Президентом Національної академії наук України обрали Анатолія Загороднього. Чим він буде займатись у першу чергу? (Спойлер: обіцяє, що реформами)

Сьомого жовтня президентом Національної академії наук України обрали директора Інституту теоретичної фізики, академіка Анатолія Загороднього. Йому 69 років. До перемоги на виборах він обіймав посади віцепрезидента Академії та директора Інституту теоретичної фізики НАНУ. Загородній виступав за реформу фінансування науки та пропонував давати кошти найбільш ефективним командам учених. Він єдиний з керівництва НАН підтримав «Дні науки» — всеукраїнський захід, що популяризує науку серед школярів і студентів. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Мещерякова поговорила з Анатолієм Загороднім, ознайомилася з його програмою і розповідає, з чого він планує почати роботу на посаді президента НАН.

Анатолій Загородній був наймолодшим серед кандидатів — йому 69 років. В Академії — з 2006 року, девʼять років був віцепрезидентом і помічником Бориса Патона. Саме Загороднього Патон публічно підтримав як свого наступника.

Перший крок — формування своєї команди, кола однодумців, які підтримують положення програми Загороднього і готові працювати над її втіленням. Однодумці потрібні й у Президії, й у відділеннях, і в інститутах.

Першочергових завдань багато:

Проаналізувати фундаментальні дослідження, якими займається Академія, і вирішити, чи відповідають вони сучасним напрямам розвитку світової науки. Неефективні напрями треба реорганізувати або взагалі закрити.

Створити Науково-технічну раду при Президії НАН України, щоб налагодити діалог з державою та бізнесом. Це допоможе домовитися про використання розробок Академії та скоординувати її діяльність з економічною і науково-технічною політикою держави.

Переглянути статут і перевірити майно Академії, щоб зрозуміти, як його ефективніше використовувати.

Залучити молодих учених до роботи в Академії. Їм нададуть фінансову підтримку — більші зарплати та належні умови для проведення досліджень. Молоді науковці отримають можливості для кар’єрного зростання. Їх треба призначати на керівні посади, а кількість таких науковців брати до уваги при оцінці роботи керівництва інститутів.

Забезпечити молодих учених службовим житлом. Необхідно порушити на державному рівні питання про пільгові кредити на житло для молодих науковців і започаткувати державну програму будівництва житла. За цією програмою частину вартості житла відшкодує Академія.