Кого Україна видасть Росії, як реформують ДБР і що буде зі справами проти оточення Порошенка — розповідає заступник генпрокурора Віталій Касько. Велике інтервʼю
- Автор:
- Оксана Коваленко
- Дата:
Сергій Моргунов / «Бабель»
Сорокатрирічний Віталій Касько кілька разів ішов з Генпрокуратури й повертався назад. У 2002-му він почав з посади прокурора, через 14 років очолював міжнародно-правове управління та був заступником трьох генпрокурорів — Олега Махніцького, Віталія Яреми та Віктора Шокіна. У ГПУ Касько створив першу міжнародну слідчу групу, яка вела справу рейсу МН17, та займався справою «діамантових прокурорів». Довести до кінця останню, за словами Каська, йому завадив Шокін. Три роки тому через конфлікт із ним Касько пішов з ГПУ й незабаром отримав від колег підозру в тому, що незаконно приватизував службову квартиру (справу закрили в 2017-му). Після Генпрокуратури він працював членом правління антикорупційної організації Transparency International та адвокатом у великій компанії. У вересні 2019-го Касько вчетверте повернувся в ГПУ на посаду першого заступника генпрокурора. Цього разу — Руслана Рябошапки. Касько займається реформою відомства та особливо важливими справами, у ГПУ курирує справи Державного бюро розслідувань (ДБР) і відповідає за співпрацю з міжнародними партнерами та Інтерполом. Про все це та стосунки з колишнім одногрупником — главою Офісу президента Андрієм Богданом — Касько розповів в ексклюзивному інтервʼю theБабелю.
Як Рябошапка вмовив вас повернутися в ГПУ?
Мене не треба вмовляти приходити до прокуратури чи з неї йти. Коли Руслану Рябошапці запропонували стати генеральним прокурором, він кілька разів просив мене приєднатися до команди. Оскільки зараз є надія на зміни у прокуратурі та кримінальній юстиції, я погодився.
Раніше такої надії не було?
Чому я пішов з ГПУ за Шокіна? Тому що ми хотіли довести до кінця й передати в суд справу «діамантових прокурорів». Шокін робив усе, аби цьому завадити. Після того, як ми повідомили про підозру черговому учаснику справи, генпрокурор забрав у мене можливість впливати на роботу Генінспекції, яка займалася справою. Після цього залишатися не було сенсу.
А чим закінчилася ця справа — вона й досі в суді?
Обидві справи в різних судах, і обидві — досі в судах першої інстанції на стадії дослідження доказів.
Ви знайомі з нинішнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом — були одногрупниками в університеті, потім перетиналися на роботі. Це знайомство зараз вам допомагає працювати чи заважає?
Я з ним навчався, стосунки були хороші. У якихось питаннях ми співпрацювали, у деяких процесах були по різні боки. Але наше знайомство і не допомагає, і не заважає: він працює в Офісі, я — в Генеральній прокуратурі.
Він дзвонить вам?
Ні. Ви знаєте, що я також очолюю робочу групу з кримінальної юстиції, і кілька разів ми бачилися на цих нарадах.
У ГПУ зараз є кілька затятих критиків — [колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича] Андрій Портнов, «слуга народу» Олександр Дубінський. Депутат Антон Поляков, якого нещодавно виключили з фракції СН, збирає підписи про відставку Рябошапки. Ви розумієте причини таких закидів, плануєте з ними боротися?
У нас почався лише перший етап реформи ГПУ, а проти нас уже розгорнули такі кампанії. Ми зачіпаємо добряче вкорінені у прокурорську систему промислово-фінансові групи. Їх ніхто не чіпав 25 років. Розумієте, про що я?
Не зовсім. Про які саме групи ви говорите?
Практично всі. Якби ми працювали проти когось і в чиїхось інтересах, то лише одна сторона була б незадоволена. А оскільки ми працюємо в інтересах очищення та оновлення прокуратури, то чуємо критику практично з усіх боків — нікому це не подобається.
Якщо ми заговорили про очищення: днями з ГПУ звільнили прокурора Костянтина Кулика. Він вів засекречену справу про спецконфіскацію 1,5 мільярда Януковича і намагався вручити підозри колишнім працівникам Адміністрації Порошенка — [голові АП] Борису Ложкіну, [заступнику голови АП] Олексію Філатову, а також ексголові НБУ Валерії Гонтаревій. Ви вже розібралися, що було в його трьох тисячах томів справи Курченка?
По суті, це три-чотири факти, роздріблені на кілька кримінальних проваджень. Наприклад, справу так званих вишок «Чорноморнафтогазу» розділили на 10 проваджень. Усі справи, якими займався Кулик, зараз проходять інвентаризацію. У 99 відсотках випадків ними буде займатися НАБУ. Це хороший орган для того, аби поставити крапку і роз’яснити, що насправді було в цих справах.
Робота ДБР — це ваша компетенція. Ви задоволені цим органом?
Я не задоволений роботою жодного органу розслідування в Україні. Можливо через те що бачу, як зробити її кращою. Якщо розставити ці органи за уявною шкалою, то найбільш ефективне [Національне] антикорупційне бюро. Хоча від них я очікував більшого — туди набирали людей за доволі суворими критеріями.
Інші органи не в найкращому стані й потребують реформ. У деяких є ефективні керівники, які намагаються розвиватись, а є люди, які не готові до розвитку. [Керівництво] ДБР належить до останніх.
Відкрию вам важливу деталь: спочатку ДБР задумували як орган, який буде розслідувати скарги на дії правоохоронців, а саме — порушення ними прав людини, жорстоке поводження із затриманими, тортури, незаконні обшуки тощо. Але потім вступили політичні фактори, і його компетенцію суттєво розширили. Зараз ми ініціювали підготовку в ДБР спеціалізованих слідчих, які будуть займатися виключно розслідуванням злочинів, скоєних правоохоронцями. Міжнародні партнери допомагають їх навчати. У ГПУ ми вже створили департамент процесуального керівництва у цих справах.
Кому буде підпорядкований цей підрозділ?
Цей механізм має бути незалежним, спеціалізованим. Ми його зараз створюємо як пілотний проєкт у структурі ДБР і ГПУ. Цей підрозділ підпорядковується безпосередньо генпрокурору. Керівником цього департаменту в ГПУ призначили людину, яка довгий час працювала у громадському секторі, займалася протидією катуванням та іншим серйозним порушенням прав людини, — Юрія Бєлоусова. Він зараз разом з іншими проходить тестування.
В одному Telegram-каналі оприлюднили записи, на яких керівник ДБР Роман Труба отримує накази з ОП і в ручному режимі керує важливими справами.
Чи він, чи хтось схожий на нього — з цього приводу є різні думки.
З цього приводу буде якесь розслідування? Рябошапка говорив, що для аналізу записів потрібні оригінали.
Їх наразі немає.
Якщо почнеться розслідування, зʼявиться можливість їх шукати.
Наскільки я розумію, розслідування іде, і технічні засоби, за допомогою яких записували, якщо взагалі записували, шукають.
Ви зараз говорите про розслідування, яке почалося у вересні, коли Труба знайшов «жучки»? Бо він розповідав, що сам зареєстрував це провадження.
Я не можу коментувати деталей розслідування і намагаюсь сказати, що перевірка речей, про які ви говорите, триває, і її доведуть до кінця.
Раніше повідомляли, що в ГПУ проходить аудит справ про вбивство журналіста Павла Шеремета та активістки Катерини Гандзюк. Аудит завершили, якщо так, які результати?
Я не буду говорити, коли буде результат, бо ми домовились, що не розголошуємо такі речі, але в обох справах просування суттєве. Ми не можемо анонсувати кожен крок слідства, але будемо інформувати про результати, коли зможемо.
Нещодавно за запитом Росії в Польщі затримали бійця АТО Ігоря Мазура. Є ризик, що Росія й надалі буде використовувати Інтерпол для того, щоб затримувати українців за кордоном. Як цьому завадити?
Протистояти цьому не так легко, оскільки це типове використання Інтерполу в політичних цілях. Інтерпол завжди декларував, що є стаття 3 Статуту Інтерполу, згідно з якою організація не затримує людей, якщо у їхніх справах є політичні мотиви. Наприклад, ви пам’ятаєте, що в багатьох справах, особливо у справах Майдану, коли Україна намагалася оголосити в розшук колишніх високопосадовців, Інтерпол завжди посилався на цю статтю і врешті-решт зняв цих людей з розшуку.
У ситуації з Мазуром Інтерпол мав би притримуватись тих самих принципів. Чому не спрацював цей запобіжник — велике питання до Інтерполу. Ми повідомили польську сторону, що докази, на яких Росія базує свої звинувачення, здобули в РФ за допомогою катувань. Затримання не мало відбутися. Міністерству внутрішніх справ треба провести перемовини з Інтерполом і зробити так, щоб такі випадки не повторювалися.
Тепер уже колишня депутатка фракції «Слуги народу» Анна Скороход з трибуни парламенту заявила, що її чоловіка затримали за вашою вказівкою. Це правда?
Про те, що це чоловік депутатки, я дізнався зі ЗМІ. Протягом дня я підписую багато постанов і доручень на передачу, видачу, екстрадицію, тимчасову видачу. Це було одне з них.
Справа чоловіка Скороход складна та давня, але в цьому контексті цікаво, що в нас узагалі існує співпраця з російськими правоохоронцями.
Це хороше запитання, бо знов почались політичні розмови, як можна когось видавати в Росію. Це питання піднімалось у 2014 році. Тоді ми зупинили екстрадиційні процедури й перестали надавати правову допомогу Росії, бо де-факто ми у стані війни. Проте Росія перша почала видавати в Україну правопорушників, а ми вирішили видавати частково. Зараз поясню, як і чому. У Росії українських розшукуваних завжди затримували більше, ніж в Україні російських. Уявіть, що в Росії когось підозрюють у вбивстві або зґвалтуванні. Ця людина виїжджає в Україну, а ми відмовляємося її видавати. Чого ми добиваємося? Людина залишається тут, і поступово Україна стає прихистком злочинців. Так свого часу Придністров’я було прихистком для серійних кілерів.
Ми вирішили, що коли йдеться про загальнокримінальну, економічну чи насильницьку злочинність, ми співпрацюємо. Якщо ж це політично-сенситивний кейс, відмовляємо або в екстрадиції, або в правовій допомозі. І де-факто, так воно з 2014 року і працювало.
Росія робить так само?
Так.
Але минулого року ми екстрадували інгуша Тимура Тумгоєва — добровольця, який воював на боці України на Донбасі й був громадянином Росії.
Я тоді займався приватною практикою й дуже засмутився, коли почув про цю екстрадицію. Коли я працював у ГПУ, ми собі такого не дозволяли жодного разу.
Тобто такої практики зараз не буде?
Не буде.
Справи Майдану — не ваша компетенція, але що зараз із ними? Як проходить передача справ з ГПУ в ДБР (більше про це читайте за посиланням) і чи справді розслідування досі на паузі?
Справи інвентаризує ГПУ й передає частково в ДБР, частково в інші органи за підслідністю. У цих провадженнях призначили процесуальних керівників і, більше того, проводяться процесуальні дії. Справа в тому, що навіть якщо в ДБР немає конкретного слідчого, то закон дозволяє прокурору робити те саме, що і слідчому. Справи розслідують.