Вони розщеплюють камінь та нафту, дозволяють деревам спілкуватися, а колись були найбільшими організмами на суходолі. Вгадали? Так, це гриби! Вибране з книжки дослідника грибів Мерліна Шелдрейка

Якби не гриби, рослини не змогли б освоїтись на суходолі, ґрунт не тримався б купи, а давні люди не мали б найперших ліків. Ці організми присутні всюди й мають мільйони видів — однак вони значно менше досліджені, ніж тварини й рослини. Британець Мерлін Шелдрейк вивчає гриби вже сім років, одним із результатів його роботи стала книжка Entangled Life: How Fungi Make Our Worlds, Change Our Minds & Shape Our Futures. Він описує, наприклад, як мільйони років найбільшими живими істотами на суходолі були гриби прототаксіти — заввишки з двоповерхівку. Або як гриби виявились одними з небагатьох живих організмів, що живуть і розвиваються в умовах четвертого енергоблока ЧАЕС. Книжка увійшла до короткого списку премії «Найкраще науково-популярне видання» британського Королівського товариства. «Бабель» прочитав книгу Шелдрейка — ось найцікавіше з неї.

Рослинам вдалося освоїти суходіл лише завдяки грибам. Коренева система рослин, які живуть у воді, була заслабкою, щоб закріпитись на твердому ґрунті. Тому функцію коренів для них виконували грибниці. Так було десятки мільйонів років: рослина через грибницю отримувала поживні речовини з ґрунту й натомість ділилась отриманими за допомогою фотосинтезу цукрами. Наслідок цього симбіозу — всі відомі нам форми життя на суходолі планети.

Навіть зараз більшість рослин не виживуть без так званих мікоризних грибів — тих, що вкривають корені рослин. Крім джерела корисних речовин ці гриби виконують іще одну важливу функцію — тонкими смужками міцелію вони поєднують різні дерева між собою. Деякі з цих грибниць здатні проводити електричні імпульси, утворюючи те, що вчені називають wood wide web — «загальнодеревний інтернет». Дерева в такий спосіб обмінюються сигналами: одне з дерев на певній ділянці, наприклад, потерпає від шкідника — інші дерева неподалік починають виділяти більше речовин, які пришвидшують загоєння пошкоджених ділянок або є токсичними для конкретного шкідника. Сигнал про небезпеку поширюється через грибницю.

Чотириста мільйонів років тому гриби були найбільшими живими організмами на суходолі. Прототаксіти були заввишки до 8,8 метра і мали фалічну форму. В пористому тілі цих організмів нерідко жили комахи, прогризаючи довгі ходи й нори. Прототаксіти домінували на суходолі щонайменше 40 мільйонів років — у двадцять разів довше, ніж на планеті живуть люди. Рослини на судоходолі тоді вже були, але значно менші, а тварини — лише безхребетні.

Існує версія, що прототаксіти були комбінованими структурами на кшталт лишайників: до їх складу, окрім грибів, входили також водорості й бактерії. Втім, навіть у такому випадку гриби були основою цих утворень.

Коли вулканічна лава утворює новий острів, або коли льодовик тане й оголює стерильний камінь, гриби — перші, хто там зʼявляється. Точніше, лишайники, які складаються з грибів та водоростей або бактерій. Завдяки відмерлим лишайникам на території зʼявляється перший ґрунт, на якому вже можуть жити інші рослини. Відтак гриби є основою будь-яких нових екосистем. Але і вже розвинутих екосистем також: якби не щільні волокна грибниць, землю під ногами легко розмивав би дощ.

Жити на каменях, дні моря й верхівках засніжених гір грибам дозволяє надзвичайний метаболізм. Вони виділяють настільки різні кислоти й ферменти, що можуть розкласти нафту, поліуретановий пластик і динаміт, не кажучи про деревину.

Гриби навіть здатні знешкоджувати радіоактивні забруднення. У відходах уранових шахт знайдено грибкові організми, які живляться радіацією так, як рослини — сонячним світлом. Зараз колонія таких грибів живе на зруйнованому четвертому енергоблоці ЧАЕС. Поступово вони підбираються до місця вибуху.

Одні з найбільших живих організмів у світі — колонії Armillaria, тобто опеньків. Площа їхніх грибниць може вимірюватись кілометрами. Поточний рекордсмен серед опеньків — грибниця, виявлена в американському штаті Орегон. Вона важить сотні тонн і займає площу в майже десять квадратних кілометрів. Її вік відомий лише приблизно — від двох до восьми тисяч років. Це єдина грибниця, що має власне імʼя — Humongous Fungus, «Велетенський гриб».

Гриби, на які ми полюємо в лісі та вживаємо в їжу — це ніби фрукти або овочі у рослин, тобто лише частина організму, створена для поширення потомства. Як і у випадку рослин, решта гриба — істотно більша. А більшість грибів ми взагалі ніколи не бачили. Майже всі з трьох мільйонів видів грибів успішно розмножуються, не створюючи для цього спеціальних наземних частин. Через непомітність гриби залишаються відносно недослідженими: понад 90 відсотків їх видів науковці досі не вивчили.

15% вакцин виробляють зі спеціальних видів дріжджів, гриби взагалі активно використовують у фармакології. Про їхні лікувальні властивості знали навіть неандертальці. Вчені виявили рештки давньої людини із зубним абсцесом, яка жувала плісняву, що виробляє пеніцилін. За допомогою цього антибіотика, упевнені науковці, неандерталець намагався вилікувати нагноєння.

До початку неоліту пращури сучасних людей вже використовували гриби для широкого спектра потреб. Про це свідчить Етці — прекрасно збережена мумія 45-річного чоловіка, який жив у 3300-х роках до нашої ери. У день смерті він носив із собою мішечок зі шматками гриба fomes fometarius, який використовував для видобування вогню, і інший — з березовою губкою, грибом, який і досі використовують у народній медицині для лікування ран.

Гриби здатні приймати рішення й обирати найкращий з кількох варіантів. Однак про інтелект у їхньому випадку мова не йде — як і про центр прийняття рішень. Скоріше, це сформована еволюційно поведінка — гриби реагують на зміни у навколишньому середовищі, змінюючи свій хімічний баланс. Так само діють і рослини, але гриби роблять це швидше.

Усі ми постійно вдихаємо спори грибів. Щороку гриби випускають в атмосферу спори вагою 50 мільйонів тонн. Стільки ж важать 500 тисяч дорослих блакитних китів.

Грибні спори можна знайти на висоті кількох кілометрів над земною поверхнею. Вони навіть впливають на погоду: нерідко саме спори стають точкою концентрації молекул води в хмарі, які з часом перетворюються на сніжинки чи краплини дощу. Якщо над хмарою розпорошити грибні спори — дощ почнеться швидше.

«Бабель» стежить за книжковими новинками в Україні й за кордоном, щоб із найкращих вибрати найцікавіше. Підтримати нашу роботу можна і варто донатом!