Тексти

Цар-балкон 👑 Архітектор та автор книги Balcony Chic показав та розповів про найвідбірніші з них (багато фото!)

Автор:
Лєна Ковальчук
Дата:

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Балкони-прибудови суперечать нормам житлового будівництва. Їх власники самовільно втручаються у фасади історичних будівель. У квітні 2019 року департамент благоустрою КМДА почав боротися з саморобними прибудовами та підготував проект рішення про заборону таких архітектурних форм. Якщо їх визнають незаконними, то міська влада зможе почати їх зносити. Ми попросили київського архітектора Олександра Бурлаку, у якого в травні вийшла книга про балкони Balcony Chic, показати, як і де він знаходив найкращі. Вони виявилися майже в кожному київському дворі.

Важко назвати точну дату, коли мешканці наших міст почали склити балкони. Програми масового житлового будівництва 1920—1930-х років не передбачали скління балконів. На архівних фото вони зʼявляються з кінця 60-х — на початку 70-хроків. Тоді не було фірм, які б цим займалися, але навіть в умовах радянського дефіциту люди за бартерною системою шукали й вимінювали будівельні матеріали, щоб трансформувати одну з «найважливіших» частин свого житла — балкон. Сьогодні за матеріалами для його оздобленням можна простежити, як люди багатіли.

Закон узагалі повинен був би переслідувати хаотичну балконну забудову. У будь-якого будинку є проект та паспорт фасаду, і легалізувати втручання в них на законодавчому рівні не так вже й легко. А ось у реальному житті бачимо інше. Але навіть такі нелегальні балкони залишаються найважливішою архітектурною особливістю будь-якого пострадянського міста. В радянській архітектурі вони були на вістрі боротьби архітектора з городянами.

Зараз законодавство змінилося, і «засклений балкон» тепер дозволений у проектуванні, але багато нових житлових будівель зводять зовсім без балконів.

Я почав знімати балкони в Києві. Багато неповторних і по-справжньому унікальних екземплярів знаходив, коли просто гуляв центром із фотоапаратом, бувало, що проходив по 15 кілометрів за день. У який би двір ти не зайшов, там завжди можна знайти щось цікаве. За багатьма фасадами можна простежити зміни епох у дизайні балконів і різницю статків їхніх власників. А на багатьох будинках іде битва балконів.

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Коли в Києві мені набридло, я почав знімати балкони в інших українських містах. Іноді просто йшов на автовокзал і сідав на найближчий автобус. Провідні позиції в балконній архітектурі звичайно займає Одеса. Те, що побачив там, більше ніде в Україні мені не зустрічалося — форма та вигляд місцевих балконів.

За півтора року роботи над книгою я зняв близько півтори тисячі балконів. Зрештою, в книгу увійшло сто. Цілком може бути, що вийде і другий том.

Мій приятель, польський архітектор і дослідник урбаністики Куба Снопек, називає наші українські балкони «колективною скульптурою», і я згоден з цим визначенням. Ми давно перестали звертати на них увагу, бо живемо в цьому. Коли сюди приїжджають іноземці, то ходять з задертою догори головою і питанням: «А що, так можна було?»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Думаю, що ті, хто живе в Києві, цінують інтерʼєр своєї квартири вище, ніж те, що залишається ззовні — міське середовище. Звідси і бажання всередині квартири зробити все максимально красиво, навіть на шкоду зовнішньому вигляду будівлі. Зноси балконів сьогодні, по-перше, дуже точкові, а по-друге, це більше схоже на показову акцію, як відкриття пішохідного мосту чи велодоріжки.

Частково ця традиція повʼязана з урбанізацією, коли сільське населення стало масово переїжджати в міста, починаючи з другої половини 1950-х. Міський балкон став своєрідною тугою за верандою і погребом, бо не було можливості мати їх у багатоквартирному будинку. Житлова програма, яку розпочав Хрущов, повинна була переселити мільйони людей у міські малогабаритні квартири. Тому зʼявилася потреба в таких балконах. А ще вони були «холодильником» у холодну пору року та додатковим спальним місцем у теплу.

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

У базі патентів я бачив, що люди проектують балкони, на яких планують паркувати машини, розводити бджіл, вирощувати гриби та навіть розміщувати на них сонячно-вітрові турбіни для генерування електроенергії.

Фотографуючи балкони по всій країні, я помітив, що чим більша квартира, тим більший у ній балкон. Здавалося б, балкон повинен компенсувати те, що обмаль житлового простору, але на фасаді це виглядає як суперництво між сусідами. «У мене буде найбільший і найгарніший балкон, тому що я можу собі це дозволити».

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Памʼятаю, як років пʼятнадцять тому обвалився фасад будівлі в центрі міста, і сталося це тому, що мешканці внесли дуже багато змін у проект, рухали несучі стіни, добудовували габаритні балкони — і споруда не витримала. Рано чи пізно таке станеться і з нашими балконами. Не можна нескінченно добудовувати величезні конструкції і думати, що нічого не трапиться.

У балконів завжди була важлива політична та соціальна функція. У Стародавньому Єгипті фараони, виходячи на балкон, дивилися на своїх рабів і данину, яку для них зібрали. Диктатори, римські папи та інші громадські та політичні лідери зачитували декларації і навіть оголошували війни, стоячи саме на балконах.

Новий засклений український балкон разом з доданими функціями залишається формою політичної репрезентації для звичайних громадян. На них вивішують національні або футбольні прапори, під час виборчої кампанії політичні сили платять за розміщення їхньої символіки на балконах жителів.

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Євген Нікіфоров / «Бабель»

Я і сам живу в квартирі із заскленим балконом. Це зробив ще мій батько, щоправда не сам, а з допомогою спеціальної компанії. Зараз на ньому зберігається дуже багато речей: черевики для сноуборду, старий чайник, посуд моєї бабусі, шафи з книжками, кілька велосипедів і санчата, гантелі, дитячі коляски, лижі, сноуборд, матрац, банки із фарбою, залишки пластику та фанери, пилосос, дзеркало, інструменти. І від кліматичних умов усе це захищено раціональною конструкцією з алюмінієвої рами і двоміліметрового скла.

Архітектор Олександр Бурлака у дворі будинку на вулиці Ярославів Вал.

Євген Нікіфоров / «Бабель»