Після вибуху атомної бомби в Хіросімі частково вціліла будівля з куполом, після вибуху в Бейруті — елеватор. Обидві будівлі проєктували чехи. З однієї будівельної школи в Пардубіце

Сімдесят пʼять років тому американський бомбардувальник уперше скинув атомну бомбу на японське місто Хіросіма. Від вибуху загинули 70 тисяч осіб, а місто перетворилося на руїни. Одна будівля, яка опинилася практично в епіцентрі вибуху, частково вціліла. Зараз вона відома як «Атомний купол» і «Меморіал миру». Цю будівлю в 1915 році спроєктував чеський архітектор Ян Летцель. Через 75 років, 4 серпня, у порту Бейруту вибухнув склад із селітрою. Загинули 157 осіб, усе в радіусі 10 кілометрів знищило вибухом. В епіцентрі частково вціліла будівля зерносховища. Його проєктувала і будувала чеська компанія Průmstav з Пардубіце. У цьому ж місті на будівельному факультеті училища на початку ХХ століття працював Ян Летцель. Розповідаємо, як чехи виявилися найнадійнішими будівельниками у світі.

«Атомний купол», архітектор Ян Летцель, Чехія, 1915 рік.

Шостого серпня 1945 року, о 08:15 американський бомбардувальник B-29 з пілотом Полом Тіббетсом і бомбардиром Томом Феребі скинув на Хіросіму атомну бомбу «Малюк». Вона вибухнула за 600 метрів до землі. У Хіросімі, де в той час розміщувалися другий Генеральний штаб Японії і генеральний штаб Військово-Морських сил країни, загинуло 70 000 людей, а сотні будинків перетворилися на руїни. Будівля торгово-промислової палати міста, що стояла у 160 метрах від епіцентру вибуху. Він пошкодив її купол і стіни, але конструкція уціліла. Після війни зруйновані будинки в Хіросімі звели наново, але будівлю палати лише зміцнили і зробили в ній «Меморіал миру». Будівля отримала назву «Атомний купол».

Будівлю торгово-промислової палати в префектурі Хіросіма побудували в 1915 році за проєктом архітектора Яна Летцеля. Він народився в Чехії, у 1899 році закінчив будівельне училище, а згодом став асистентом на будівельному факультеті Вищого професійного училища в Пардубіце. Через пʼять років Летцель поїхав працювати у французьке бюро в Каїр, а ще через два роки переїхав до Японії на запрошення Георга Лаланда — відомого в Кореї, Китаї та Японії архітектора.

У бюро Лаланда Летцель спроєктував багато не характерних для Японії, але типових для Європи будівель. У 1909 році він познайомився з іншим чехом Карелом Горою. Гора був представником автомобільної компанії Laurin & Klement. У ті часи вона виробляла велосипеди і мотоцикли, а пізніше на її базі зʼявилася автокорпорація Skoda. У Токіо Летцель і Гора заснували власне архітектурне бюро Hora & Letzl, Architects and Engineers. Разом вони спроєктували жіночу школу, готель «Матсушима», Софійський університет в Токіо, один із залів у Seiyoken Hotel.

У 1913 році бюро Летцеля і Гори закрилося, Ян заснував свою архітектурну контору і продовжив працювати в Японії. До початку Першої світової війни він встиг спроєктувати торгово-промислову палату в Хіросімі, будівництво якої завершили в 1915 році. На час війни Летцель припинив роботу, а у 1919 році, коли Чехословаччина отримала незалежність, він поїхав додому в Прагу. У 1922 році Летцель повернувся до Японії, але в 1923-му там стався великий землетрус Канто, багато будівель, зведених за його проєктами, були зруйновані. Пригнічений і засмучений, він поїхав до Праги і в 1925 році помер.

Елеватор, архітектор і будівельник Průmstav, Чехія, 1970 рік.

Увечері 4 серпня в порту Бейруту вибухнув склад, де зберігалося кілька тисяч тонн аміачної селітри. Вибух повністю знищив порт і зруйнував все в радіусі 10 кілометрів, а в половині будинків міста вилетіли шибки. Вибух відчули навіть на Кіпрі — за 200 кілометрів від Бейруту. Увесь порт перетворився на руїни, а в центрі утворилася величезна воронка, але одна будівля частково вціліла — це сховище для зерна. Фото його пошкоджених конструкцій облетіло багато світових ЗМІ.

Елеватор спроєктувала і побудувала в 1970 році компанія-гігант Průmstav з Пардубіце. У цьому самому місті на будівельному факультеті працював і Летцель. Як згадує фахівець факультету архітектури Чеського технічного університету Ян Зікмунд, цей елеватор мав продемонструвати міць соціалістичного будівництва. «У той час найбільший елеватор на території тодішньої Чехословаччини вміщував 92 тисячі тонн зерна. А в бейрутському можна було зберігати до 120 тисяч тонн», — каже Зікмунд.

Зерносховище будували пардубіцькі будівельники разом із місцевими на пристані порту, між двома басейнами. Průmstav керував усіма будівельними роботами: забиванням паль, зниженням рівня води в котловані й установкою опалубки. У журналі «Nženýrské stavby» за 1970 рік збереглися фотографії будівництва.

У компанії Pardubice Průmstav в той час працювали майже сім тисяч осіб. У тендері на будівництво елеватора в Бейруті чехи перемогли претендентів з Франції, Німеччини та Греції. Будівництво обійшлося в 2,5 мільйона доларів. Найдовше будували бетонні конструкції — робітники використали 25 тисяч кубометрів бетону.

За часів планової економіки Průmstav була однією з найбільших спеціалізованих будівельних компаній у Чехословаччині. Після Оксамитової революції 1989 року гігантську компанію розділили, частково приватизували, вона досі існує і так само займається будівництвом.