погоду сидиш на цьому танку, а він сидить на череві — гусениці молотять у багні. Вибиралися з цієї ситуації самі, з хорошим таким перегрівом двигуна. Потім ще кілометри зо два їхали заднім ходом, щоб розвернутися.

Є таке поняття, як танкопрохідність та танконебезпечні напрямки. Взимку або влітку таких танконебезпечних напрямків більше, тому що бронетехніка противника може пройти і по полю, і через якийсь сухостій, і по улоговині. А якщо погода як зараз і ґрунт слабкий, то таких напрямів менше, бо танк може загрузнути.

Але це не означає, що загроза стала меншою. Бо якщо гіпотетично уявити, що Путін у якогось генерала свого запитає: «Ну что, наступать готови?», а йому у відповідь: «Нікак нєт — грязь», то генералові просто зірвуть погони. На тактичному рівні, коли йдеться, наприклад, про наступ тактичної групи на опорний пункт, це матиме величезне значення, бо легше буде оборонятися. Буде зрозуміло, що танк противника зможе приїхати тільки, власне кажучи, з одного конкретного напрямку. А у стратегічному масштабі, коли йдеться про наступ танковими арміями, дивізіями та окупацією країни розміром з Україну, то погода вже такої ролі не відіграє.

Мости через Дніпро у разі нападу російська армія підриватиме і потім будуватиме якісь переправи, чи навпаки — мости не чіпають?

Відповідь така сама, як і з аеродромами. Якщо ми говоримо, що будуть бомбити стратегічні обʼєкти, то під стратегічними обʼєктами маються на увазі і мости. Чи всі вони будуть знищені? Ні, звичайно, не всі. Якісь залишаться. Мости знищуються не в першу чергу. Хороший приклад був із Нагірним Карабахом. Коли азербайджанці вже наступали, то щоб відсікти шляхи відходу і для того, щоб противник не міг посилити угруповання в Нагірному Карабаху з боку Вірменії, — знищили міст оперативним тактичним ракетним комплексом. І це було на пʼятий день війни.

Якщо мешканців великих українських міст не евакуювати, чи зможе українська армія повноцінно їх захистити? Якщо росіяни увійдуть до міст-мільйонників, на них чекає доля Донецька?

Якщо розпочнеться повномасштабна війна, і мета — захоплення населених пунктів, то можна відкривати фотографії Грозного зразка 1994 року та дивитися, що відбувається з містом. Ви можете дивитися фотографії з Алеппо, Дамаска. Війна саме так прокочується містом. І що довше у ньому бойові дії тривають, тим більше він перетворюється на руїни Сталінграда.

Бої у місті відносяться до найважчих для всіх сторін. Не тільки для тих, хто наступає, але і для тих, хто обороняється. Існує тактика міських боїв. Військові з усіх боків займаються зміцненням позиції у будинках. І щойно якийсь військовий ставить кулемет у вікно житлового будинку, весь будинок перетворюється на військовий обʼєкт і підлягає знищенню будь-якими способами. Акуратно «виколупувати» кулеметника ніхто не буде.

Чи можуть збройні сили України захистити міста-мільйонники? Моя відповідь — так. Для загарбника це обернеться у десятки тисяч гробів. Отже, все залежить від того, чи готова Росія перемолоти свій генофонд.

А Донецьк?

Боїв у Донецьку не було, лише на околиці. Після Берліну нічого подібного в історії не було в принципі, ніхто не проводив операції проти міст-мільйонників. Грозний — це близько 100—200 тисяч населення. У Багдаді зразка 2003 року вже не було організованого опору, армія США зайшла в місто, коли іракської армії фактично не існувало.

А чи можна в зародку задавити опір з повітря? У Києві, наприклад.

Ні, це неможливо. Можна завдати максимальної шкоди. От знову Грозний 1994 року. Був новорічний штурм — спроба взяти місто силами понад десяти полків. Все це закінчилося тим, що новорічний штурм Грозного став катастрофою та величезною поразкою для РФ. Тільки потім розпочався його планомірний штурм. Поквартально, з масованим використанням артилерії та авіації. Тобто за статутом, як це було прописано ще з часів Другої світової.

Якщо в кварталі є певна кількість вогнищ опору, його тиснуть артилерією, авіацією та іншим. Це не так, що доїхали танки до Майдану — взяли Київ. Це просто неймовірні втрати для атакуючої сторони і великі втрати для сторони, що обороняється. І у будь-якому разі це руйнація міста.

Наскільки ефективною є тероборона в умовах повномасштабної війни?

У нормальних державах, у тому числі і в Україні, армія призначена для того, щоб завдати противнику таких збитків, які нівелюють будь-який можливий прибуток від його спроби захопити території.

Припустімо, Путін збожеволів і наказав окупувати Україну. Аналітики в російському генштабі починають вираховувати, скільки та які втрати будуть. Вони дивляться, що регулярна армія України — це близько 200—250 тисяч людей, стільки-то танків і так далі, до них додається наш мобілізаційний резерв, який можна не встигнути розгорнути. І прораховують результат, що напад на Україну обійдеться у стільки-то людей та техніки. Тому коли у нас буде сформовано 25 бригад ТрО, тобто 100 000 осіб додадуться до нашої збройної сили у вигляді резерву, який розгортається за мінімальний час, то в генштабі РФ виведуть нові коефіцієнти втрат для російської армії.

Уявімо: аналіз показує, що підсумкова ціна окупації частини України для російської армії — 500 тисяч втрат убитими та пораненими. Це половина її чинного складу. Чи вартуватиме це окупації країни? У системі координат психічно здорової людини, мабуть, ні. Тому що це просто непоправні втрати. Тому мета тероборони — це стримування. За рахунок бійців ТрО можна вивільняти основні сили для дій на передовій. Тероборона насамперед потрібна для охорони важливих обʼєктів, приміром від диверсантів. Ось хороший приклад: було нещодавно повідомлення, що Національна гвардія взяла під охорону Дніпровську ГЕС. Припустимо, на це завдання необхідно виділити роту добре підготовлених бійців. Або залишити там взвод нацгвардійців та додати йому батальйон територіальної оборони. Так, підготовка у них буде гіршою, ніж у професійних військових, але ми професійних військових перекидаємо на важливіші ділянки.

Тероборона ― це не ті люди, які стоятимуть на передовій та кидатимуться під танки з коктейлями Молотова. Це люди, які знімуть навантаження зі Збройних сил України та Нацгвардії.

Якби ви залишили щось одне з умовної тривожної валізки, що б ви вибрали: їжу, газовий балон, дрова, машину з повним баком бензину, рацію?

Досить складний вибір, і все дуже залежить від того, коли доведеться дістати цю умовну валізу. Тому що як ти раптом о четвертій ранку прокинувся від вибухів, то стрибати в машину — це останнє, що треба робити. Тому що таких розумників, які захочуть швиденько проїхати в якесь село, буде мільйон, і можна уявити цю пробку на виїзді з Києва. Тільки всі люди будуть дуже знервовані, дуже злі.

Тому головний запас — це їжа та вода. Зараз час для того, щоб чесно самому собі відповісти на запитання: «Що я робитиму, якщо почалася війна?» І при цьому розуміти, що загроза такої повномасштабної війни — це не конкретне завтра або в ці вихідні, а постійний шанс. Багато країн живуть у цьому стані вже багато років — Ізраїль, Південна Корея, Тайвань, із розумінням, що завтра їхній світ може змінитися раз і назавжди.

А якщо тобі війна почалася о четвертій годині ранку раптово, то треба просто бігти в бомбосховище. Щоправда, для цього потрібно заздалегідь як мінімум дізнатися, де воно і що там справді сховище, а не закритий на замок магазин. Якщо не варіант, то можна лягати у ванну. А потім — вивозити сімʼю у безпечне місце, йти у військкомат чи ще щось. Кожен собі вирішує сам.

Чи можуть бути атомні електростанції цілями для повітряних ударів? Чи їх, скоріш за все, не чіпатимуть, бо це надто непередбачувана штука?

АЕС — це не лише ядерний реактор, це ще й підстанції. Бомбити реактор немає сенсу, можна підірвати трансформаторні підстанції, ЛЕПи, які від неї йдуть. Коли бомбардували Югославію, американці спеціально скидали графітові бомби, спричиняючи коротке замикання. У Росії таких бомб немає, але вивести з ладу підстанції вони можуть і звичайними бомбами. І Київську ГЕС бомбити не будуть, щоби затопити пів країни. Це варіанти з категорії неймовірного, просто апокаліптичні варіанти, після яких можна малювати у себе в голові сценарії зі «Сталкера» або «Шаленого Макса».

А застосування ядерної зброї із тієї ж групи сценаріїв?

Так, це «Шалений Макс». Важливо розуміти, що боятися треба не ядерної зброї, а звичайної — балістичних і крилатих ракет. МБР з ядерними боєзарядами потрібні Росії для стримування США, у тому числі і для стримування від допомоги Україні. Вони можуть почати лякати Вашингтон ядерним ударом, щоб не дати допомогти нам. Але це вже інше питання.

Сильна армія + вільна журналістика = незалежна демократія. Журналістиці можна допомогти донатом.