Адвокати «Беркута» та Януковича багато років переконують суд, що по міліції та протестувальниках на Майдані стріляли «грузинські снайпери». Одного з них допитали, виявилося, ця версія — вигадка

Двадцятого лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві вбили 48 протестувальників. І в цьому ж районі вбили чотирьох міліціонерів. Зараз у Святошинському районному суді Києва за звинуваченням у вбивстві майданівців судять п’ятьох ексберкутівців: Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олега Янішевського, Сергія Тамтуру й Олександра Маринченка. Перших трьох ― заочно. Суд триває з 2016-го, упродовж усіх цих років адвокати колишніх міліціонерів намагаються переконати присяжних, що людей на Майдані вбили не беркутівці, а «третя сила» ― невідомі снайпери, які стріляли з готелю «Україна». Спочатку захист беркутівців стверджував, що снайперів контролювала тогочасна опозиція, але у 2017 році вийшов італійський псевдодокументальний фільм «Україна. Приховані істини». У ньому розповідалось саме про «грузинських снайперів», які нібито стріляли й у майданівців, й у «Беркут». Адвокати колишніх міліціонерів кілька років просили суд допитати героїв «Прихованих істин». Цього так і не сталось, але на початку грудня цього року в залі засідань показали допит одного з так званих снайперів ― Олександра Ревазішвілі. Стас Козлюк був на цьому суді, подивився італійський фільм, ознайомився з матеріалами справи у суді та пояснює, що у версії про грузинських снайперів не так.

Як зʼявилася версія про снайперів на Майдані

Міф про снайперів, які стріляли з готелю «Україна», зʼявився ще 20 лютого 2014 року ― у день розстрілів. На відеозаписах, які майданівці публікували в інтернеті, можна почути, як вони кричать одне одному, що по них стріляють з якогось поверху готелю. Згодом цю історію підхопили російські федеральні телеканали. Вони переконували, що в готелі сиділи «снайпери» з-поміж протестувальників і нібито саме вони спровокували розстріли на Інститутській, відкривши вогонь і по майданівцях, і по «Беркуту».

Пʼятого березня 2014 року YouTube-канал Expertise Centre of The Russian Federation, на який підписані 58 людей, оприлюднив нібито телефонну розмову голови Міністерства закордонних справ Естонії Урмаса Паєта та Верховного представника ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон. У записі Паєт говорить, що спілкувався з координаторкою медичної служби Майдану Ольгою Богомолець: «Вона показала мені деякі фотографії, сказала мені, що як лікар може говорити про один і той самий почерк, про один тип куль, і її вкрай турбує те, що нова коаліція [уряд] не бажає розслідувати, що насправді сталося. Отже, усе сильніше і сильніше розуміння того, що за снайперами стояв не [Віктор] Янукович, а хтось із нової коаліції».

Того ж дня на російському пропагандистському ресурсі Russia Today з’явилася новина: «Кетрін Ештон доповіла, що Янукович непричетний до вбивств людей на Майдані». Як згодом з’ясувала російська служба ВВС, розмова справді була, однак Паєт озвучував Ештон лише одну з версій розстрілів. Богомолець у коментарях журналістам заперечувала слова про «один і той самий почерк».

У квітні 2016-го телеканал «Росія» випустив сюжет, в якому йшлося про те, що за розстріл людей, але вже з будівлі консерваторії, відповідальний екскерівник «Самооборони Майдану», спікер Верховної Ради VIII скликання Андрій Парубій. На відео, яке демонструвалось у сюжеті, була не консерваторія, а готель «Дніпро», розташований на Європейській площі, а запис датований 31 березня 2014 року.

Версія снайперів з італійського фільму

У 2017 році історія про снайперів, які розстрілювали й майданівців, і «Беркут», знову трансформувалась. В італійському фільмі режисера Джаіна Міккалесіна «Україна. Приховані істини» замість Андрія Парубія снайперами вже керували Міхеіл Саакашвілі та Сергій Пашинський. Фільм розповідає про кількох «грузинських снайперів», які влітку 2017 року зустрілися у столиці Північної Македонії Скоп’є. «Снайпери» нібито належать до грузинських правоохоронних органів, в Україну прилетіли в січні 2014 року, базувалися в готелі «Україна» та консерваторії. Наказ прилетіти до Києва отримали від Саакашвілі.

Один зі «снайперів» ― Залогі Кваратскелія, але себе у фільмі називає Давід Капанадзе ― розповідає про події ранку 20 лютого 2014-го. «Був світанок, я чув звуки пострілів, усюди літали кулі» . Також у фільмі демонструють посвідчення «Служби охорони безпеки» чи «Служби захисту безпеки» ― на одному документі дві різні назви нібито правоохоронної структури Грузії, яку контролював Міхеіл Саакашвілі.

Ще одним куратором «третьої сили» називають Сергія Пашинського. Автор фільму також розповідає про авто зі снайперською гвинтівкою, яке майданівці зупинили в урядовому кварталі 18 лютого і яке Пашинський вивозив із натовпу. Показують кадри з консерваторії від 20 лютого: на них невідомі стріляють у напрямку Інститутської. Згадують і те, що нібито Пашинський разом з іншими майданівцями із «Самооборони» виносив гвинтівки з готелю «Україна» уже після розстрілів.

Є в фільмі також свідчення «снайпера» Олександра Ревазішвілі. З ним автор фільму спілкувався в одній зі східноєвропейських країн ― нібито через те, що Ревазішвілі боїться за своє життя та переховується.

За словами Ревазшвілі, він прилетів із Тбілісі в Україну, до аеропорту «Бориспіль», 20 січня 2014 року. Жив у «грузинському наметі» на Майдані. Головна ж ціль у «снайперів» була проста: провокувати сутички з «Беркутом», аби ті йшли у наступ на протестувальників. Керував ними нібито Мамука Мамулашвілі ― з 2014-го лідер Грузинського легіону, який зараз воює на Донбасі проти російських бойовиків.

Як розповідає Ревазашвілі, незадовго до 20 лютого до них у намет зайшов Сергій Пашинський і забрав усіх до будівлі консерваторії, на другий поверх. Там начебто були також інші групи «снайперів», яким Пашинський роздав зброю і наказав стріляти, якщо «Беркут» піде в наступ. «Усі мали зробити по два-три постріли. І всі почали стріляти. І Пашинський теж. Він вибігав на парапет із молодим хлопцем, якого звали Парасюк. Усе це тривало 15―20 хвилин... Потім стрілянина завершилася, усі кинули зброю. У нас не було вибору. Усім сказали стріляти в «Беркут» і протестувальників, байдуже», ― розказував Ревазішвілі.

Саме відео його допиту й показали у Святошинському суді Києва на початку грудня 2021 року.

Версія снайпера з допиту

Допитати «грузинських снайперів» адвокати колишніх беркутівців намагалися двічі. Уперше, пославшись на італійський фільм ― у лютому 2018-го. Суд погодився, проте за понад рік цього зробити так і не змогли. «Снайперів» не знайшли ані у Вірменії, де нібито ті переховувалися, ані в Італії, звідки походив фільм, ані в Македонії, де його нібито записували.

Удруге адвокати ексберкутівців просили допитати «снайперів» у 2019 році. Проте суд відхилив клопотання. Зрештою адвокатам вдалося отримати дозвіл лише на те, аби показати відеозапис допиту Ревазішвілі, якого начебто допитали в Білорусі. Історія, яку на допиті розказав Ревазішвілі, дещо відрізнялася від того, що він говорив в італійському фільмі.

Наприклад, Ревазішвілі заявив, що прилітав до Києва тричі: у березні 2013-го на кілька тижнів, у вересні та в січні, а полетів до Грузії 22―23 лютого 2014-го. Останнього разу, як переконував «снайпер», він приземлився в аеропорту «Бориспіль» і завдяки своєму куратору Мамуці Мамулашвілі не проходив прикордонний контроль.

Під час допиту Ревазішвілі розповів, що він з іншими «снайперами» не провокував «Беркут», а мав «підтримувати протестувальників» і допомагати їм у протистоянні з міліцією. Також він каже, що «снайпери» з консерваторії не отримували наказу стріляти по протестувальниках, а мали стріляти виключно в «Беркут».

Наприкінці допиту Ревазішвілі розповідає про ранок 20 лютого. «Під ранок пішов ажіотаж. Пашинський усім сказав підвестися, вибігати на парапет [імовірно, йдеться про балкон консерваторії], робити по два-три постріли й заходити назад. Ціль була ― «Беркут», поліція-міліція. У кого була зброя ― той відкрив вогонь. Це тривало 10―15 хвилин. Потім нам скомандували лишити зброю та розходитися. Ми швидко почали лишати готель, я почув стрілянину вище готелю «Україна». Після цього, за словами Ревазішвілі, він кілька днів просидів у «грузинському наметі», потім взяв таксі до «Борисполя» і полетів додому, у Тбілісі.

На запитання білоруського прокурора, чи стріляв він по міліціонерах, Ревазішвілі відповів:«Ні». Натомість з його «снайперської групи» вогонь по «Беркуту» начебто відкривав Міраб Кіпріані, якого нібито згодом знайшли мертвим із пробитою головою неподалік Майдану.

Що не так з показаннями «снайперів» у фільмі

Під час розмови з італійським режисером «грузинські снайпери» переконують, що бачили на Інститутській багато вбитих протестувальників і міліціонерів. Проте 20 лютого в центрі Києва вбили чотирьох працівників правоохоронних органів. Останнього ― після 09:00 поблизу Жовтневого палацу, коли міліція відступала. Тобто вони не могли бачити «трупи міліціонерів» на Інститутський, бо їх там не було.

Посвідчення, яке один з снайперів демонструє на камеру, містить купу помилок. Слово Certificate написано через літеру k ― Certifikate, назва Міністерства внутрішніх справ Грузії англійською написана з помилкою ― Ministry internal affairs замість Ministry of internal affairs.

Саакашвілі пішов з посади президента 17 листопада 2013 року — за чотири дні до початку Майдану, тобто віддати жоден наказ будь-якій правоохоронній структурі країни він уже не міг.

Також в італійському фільмі Сергія Пашинського називають головою парламенту, хоча Верховну Раду VIII скликання очолював Андрій Парубій.

Що не так з показаннями Ревазішвілі за версією прокуратури

На судове засідання, яке відбулося 22 січня, запросили Мамуку Мамулашвілі, якого «снайпери» називали куратором. Він сказав що в лютому 2014 року навіть не був в Україні.

«Уперше в Україну я прилетів на кілька днів улітку 2013 року, приїжджав як член делегації Грузії на Чемпіонат Європи зі змішаних єдинобороств, який проходив під Києвом. Після того в Україну я потрапив у квітні 2014 року, коли приїхав тренувати українських добровольців», ― сказав Мамулашвілі.

Він також заперечив, що знайомий з будь-ким із героїв італійського фільму. Не знає Мамулашвілі й Олександра Ревазішвілі. «Людей, які представляються снайперами в цьому фільмі, я не знаю. До того ж вони говорять важкою грузинською мовою, з акцентом ― ніби довго жили в Росії або ж довго не говорили грузинською і їм важко відновити базу слів, що вони колись знали», ― переконував Мамулашвілі.

На судовому засіданні прокурори також показали відповідь від прикордонної служби. І вона свідчить про те, що Олександр Ревазішвілі справді прилітав до України. Уперше — з 31 березня до 14 квітня 2013 року, а вдруге з 12 вересня до 8 листопада 2013-го. У січні 2014 року ані Ревазішвілі, ані інші «снайпери», про яких згадується у фільмі «Приховані істини», кордони України не перетинали.

Хоча Ревазішвілі заявив, що коли прилетів у січні 2014-го, то прикордонний контроль не проходив, однак під час допиту сказав, що вилітав у лютому 2014-го з України офіційно та за своїми документами.

Держприкордонслужба з’ясувала, що людина з ім’ям Олександр Ревазішвілі не перетинала український кордон не лише в січні, але й у лютому 2014-го. Під час розстрілів на Інститутській Ревазішвілі, найімовірніше, в Україні не був узагалі.

Крім того, прокуратура переконує, що серед постраждалих і вбитих учасників Майдану немає людини на ім’я Міраб Кіпріані. Саме він, за версією Ревазішвілі, стріляв по міліціонерах з консерваторії та його ж нібито згодом знайшли убитим. «Осіб із таким іменем з травмами голови 20 лютого 2014 року не було ані на Майдані, ані поруч з Майданом. Можливо, Ревазішвілі плутає його з Давидом Кіпіані, але той помер через зупинку серця», ― пояснив прокурор у справі Ігор Земсков.

Щодо вбивств майданівців і міліціонерів з готелю «Україна», за результатами низки судово-медичних і балістичних експертиз у різних кримінальних провадженнях не вдалося підтвердити існування «снайперів». Немає жодного майданівця чи беркутівця, убитого чи пораненого з готелю «Україна».

«Після виходу італійського фільму ми допитали Міхеіла Саакашвілі, це було 2018 року. Він сказав, що до «снайперів», їхньої можливої участі в розстрілах він стосунку не має, що він не віддавав наказів і не організовував їхні візити до України. Він сказав, що під час Майдану лише організовував дипломатичну місію Євросоюзу до України, аби мирно провести перемовини між протестувальниками і владою», ― сказав «Бабелю» прокурор у справі Ігор Земсков.

Прокуратура також допитала Пашинського. І він теж сказав, що ані про «грузинських снайперів», ані про їхню участь у подіях Майдану він не знає.

Земсков додав, що слідство провело понад сто секторальних експертиз, аби визначити, звідки саме стріляли по майданівцях. І жодна експертиза не вказала на готель «Україна».

«Ці експертизи показали, що сектор, з якого вели вогонь по протестувальниках, ― це верхня частина вулиці Інститутської. Немає жодної експертизи, яка б підтверджувала, що з готелю «Україна» вбили чи поранили хоч одного учасника Майдану, ― у нас таких фактів немає», ― переконує Земсков.

Так само немає вбитих чи поранених майданівців з будівлі консерваторії. А от люди зі зброєю на балконі консерваторії справді були, і вони могли вбити кількох міліціонерів. Тут ідеться про історію Івана Бубенчика та Дмитра Липового. Перший заявляв, що стріляв у міліціонерів зранку 20 лютого 2014 року. Другий, як з’ясувало слідство, міг принести на Майдан зброю. І Бубенчик, і Липовий ― підозрювані у справі про вбивства міліціонерів. Станом на грудень 2021-го її досі не передали до суду.

Писати про справи Майдану багато років потому нам допоможе ваш донат.