62 роки тому через Карибську кризу між СРСР і США ледь не почалася Третя світова війна. Ось як на конфлікт вплинули Фідель Кастро, шпигун КДБ і підводний човен з ядерною боєголовкою (архівний матеріал)

У жовтні 1962 року між СРСР і США сталося найбільш напружене за час Холодної війни політичне і військове протистояння — Карибська криза. Приводом стало таємне розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі. Світ опинився на межі нової глобальної війни. Але американський і радянський лідери — Джон Кеннеді і Микита Хрущов — змогли домовитися про мирне вирішення. Оглядач «Бабеля» Сергій Пивоваров коротко переповідає хронологію Карибської кризи і згадує кілька подій, які могли вплинути на конфлікт: розмова американського журналіста і радянського шпигуна, збитий на піку кризи літак-розвідник США і радянський підводний човен, який мало не вистрілив ядерною торпедою.

Чотирнадцятого жовтня 1962 року американський літак-розвідник сфотографував на Кубі пускові ракетні установки. Аналітики із ЦРУ і Пентагону ідентифікували їх як радянські балістичні ракети середньої дальності Р-12, здатні нести ядерний заряд. Через два дні знімки показали американському президентові Джону Кеннеді, і він терміново скликав радників з національної безпеки. Так почалася Карибська криза.

Це був розпал гонки озброєнь під час Холодної війни між СРСР і США. На початку 1960-х США мали значну ядерну перевагу. А в 1961 році Вашингтон розмістив свої ракети середньої дальності в Італії і Туреччині. Радіус їхньої дії покривав європейську частину СРСР, включно з Москвою.

Тодішній радянський лідер Микита Хрущов вирішив у відповідь «пустити їжака в штани дядькові Сему» і розмістити свої ракети під боком у США — на Кубі, де в 1959 році до влади прийшов Фідель Кастро. Під приводом допомоги кубинському народу Радянський Союз протягом літа — осені 1962-го таємно переправив на острів військову техніку та близько 40 тисяч солдатів і офіцерів. Також привезли ядерні ракети Р-12 з радіусом дії близько двох тисяч кілометрів і Р-14 з дальністю вдвічі більшою.

Протягом 13 днів з початку Карибської кризи США всерйоз розглядали можливість ракетного удару і висадки десанту на Кубі. Але обмежилися морською блокадою. Зрештою сторони пішли на поступки, і до війни не дійшло. І хоча ключові рішення ухвалювались на найвищому рівні США та СРСР, було кілька подій, які так чи інакше вплинули на перебіг Карибської кризи.

Двадцять шостого жовтня 1962 року в ресторані, за два квартали від Білого дому, політичний кореспондент ABC News Джон Скалі зустрівся зі співробітником генконсульства СРСР Олександром Фоміним (справжнє імʼя — Олександр Феклісов). Вони були знайомі вже понад рік. Скалі знав, що Фомін був резидентом КДБ, а Фомін знав, що Скалі повʼязаний з Адміністрацією президента і особисто знайомий із Кеннеді.

Говорили вони, ясна річ, про Карибську кризу. Скалі заявив, що США «за 48 годин зможуть покінчити з режимом Фіделя Кастро», тому СРСР варто негайно прибрати свої ракети з Куби. На це Фомін сказав, що в разі вторгнення американців на Кубу, СРСР може завдати у відповідь удару в іншому районі світу. Скалі припустив, що це може бути Західний Берлін, і Фомін не став цього заперечувати.

Через три години вони зустрілися знову. І Скалі заявив, що за дорученням «найвищої влади» передає нові умови вирішення Карибської кризи: СРСР демонтує і вивозить з Куби ракетні установки; США знімають блокаду острова і публічно відмовляються від вторгнення. Усе це Фомін передав по лінії КДБ в Кремль. Але виявилося, що у Фоміна не було повноважень робити подібні заяви, і за таку ініціативу він потім отримав прочуханку від керівництва.

Уранці 27 жовтня 1962 року над Кубою ракетою «земля — повітря» збили американський літак-розвідник, пілот загинув. Це могло стати приводом для ескалації. Військові радники переконували Кеннеді віддати наказ про вторгнення на Кубу, «поки ще не пізно». Але глава Пентагону Роберт Макнамара запропонував почекати. І правильно вчинив. Для Хрущова це теж стало несподіванкою — адже літак збили без наказу вищого радянського командування на Кубі. Досі точно не відомо, хто саме віддав наказ відкрити вогонь. І деякі аналітики та історики підозрюють, що тут не обійшлося без кубинців.

Річ у тім, що протягом Карибської кризи Фідель Кастро неодноразово переконував Хрущова завдати превентивного ядерного удару по США, щоб уникнути вторгнення. І після інциденту зі збитим літаком кубинські зенітники, на порушення наказу, обстріляли ще два літаки-розвідники, але збити їх не змогли. Тоді Хрущов зрозумів, що не може повністю контролювати ситуацію на Кубі.

Того ж дня, 27 жовтня, біля берегів Куби ВМС США обстріляли сигнальними глибинними бомбами радянський підводний човен Б-59 і змусили його піднятися на поверхню. Однак американці не знали, що на підводному човні була торпеда з ядерною боєголовкою. А командир Б-59 Валентин Савицький вирішив, що війна вже почалася, і готувався випустити торпеду. Проте інший старший офіцер Василь Архипов відмовив командира. Зрештою підводний човен відправив сигнал «Припиніть провокацію», після чого американці відійшли і ситуація розрядилася. «Уся правда в тому, що хлопець на імʼя Василь Архипов того дня врятував світ», — скаже через 40 років Томас Блентон, директор Архіву національної безпеки.

Зрештою Кеннеді і Хрущов домовилися, що СРСР вивозить свої ракети з Куби, а США офіційно відмовляються від вторгнення на острів. Протягом трьох тижнів радянські ракетні установки демонтували, повантажили на кораблі і вивезли з території Куби. Переконавшись, що Радянський Союз прибрав ракети, президент Кеннеді 20 листопада віддав наказ припинити блокаду острова.

Однак Кеннеді взяв на себе ще одне неофіційне зобовʼязання — пообіцяв прибрати американські ракети з Туреччини. Публічно заявити про це він не міг, щоб не зганьбитися перед партнерами по НАТО. Слова свого президент дотримав — у квітні 1963 року ці ракети оголосили застарілими й демонтували. Але в той час про цю секретну угоду мало хто знав, тому вважалося, що Кеннеді вийшов з Карибської кризи переможцем. Фідель Кастро назвав такий компроміс «зрадою», а партійне керівництво СРСР пригадало це Хрущову через два роки, усунувши його від влади.

«Бабель» робитиме більше цікавих історичних матеріалів завдяки вашим донатам: https://babel.ua/donate