Ватиканський трибунал уперше в історії судить кардинала. Колишнього соратника Папи Франциска звинувачують у розтраті 350 мільйонів євро пожертв (спойлер: схоже, не обійшлося без кохання)
- Автори:
- Яна Собецька, Дмитро Раєвський
- Дата:
Alessandra Benedetti - Corbis / Corbis via Getty Images
Двадцять сьомого липня у Ватикані розпочався один з найгучніших судових процесів Святого престолу. Ватиканський трибунал уперше в історії судить кардинала. Колишнього соратника Папи Франциска, кардинала Джованні Анджело Беччу звинувачують у розтраті 350 мільйонів євро ватиканських коштів — пожертв від вірян на благодійність, а також у зловживанні службовим становищем. Разом з ним у фінансових злочинах звинувачують ще дев’ятьох людей, серед яких італійські брокери, швейцарський юрист і загадкова «жінка кардинала». Вона нібито витратила на дорогі готелі та дизайнерські речі гроші, які Ватикан виділив на звільнення з полону католицьких монахинь і священників. «Бабель» розповідає все, що відомо про гучний процес.
Упродовж останніх 10 років кардинал Джованні Анджело Беччу був одним з найвпливовіших людей у Ватикані. Виходець із Сардинії, він почав свою службу на Святий престол ще у 1984 році, відтоді працював із трьома понтифіками: Іоаном Павлом ІІ, Бенедиктом XVI і Франциском.
Беччу служив апостольським нунцієм в Анголі та на Кубі. З 2011 до 2018 року працював у Державному секретаріаті Святого престолу, потім очолював Конгрегацію у справах канонізації святих. Беччу навіть мав шанси стати наступним Папою. Проте у 2021 році його почали судити разом з іще девʼятьма людьми через фінансові махінації.
В основі обвинувачень — сумнівна угода, укладена Беччу у 2014 році. Тоді він працював заступником державного секретаря Святого престолу із загальних справ і розпоряджався майже 452 мільйонами євро. Більша частина цих коштів були пожертвами на допомогу нужденним — так званим денарієм святого Петра. Беччу вирішив вкласти їх у розкішну лондонську нерухомість.
Загалом у цьому немає нічого дивного — Святий престол нерідко купує нерухомість у різних куточках світу, щоб примножити капітал. Зараз у розпорядженні Ватикану, окрім приміщень дипломатичних місій, понад пʼять тисяч різних будівель: близько чотирьох тисяч в Італії, решта — за кордоном. Проте угода, яку уклав Беччу, виявилася для Ватикану надзвичайно збитковою.
Державний секретаріат вклав 200 мільйонів євро у фонд італійського бізнесмена Рафаеля Мінціоне. Половину з цих грошей Святий престол витратив на те, щоб викупити частину будівлі у престижному лондонському районі Челсі. Решту — інвестував.
Рішення було не найкращим. Уже до листопада 2018 року Ватикан втратив понад 18 мільйонів євро інвестицій і вирішив розірвати угоду з Мінціоне. Для цього винайняли посередника — брокера на ім’я Джанлуїджі Торці. Планувалося, що Торці заплатить Мінціоне приблизно 47 мільйонів євро і повністю викупить будівлю в Лондоні від імені Ватикану. Усе пішло не за планом — за даними обвинувачення, розділивши з Мінціоне гроші, Торці відмовився передавати право власності на будівлю Святому престолу. Щоб викупити її, Ватикану довелося заплатити ще 15 мільйонів євро.
У 2019 році ватиканські слідчі перевірили документи Держсекретаріату і служби фінансової інформації та виявили багато підозрілих деталей. Папа Франциск позбавив Державний секретаріат можливості керувати фінансами. Розпочалося розслідування — воно тривало два роки та проводилося з допомогою комісій ОАЕ, Великої Британії, Люксембургу, Словенії та Швейцарії.
Більшу частину цього часу Беччу був префектом Конгрегації у справах канонізації святих. Проте у вересні 2020 року на прохання Франциска подав у відставку. Навіть більше, Беччу несподівано відмовився від всіх прав, пов’язаних із саном кардинала, зокрема від права голосувати в конклаві та обирати майбутнього Папу Римського.
Подробиць було небагато — Беччу на пресконференції пояснив, що відставка пов’язана з його інвестиціями до благодійної організації у своєму рідному місті на Сардинії.
У липні цього року розслідування, нарешті, завершили. За його результатами висунули обвинувачення Беччу та ще дев’ятьом людям, серед яких вже згадані Мінціоне та Торці, а також секретар кардинала Мауро Карліно, швейцарський юрист Рене Брюльхарт, колишній інвестиційний менеджер Ватикану Енріко Крассо і консультант Ватикану Сесілія Маронья. Двадцять сьомого липня відбулося перше засідання у справі. Воно тривало всього пʼять годин, після чого судівська колегія призначила нову дату — 5 жовтня. Адвокатам дали три місяці, щоб вивчити матеріали справи.
Десятьох людей і бізнеси, які їм належать, звинувачують у 44 порушеннях. Найбільше обвинувачень висунули Торці та Мінціоне, причетним до лондонської угоди. Їм закидають здирництво, шахрайство, привласнення та відмивання грошей.
Кардиналу теж висунули багато обвинувачень. Йому закидають зловживання службовим становищем — він використав гроші, виділені на благодійні цілі, «для спекулятивних операцій з високим ризиком, несумісних з волею донорів», спробу вплинути на одного зі свідків і розкрадання грошей.
Останнє стосується не купівлі лондонської нерухомості, а випадку, коли кардинал перерахував 100 тисяч євро грошей Ватикану благодійній організації свого брата на Сардинії. Беччу каже, що гроші «пішли на благодійність, а не його брату». Проте обвинувачення наполягає, що благодійність тут ні до чого, адже брат кардинала використав ці кошти, щоб купити своїй доньці квартиру в Римі.
Доказів, що Беччу нажився завдяки угоді між Ватиканом та Мінціоне, немає.
Проте кардинал також тісно пов’язаний з іншою обвинуваченою у справі — Сесілією Мароньєю, яку італійські ЗМІ охрестили «жінкою кардинала». Свого часу Беччу винайняв її як «консультанта Ватикану з безпеки». З грудня 2018 року до липня 2019-го, коли кардинал був префектом Конгрегації у справах канонізації, він попросив Держсекретаріат перерахувати Мароньї 575 тисяч євро. Офіційно гроші мали піти на звільнення католицьких монахинь і священників, яких тримають у заручниках у різних країнах. Замість цього Маронья нібито витратила більшу частину суми на дорогі готелі та брендові речі. Вона, як і решта обвинувачених, відкидає усі звинувачення.
Заперечує свою провину і сам кардинал Беччу. Він називає себе «жертвою махінацій» і наполягає на тому, що не причетний до жодних фінансових схем і доведе світові свою невинуватість. Який вирок може отримати Беччу та інші підсудні, якщо їх визнають винними, — поки невідомо. Так чи інакше, судовий процес є безпрецедентним і став можливий лише завдяки реформам Папи Франциска. У квітні він ухвалив, що кардиналів і єпископів можуть судити нарівні з усіма іншими членами церкви. Таким чином Беччу став першим кардиналом з моменту заснування Ватикану, справу якого розглядає не касаційний суд під головуванням іншого кардинала, а Ватиканський трибунал, який складається із суддів-мирян. Вони призначаються понтифіком, але є незалежними від церкви.
«Бабель» теж незалежний — підтримайте редакцію донатом.