В Україні (нарешті) ратифікували Стамбульську конвенцію. Тепер гендер знищить сімʼю? Ні! Пояснюємо чому

Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році, але ратифікувала лише в червні 2022 року. Вісімнадцятого червня президент Володимир Зеленський подав законопроєкт, а вже 20 червня 259 нардепів проголосували за. Документ передусім має захистити жінок, які постраждали від домашнього насильства. Критики виступали проти «гендерної ідеології», яку нібито просуває конвенція. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко почитала Стамбульську конвенцію, поговорила з урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко та пояснює, що змінить ратифікація та що в документі написано про гендер.

Що таке Стамбульська конвенція?

Офіційна назва документа — «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Стамбульською її називають, бо її відкрили до підписання в турецькому Стамбулі у 2011 році. Конвенція має допомогти країнам боротися з домашнім та гендерно зумовленим насильством. Передовсім йдеться про захист дівчат і жінок. Саму конвенцію можна почитати тут.

Конвенція викорінить насильство?

Малоймовірно, але допоможе захистити потерпілих і покарати кривдників. Країни, що ратифікують документ, зобов’язують змінити своє законодавство так, щоб потерпілі не боялися звернутися в поліцію та отримати допомогу. У країнах мають з’явитися шелтери для потерпілих, де вони зможуть сховатися й пожити певний час. Насильство проти жінок визнають формою дискримінації, а кривдників саджатимуть у в’язницю або заборонятимуть наближатися до потерпілих. Ті, хто пережив насильство, зможуть отримати грошові компенсації.

Що саме вважатиметься насильством?

У Конвенції йдеться про два види: насильство проти жінок та домашнє насильство. Перше включає будь-яке фізичне, психологічне, економічне чи сексуальне насильство, переслідування чи домагання на роботі. Домашнє насильство — це все, що відбувається між партнерами чи членами однієї родини без чиєїсь із них згоди (наприклад, примушування до сексу, шлюбу, аборту, обрізання, стерилізації).

Що зміниться для насильників?

Кривдники нестимуть кримінальну відповідальність за будь-який вид насильства. Покарання буде жорстокішим, якщо потерпілі є родичами або партнерами, або якщо свідком насильства стала дитина.

А Україні це потрібно? Хіба в нас є проблема з домашнім насильством?

У 2020 році понад 200 тисяч людей звернулися по допомогу через домашнє насильство, повідомляли у Національній соціальній сервісній службі України. Від жінок було 180 тисяч звернень, від чоловіків — 27 тисяч, 2,7 тисячі — від дітей. За неофіційною інформацією, яку наводить Міністерство соцполітики, кожна п’ята жінка в Україні бодай раз страждала від домашнього насильства.

Чому Україна так довго не ратифікувала конвенцію? Хто проти?

Головні противники — Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, до якої входять представники різних конфесій. Також проти виступали організації, які відстоюють так звані «традиційні сімейні цінності» та зазвичай є противниками акцій феміністських або ЛГБТ-рухів. У січні 2020 року 307 народних депутатів створили об’єднання «За сімейні цінності» і виступали проти ратифікації Конвенції. Критики говорили, що виступають проти «гендерної ідеології» та боялися, що Конвенція зруйнує інститут сім’ї. «Конвенція ніяк не регулює ні сімейні, ні шлюбні відносини та загрожує тільки насильнику в сім’ї», ― говорить Левченко.

Критикам Стамбульської конвенції не подобається, що в ній є слово «гендер». Що там про це написано?

Майже нічого. Конвенція дає визначення кількох термінів, зокрема «гендеру» і «гендерно обумовленого насильства проти жінок». Гендер, згідно з Конвенцією, означає «соціально визначені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає притаманними жінкам та чоловікам». Гендерно обумовлене насильство щодо жінки означає, що вона потерпає саме тому, що є жінкою. Про сексуальну орієнтацію чи одностатеві стосунки у Стамбульській конвенції немає ані слова.

Які країни вже ратифікували Конвенцію?

Конвенцію відкрили до підписання в 2011 році. З того часу її підписали й ратифікували 35 країн (зокрема, Бельгія, Данія, Естонія, Грузія, Італія, Іспанія, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Словенія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція). Не підписали й не ратифікували конвенцію Росія й Азербайджан, а Болгарія взагалі визнала Конвенцію неконституційною. За словами Катерини Левченко, найбільший спротив виникає в країнах із сильним російським впливом.

Що в Україні?

Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році, але ратифікувала лише в червні 2022 року. Десять років вона не діяла. Протягом останніх років в українське законодавство внесли низку змін, щоб захистити жінок від насильства. У 2017 році парламент ухвалив Закон про запобігання домашньому насильству, у 2019-му — вніс зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. До них додали відповідальність про примушування до шлюбу, аборту чи стерилізації — зокрема, про це йдеться і в Стамбульській конвенції. Також більш чітко визначили поняття «зґвалтування». Але Стамбульська конвенція перелічує більше злочинів, за які мають карати, говорить Катерина Левченко. «Передовсім це стосується злочинів щодо жінок. Вони не всі знайшли відображення в українському законодавстві», — каже вона.

Хто контролюватиме виконання Конвенції?

Міністерство соціальної політики, яке і зараз має стежити за протидією домашньому насильству. Але, за словами Катерини Левченко, в Україні потрібно буде створити орган, який окремо займатиметься питаннями насильства щодо жінок. Те, як Україна дотримуватиметься зобов’язань, контролюватимуть експерти Ради Європи.