«Не зліть кухарів із гострими ножами». Сотні підприємців вимагали не вводити карантин вихідного дня. Але його все одно ввели. Як це було — репортаж «Бабеля»

Одинадцятого листопада Кабінет міністрів запровадив в Україні карантин вихідного дня — у суботу і неділю працюватимуть тільки аптеки, зокрема ветеринарні, продуктові магазини та заправки. Роботу інших громадських місць планують обмежити: кафе і ресторани зможуть працювати тільки навинос, а театри, кінотеатри, музеї, фудкорти і розважальні зони в ТРЦ закриють. Премʼєр-міністр Денис Шмигаль пояснив такий крок тим, що Україна не може дозволити собі повний локдаун. Ресторатори та інші підприємці незадоволені такою ініціативою — велика частка виручки припадає саме на вихідні, і такий «напівкарантин» убʼє бізнес. Уранці 11 листопада під будівлею Кабміну зібралися близько 500 людей. Вони вимагали скасувати жорсткі обмеження і дозволити їм працювати у вихідні. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Мещерякова сходила на мітинг, поговорила з підприємцями і розповідає, як це було.

О девʼятій ранку 11 листопада біля станції метро «Арсенальна» в Києві починають збиратися люди. Вони готуються йти по вулиці Грушевського до будівлі Кабміну.

Ініціатива МОЗу обурила підприємців — багато хто не витримає збитків, яких завдасть такий карантин. Ресторатори вважають, що краще закритися повністю — тоді принаймні можна буде домовитися про знижки та відстрочки оренди через форс-мажор.

Окрім Києва, такі акції пройшли ще у 22 містах. Організатор — Українська ресторанна асоціація. Її президент Сергій Трахачев каже, що основних вимог дві: скасувати карантин вихідного дня і скасувати тимчасові обмеження в роботі ресторанної галузі. Він пояснює, що якщо закрити ресторан, власник втратить гроші, а продукти зіпсуються. «У понеділок у нас буде вибір — отруїти вас несвіжими продуктами або мати збитки», — каже Трахачев.

До початку мітингу ще година, але біля метро зібралися вже кілька десятків людей. Вони спілкуються, роблять селфі та шукають знайомих. Більшість людей прийшли з колегами і вже розбилися на компанії. Збираються переважно молоді люди — у натовпі рідко помітиш когось старше за 30 років. Майже всі — у медичних масках, але є ті, хто не надягнув їх навіть на підборіддя. Багато хто тримає термоси з чаєм. Хлопець у масці майже кричить у телефон:

— Ну ви де? Тут уже всі зібралися бунтувати.

О 09:15 організатори пропонують переміститися, і натовп швидко заповнює площу перед Kyiv Food Market на протилежному боці.

— Можете до мене обличчям якось повернутися? І кучніше станьте, ви в кадр не влазите, — каже дівчина з фотоапаратом.

Вона знімає людей у синіх жилетах із логотипом кафе City-zen. Її колеги слухняно «стають кучніше» і розгортають прапор із котом, який медитує, і плакат з написом «Ні карантину вихідного дня!». Через маски їхні обличчя майже не видно.

Представники поліції діалогу розслаблено спостерігають за натовпом, вони стоять групкою в центрі площі. Сьогодні під Кабміном проходять два мітинги — протестують ресторатори і ФОПи. Завдання поліції — стежити за тим, щоб вони не посварилися.

О 09:40 натовп починає рухатися вниз до Кабміну. Люди повільно йдуть по Грушевського, вони несуть транспаранти та продовжують телефонувати друзям, які запізнилися, хтось робить селфі. Кілька машин просигналили — чи то на підтримку, чи то зганяючи мітингувальників з проїжджої частини.

О 10:00 колона вже під будівлею Кабміну. За невисоким парканом — два десятки нацгвардійців. Біля паркану організатори встановлюють невелику білу трибуну, налаштовують апаратуру. Поруч, біля проїжджої частини — машина з номерами ХPark. На ній обладнали невелику сцену.

Тележурналіст бере коментар у жінки з дошкою у вигляді сокири. Вона розповідає, що у неї є дві точки із фаст-фудом у торгових центрах, які працюють тільки у вихідні.

— Можливо, уряд вводить карантин для того, щоб уберегти людей від вірусу? Чи ви вважаєте, що економічні наслідки гірші?

— Слухайте, я зараз їхала з «Дарниці» до «Арсенальної», там така штовханина у цьому метро. Вважається, що в метро нібито безпечніше, ніж у ресторанах. Але в ресторанах хоча б заходи спеціальні є, а в метро? Є в метро антисептики? Я сумніваюся, що вони справді дезінфікують поїзди після кожного рейсу.

Поряд із нею стоїть високий чоловік у світло-сірому пальто. Він активно підтримує жінку, коли та починає говорити про метро. Каже, що він не ресторатор, але його виробництво з обсмажування кави повʼязане з цією сферою: «Я проти того, щоб кавʼярні та ресторани закривали у вихідні, тому що тоді мій бізнес теж постраждає».

Організатори нарешті встановили білий пластмасовий корпус трибуни та підключили звук. Її тут же обступають оператори різних каналів. Першим виступає організатор акції Сергій Трахачев. Він дякує всім за те, що прийшли.

— Не можна щодня міняти правила, накладати нові обмеження, грати життям мільйонів людей. Влада думає, що можна прожити без вихідних і ресторанів, можна прожити без сніданку в кафе. А власник думає про те, як платити працівникам, розрахуватися з постачальниками, заплатити податки і вижити.

Натовп схвально гуде і починає мляво скандувати: «Маю право працювати!» Люди розтягнулися вздовж будівлі Кабміну. Навпроти воріт, ближче до проїжджої частини, протестувальники з білими транспарантами шикуються у шеренги. На транспарантах написи: «Ні карантину вихідного дня!», «Нас мільйон — дайте працювати!», «Ресторанний бізнес — це мільйон годувальників!». Трохи праворуч — люди з великими червоними плакатами «COVID-19 не залежить від часу доби», «Ресторанний бізнес вмирає». На менших за розміром плакатах видно цифри 23:00—07:00 і хештег #опа_в_стране.

Після Трахачева на трибуну виходить Катерина Терехова — директор з розвитку мережі кіноресторанів Reʼlux у кінотеатрах «Планета Кіно». На ній яскраво-помаранчевий пуховик і сіра шапка, на обличчі окуляри в чорній масивній оправі. Катерина говорить про те, що в кінотеатрах немає премʼєр — через пандемію багато фільмів не виходять у прокат.

— Але ми хочемо жити і продовжувати дарувати вам ці емоції. Ми проти карантину вихідного дня. Якщо уряд його введе, індустрія кіно і театрів в Україні помре, за нашими прогнозами, через місяць-півтора. Багато маленьких ресторанів і кафе не протримаються навіть стільки.

Навпроти трибуни стоїть жінка з плакатом «Гільдія незалежних кінотеатрів України». Її звуть Інна Гончарова, вона член ради Гільдії. Я запитую, що відвідувачі думають про закриття театрів.

— Закриття зовсім підірве довіру людей до кінотеатрів. Тому що багато людей купили квитки ще 9 місяців тому, а кінотеатри досі не можуть віддати борги за скасовані сеанси. Вони [борги] і так ростуть, адже завантаженість театрів — 50 відсотків. Повне закриття взагалі вбʼє галузь, а на допомогу від держави розраховувати не доводиться.

Найбільш яскрава частина натовпу стоїть ліворуч від трибуни, трохи вище по Грушевського. Працівники мережі піцерій Il Molino розгорнули помаранчевий прапор, вони тримають у руках порожні коробки з-під піци.

Трохи позаду стоїть людина у великому костюмі кота, червоному циліндрі та з червоним метеликом. Його по черзі фотографують оператори. Це працівник мережі ресторанів Mister Cat. У натовпі ходять люди в кухарських ковпаках.

— Піднімаюся на «Арсенальну», бачу: люди збираються. Одразу видно, що всі з ресторану — одна рука ззаду, усі такі ввічливі, «вибачте, вибачте», — посміхається хлопець із транспарантом «Соломʼянської броварні».

Після Катерини Терехової виступають ще кілька спікерів. Вони розповідають свої історії, діляться досвідом, як пережили минулий карантин, і запевняють, що в ресторанах набагато безпечніше, ніж в метро чи автобусах. Дві або три людини говорять, що готові до повного закриття, але тоді уряду варто виплатити компенсації підприємцям і хоча б частково відшкодувати зарплати. На слові «компенсації» люди починають схвально кивати.

До середини мітингу протестувальники вже втомилися і змерзли. Вони потирають руки з транспарантами і поправляють маски. Організатори вмикають музику і пропонують учасникам потанцювати, щоб зігрітися. Поліція діалогу просить людей зійти з проїжджої частини.

Серед протестувальників є група людей, які весь мітинг стоять без масок. Вони тримають плакат з написом «Стоп Фейк Пандемія». Коли спікер говорить про дезінфекцію приміщень, вони посміхаються. Я запитаю жінку з цієї групи чому.

— Вірус, звичайно, є, але дезінфікувальні засоби не впливають на ситуацію, а маски — вони від пилу, від пилку. У масці ви дихаєте вуглекислим газом, а не свіжим повітрям, і вбиваєте імунітет. Я 15 років працюю в ресторанній сфері та знаю, як все обробляють. Ці санітайзери вбивають місцевий імунітет у людини. Спочатку я сама думала, що вірус небезпечний, тільки потім почала зіставляти факти та критично розбиратися в інформації.

Де саме працює дівчина, яка не вірить у дезінфекцію, — невідомо. Біля паркану, недалеко від людей у формі перемовляються люди у волохатих шапках, темних фартухах і масках у тон. Вони працюють у мережі грузинських ресторанів «Тбілісо» і, як і всі тут, проти карантину вихідного дня. «Ресторани зараз працюють за нормальною системою, у нас є антисептики, у нас обробляється все обладнання. Але працювати нам не дають, а сімʼї годувати потрібно. Мої співробітники запитують: “Виходимо ми чи ні?” Я не знаю, що їм відповідати», — каже шеф-кухар Сергій.

Поруч з ним стоїть дівчина з плакатом, на якому написано: «Хочу працювати». Вона працює у «Сімʼї ресторанів Діми Борисова» недавно, до цього вона була в декреті, тепер їй потрібно забезпечувати маленьку дитину. «Найбільше ми боїмося, що нас знову закриють на повний карантин, як це було навесні. Середній та малий бізнес взагалі не виживуть після цього», — говорить вона.

Недалеко від неї група хлопців і дівчат у білих кухарських ковпаках. Вони з «Канапки» — ще одного ресторану Діми Борисова. Одна з дівчат каже, що вони не готові до закриття. У компенсації від уряду вона не вірить.

Гримання каструль стає гучнішим, люди продовжують скандувати: «Маю право на роботу!» Гул перериває виступ чергового спікера. Ближче до пів на дванадцяту людей стає менше, усі втомилися, змерзли і починають розходитися. Багатьом ще треба на зміну в ресторан або кафе.

— Бенкет? Я можу вийти, якщо що. Я вже забув, коли востаннє на бенкеті працював, — радісно говорить телефоном хлопець у яскраво-синій куртці.

Поруч робить селфі команда ресторану індійської кухні «Гімалаї». Я запитую у них, що вони думають про карантин вихідного дня і про повне закриття ресторанів.

— Коли вводили повний карантин, ми почасти навіть підтримували це рішення, тому що був повний локдаун. Але зараз це несправедливо, адже тільки деякі галузі підпадають під закриття.

Багато учасників мітингу сходяться на тому, що уряд обрав найгірший варіант із можливих — без доходів вихідних днів галузь поступово вмиратиме, краще вже закривати все відразу. Але єдності серед них немає — деякі взагалі проти карантину.

Однією з останніх на трибуну виходить рестораторка Олена Жигун. Вона розповідає, що у людей немає грошей, щоб пережити новий карантин, а якщо закриватися — то закриватися всім. Хлопці в чорних масках біля трибуни схвально кивають після кожної тези. Після її виступу люди знову починають скандувати: «Маю право працювати», але вже не так активно.

Близько дванадцятої люди починають розходитися. Кіт з Mister Cat змерз і нервово пританцьовує під музику. На засіданні, яке відбулося о 13:30, уряд все ж запровадив карантин вихідного дня.