Прокурори презентували результати п’ятирічного розслідування щодо збиття літака МН17. Вони розповіли, як шукали свідків, визначали місце запуску ракети й аналізували дані з радарів

Розслідування ускладнювали не лише бойові дії на цій території, але й активне перешкоджання з боку Росії. РФ надавала свідчення різних людей, які виявилися фейковими. Деяким з них Росія заплатила. Слідчі згадували і про так званого іспанського авіадиспетчера Карлоса, який начебто був у Києві та помітив на радарах український винищувач біля рейсу МН17. Згодом з’ясувалося, що Карлоса затримали в Румунії, він звинувачується у шахрайстві та ніколи не був авіадиспетчером.

Як шукали свідків і перехоплювали переговори

Слідчі зверталися через ЗМІ та інші майданчики по допомогу до свідків цих подій із проханням надати інформацію про збиття літака. Шукати свідків допомагала українська влада. Деякі свідки самі звернулися до українських спецслужб, деяких знайшла СБУ, також свідчили заарештовані в Україні бойовики.

Частину свідків у справі засекретили — їх знають лише поліцейські Нідерландів, які їх допитували, а у деяких випадках слідчий суддя. Саме він вирішував, анонімність яких свідків повинна зберегтися та чи можна долучати їхні свідчення до справи.

Українська сторона надала більшість перехоплених розмов ватажків «ЛНР» і «ДНР». Щоб отримати деякі записи, зверталися за погодженням до українського суду. Ситуацію ускладнювало те, що через деякий час ватажки отримали від ФСБ засоби засекреченого зв’язку.

Про що говорять дані з радарів

Прокурор Тійс Бергер розповів про дані, які слідчі отримали з радарів. Він публічно пояснив принципи та механіку роботи радарів і розповів про експертів, яких залучали для дослідження інформації. Прокурор підкреслив, що існують первинні та вторинні дані радарів: перші фіксують радіохвилі від будь-яких літальних об’єктів, а другі — лише від передавачів на борту літаків.

Слідчі встановили, що рейс МН17 під час збиття потрапляв у зону дії кількох українських і російських радарів — як цивільних, так і військових. Тому, щоб отримати ці дані, нідерландські прокурори звернулися до РФ та України з офіційними запитами.

Україна надала лише вторинні дані, тому що три найближчі цивільні радари не працювали під час збиття літака — радар у Донецьку захопили бойовики, так само як і радар в Артемівську, а радар у Чугуєві перебував на плановому ремонті. Водночас був ще один цивільний радар у Дніпрі, однак рейс МН17 не потрапив у зону його дії.

Усі українські радари не підтвердили наявність ані будь-яких винищувачів біля літака, ані ракет. Однак експерти запевняють, що непотрапляння ракети на радари, на відміну від винищувачів, не свідчить про те, що її не було.

Росія показала дані зі своїх радарів на пресконференції 21 липня 2014 року, на них біля рейсу МН17 був винищувач. На запит прокуратури Нідерландів РФ надала скомбіновані первинні та вторинні дані радарів. Однак слідчі наполягали на тому, щоб передали саме оригінали даних з російських радарів. У Росії запевняли, що вони не збереглися.

Через деякий час із РФ повідомили, що дані з одного радара знайшлися. Але в них жодних винищувачів біля літака МН17 не було, як не було і ракет. Однак прокурори на прикладах пояснили, що радари за своїми технічними характеристиками могли не запеленгувати запуск ракети через її швидкість, короткий час польоту та малі розміри порівняно з літаками.

Про що говорять дані з супутників

Прокурори зверталися до багатьох країн, зокрема до США, Росії та Китаю. Китайський супутник, який пролітав у цей момент над місцем збиття, не сфотографував Землю. США відмовилися надавати слідчим повні дані, однак показали дані зі своєї системи, яка може відстежувати запуск ракет у всьому світі.

Росія надала лише знімок низької якості над населеним пунктом Зарощенське, звідки, за версією Росії, начебто стріляв ЗРК «Бук», який був під контролем українських військових. Слідчі неодноразово зверталися із запитами до росіян, однак ті не надавали необхідну інформацію. Коли ж з’ясувалося, що знімки від Росії були фейковими, що підтвердили експерти, у РФ зазначили, що не мають якісних фото цієї території через погану погоду.

Також слідчі користувалися даними приватних компаній Google і Geoserve. Вони придбали кілька фото за 18 і 19 липня 2014 року, однак вони теж були поганої якості через високу хмарність. У червні 2016 року компанія Google оприлюднила фото Макіївки 17 липня 2014 року, на якому слідчі знайшли ЗРК «Бук» на шляху до місця запуску ракети.

Які є альтернативні версії

Слідство розглядало альтернативні версії. Одна з них — атака з повітря, яка не підтвердилась даними супутників і радарів.

Також розглядалася версія можливого вибуху всередині літака, однак її спростували експерти через характер пошкоджень на фюзеляжі літака й уламки, які вилучили з останків жертв катастрофи. У тілах загиблих знайшли елементи металу і скла з вікон літака. Якби вибух стався усередині — скло вилетіло б назовні, а не всередину салону.

Ще одним важливим елементом під час розслідування були публікації в соціальних мережах після збиття літака: бойовики повідомляли, що збили український літак Ан-26. Також вони розповідали про це деяким іноземним журналістам, які в той час працювали на окупованій території.

Досліджували й можливе збиття літака іншим зенітно-ракетним комплексом, з іншого місця, а також «Буком» з України. Однак усі ці версії не підтвердилися. Щодо інших можливих місць — не було достатніх доказів, окрім домислів кількох свідків.

За основною версією Росії, МН17 збили українські військові з району неподалік населеного пункту Зарощенське. Прокурори оприлюднили переговори бойовиків, які підтверджують, що це селище 17 липня 2014 року перебувало під контролем «ДНР».

Україна також надала інформацію про усі свої ЗРК «Бук», які перебували неподалік зони бойових дій на Донбасі. Ці дані слідство порівняло з даними від нідерландської розвідки. Згідно з ними, жоден український «Бук» не перебував у зоні, звідки міг збити рейс МН17.

Як слідство визначило місце запуску

Маршрут «Бука» і місце запуску ракети слідчі з’ясували завдяки відкритим даним, допитам свідків і даним спецслужб. Вони змогли детально відстежити не лише пересування «Бука» окупованою територією України, але його шлях з 53-ї бригади в Росії. На території України слідство поєднувало дані свідків з їхнім місцерозташуванням за допомогою мобільного зв’язку.

Слідчі почали аналізувати одну з фотографій, яка з’явилася в мережі 17 липня 2014 року, — на ній був можливий стовп диму, який міг належати ракеті. Автора цього знімку допитали. Слідчі отримали оригінали зображення і камеру та з’ясували, що фото не редагували і зробили саме в день катастрофи. Згодом вони зупинилися на потенційному місці запуску — полі неподалік Первомайського, що розташоване на південь від Сніжного. Про це також писали і деякі журналісти, які помітили незвичайний шматок спаленого поля в цій місцевсті. Слідство взяло до уваги дані розвідки, зокрема американської, і сконцентрувалося на пошуку місця запуску ракети біля Первомайського.

Супутникові знімки проаналізували експерти Міноборони Нідерландів, які виявили біля спаленого шматка поля сліди гусениць. Також з’ясували, що 16 липня 2014 року слідів пожежі там не було, а на знімках 20—21 липня вони з’явилися.

Слідчі взяли до уваги показання кількох свідків, які були на місці або біля місця запуску ракети. За словами прокурорів, у 2016 році свідок Х48 повідомив, що того дня він бачив запуск ракети з поля неподалік Первомайського. Він також показав на знімках, де, за його словами, стояв ЗРК «Бук», що співпало з версією слідства.

Згодом у справі з’явився і свідок М58. На момент збиття літака він був бойовиком «ДНР» і повідомив, що перебував безпосередньо на місці запуску ракети. Його свідчення співпали з попередніми даними слідства.

Які експерименти проводили з «Буком»

Під час слідства здійснили низку різних експериментів з ракетами і самим ЗРК. Слідчі витратили багато часу та залучили експертів, щоб з’ясувати принципи та механіку роботи «Бука». Від України, Грузії та Фінляндії вони отримали ракети 9М38, 9М38М1 і 9А310М1. Це допомогло порівняти елементи ракети з елементами ураження, які знайшли в тілах загиблих.

Слідчі змогли підтвердити, що під час пострілу в напрямку землі випускається потужний спалах палива і газу, що цілком може спричинити загоряння трави на місці запуску.

Які ролі підозрюваних у збитті літака

Встановити справжні імена підозрюваних, незважаючи на позивні та шифрування, для слідства було відносно легко. Наприклад, Сергія Дубинського в розмовах постійно називали «Сергієм Миколайовичем» або «Хмурим». В інтерв’ю у грудні 2014 року він сам назвав себе «Петровський Сергій Миколайович із позивним «Хмурий». Інколи його співрозмовники навіть називали його за справжнім прізвищем — Дубинський, а не за фейковим «Петровський».

Ігор Гіркін і Леонід Харченко теж не приховували своїх облич і справжніх імен. Сам Гіркін неодноразово повідомляв, що він Ігор Стрєлков. Ще один підозрюваний, Олег Пулатов має дуже рідкісне по батькові — Юлдашевич. Також слідчі залучили експертів для перевірки голосів на перехоплених аудіо розмов, які підтвердили їхню автентичність.

Слідчі вже оприлюднювали розмови Гіркіна, в яких він просив надати бойовикам «ДНР» протиповітряні комплекси. У день, коли цю розмову оприлюднили, він сам у соцмережі «ВКонтакте» підтвердив, що розмова справжня.

Інформацію, що «Бук» транспортували бойовики територією, яку вони ж і контролювали, підтвердили свідки. Зокрема й особистий водій Харченка, бойовик, який допомагав вивозити «Бук» назад до Росії, ще один бойовик, який перебував у безпосередньому розпорядженні Дубинського, а також бойовик, який брав участь у захопленні компанії, в якій взяли білий тягач Volvo для перевезення ЗРК.

Що буде далі

Прокурори зазначили, що наразі до суду передали обвинувачення стосовно саме цих чотирьох підозрюваних: Сергія Дубинського, Ігоря Гіркіна, Леоніда Харченка й Олега Пулатова. Водночас досі є питання щодо екіпажу ЗРК «Бук», який збив пасажирський літак, і можливого керівництва з боку РФ. У разі появи нових підозрюваних — вони будуть виокремлені в окреме провадження.

Слідство також не змогло встановити точну причину збиття літака — був запуск ракети навмисним чи катастрофа сталася випадково. Однак, як наголосили прокурори, від відповідальності причина пострілу не звільняє, оскільки «усвідомлення того, що їхні дії призвели до смертей, уже є достатніми для висунення звинувачень».