35 років тому померла ідеолог фемінізму Симона де Бовуар. Згадуємо найяскравіші цитати письменниці — про творчість, гендерну рівність і роман із Жаном-Полем Сартром
- Автори:
- Яна Собецька, Євген Спірін
- Дата:
Wikimedia
Тридцять пʼять років тому, 14 квітня 1986 року, померла французька філософ і письменниця Симона де Бовуар. Вона була одним з найяскравіших представників французького екзистенціалізму поряд із Жаном-Полем Сартром та Альбером Камю і за своє життя написала понад 20 книг. Але найвідомішою роботою письменниці стала книга про гендерну нерівність і становище жінок у суспільстві «Друга стать». Вона вважається класикою феміністської літератури. «Бабель» згадує Симону де Бовуар і публікує найяскравіші цитати письменниці — про творчість, гендерну рівність і роман із Сартром.
Про кохання
«У той день, коли жінка зможе кохати завдяки своїй силі, а не слабкості, коли вона кохатиме не для того, щоб утекти від себе, а для того, щоб самоствердитися, — у той день кохання стане для неї, як і для чоловіка, не смертельною небезпекою, а джерелом життя».
Про мужність
«Ніхто не ставиться до жінок настільки гордовито — агресивно або презирливо, — як чоловік, який побоюється за свою мужність».
Про сексуальну орієнтацію
«Гомосексуальність за своєю природою настільки ж обмежена, як і гетеросексуальність: ідеальна людина повинна вміти любити як жінку, так і чоловіка — людину в цілому, не сковуючи себе ні страхом, ані зобовʼязаннями».
Про війни
«Найгірше прокляття, яке тяжіє над жінкою, — це те, що вона не бере участі у військових походах; людина підноситься над твариною не тому, що дає життя, а через те, що ризикує життям; тому людство віддає перевагу не тій статі, яка народжує, а тій, яка вбиває».
Про хатню роботу
«Не так багато [видів] роботи настільки нагадують сізіфову працю, як робота домогосподарки: день за днем вона миє посуд, витирає пил, лагодить білизну, але наступного дня посуд знову буде брудний, кімната — вкрита пилом, білизна — рвана. Домогосподарка витрачає свої сили на топтання на місці; вона нічого не створює, а лише зберігає в незмінному стані те, що існує».
Про творчість
«Будь-яка ще не реалізована ідея надзвичайно схожа на утопію; нічого ніколи не можна було б досягти, якщо вважати неможливим усе, окрім того, що вже існує».
Про стереотипи
«Незалежно від того, чи йдеться про расу, касту, клас або стать, яка займає нижче становище, механізм виправдання [цього] один і той самий. «Вічна жіночність» повністю рівноцінна «негритянській душі» і «єврейському характеру».
Про дітей
«Штекель дуже справедливо зауважив: діти — не замінник любові. Якщо життя розбите, вони не заповнять його тріщини; вони не призначені для того, щоб заповнювати порожнечу нашого життя. Це відповідальність, тяжкі обовʼязки; це найщедріша прикраса вільного кохання. Вони — не іграшка для батьків, не виконання їхнього боргу перед життям, не компенсація незадоволених амбіцій. Діти — це зобовʼязання ростити щасливі створіння».
Про свободу
«Тільки завдяки праці жінці вдалося значною мірою подолати ту дистанцію, що відділяла її від чоловіка. Лише праця може гарантувати їй реальну свободу. Тільки-но жінка перестає вести паразитичний спосіб життя, система, заснована на її залежному становищі, руйнується, зникає потреба у посереднику-чоловіку, який повʼязує її з зовнішнім світом. Прокляття, що тяжіє над залежною жінкою, полягає у тому, що їй не дозволяється нічого робити самій».
Про Сартра
«Це був мій двійник, у ньому я знайшла свої відточені смаки і схильності».