Кішки все ж люблять господарів, але не так, як нам цього хочеться. Найімовірніше, доведеться підлаштуватися під свого кота, а не навпаки. За матеріалами The Guardian

Люди не так багато знають про котів, попри те що це одна з найпоширеніших домашніх тварин. З їхньої поведінки часто непросто зрозуміти, наскільки вони привʼязані до своїх господарів, чого вони хочуть, що їх засмучує і чи переживають вони взагалі. Може, кішкам від нас потрібна лише їжа й тепле місце, де можна поспати? Коли вони розкидають усе в домі після того, як ми з нього виходимо, то роблять це навмисне, аби нас роздратувати? Як зрозуміти, що кішка нещасна? Чи сумує вона за господарем, поки його немає вдома? Ці питання журналістка The Guardian та господиня двох котів Сірін Кейл поставила фахівцям, які вивчають поведінку котів. «Бабель» переказує її матеріал про останні дослідження в цій галузі і про те, чого ми можемо повчитися у цих тварин.

Кішки — найпоширеніша домашня тварина поряд із собаками. Але про собак ми знаємо набагато більше. Доктор Карло Сиракуза зі Школи ветеринарної медицини Пенсильванського університету, який вивчає поведінку тварин, каже, що це «частково повʼязано з практичними проблемами».

Собак вивчати легше: їх можна привести до лабораторії, і поруч із господарем вони поводитимуться і почуватимуться так само, як удома. З кішками це не спрацює, вони дуже привʼязані до своєї території. «Поведінка кішки так сильно змінюється під впливом довкілля, що якщо ви перенесете її до лабораторії, то побачите, що вона не поводитиметься так само, як удома», — каже Сиракуза.

Тому те, що ми знаємо про внутрішній світ котів, — це найчастіше результати досліджень, які вчені проводять удома. А у ролі піддослідних виступають їхні домашні улюбленці. Одна з таких учених — доктор Сахо Такагі з Кіотського університету.

Минулого місяця Такагі разом із колегами опублікувала статтю з результатами досліджень про те, що кішки можуть відстежувати місцеперебування своїх господарів за голосом, навіть коли їх не бачать. У ході експерименту кішок залишали у знайомій їм кімнаті. У ній розмістили один динамік, а другий — за межами кімнати з протилежного боку від першого (ось схема для наочності). Потім у динаміки запускали голос господаря, який кликав кішку на імʼя, та інші звуки — голоси незнайомих людей, котів та просто різний шум. Найсильніше кішки дивувалися, коли голос їхнього господаря раптово звучав в іншому місці за межами кімнати. «Ці дані свідчать, що коти переживають за своїх господарів. Вони можуть уважно стежити за кожною їхньою дією, думаючи про те, що буде далі», — каже доктор Такагі.

У людей часто складається враження, що кішкам потрібне лише тепле житло та їжа. Проте доктор Сиракуза каже, що кішки привʼязуються до людей так само, як і до інших тварин, особливо якщо вони разом виросли. Але виявляють свою прихильність вони не так відкрито та емоційно як, наприклад, собаки. Щоб показати свою прихильність, кішка може просто перебувати в одній кімнаті з господарем та іноді підходити потертися головою. Особливо велелюбні можуть спати поряд з вами на ліжку і, коли захочуть, дозволяти чухати їм шию або живіт. Але, за словами Сиракузи, переважній більшості котів не подобається, коли їх беруть на руки і починають обіймати та цілувати.

Усе через їхнього далекого пращура — африканську дику кішку, самотню істоту. «Кішки не соціальні, їм не потрібні друзі», — каже ветеринар Карен Хістенд з Університету Сассекса. Але якщо в домі є кілька кішок, то вони можуть виявляти прихильність, облизуючи одна одну. А подеколи можуть облизати і хазяїна.

Кішки можуть почуватися пригніченими. Однак Хістенд просить не порівнювати це з людською депресією. Люди думають, що депресивні кішки шиплять і бʼються. Але для них це крайній захід. Зазвичай люди не помічають, коли кішки нещасні, тому що нещасний кіт просто сидить і особливо нічим себе не видає.

Причиною стресу для котів можуть бути несподівані зміни звичної обстановки та режиму. Доктор Сиракуза спостерігав, як його кішка Ельза була дезорієнтована та засмучена, коли він через пандемію почав працювати та більше часу проводити вдома. Головні ознаки стресу, на які, за словами Сиракузи, насамперед варто звертати увагу, — коли у кішки різко змінюються звички щодо їжі та туалету. Настрій Ельзи покращився, коли Сиракуза почав давати їй котячі пробіотики — це дружні бактерії, які допомагають регулювати травлення та загальний стан кишківника. «На поведінкові розлади кішок впливає імунна система, а вона безпосередньо залежить від кишківника», — говорить Сиракуза.

Коти теж мають спогади. Більшість повʼязана з їхнім негативним чи позитивним досвідом — це необхідно для виживання. Наприклад, якщо кіт обпікся на кухонній плиті, він може кілька місяців взагалі не заходити на кухню.

Як і люди, кішки мають різні типи памʼяті. У людей є так звана епізодична памʼять, тобто здатність повʼязувати автобіографічну інформацію з деталями контексту. Наприклад, людина може згадати різні деталі минулої вечірки, а не просто памʼятати сам факт того, що вона була.

Дослідження підтвердили, що й собаки мають таку памʼять. І доктор Такагі вирішила перевірити, як справи у котів із такими спогадами. В експерименті брали участь 49 котів. Дослідники зʼясували, які види корму найбільше їм подобаються, і подавали їх у спеціальній мисці у певний час. Це дозволило кішкам запамʼятати, що і коли подавали. Потім дослідники замінили миски. Зʼясувалося, що коти можуть згадати, чи перевіряли вони раніше цю миску, коли шукали конкретний корм, а також обставини, за яких це відбувалося. Так учені дійшли висновку, що у кішок може бути значно триваліша памʼять, аніж раніше вважалося.

Кішки, як і люди, можуть мріяти і бачити сни. «Немає жодних підстав вважати, що мозок котів у цьому відношенні працюватиме не так, як наш», — вважає доктор Хістенд. Однак лобові частки мозку кішок не настільки розвинені, щоб вони могли вибудовувати далекосяжні плани. Тому не варто думати, що вони тільки й чекають, коли ви підете з дому, щоб потім навмисне скинути все зі столу, роздерти речі або меблі, аби тільки вас розсердити. Насправді вони навіть не замислюються над тим, що вам це може не сподобатися, вважає доктор Сиракуза.

Кішки справді раді бачити своїх господарів, коли ті прокидаються вранці або повертаються з роботи ввечері, каже фахівець з котячої поведінки Аніта Келсі. Але при цьому вони не приховують, що розраховують на те, щоб їм принесли щось смачненьке.

Якщо ви переживаєте, що кішка за вами нудьгує, коли ви йдете, і через це може впасти в депресію, то дослідники можуть заспокоїти вас. Більшість котів не сумують за своїми господарями за їх відсутності.

«Кішки роблять що хочуть і живуть як хочуть. Вони існують самі по собі і залишаються самодостатніми. Так, вони можуть пристосуватися до людського способу життя, але не перейматимуть його», — каже британський філософ Джон Грей, який досліджує багатовікові відносини між людьми і кішками у своїй минулорічній книзі «Котяча філософія: коти і сенс життя».

Грей задається таким питанням: чи можемо ми навчитися чогось корисного у кішок замість того, щоб намагатися підлаштувати їх під себе? «Я думаю, що спостерігаючи за кішками, ми можемо позбутися деяких шкідливих звичок, які властиві людині. Наприклад, перестати постійно хвилюватися щодо майбутнього, а хоча б іноді просто задовольнятися тим життям, яке ми маємо тут і зараз. І ще, звісно, якомога більше спати».

Не хвилюватися про майбутнє «Бабелю» допоможуть ваші донати.