«Законних способів змінити владу не залишилося». У Білорусі вперше за 10 років проти Лукашенка протестує вся країна. Людей бʼє і арештовує ОМОН. Ми поговорили з учасницею акції

Чотирнадцятого липня Центрвиборчком Білорусі відмовився реєструвати кандидатом у президенти основного опонента Олександра Лукашенка — банкіра Віктора Бабарика. З семи претендентів зареєстрували пʼятьох. Крім Бабарика, посвідчення кандидата не отримав колишній глава Парку високих технологій Валерій Цепкало. Незадоволені цим люди ввечері вийшли на стихійні акції протесту. У Мінську вони вишикувалися в «ланцюги солідарності» і зібралися на площі, де їх почав затримувати ОМОН. Учасники намагалися відбити затриманих. Таких масштабних зіткнень з силовиками в Білорусі не було з часів протестів у 2010 році. Вчора по всій країні затримали близько трьохсот осіб, повідомляє правозахисний центр «Вясна». Сьогодні ж білоруси вишиковуються у величезні черги в ЦВК, щоб оскаржити рішення, за яким не зареєстрували кандидатів. На прохання «Бабеля» учасниця протестів Дарʼя розповідає, що відбувається в Мінську (її прізвище не називаємо з міркувань безпеки).

Кандидата в кандидати в президенти Віктора Бабарика не зареєстрували. За різними даними, за нього готові голосувати більш як половина білорусів. Ми всі до останнього сподівалися на диво, але дива не сталося. Його затримали, інкримінували цілу низку злочинів: відмивання грошей, організація злочинної групи та інше. Довіри у людей до цього немає. Тому що доказів немає. Голова Центрвиборчкому заявила, що Бабарико винен. Люди втратили надію. Я дуже багато читала в соцмережах, люди пишуть: «Все, законні способи змінити владу у нас скінчилися, пора емігрувати». При цьому зареєстрували Світлану Тихановську, дружину затриманого блогера Сергія Тихановського. Вона взагалі не хотіла брати участь, але не мала вибору, бо чоловіка заарештовано.

Навіть якщо ти просто напишеш «ходімо прогулятися ввечері» ― це вже заклик до протестів і кримінальне покарання, а не 15 діб арешту. Тому акції вчора ніхто не координував. Люди дуже обережно висловлюються, ніхто конкретно ні до чого не закликає. Українці пишуть: «Чому не дали здачі ОМОНу?» Могли дати, легко, але ти розумієш — найменший пендель «омонівцю» і ти сядеш на кілька років. На акціях дуже багато людей у цивільному, які все знімають на відео і тебе потім знайдуть. Мій знайомий в 2010 році вирвав щит у «омонівця» і сів надовго.

Тому люди дуже обережні. Будь-кого, хто буде до чогось закликати, одразу ж закриють. У штабів, які залишилися, мирна риторика: звертатися до суду і таке інше. Якщо вона буде інакшою — закриють штаби, сядуть усі. І так уже всі сидять. Ті люди, які могли б закликати і декларувати програми — вони всі сидять у СІЗО.

Дуже складно вийти, коли ти один, коли точно знаєш, що ОМОН тебе побʼє і затягне в автозак. Просто за те, що ти стояв і плескав у долоні. Або якщо в тебе майка з «Євою». Я чула, як ОМОН перемовляється: для них найменший формальний привід — одразу пакують. Люди партизанять. Хлопці несли величезний мольберт, щоб у разі чого сказати, що вони справою зайняті, щось на зразок алібі. Ніхто не хоче сидіти 15 діб.

Зараз умови в ізоляторах нестерпні, людям навіть матраци не видають, ти будеш 15 діб спати на голому ліжку. Передачі теж заборонені. Будеш 15 діб без мила і зубної щітки, в чому вийшов з дому. В камерах досить холодно. Словом, це тортури.

Скільки людей вчора було на акціях, сказати складно, бо люди виходили в своїх районах, біля будинків, у різних містах. У Мінську акція була на проспекті Незалежності. Повз їхали автомобілі, сигналили, підтримували нас. А потім ОМОН почав затримувати. Людей пробували відбивати [у ОМОНу], було страшно. На самому початку всі боялися чинити опір, але потім зірвалися. Тому що коли на тебе біжать з кийком, то ти не стримуєшся і даєш здачі. Там же також не всі слабаки в окулярах. Знімати це теж не можна, тому що потім вирахують по відео і прийдуть з обшуками й арештами.

ОМОН не хапав дівчат, їм говорили: «Ідіть звідси», але дівчата ставали в ланцюги і захищали хлопців. Їх відштовхували, досить грубо. Але все залежить від конкретного «омонівця». Були ті, хто намагався по-людськи говорити: «Дівчата, ви ж не хочете в автозак, то йдіть звідси». В автозаках жах — людей туди запихали і ставили на коліна. Навіщо? Просто задля приниження. Деякі автозаки так набивали, що важко було закрити двері, як оселедці у бочку. Ну так, епідемія коронавірусу. Затримували і велосипедистів. Люди влаштовують велопробіги солідарності. Просто їдуть велодоріжками — і їх теж забирають, просто з велосипедами. Ці колони жартома називають «кавалерія ВКЛ». ВКЛ — це коли була держава, якою можна пишатися.

Щоб тебе затримали, достатньо бути чоловіком і опинитися в центрі Мінська — забирали прямо з Burger King. Там молоді хлопці вийшли поплескати на поріг, їх тут же забрав ОМОН. Затримали і багатьох випадкових перехожих. Говорили, що всіх везуть у центральне РУВС, але це неправда, ніколи нікому не кажуть, де затримані. Людина пропадає, у неї вимкнений телефон, а коли ти приходиш у відділення — тобі нахабно брешуть, кажуть, що нікого немає, і радять писати заяву про зникнення. Матері, дружини, дочки стояли під РУВС і центром ізоляції і чекали до четвертої ранку хоч на якісь новини.

В ОМОНу, у влади — службові квартири, контракти. Підписуєш контракт на пʼять років, тобі дають величезну премію, в десятки окладів. Їм є що втрачати. Ці люди розуміють, якщо щось зміниться, життя їхніх сімей різко погіршиться. Вони не зможуть стільки заробляти, не знайдуть іншу роботу. Кому вони будуть потрібні з єдиною навичкою — бити людей? Міліція точно не з народом. Сподіваюся, коли все зміниться, більше грошей витрачатимуть не на силові структури, а на медицину, культуру, освіту. А зараз вони захищають свою ковбасу на сніданок.

У нас затримують журналістів за те, що вони ведуть стрими з акцій протесту. Стрим журналіста розцінюють як заклик до протестів. Законних способів змінити владу не залишилося. Заяви ЦВК лицемірні, нам просто сміються в обличчя. Штаби кандидатів звертаються в суди, в Комітет з прав людини, але це марно. Ми вже це все проходили багато-багато разів. Дивно робити одне й те саме і сподіватися на інший результат. Тут усім плювати на закон. Люди мирно виходять поплескати, а їх за це бʼють кийком. У нас вже такий стокгольмський синдром, що ось, мовляв, ви виходите з дітьми, з собаками — як ви смієте їх наражати? Як ви взагалі набралися сміливості кудись виходити? Тобто вже ми винні, а не ОМОН, який бʼє.

Лукашенко не раз прямо натякав на розстріли. Як після цього чекати чогось мирного? Лукашенко владу просто так не віддасть, сумнівів у цьому немає. У багатьох апатія. Але раніше людей розганяли і вони просто йшли, а тепер вони ховаються і виходять знову. Це як хвиля накочує — їх відігнали, вони прибігли.

Старше покоління повільніше реагує, не може так, щоб написали в інтернеті — і за пів години вже кудись іти. Старше покоління не стежить за стримами. Натомість вони виходили збирати підписи за кандидатів. Це показово. Люди втомилися. На протестах були жінки середнього віку, які сумками намагалися відбивати молодих хлопців в ОМОНу. Раніше на протести виходило багато пенсіонерів, така класична опозиція з радянських часів. Вони і зараз виходять, тому що вже нічого втрачати. Їх теж затримували і досить жорстко, сама бачила.

Більшість протестувальників — молодь. Ми, тридцятирічні, памʼятаємо, як було раніше, і розуміємо, що марно говорити «міліція з народом». А зараз прийшли молоді хлопці, які не памʼятають попередніх протестів. Для них це нова серія серіалу, вони ще не бачили, чим усе закінчується. І ось ця нова хвиля протестів дає надію. Я бачу, що вони безстрашні. Непросто стояти в ланцюзі навпроти ОМОНу і знати, що ти ніяк не захистиш себе. Це страшно, але хлопці повелися гідно.

Лукашенко настільки по-хамськи поводився з людьми, що всім набридло. Називав коронавірус психозом, а народ — боягузливим народцем, який сам у всьому винен. Це просто бридко, людям соромно, люди втомилися від усього. Лукашенко — сам головний організатор протестів.

Найбільш проросійський кандидат — це Лукашенко. У нього столиця — це Москва, а не Мінськ. На початку людей бентежило, що Бабарико працював у російському банку, але тепер вже ніхто не говорить, що його висунення спонсорує Росія. Російський банк по-рейдерськи захопили, а в Росії нічого не відповіли, мовляв, це несуттєва втрата. Дуже багато людей бояться, що під шумок Росія введе які-небудь війська. Або нас куплять за борги.