70 років тому в Києві відкрили міст Патона. Його побудували з третьої спроби за унікальною технологією, а творець не дожив кілька місяців до відкриття — як це було в архівних фото

Пʼятого листопада 1953 року в Києві відкрили найбільший на той час в Європі та перший у світі суцільнозварний міст. Він зʼєднує лівобережний Дніпровський і правобережний Печерський райони. Названий міст на честь академіка та інженера Євгена Патона, який безпосередньо брав участь у його проєктуванні та будівництві. Інноваційну ідею використовувати електрозварювання в мостобудуванні Патон виношував близько десяти років. Утілити її в життя вдалося лише з третьої спроби. Під час Другої світової недобудований міст підривали спочатку радянські, а потім німецькі війська. Цей міст мав стати головним інженерним тріумфом Патона, але він не дожив до офіційного відкриття усього кілька місяців. «Бабель» згадує історію будівництва одного з головних мостів Києва в архівних фото 1950—1960 років.

Свій перший міст у Києві інженер Євген Патон побудував ще в 1910 році. Це був пішохідний Парковий міст між Царським і Купецьким садами (сьогодні — Міський сад і Хрещатий парк). На той час Патон уже очолював кафедру мостобудування Київського політехнічного інституту. Наступний його великий проєкт — міст через Дніпро, названий на честь революціонерки Євгенії Бош. Будівництво завершили у 1925 році.

Наприкінці 1920-х Патон захопився розробкою технологій електрозварювання. У 1929 році він організував в Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої у 1934 році створили Інститут електрозварювання. Його директором Євген Патон залишався до кінця життя.

Після кількох років експериментів з металом і технікою у Патона та його молодого наукового колективу зʼявилася ідея поєднати мостобудування та зварювання — замінити клепані мостові конструкції суцільнозварними. Електрозварювання на той час ще застосовували рідко, технологія була новою і невипробуваною. Тому ідею Патона розкритикували і колеги, і начальство, і партійне керівництво. Вони були впевнені, що такий міст обовʼязково впаде. Однак Патону вдалося переконати тодішнього першого секретаря ЦК КПУ Микиту Хрущова, і той дав добро на впровадження нової технології.

Будівництво нового моста, який в проєктних документах назвали Наводницький, почалося в 1939 році. Однак його перервали через Другу світову війну. У вересні 1941 року радянські війська, які відступали, підірвали всі мости через Дніпро, зокрема міст імені Бош і недобудований Наводницький. На його опорах нацисти звели тимчасовий міст, проте підірвали його, покидаючи Київ восени 1943 року.

Після війни Патон підготував новий проєкт мосту, який отримав назву Київський. Будівництво почали в 1950 році, і до літа 1953-го практично всі роботи на мосту завершили.

На той час це був найбільший в Європі суцільнозварний міст, усі шви якого, включно з монтажними, виконали за допомогою автоматичного зварювання. Для будівництва прольотів зварили 264 балки, кожна заввишки 3,6 метра, завдовжки 29 метрів і вагою 28 тонн. На вʼїзді з боку правого берега стоять пропілеї — колонади парадного входу. З боку лівого берега міст обрамлений двома колонами заввишки 20 метрів кожна.

1 543 метридовжина моста

21 метрширина проїжджої частини

18 метріввисота склепіння над водою

10 668 метрів швівзварено під час монтажу прольотів

Цей міст мав стати головним тріумфом Патона, але інженер помер у серпні 1953 року, не доживши кілька місяців до офіційного відкриття. Восени міст вирішили випробувати на міцність. Для цього по ньому на всю ширину пустили колону танків Т-34, корпуси яких були зварені розробленим під час війни «патонівським» швом.

Пʼятого жовтня 1953 року на урочистому мітингу з приводу здачі мосту в експлуатацію партійне керівництво оголосило, що новому мосту присвоюється імʼя Євгена Патона замість проєктного Київський. Першим, хто вʼїхав на новий міст під час відкриття, був 35-річний син інженера Борис Патон, який тоді був заступником директора Інституту електрозварювання з наукової роботи.

За рік, у 1954-му, через міст запустили трамвайну лінію. У червні 2004 року рейки демонтували, а трамваї замінили тролейбусами. У 1968 році на мосту Патона вперше в СРСР зʼявилася напівжорстка декоративно-художня огорожа. У такий спосіб хотіли збільшити безпеку руху на мосту.

За всі роки існування міст жодного разу не закривали на капітальний ремонт. Востаннє велика реконструкція проводилася у 2004 році: прибрали трамвайні лінії, а проїжджу частину розділили на сім смуг руху. Відтоді кілька разів ремонтували невеликі ділянки мосту. Станом на літо 2023-го міст Патона перебував в ававійному стані.

Щоб «Бабель» протримався стільки ж, скільки і міст Патона, підтримайте нас донатом: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.