«Деякі кажуть: «Нас надурили». Але нас теж півроку дурили, а в підсумку все є як є». Чому «Мрія» так і не пролетіла над Венецією

9 травня на Венеційській бієнале повинен був пролетіти літак Ан-225 — у межах проекту «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні» художнього колективу Відкрита група. Ці художники виграли право представляти Україну на бієнале ще в жовтні, і їхня ідея одразу знайшла багато противників в арт-середовищі. Скептики говорили, що політ неможливий, літаку не вдасться відкинути тінь на безпечній висоті, це занадто дорого та трудомістко. Пропонували замінити Відкриту групу кимось іншим. Місяць тому «Авіалінії Антонова» відмовилися надати Ан-225 для бієнале. Урешті-решт «Мрія» справді не полетіла, а художники випустили реліз, у якому натякнули, що так і було задумано. theБабель поспілкувався з Відкритою групою і згадав усю історію «Падаючої тіні «Мрії» на сади Джардіні».

У жовтні 2018 року Міністерство культури оголосило, що куратором національного павільйону на Венеційській бієнале 2019-го стане Відкрита група. Це спілка чотирьох художників — Юрія Білея, Павла Ковача, Антона Варги і Станіслава Турини, які виграли конкурс Мінкульту. За задумом їхнього проекту «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні», найбільший у світі транспортний літак Ан-225 повинен був пролетіти над Венецією і відкинути тінь на головну локацію бієнале. На борту літака мав бути жорсткий диск із інформацією про всіх українських художників — кожен, хто вважає себе таким, міг заповнити заявку на сайті українського павільйону.

Весь час від моменту оголошення проекту-переможця навколо «Падаючої тіні «Мрії» тривав скандал. Чи пролетить «Мрія» над Венецією, до останнього точно не міг сказати ніхто. Художників звинувачували в тому, що їхній проект неможливо реалізувати — «Мрія» не зможе відкинути тінь на безпечній висоті так, щоб при цьому її було видно з землі; це занадто дорого і трудомістко — щоб політ відбувся, потрібно було отримати дозвіл від мерії Венеції та Управління цивільної авіації Італії, розробити маршрут.

У січні в інтернеті зʼявився відкритий лист до міністра культури Євгена Нищука від групи художників та діячів мистецтва. Вони просили міністра зібрати комісію, яка «розглянула б поточний стан підготовки представлення України на Венеційській бієнале». Лист підписали 28 діячів мистецтва, серед них — художник і директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд і галерист Євген Карась. Противники «Падаючої тіні» вимагали від Міністерства культури повторно провести конкурс і вибрати інший проект. Мінкульт відповів, що підстав для цього немає, а 14 березня президент Петро Порошенко написав пост — про те, що «Мрія» все-таки полетить.

«Мрія» мала пролетіти над Венецією 9 травня, а її політ — транслюватися в прямому ефірі. Але цього не сталося. На відео — тільки небо. У той же день на сайті Відкритої групи зʼявився текст про те, що таке «мрія» в контексті бієнале і життя. Там ідеться, що кожен український художник міг «відкинути тінь на Джардіні, просто заповнивши анкету». У тексті написано: «Павільйон став результатом як очевидних, так і таємних дій основних учасників ситуації. Результат складних відносин, конфронтацій і коаліцій буде відображатися як «станція» для передачі міфу — міфу про політ «Мрії» над Джардіні».

Того самого дня видання «Громадське» написало, що, за задумом художників, «Мрія» і не повинна була летіти, або, як мінімум, політ не мав значення. Приблизно це саме написано в новині на сайті Міністерства культури: «Мрія» не пролетіла над парковою зоною 58-ї виставки сучасного мистецтва у Венеції, але це й було задумкою кураторів, які створили історію про політ, сконструювавши міф».

У розмові із theБабелем один із художників Відкритої групи Павло Ковач повідомив, що це не так. «Мрія» повинна була летіти, але завадили зовнішні обставини. «У новинах написали, що так і задумано, але так не задумано. Ми разом з Міністерством культури півроку робили все можливе, щоб «Мрія» полетіла. Але [політ] — тільки частина проекту. В українському павільйоні на бієнале можна побачити історію переговорів про політ, і глядач може спробувати розібратися в цьому. Хоча ми самі досі не розібралися», — сказав Ковач. Він пояснив, що десь за місяць до бієнале художники отримали лист від «Авіаліній Антонова», де йшлося, що літак не зможе відкинути тінь і взагалі не зможе полетіти, бо перебуває на технічній перевірці. «Після цього у Відкритій групі був важкий період. У [кожному з] нас боролися художник і громадянин. Якщо б ми сказали всім, що «Мрія» не полетить, нам би відповіли: «Який жах! Проекту не буде. Катастрофа». Наша художня позиція від цього б сильно постраждала. Ми до останнього, в агонії намагалися щось зробити, щоб вона полетіла», — каже художник.

У мистецтвознавців немає єдиної думки про те, що сталося. Експерт із сучасного мистецтва Катерина Тейлор написала, що їй подобається ідея проекту і шум навколо нього, але що малося на увазі в офіційному релізі Відкритої групи, вона не розуміє. «Виглядає так, як ніби ну не вийшло. [...] Ми ніби всі трошки відчуваємо себе обдуреними. І, звичайно, це теж може бути задумкою авторів. І тоді браво. Але більше схоже на фейл через бюрократію та корупцію», — написала Тейлор. У коментарях її підтримав Олександр Ройтбурд. Дослідниця сучасного мистецтва Олена Червоник, навпаки, вважає проект Відкритої групи цілком зрозумілим, адже матеріалом для нього стало суспільство, «або вужче — художня сфера в Україні, з усіма її звʼязками, очікуваннями, стереотипами». «Тут немає глядачів, усі — учасники», — написала Червоник.

Самі члени Відкритої групи вважають свій проект успішним, а український павільйон — одним із найкращих на бієнале. «Так, деякі люди кажуть: «Нас обдурили». Але нас теж півроку дурили, і ми намагалися якось це довести [до кінця]. Але врешті-решт усе є як є», — каже Павло Ковач.