Британія та США вже тиждень везуть до України протитанкові комплекси Javelin, NLAW та іншу зброю. Вона допоможе виграти війну з Росією? Що нам ще потрібно? Відповідають експерти

Десять днів тому, 17 січня, міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що країна направить до України протитанкові системи для оборони від можливого нападу Росії. За кілька днів перша партія систем прибула в Україну. Уранці, 22 січня, до Києва прибули 90 тонн летальної зброї від США, 23 січня — ще 80 тонн, а 25 — ще 80 тонн з установками Javelin. Також міністри оборони країн Балтії — Естонії, Латвії та Литви — отримали від США дозвіл на постачання в Україну зброї американського виробництва. Ідеться про ті самі протитанкові ракетні комплекси Javelin, переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger та обладнання для зміцнення незалежного оборонного потенціалу України. Скільки загалом за останній тиждень зброї поставили в Україну на тлі можливого вторгнення Росії — невідомо. За даними журналіста Юрія Бутусова, 700 протитанкових керованих ракет Javelin і 2 200 протитанкових гранатометів NLAW. Українська влада та військові радіють поставкам, а блогери вважають, що саме ця зброя не дозволить Росії швидко захопити Україну. У Росії, навпаки, пишуть, що термін придатності британської зброї спливає, а протитанкові установки Україні не допоможуть. «Бабель» запитав трьох військових експертів — головного редактора проєктів Defence Express Олега Каткова, командира мінометного взводу 112 бригади ТрО і журналіста Євгена Лешана та засновника інформаційного порталу «Мілітарний», сержанта резерву морської піхоти Тараса Чмута — про те, що ж нам постачають союзники, для чого ця зброя і чого нам бракує для перемоги над Росією в морі та на суші. Ось що вони відповіли.

Постачання протитанкових комплексів, українська ППО, авіація — пояснює експерт Defence Express Олег Катков.

Що нам надсилають? Проти чого це допоможе, за яких умов?

Уявімо, що буде повномасштабна агресія із застосуванням авіації за сценарієм сучасних доктрин: спочатку виведуть з ладу всю інфраструктуру за допомогою оперативно-тактичних ракетних комплексів і крилатих ракет.

Беремо, наприклад, Югославію та обидві операції в Іраку, а це поки що єдині приклади таких конфліктів на великих територіях [Грузія все ж за площею не більше за три області України]. Дальнобійними ударами виводять з ладу електромережі, бʼють по пунктах управління, аеродромах, складах ПММ, базах зберігання, розвіданих позиціях ЗРК. Що важливо: у разі активної РЕБ ймовірність перехопити балістичну ракету від «Іскандера» тими зенітними ракетними комплексами, які зараз є у ЗСУ, мені здається мінімальною. Тобто в разі повномасштабної агресії РФ намагатиметься вивести з ладу централізовану систему управління ППО та армії загалом.

Тільки потім іде наземна частина. Так от, усі поставки зброї в Україну, офіційно відомі, призначені лише проти наземної частини операції та для ближнього бою.

Чи довго українських військових потрібно вчити користуватися Javelin і NLAW?

Проблема в тому, що ми не інтегровані до системи озброєння НАТО. Нам можуть постачати лише речі «самі в собі», які не залежать від сумісності з іншою зброєю країн-членів НАТО, а підготовка до освоєння не потребує тривалих термінів. Навчання користуватися NLAW на мінімально необхідному рівні — кілька занять і тренажер на ноутбуці. Але те, що нам почали постачати озброєння в такій кількості та якості, безпрецедентно з 2014 року. Тих же NLAW британці дали приблизно 10% від усіх своїх запасів. Такого раніше не було, і сам факт вже може протверезити Генштаб РФ в оцінці реальних можливостей своїх бронетанкових підрозділів у боях проти нашої армії.

Яка якість зброї?

У РФ повторюють, що незабаром у цих NLAW завершується термін придатності й саме тому їх направили в Україну. Але гарантійний термін зберігання ракет — 20 років, а найстарішому виробленому NLAW зараз близько 12 років. Щонайменше 8 років ці комплекси працюватимуть. Після цього їх або обслужать і продовжать їхній ресурс, або замінять на нові. Чи потрібна така зброя? Так. Чи це вся зброя, яка нам потрібна? Ні.

Чого реально не вистачає?

Оновленої ППО. Але поки що далі розмов про надання західних зенітних ракетних комплексів справа не йде. По-перше, це дорожче на порядок, ніж те, що постачають зараз (чотири батареї новітньої версії MIM-104 Patriot — $4,75 мільярда), по-друге, на навчання знадобиться пів року чи рік.

А наскільки погано у нас із ППО?

Наразі вважається, що все добре. Але річ у тім, що РФ чудово знає, як подавляти системи С-300 та «Бук», тому що конструкторські бюро, які їх робили, розташовані в Росії.

Другий аспект: усі ці комплекси «родом із СРСР» і створені на технологічній базі 1970—1980-х років. Вони надійні, але не сучасні. На графіку — повністю публічні дані з Візії Повітряних сил щодо стану наших ЗРК. Із 2025 року почнеться їх лавиноподібне скорочення через старіння. Понад 30 років для ЗРК, а це наймолодші зразки, — це вже досить серйозний термін, особливо без модернізацій, яких ми не проводили на серйозному рівні.

Чи поставлятимуть в Україну ЗРК?

Поки про такі комплекси, як MIM-104 Patriot, NASAMS або будь-які інші повноцінні ЗРК, здатні захистити від повномасштабного повітряного нападу, не йдеться. Тільки про переносні зенітно-ракетні комплекси FIM-92 Stinger. Це, власне кажучи, зброя ближнього бою. Проти крилатих і балістичних ракет або навіть літака на висоті понад 4 кілометри він не працює. Stinger може збити гелікоптер або штурмовик, а їх використання, за сучасною військовою доктриною, починається, коли небо вже завойовано. Водночас значне посилення української ППО може стати найголовнішим фактором стримування повномасштабного наступу РФ.

На сьогодні є дозвіл для балтійських країн реекспортувати Stinger і, начебто, є намір від США. Можливо, комплекси вже прилетіли. Для розуміння: навчити людину з базовою підготовкою користуватися Stinger — це два тижні дуже інтенсивного тренінгу.

Чи є Україні що протиставити авіації РФ?

У нас близько 50 одиниць МіГ-29 і Су-27, наймолодшому з яких 30 років. І є таке поняття, як справжня боєздатність, тобто не всі 100% з них готові до виконання завдання через технічний стан. У РФ сукупно близько 500 винищувачів, перехоплювачів і багатофункціональних літаків, призначених для повітряного бою, без урахування бомбардувальників, штурмовиків та інших бойових машин. Зрозуміло, далеко не всі з них будуть задіяні.

Також Кремль влив величезні кошти в модернізацію своїх Повітряних сил. Наймасовіші російські винищувачі Су-30СМ і Су-35С — це хоч і глибокі модернізації Су-27, але нові серійні машини з новою електронікою, двигунами, авіонікою та більш далекобійними ракетами «повітря — повітря».

Тому ще одним видом вкрай дієвої допомоги союзників України може стати створення силами авіації НАТО в нашому небі так званої A2/AD — зони заборони доступу, коли всі ворожі обʼєкти знищуватимуться під час перетину кордонів. Цей варіант зараз абсолютно гіпотетичний, але ще пів року тому такими ж були думки про можливість отримати всього за лічені дні тисячі протитанкових комплексів від США та Великої Британії.

Озброєння територіальної оборони — пояснює командир мінометного взводу ТрО Євген Лешан

Іноземні поставки звільняють армійську зброю для тероборони? Грубо кажучи, кадрових армійців озброюють британськими ПТУРами, а їхні українські аналоги можуть дістатися теробороні?

Так працюють аналоги тероборони та резерву в усьому світі: бойові частини отримують сучасне озброєння, звʼязок, обмундирування, а резервісти та частини тероборони — щось простіше, з морально застарілого, однак ще придатного. Не знаю, чи спрацює ця логіка при розподілі американських Javelin і британських NLAW. Іронія в тому, що для управління ПТУРами радянського зразка потрібна набагато серйозніша підготовка — там немає режиму «вистрілив і забув», тому доведеться витратитися на навчання операторів ПТУР у ТрО. Але якщо ця загальна логіка озброєння ТрО збережеться, то старі радянські ПТУРи підуть туди. Утім, їх у нас багато, тож і на бойові частини ЗСУ вистачить.

Чи справді тероборона має дуже стару зброю, наприклад, кулемети Дегтярьова? Вони у принципі зараз можуть бути актуальними?

Так, кулемети Дегтярьова у великій кількості законсервовані на складах Міноборони ще з дуже «бородатих» часів, і ними справді подумують озброїти тероборону. Принаймні заняття з ними проводять.

Наскільки вони актуальні? Є суворий армійський принцип: найкраща зброя та, яка в тебе є. ДП-27, мʼяко кажучи, не ідеальна зброя за сучасними мірками — вона важча, складніша і примхливіша за сімейство «калашникових», є ціла купа нюансів, які потрібно знати і враховувати, щоб ДП не перетворився на нікчемну залізяку. Але за належної кваліфікації та відповідальності кулеметника це цілком смертоносна зброя, яка ще послужить.

Мисливські карабіни справді можуть стати в нагоді в разі великої війни?

В Україні майже вся цивільна зброя вважається мисливською. Це і гладкоствольні дробовики, і класичні двостволки для полювання на качок, і болтові карабіни, і захищені АК і AR системи, що від армійських відрізняються лише неможливістю стріляти чергами. Це й усілякі снайперські гвинтівки. Останні дуже знадобляться, якщо до них додається добре навчений стрілець.

Використання особистої зброї передбачено лише для учасників «добровольчих формувань територіальних громад» — сільські мужики організовано зі своїми ружбайками сходяться й охороняють своє село чи якийсь обʼєкт. На такому рівні, звісно, і дробовик згодиться. Для серйозних бойових дій мисливська зброя є малопридатною. Для такого завдання потрібна відповідна кількість боєприпасів, а вони дорогі, самі громадяни не зможуть забезпечити собі таку кількість і тим паче регулярно поповнювати запаси. І держава теж не зможе, причина — різнобій із калібрами та типами боєприпасів для цивільної зброї. Адже це і 12-й калібр, і 223, і 7,62 × 39, і 7,62 × 51, і 7,62 × 54 — список можна продовжувати. Це дуже складне логістичне завдання. А щоб підтримувати порядок у тилу силами добровольчого формування, карабінів та іншої мисливської зброї цілком вистачить.

Захист від Росії в морі — пояснює засновник інформаційного порталу «Мілітарний» Тарас Чмут

Чим Україна може захиститися від вторгнення з моря чи від морської блокади?

Нічим. Необхідні берегові протикорабельні ракетні комплекси, ракетні катери та сучасна авіація. Нині нічого з цього немає. Щоб ми отримали це, освоїли та поставили на чергування, потрібні роки. Перше, що отримаємо в цьому контексті, — це український протикорабельний РК-360 «Нептун», який робить КБ «Луч». Перший дивізіон мають передати Військово-морським силам у першому кварталі 2022 року. Другий комплекс лише замовили наприкінці минулого року, зараз його виробляють. Загалом ми очікуємо на три комплекси.

Але між тим, як ми його отримаємо і поставимо на чергування, пройдуть ще місяці. До того ж не вирішена проблема гарантованого ефективного цілевказання на його максимальній відстані роботи — 280 кілометрів. А це одне з головних завдань протикорабельних комплексів.

А західні партнери можуть передати протикорабельні комплекси? Чи це занадто дорога та складна зброя?

Якби ми почали про це говорити хоча б кілька років тому, то таку зброю вже могли б або закупити, або отримати. Україна зробила ставку на власне виробництво. Але західні партнери все ж таки допомагають і передають різні системи, які збільшують наш потенціал у морі, ті ж «Айленди», наприклад. Але це все не зброя та техніка, що можуть зупинити росіян на морі. Щоб зупинити, потрібні берегові протикорабельні комплекси.

Комплекси роблять у Києві. А де взяти ракетні катери?

На рівні Кабінету міністрів затвердили угоду з Великою Британією, яка передбачає кредит у 1,25 мільярда фунтів стерлінгів на спільну розробку, будівництво та передачу Україні восьми ракетних катерів і створення двох військово-морських баз в Очакові та Бердянську, а також передачу двох тральщиків-міношукачів Ramsey і Blyth зі складу Королівського флоту. Наразі все на етапі розробки проєкту катерів. Сподіваюся, що цього року їх почнуть будувати. І в найближчі 5—7 років ми очікуємо на ці ракетні катери.

Сильна армія + вільна журналістика = незалежна демократія. Журналістиці можна допомогти донатом.