«Христос воскрес! Москва — наша столиця! Танос — з нами». У Києві на 9 травня змішалися кілька акцій, і ніхто не побився — репортаж

Уранці 9 травня у Києві, біля парку Вічної Слави відбулися відразу кілька акцій. Від станції метро «Арсенальна» вулицями Івана Мазепи та Лаврською пройшли колоною учасники неформального патріотичного руху «Безсмертний полк», який зародився сім років тому в Росії. Там же пройшли учасники антиакції «Безсмертний Ґрут» і просто люди, які прийшли покласти квіти до Вічного вогню на честь перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ближче до полудня учасники різних акцій злилися в одну юрбу. Люди перекрикували один одного, намагалися переконати, палко сперечалися. Обійшлося без бійок і конфліктів. Кореспондент theБабеля Євген Спірін побував на цих акціях і подивився, як кілька тисяч людей з різним світоглядом намагаються зрозуміти один одного.

08:30, станція метро «Арсенальна»

Акцію «Безсмертний полк» у Києві запланували на десяту ранку: учасники мали пройти колоною, тримаючи портрети родичів, які воювали у Другій світовій війні. В її нинішньому вигляді акція зʼявилася в Росії у 2012 році. З того часу її проводять на 9 травня в різних країнах, за підтримки федеральних структур — «Роспатріотцентру» і «Росмолоді». У Росії «Безсмертний полк» отримує гранти з федерального бюджету. Хто фінансував «Безсмертний полк» у Києві — залишилося невідомим.

О 08:30 біля метро «Арсенальна» вже понад 300 людей, які прийшли на акцію, та ще стільки ж правоохоронців. На виході з метро обшукують. Хтось охоче показує вміст сумок і кишень, а хтось чинить опір. Поліцейські поводяться чемно.

— Покажіть ваш рюкзак. Вибачте, що так. Самі розумієте, треба перевірити, чи немає у вас забороненої комуністичної символіки або сторонніх предметів. Дякую і ще раз вибачте.

Поруч жінки просто з підлоги торгують гвоздиками, конваліями та червоними маками — символами Дня примирення. Люди купують квіти і відходять купити каву. Ліворуч від входу в метро, де зазвичай продають шаурму, встановили рамки для входу і сітчастий паркан. Перед виходом на вулицю Івана Мазепи ще раз обшукують. Сама вулиця оточена — через кожні кілька метрів стоїть поліцейський. Близько девʼятої ранку до рамок підходить організаторка акції — Олена Бережна. Її затримують. Поліцейський спочатку жартує, але потім пояснює за що:

— Громадянка Бережна виразом свого обличчя порушувала громадський порядок. Але взагалі, у неї була футболка із забороненою символікою.

Люди починають проходити через другий кордон поліції. Затримують ще одного чоловіка. У нього на майці георгіївська стрічка. Він намагається щось довести поліцейському:

— Це памʼять про наших дідів!

Поліцейський показує роздруківку закону про заборону такої символіки, чоловіка відводять. Загалом за весь день складуть три протоколи про адміністративні порушення за заборонену символіку.

О десятій ранку акція досі не починається, люди повільно шикуються в колони, в руках вони тримають портрети родичів — чорно-білі знімки військових у формі. На парапет підіймається чоловік в кітелі та з мегафоном. На вигляд він не старший 65 років. На кітелі погони полковника, зо два десятки орденів.

— Від імені Союзу ветеранів, дозвольте привітати вас зі святом великої перемоги! Ура!

З натовпу лунає кілька млявих «ура».

— Ми почнемо нашу ходу об 11:00, а поки шикуйтесь у колони і робіть час від часу 10 кроків вперед. Шановні кореспонденти, 10 кроків — це від одного до десяти. Одразу видно, що в армії не служили.

Журналісти не слухають. На акції нічого не відбувається, тому кожен новий цікавий персонаж викликає інтерес. В якийсь момент зʼявляється дівчина в спортивних штанях і куртці зі зміїним принтом і з плакатом «Ми памʼятаємо великий подвиг наших дідів», фотографи обступають її.

— Це моє свято, ми не повинні забувати, кому ми вдячні за те, що зараз всі живемо. Девʼяте травня — великий день нашої історії.

Люди продовжують збиратися, їх вже понад тисячу. У натовпі поліцейських про щось жваво сперечається радник глави МВС Зорян Шкіряк. Поруч хлопці з раціями та в чорних кофтах з написами Svastone. Позаду них оркестр починає грати «Смуглянку-молдаванку». Один з хлопців жартує:

— Раз кудрявий — значить, спав на бігудях.

Об одинадцятій приходять депутати «Опозиційного блоку» Вадим Новинський, Юрій Бойко та Нестор Шуфрич. Бойко теж із портретом, він стає в перший ряд, навколо нього кільце охорони. На питання, чи фінансує «Опоблок» цю акцію, Бойко не відповідає і каже, що прийшов покласти квіти до Вічного вогню. Нарешті чоловік із мегафоном командує, і колона рухається у бік парку Слави.

11:00, вулиця Івана Мазепи

У голові кількатисячної колони йде чоловік з гармошкою. Він грає, люди поруч співають військових пісень. Його заглушає військовий оркестр з інструментальною версією пісні «День перемоги». Натовп підхоплює і доповнює музику співом. Деякі, особливо в голові колони, неадекватно реагують на пресу. Жінка на імʼя Ірина тримає однією рукою фотографію, а іншою махає в бік фотографів, наче відганяє мух.

— Це мій прадід, він тоді Київ звільнив, а тепер від вас, проклятих, немає кому звільнити. Аби постали вони всі з землі, то як дали б вам усім! Ну нічого, один раз окупантів вигнали і вдруге виженемо!

Бабуся в пальто і з теж з фотографією запитує, хто ж тепер окупанти.

— Самі знаєте хто! Я імен називати не буду, не на трибуні тут. А якщо не знаєте, запитайте у Парубія! Це він у кабінетах відсиджувався, поки фашисти...

Її слова заглушають звуки оркестру, тепер грають «Київ бомбили, нам оголосили». Багато з тих, хто прийшов лише покласти квіти, намагаються триматися осторонь, вони не встрягають у суперечки, не співають — взагалі, здається, просто прогулюються у вихідний день до парку Слави.

На перехресті вулиць Мазепи й Омеляновича-Павленка встановлений ще один паркан, чергують кілька десятків поліцейських, екіпіровані шоломами та бронежилетами. Паркан відокремлює «Безсмертний полк» від акції «Безсмертний Ґрут», яку проводить партія «Демократична Сокира». Кілька сотень людей прийшли з портретами героїв коміксів Marvel, серіалу «Гра престолів» й іншими кіношними персонажами.

Портрети виконані у тому ж стилі, що й у «Безсмертного полку», але на них голлівудські актори: Залізна людина стала майором Старковим, а Халк — сержантом Халковим. Є на фото і реальні люди: 40-й президент США Рональд Рейган і лідер «Правого сектора» депутат Дмитро Ярош, порноакторка й діджей Саша Грей. Учасники акції скандують: «Тролінг — наша сила! Танос — з нами! Месники з народом!»

За словами організаторів, вони влаштували альтернативну акцію, щоб боротися з пропагандою Росії. Люди з «Безсмертного полку» не звертають жодної уваги на те, що відбувається. По-перше, альтернативний перформанс все одно за парканом, а по-друге, грає оркестр і нічого не чути. Колона повільно підходить до парку Слави.

12:00—16:00, меморіал у парку Вічної Слави

Натовп оточив монумент Вічної Слави, утворивши вузький коридор до Вічного вогню, куди тягнеться черга з охочих покласти квіти. Ліворуч від обеліска зібралися праві націоналісти, їх не більше 40 осіб. Вони розтягнули прапори —чорно-червоний прапор і державний. Деякі тримають портрети Степана Бандери, Романа Шухевича й оперного співака, героя України Василя Сліпака, який загинув на війні у 2016 році.

У якийсь момент натовп змішується. Люди з різних колон намагаються перекричати один одного:

— Фашизм не пройде!
— Рашизм не пройде!
— Київ — герой, Бандера — додому!
— Одна єдина, вільна Україна!
— Донбас, ми з тобою!
— Слава Київській Русі! Новоросія, смокчи!
— Столиця нашої батьківщини — Москва!
— Комуняку на гілляку!

Поліція розділяє людей на дві групи. Ті, хто вже поклав квіти, підходять до націоналістів і намагаються сперечатися. Діалогу не виходить: люди не чують і не хочуть чути один одного. Біля Вічного вогню починається штовханина. Один з учасників «Безсмертного полку» вигукував: «Героям сала! Смерть бандерлогам!» Його обступають націоналісти, починається дискусія:

— Ви за Сталіна? А знаєте, скількох людей він згноїв?
— Я не знаю і знати не хочу. Чому ви сюди приперлися і заважаєте нам шанувати своїх героїв? У нас свої герої, у вас свої. От і йдіть на могилу до свого Бандери. Наші герої — це Кожедуб, Биков, Жуков. А ваші хто? Фашня!

Після кожної репліки натовп сміється. Дівчина років двадцяти представляється: «Я — з Шарий.net, а може, ви побʼєтеся?» Чоловік обурюється ще дужче.

— Вам крові мало? Скільки ви нашу, словʼянську, кров питимете? Скільки ваші вчителі наших дітей геями будуть ростити? Усі ви в ту Європу дивитесь! От у олігархів забрати все! То Європа до нас сама побіжить!

Поліція якось рознімає суперечників. Люди все йдуть і йдуть до Вічного вогню, здається, квіти вже нікуди класти. До памʼятника підводять дідуся, у військовій формі і з орденами, хтось каже, що за місяць йому виповниться 100. Напевно, це перший за весь день справжній ветеран Другої світової. Дідусь майже не чує і дуже погано ходить. Він кидає на купу інших квітів свої конвалії й відходить убік. За його спиною жінка з палицею кидається на плакат з Бандерою:

— Фашисти! Зіг хайль!

Люди намагаються не реагувати. Один з хлопців у синій куртці вступає в діалог:

— Мій прадід теж воював, і що? Це ми тут досі з фашизмом боремося. А ви пʼяні. Нажерлися.
— Я не пʼяна. А взагалі-то, девʼятого травня усі поминають, зрозуміло? Я поминала, а ти — фашист.

Поліція намагається відвести жінку, її беруть за руки, вона нестямно кричить:

— Допоможіть! Допоможіть! Де всі телеканали? Чому я в свій день, чому я в цей день не можу вийти на вулицю? Чому я не можу в своє свято бути спокійною? Чому ви мене принижуєте? Я вимагаю пресу, я вимагаю ефіри телеканалів!

У натовпі залунав передзвін і запахло ладаном. Вулицею Лаврською, з боку «Київміськбуду» йдуть кілька десятків людей з іконами, хрестами і хоругвами. Попереду них несуть портрет маршала Жукова, схожий на ікону. Це хресний хід з Києво-Печерської лаври. Священик у рясі співає:

— Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой! Христос воскрес! С фашистской силой темною, с проклятою ордой! Дякую богу за перемогу!

Їм з натовпу кричать: «У вас Жуков замироточив», і співають гімн України. Біля входу в парк глава поліції Києва Андрій Крищенко проводить брифінг. Каже, що в цілому акція пройшла спокійно, без сутичок, а людей було менше, ніж минулого року. Між людьми ходять продавці гвоздик і маків — усі по 10 гривень. Люди з квітами продовжують йти до памʼятника. Втомлені журналісти сидять на парапетах і курять. Від памʼятника до виходу пробирається пара пенсіонерів:

— Ось, нова влада прийде і дозволить нам георгіївські стрічки. Знову підемо строєм, як раніше.
— Далися тобі ці стрічки. Під ноги дивись, а строєм я вже находивсь.