«Мені дзвонили люди, пропонували “качати”, говорити, що ми зносимо “банду Зеленського”», — координатор акції «SaveФОП» Кетіно Равлюк. Інтервʼю і трохи репортажу з Майдану

З кінця листопада біля Верховної Ради періодично збиралися на акції власники малого бізнесу. Під прапорами «SaveФОП» вони вимагали скасувати обовʼязкове використання касових апаратів для ФОП. Закони про PPO ухвалили ще минулого року, але через карантин терміни зсунулися. Першого грудня Рада ухвалила ще один закон — ним відстрочили введення касових апаратів для ФОП до 2022 року. Відстрочка не влаштувала учасників акції, і вже 15 грудня понад 15 тисяч людей від Ради прийшли на Майдан. Там їх уже чекала поліція. Між протестувальниками та правоохоронцями почалися бійки, силовики застосували сльозогінний газ. Врешті-решт розігнати акцію не вдалося, намети залишилися на місці, а поліція заявила про сорок потерпілих колег. Організаторів акції троє: Сергій Доротич, Кетіно Равлюк та Владислав Орлов. Наступного дня після сутичок з поліцією Сергій Доротич оголосив, що протестувальники не розійдуться, поки Рада не виконає всі вимоги. Вимог кілька: скасувати введення касових апаратів для ФОП, провести реформу податкової і митної служб, ухвалити закон, який би регулював використання РРО для ФОП, і скасувати локдаун. З 16 грудня і до кінця тижня на Майдані залишалося близько 200 учасників акції. Головний редактор «Бабеля» сходив на Майдан, щоб поговорити з організаторами акції, дізнатися, чого хочуть протестувальники та як довго вони збираються бути на Майдані.

Шістнадцятого грудня, після масштабних протестів попереднього дня, на Майдані з 15 тисяч мітингувальників залишився тільки актив — 150—200 людей. До обіду вони встановили кілька наметів за 20 метрів від стели, а біля самої стели поставили генератор, настелили матраців та облаштували польову кухню, щоб на холоді люди могли погрітися, випити гарячого чаю та зʼїсти бутербродів. Намети явно не пристосовані до такої холодної погоди — їх поставили, просто щоб закріпитися і позначити зону протесту. Поруч весь час чергує кілька людей у жилетах «SaveФОП». Одна з жінок тримає в руках папку з документами. Вона одягнена в синє стьобане пальто, поверх якого тужурка з вишивкою, а на голові червона хустка. Разом з папкою у неї в руках стара газета, на першій сторінці заголовок: «По світу з торбою». Жінку звуть Ніна Петрушевська. Питаю, навіщо вона прийшла на мітинг.

— У мене є нерухомість. Пару квартир, і я їх здаю. Ось, я ФОП, — показує документи Ніна, — і ця нерухомість не дає спокійно спати поліції. Вони у мене хочуть квартири відібрати.
— Хто?
— Ну, як це хто? Поліція. Щемлять мене, не дають бізнесом займатися, легально житло здавати. У мене навіть суддя Верховного суду жив! Так і той не витримав. Що ви собі думаєте, втік!
— Куди, — питаю, — втік?
— Ну, кудись. Поліція його довела.

Відразу за наметами парапет. Біля нього стоять кілька чоловіків, курять і записують відеоблог.

— Міха, ти стань, щоб видно було прапори в кадрі, — говорить один, — площа, прапори і ти. І щоб твоя башка вмістилася. Три, два, один — поїхали.

Чоловік вмикає камеру, другий починає говорити.

— Виходь на Майдан! Від тебе залежить майбутнє країни: чи будемо ми жити нормально, чи будемо рабами. Влада їзде на нас — або їздить — як правильно?

Трохи далі, біля стели, жінка у фартусі розливає чай в одноразові стакани. Внизу, біля підземного переходу до станції метро «Майдан», чергує три десятки працівників поліції. Осторонь стоїть машина зі звуком — з великих колонок грає музика. Іноді хтось бере мікрофон і виголошує промову, щоб підтримати мітингувальників. Ще два взводи поліції стоять з боку Інститутської.

Біля генератора з кухнею жінка в лижному костюмі і з довгим світлим волоссям роздає вказівки. Вона періодично хапається за кишеню штанів, дістає телефон і з кимось говорить. Це — Кетіно Равлюк, одна з трьох координаторів акції. Разом із Сергієм Доротичем і Владиславом Орловим вона володіє торговою маркою «SaveФОП» та входить до однойменної громадської організації. Вдень на акції немає ні Доротича, ні Орлова, тому Кетіно спілкується з пресою і паралельно керує тим, що відбувається. Чекаю, поки жінка включиться в ефір якогось каналу, і підходжу запитати, чого вимагають протестувальники — крім того, щоб Кабінет міністрів скасував локдаун.

— Давайте переставимо вимоги в правильному порядку, — каже Кетіно, —скасування локдауну для нас на останньому місці.
— А що ж тоді на першому?
— Скасування фіскалізації. Ми вимагаємо, щоб ФОПів не змушували обовʼязково користуватися касовими апаратами.
— Але ж Рада проголосувала і відстрочила введення касових апаратів ще на рік...
— Відстрочка нас не цікавить, — відрізає Кетіно, — її нам втюхує Данило Гетманцев. Вони це зробили, щоб розслабити протестуючих. Ми вимагаємо саме скасування апаратів. Друга вимога — щоб збереглася спрощена система. Ну, і ще ми хочемо реформи податкової системи.

Поки Кетіно розповідає про вимоги, біля генератора поруч зі стелою спалахує невелика бійка. Туди прийшли кілька працівників поліції і спробували вимкнути генератор. Жінки, які наливали чай, тут же стали кричати і вишикувалися в живий ланцюг. До них на допомогу прибігли інші учасники протесту.

— Вам що, шкода, щоб люди чаю гарячого на морозі попили, — кричить жінка у фартусі, — навіщо ви генератор чіпаєте?
— Він тут не має права стояти, — відповідає правоохоронець у балаклаві на обличчі, — ви порушуєте громадський спокій.

Бійка триває кілька хвилин, поки хтось у мікрофон не кричить: «Крадуть! Усі сюди!» Виявляється, поки кілька працівників поліції відволікали учасників протесту біля генератора, два взводи силовиків вирішили забрати намети. Вони впритул підійшли шеренгою до наметів, швидко скрутили їх, відійшли і закинули у вантажівку. Люди не встигли добігти від генератора до наметів — і тільки подивилися вслід взводу поліції. Чоловік у камуфляжних штанях підходить до машини з динаміками й бере мікрофон.

— Зараз ми стали свідками крадіжки. Я закликаю всіх писати заяви в поліцію, нехай розслідують. Ось приклад, як працює поліція: вона повинна нас захищати, а замість цього краде наші намети.

Поруч волає жінка.

— У моєму наметі були речі, сумка, гроші. І ще там було золото!
— Узагалі, тут було дві крадіжки, — продовжує чоловік, — спочатку вони вкрали у нас пінопласт. А тепер вкрали намети. Цим самим вони хочуть задушити нашу боротьбу. Але ми переможемо.

За 15 хвилин усе заспокоюється, поліція відходить і шикується ланцюгом уздовж Хрещатика, протестувальники повертаються до стели. Кетіно продовжує пояснювати, проти чого зібрався «SaveФОП».

— Так ось, нас хочуть усіх зобовʼязати користуватися касовими апаратами. Це тотальна фіскалізація. Для нас це все одно, що знищити наш бізнес. Ось у мене два маленьких магазинчики з жіночим одягом. Торгуємо я і ще три дівчинки. На мої обидва магазини ввести РРО (значить, потрібна бухгалтерія, «1С» і так далі) — це 15 тисяч гривень на місяць. Для дрібного бізнесу це гроші.
— Навіщо вам бухгалтер і касовий апарат, — питаю я, — якщо за новими правилами можна завантажити додаток, а замість паперових чеків будуть електронні? Тобто ви просто надсилаєте його в той же Viber...

— Подивіться, хто тут на площі стоїть — це ж люди за 60. Які програми? Які електронні чеки? І взагалі, молоді люди зараз усе в інтернеті купують. А у таких, як я, клієнти приходять, дивляться, міряють і купують. Мій клієнт приходить ногами, дає гроші, і йому потрібен паперовий чек.
— Він не потрібен, — відповідаю я, — ви можете чек надіслати навіть есемескою.
— А Данило Гетманцев каже, що потрібен, — сперечається Кетіно, — і потім, у нас далеко не у всіх є сенсорні телефони. Якщо кожен клієнт захоче чек.... А тут, на мітингу, купа народу не вміють навіть Viber користуватися. Ці люди приречені. Штрафи будуть космічні за те, що вони не вміють працювати з чеками. Моя мама теж ФОП, я не буду за неї штрафи платити. Вона просто ФОП закриє і все.

До Кетіно підходить чоловік у жилетці «SaveФОП» і масці на підборідді з таким самим написом.

— Катю, я б...
— Віталіку, ми пишемо!
— Так я піду борщу поїм на 20 хвилин, і повернуся.

Питаю, чи всі тут так відпрошуються, і як узагалі вдається організовано привозити стільки людей з різних міст.

— Ми координуємося через Viber і Facebook, — каже Кетіно, — я суперадмін у 150 групах, зашиваюся, але групи плодяться і система працює.
— Тобто ви без грошей збираєте людей зі всієї України, звозите їх до Києва, розселяєте, годуєте...
— Ми — приклад активістів без грошей і вливань. Я — типовий підприємець з базару. І Орлов теж. Він пиляє окуляри, я ганчірки продаю. Людей ми не селимо. Я зняла номер у готелі «Дніпро», нас четверо у двомісному номері. Решта де хочуть, там і живуть. Хто хоче — йде в хостел, тут їх багато по 150 гривень за ніч. З транспортом та сама історія: у кожного ринку є своя група у Viber, вони там домовляються, організовують собі автобуси, а потім координуються, де оселитися в Києві. Якби ми робили це самі — звихнулися б.

— Люди відразу масово приєдналися тільки за допомогою чатів?
— Нас спочатку було троє — у вересні минулого року, — кістяк: я, Сергій Доротич, Владислав Орлов, — розповідає Кетіно. У кінці жовтня минулого року у Львові ми зібрали маленький мітинг. У листопаді цього року ми вже в Київ привезли перший автобус — 38 людей. А 3 грудня вже пʼять автобусів до Києва приїхали. Пʼятнадцятого грудня на мітингу було 15 тисяч людей. Тому що ми пахали, їздили по базарах, агітували.
— Ну, добре, а те, що у вас однакові прапори, жилети, маски з логотипами — це ви за які гроші купуєте? — уточнюю я.
— Люди самі друкують собі прапори, купують дудки, і так далі. Ну, подивіться на прапори, вони всі різні. Київ ось собі зробив жилетки з написами білі, інші міста теж, по десять штук. А прапори робили, хто як міг. Найдешевший — 135 гривень, є і подорожче. Маски — так, шили централізовано у Львові. Але довелося економити, зараз тоншими їх зробили, щоб більший тираж був.
— До речі, одну з масок носить попередній президент Петро Порошенко, — кажу я, — він вас підтримує?
— Ми зустрічалися з Порошенком у Львові. За день до зустрічі ми в Дрогобичі проводили збори, — каже Кетіно, — ви ж знаєте, у нас регіон порохоботський. І ось під час зустрічі нам подзвонили і сказали, що Петро приїде до Львова. Ми вирішили всі разом поїхати, з дрогобичцями. Так і зустрілися. Але нічого конкретного він нам не сказав, нам весь час політики щось обіцяють.

— Які, наприклад? Вас повʼязують з різними політиками. Кажуть, що вас фінансує кум Путіна Віктор Медведчук.
— Це, до речі, нова версія, що ми медведчуківські. До цього ми були порошенківські. А спочатку взагалі говорили, що нас спонсорує Томаш Фіала. Для мене це взагалі було смішно. Я орендувала магазин в одному торговому центрі, потім його купила компанія Фіали, і мене звідти вигнали з порушенням усіх договорів.
— Так, а з Медведчуком ви повʼязані?
— Нас повʼязують, тому що ми ходимо на ефіри його каналів. Але нас тільки туди і звуть. «Плюси» ось про нас робили сюжет, так усе перекрутили. Сказали, що ми побили 40 поліцейських. Нам, крім Медведчука, ще й Сергія Льовочкіна приписували. Але якби ми були чиїмось проєктом, це б усе розкрилося, і репутацію було б не відбілити. Усі прекрасно знають, звідки беруться гроші і на що вони йдуть.
— І звідки?
— Люди жертвують. У нас за ці кілька місяців на рахунку зібралося більш ніж мільйон гривень. Гроші йдуть на різні потреби.

Від розмови знову відволікає поліція — кілька взводів починають оточувати площу біля стели. Протестувальники групуються і прикривають генератор. З натовпу хтось кричить: «Обережно — це тітушки-провокатори, не пускайте їх!» До стели впевнено йдуть кілька хлопців, попереду Сергій «Філя» Філімонов. Раніше він керував «Цивільним корпусом» Азова в Києві, а потім став одним із засновників «Гонору». Філю і «гонорівців» оточують протестувальники, починається суперечка. Кільце з людей щільне, і більшості не чути, про що говорять. Люди намагаються здогадатися.

— А, я знаю, хто прийшов, — каже жінка з прапором «Save ФОП. Лозова», — це тітушки! Вони і вчора були: підбігають, схоплять прапор і тікають, поліція нас бʼє, а їх не чіпають, бо, кажуть, у них якісь посвідчення.
— Та які тітушки, — говорить чоловік, який стоїть поруч і намагається знімати те, що відбувається, на телефон зверху, — це хлопці з «Азова». Поговорити прийшли.

Працівники поліції кілька разів пробують наблизитися до генератора, але розуміють, що це безглуздо, фотографують обличчя декого з протестувальників і відходять назад до дороги. З колонок починає ревіти музика, прокурений голос співає: «Я приватний підприємець, Миколай Петрович Ємець, я — основа битія». Я шазамлю трек.

Чоловік поруч зі мною пританцьовує.

— Ось це пісня в натурі про життя. Ось як треба! Як торгуєм, на нас же все тримається.

Біля стели натовп ловить одного з працівників поліції. У нього запитують, навіщо поліція вкрала намети і відвезла їх.

— Хто вкрав? Це не я, — відповідає правоохоронець, — у тих, хто крав, у тих і запитайте.
— А чому ви взагалі нас чіпаєте ? — говорить чоловік у куртці «SaveФОП», — що нам, не можна нічого на Майдані зробити? Ось якщо я принесу сюди листи з пінопластом — що, не можна?
— Не можна, — відповідає правоохоронець, — це порушення організації громадського...
— А мужик учора, як його, Артем Шевченко, сказав, що можна, — не вгамовується чоловік.
— Ну, так це питання до Шевченка, а не до мене, — відповідає працівник поліції.

Його відпускають, на вулиці стає ще холодніше і темніє. Кілька жінок приносять пакети з печивом і цукерками. Починають розливати чай. Продовжую ставити Кетіно питання про акцію.

— Як ви взагалі в цей рух потрапили? Звідки ви знаєте Сергія Доротича?
— Я раніше не була настільки близька до «SaveФОП». Тут усе цікаво. Дивіться, у мене і Орлова діти ходили в одну школу. Ми там перетиналися, але не спілкувалися. Доротич і Орлов жили в одному будинку, але в різних підʼїздах. Теща Орлова була класною керівницею Доротича. Коротше, всі ми якось були поруч, але познайомилися на акції. Десь пʼять років тому був мітинг валютних позичальників, там я і познайомилася з Доротичем. А потім під його постом у ФБ хтось запостив телефон Орлова, що він координатор у Львові. Я йому і подзвонила. Ось, тепер нас троє координаторів.

— Минулого року у вас в організації стався розкол. Кілька представників ГО «Захист підприємців» випустили звернення, у якому сказали, що Доротич бере гроші у політиків.
— А, так це Кривий Ріг, — відповідає Кетіно, — навіть не так, це цілий рух, чисто Гетманцева, його контора. Кривий Ріг, Запоріжжя, Одеса — це їхній осередок. Було те ж саме в Дніпрі, але вони вже з нами тут стоять. Передумали. Нам колись пропонували грошей, і дехто з нашого руху почав погано поводитись. Так зʼявився ще один рух. Доротича вони назвали розкольником, а тепер ідуть на повідку у влади і їм уже вистачає відтермінування введення РРО. Ми ж за відстрочку ніколи не боролися, а тільки за скасування.

— Про законопроєкти. Скільки їх усього? І вас хоч якийсь влаштовує?
— У нас 15 законопроєктів, і кожен окремо комусь із політиків не підходить — то ЄС, то «Голосу», то Тимошенко. Тому нормальний проєкт ми напрацьовували зі «Слугами». У нас немає союзників. Я живу за принципом «брешуть всі». Нам намагаються підігравати всі, хто в опозиції, але ясно, що вони теж брешуть. Ось коли голосували за відстрочку введення РРО, так уся Рада злилася в екстазі. Тож вони хочуть використовувати нас, а ми хочемо використовувати їх.
— Так, зараз вашу акцію активно використовують прихильники Петра Порошенка, наприклад, і всі, хто незадоволений Зеленським.
— Як для мене — нашими руками суспільство підштовхують знести владу, — говорить Кетіно, — мені дзвонили люди, не дуже хороші, з минулого життя, пропонували «качати», говорити, що ми зносимо «банду Зеленського». Причому тут Зеленський? Ми з ним зустрітися хочемо, а не зносити. ФОПи постійно страждали від революцій. Я платила оренду зі своїх грошей, у мене не було клієнтів, я ледве виживала під час Майдану, і зараз нашими руками розгойдати третій Майдан?
— Тобто у вас немає до Зеленського претензій?
— Бляха-муха, нам Майдан не потрібен. Зеленський, зустрінься ти вже з нами — ось чого ми хочемо. У мене взагалі позиція проста: я тупа блондинка, цар-батюшка хороший, не відає, що холопи творять. Ми жодного разу не говорили ніде про «зелену банду», ми висуваємо тільки економічні вимоги. А опозиційні політсили підіграють, як ніби вони причетні до протестів. Але не треба нас порівнювати з Майданом.

Питаю, як довго люди будуть стояти на Майдані.

— Рада взагалі на канікули йде, ваш проєкт ніхто не розглядатиме. У вас наметів немає, люди тут замерзнуть.
— Ми чекаємо, що влада вийде і хоча б поговорить з нами, — відповідає Кетіно, — у нас немає виходу, розходитися не можна. Сьогодні приїдуть люди з Харкова, два автобуси. Буде ротація людей. Одні поїдуть, інші приїдуть, хтось весь час буде тут, ми не підемо.

Частина людей іде з Майдану в «Глобус» — там безкоштовний туалет, можна погрітися в торговому центрі і попити кави. Іду разом з ними. На вході в туалет товпиться поліція. Частина з них склала каски на раковину. Всередині туалету учасники акції зняли жилетки і вмиваються.

— Чув, учора передавали, що одного поліцейського облили кислотою і він згорів, — говорить чоловік, — кажуть, помер.
— Та ніхто не помер, — відповідає йому інший, який чистить светр від плями, — ти краще думай, що робити, у нас остання ніч у хостелі. Все, далі не оплачено.
— Нічого було дзеркало розбивати. Сьогодні переночуємо, а завтра поїдемо додому, сюди повинні з Харкова підтягнутися.