На початку Другої світової Франція та Британія мали шанс швидко розбити Німеччину, але влаштували «фальшиву війну». І згодом за це поплатились (не допоміг навіть Черчилль) — історія в архівних кадрах

Девʼяте травня 1940 року стало останнім днем затишшя на Західному фронті, яке тривало понад пів року від початку Другої світової й увійшло в історію як «фальшива війна». Після нападу Гітлера на Польщу Франція та Британія уже 3 вересня 1939-го оголосили війну Німеччині. Але на справжні бойові дії так і не зважились, попри те що мали військову перевагу над німцями. Через постійні суперечки Лондон і Париж кинули напризволяще поляків, не допомогли фінам під час нападу СРСР, не змогли завадити німецькій окупації Данії та Норвегії. Єдину справжню війну, на морі, влаштував командувач британського флоту Вінстон Черчилль, але цього було замало. Натомість німці встигли підготуватись і 10 травня 1940-го розпочали стрімкий наступ на Францію та за кілька тижнів розбили сили союзників. «Бабель» розповідає про перебіг «фальшивої війни», під час якої британці та французи проґавили шанс завершити Другу світову ще в 1939 році.

Британці та французи оголосили війну Німеччині, але справжньої війни не почали

У 1938 році Франція та Британія йшли на поступки Гітлеру, аби не допустити великої війни у Європі. Спершу заплющили очі на німецьку окупацію Австрії, а потім фактично змусили Чехословаччину віддати Гітлеру Судетську область, сподіваючись, що він на цьому заспокоїться. Та він, ясна річ, не заспокоївся і вже в березні 1939-го почав вимагати від Польщі віддати місто Данциг. Тоді ж, навесні 1939-го, Британія та Франція пообіцяли Польщі «всю можливу допомогу і підтримку» у разі нападу Німеччини.

Першого вересня 1939-го Гітлер вдерся до Польщі. Спочатку Британія та Франція, здавалося б, виконували свої обіцянки. Вони синхронно 3 вересня оголосили війну Німеччині. А вже 7 вересня почали наступ від Лінії Мажино на німецький регіон Саар. За тиждень французи майже без опору захопили понад десять німецьких містечок і сіл та просунулись углиб на понад 30 км. А потім вперлись у німецькі мінні поля на підходах до Лінії Зігфріда.

Тільки після цього французьке та британське командування зібралось на нараду, аби вирішити, що робити далі. Наступ широким фронтом через Бельгію та Люксембург відпадав, адже ці країни оголосили нейтралітет. Для підготовки масштабного наступу через французький кордон потрібно було більше часу та важких гармат. Адже тодішнє командування, особливо французьке, мислило лекалами Першої світової — масований артобстріл, потім піхотна атака. Ба більше, союзники тоді ще навіть не мали точних даних ані про кількість німецьких військ та техніки на Лінії Зігфріда, ані про схеми та міць укріплень.

Показовий факт — на засіданні командувач наступу французький генерал Моріс Гамелен заявив, що завдяки його досягненням Німеччина була змушена відвести близько шести дивізій з Польщі. Але це виявилось неправдою.

Поки британці та французи радилися, вранці 17 вересня до Польщі зі сходу вдерлися радянські війська. Тоді на поляків просто махнули рукою і скасували подальший наступ на позиції німців. А в середині жовтня з Польщі й справді повернулись німецькі дивізії та швидко відбили території, втрачені під час Саарського наступу. Тоді французькі війська повернулись за Лінію Мажино і почали готуватись до окопної війни — у найкращих традиціях Першої світової.

«Фальшива війна» на Західному фронті

Після провалу Саарської операції на Західному фронті настало понад піврічне затишшя. З подачі британських та американських журналістів цей період назвали «фальшивою війною».

Протягом перших днів війни британці подумували завдати авіаударів по німецькій промисловості. Та від цієї ідеї швидко відмовились, побоюючись ударів у відповідь. На загал тодішній держсекретар з авіації Кінгслі Вуд говорив, що склади та заводи бомбити не можна, бо це приватна власність, та й взагалі під авіаудари можуть потрапити цивільні. Для Королівських ВПС він придумав інше завдання — розкидати пропагандистські листівки над німецькими позиціями. Цю тактику британські журналісти іронічно називали «рейдами памфлетів» або «війною конфеті». Своєю чергою, німці теж не бомбили Францію та Британію, але тільки тому, що в той час понад 90% їхньої авіації нищило Польщу. А на Західному фронті вони поки що вивішували миролюбні плакати та відправляли повітряні кульки на позиції британців і французів.

Браузер не підтримує відео

Наприкінці жовтня 1939-го у британському уряді взагалі сподівались, що до безпосереднього зіткнення з Німеччиною справа не дійде. Цю стратегічну концепцію військового кабінету Великої Британії глава британського Генштабу Едмунд Айронсайд називав «пасивним очікуванням з усіма хвилюваннями та тривогами, що з нього випливають».

Французький журналіст Ролан Доржелес у своєму репортажі з лінії фронту писав так: «Артилеристи, які розташувалися на Рейні, спокійно дивилися на німецькі поїзди з боєприпасами, що курсували на протилежному березі, наші пілоти пролітали над заводами Саару, не скидаючи бомб. Очевидно, головна турбота вищого командування полягала в тому, щоб не турбувати противника».

Замість боїв на Західному фронті заходилися організовувати дозвілля. У Британії створили Асоціацію національної служби розваг, яка організувала концерти та вистави для солдатів. У 1939-му справжнім хітом стала пісня ірландського виконавця Джиммі Кеннеді «Ми розвісимо випрану білизну на Лінії Зігфріда». Британські офіцери розважались полюванням. І доходило до того, що вони привозили з Британії не лише мисливських собак, а й лисиць, на яких полювали.

Французький уряд заходився влаштовувати футбольні турніри — між підрозділами, дивізіями та навіть між французькою та британською арміями. Окрім цього, солдатам збільшили видачу алкоголю, насамперед вина. До кінця «фальшивої війни» французькі війська на передовій отримували два мільйони літрів вина на добу. Командування заплющувало очі на азартні ігри.

Британія та Франція так само проґавили шанс допомогти Фінляндії

Наприкінці листопада 1939-го почалась Зимова війна — вторгнення СРСР до Фінляндії. Попри те, що радянські сили були значно більшими, фіни захищались набагато успішніше за поляків. Здавалося б, це був непоганий шанс для британців та французів, які вже накопичили сили, дати відсіч тодішньому союзнику Німеччини. А заразом взяти під контроль стратегічно важливий регіон — Скандинавію.

Але місяці планування на найвищому військовому та дипломатичному рівнях у Лондоні та Парижі тільки поглибили розбіжності між союзниками. Тодішній французький премʼєр Едуар Даладьє називав свого британського колегу Невіла Чемберлена «висохлим дрючком», короля Георга VI — «ідіотом», а британців — «потенційними зрадниками», які за першої-ліпшої нагоди здадуть союзників, аби тільки не воювати з Німеччиною. Своєю чергою, Чемберлен називав Даладьє «биком із рогами равлика» через те, що той був войовничим лише на словах. Схожа ситуація була й у військових колах. Британські командувачі вважали французів боягузами, а ті називали британців занадто пихатими.

Перший план допомоги фінам напрацювали лише в лютому 1940-го. Але був один нюанс: план передбачав прохід франко-британських військ через територію Швеції та Норвегії. Та ці країни не хотіли сваритися з Німеччиною та СРСР, тож оголосили про нейтралітет і відмовились пропускати війська союзників. Поки Лондон і Париж розмірковували над альтернативами, стало пізно. Радянський Союз ціною величезних втрат прорвав фінську оборону і в березні 1940-го змусив фінів підписати принизливу мирну угоду. Громадськість Британії та Франції була надзвичайно обурена через неспроможність їхніх урядів «допомогти хоробрим фінам». Даладьє був змушений піти з посади премʼєра уже в березні 1940-го, Чемберлен протримався на кілька місяців довше.

Німеччина використала «фальшиву війну» для накопичення сил

Наприкінці вересня 1939-го Гітлер остаточно переконався, що британсько-французькі війська на Західному фронті не планують швидкого наступу на Німеччину. Тож він наказав своїм начальникам готувати план атаки на захід, щоб «розгромити Францію та поставити на коліна Англію».

План отримав назву «Гельб». Німцям було наплювати на нейтралітет Бельгії та Люксембургу, тож головний удар запланували через ці країни. А заразом вирішили окупувати ще й нейтральні Нідерланди. Зрештою початок операції довелось відкладати понад 20 разів. У листопаді 1939-го — через погану погоду. А в січні 1939-го наступ зірвався через несподіваний випадок. Німецький літак збився з курсу і випадково приземлився на території Бельгії. А на його борту був офіцер, який мав повну документацію плану «Гельб». Так секретні документи потрапили до рук союзників.

Німцям довелося переробляти план операції. Тепер наступ на півночі Бельгії був відволікаючим маневром. Головний удар перенесли на південь — через Арденни. Цю гірську систему на французько-бельгійському кордоні командування союзників вважало непрохідною, тож не стало облаштовувати тут потужний захист.

Наступ запланували на 10 травня 1940-го. Та для початку Гітлер вирішив підстрахуватися з півночі. Тож 9 квітня відправив нейтральним Данії та Норвегії ультиматум з вимогою не чинити опору німецьким військам, які прибудуть «для захисту від британсько-французької окупації». Данія здалася без опору. А от норвежці спробували відбитись. У середині квітня союзники нарешті відправили до Норвегії той десант, який готували на допомогу фінам. Але операція провалилась — до кінця квітня німці окупували майже всю Норвегію. Після цього в Лондоні серйозно заговорили про відставку премʼєра Чемберлена.

Вінстон Черчилль чи не єдиний воював по-справжньому, але цього було замало

Третього вересня 1939-го, коли Британія оголосила війну Німеччині, Черчилля знову призначили Першим лордом Адміралтейства, тобто командувачем британського Королівського флоту. Він став одним з небагатьох членів британського військового кабінету, який від самого початку виступав за рішучу і масштабну війну проти Німеччини. Він закликав до масованих авіаударів по німецькій промисловості та до якнайшвидшого наступу на Західному фронті, аби не дати можливості німцям накопичити сили. Черчилль пропонував знехтувати нейтралітетом Швеції та Норвегії, коли обговорювався план допомоги фінам у Зимовій війні. Та решта членів кабінету його ідеї не підтримала.

Зате на флоті він розгорнувся на повну і влаштував єдине справжнє протистояння в період «фальшивої війни», яке стало початком найтривалішої кампанії у Другій світовій — Битви за Атлантику. Все почалося з того, що Британія запровадила морську блокаду Німеччини. А німці у відповідь почали топити британські військові та цивільні кораблі без розбору. З подачі Черчилля Королівський флот сформував мисливські групи, які полювали на німецькі підводні човни. Британська морська авіація бомбила стоянки німецького флоту. А в грудні 1939-го британцям вдалося вистежити й потопити німецький крейсер «Адмірал граф Шпее».

Після провалу Норвезької кампанії у квітні 1940-го у Лондоні нарешті зрозуміли, що політика кабінету Чемберлена виявилась геть провальною. Десятого травня 1940 року під тиском парламенту він поступився премʼєрською посадою рішучому Черчиллю.

Але було вже пізно, вранці того ж 10 травня німці почали наступ за планом «Гельб». І реалізували його блискуче. Люксембург капітулював того ж дня, Нідерланди — 14 травня, Бельгія — 28 травня. За шість тижнів німці розбили сили союзників у Франції. А 22 червня 1940 року французи були змушені підписати капітуляцію у тому ж самому залізничному вагоні в Компʼєні, де укладали принизливе для Німеччини перемирʼя під час Першої світової у листопаді 1918-го.

Восени 1939-го все могло бути навпаки. На Нюрнберзькому процесі у 1945-му німецький воєначальник Альфред Йодль відверто визнав: «Ми не зазнали краху ще в 1939-му лише тому, що під час польської кампанії 110 британських і французьких дивізій абсолютно нічого не робили проти наших 23 на Західному фронті».

Браузер не підтримує відео

Ми закликаємо наших союзників не повторювати помилок минулого. А вас, читачів, просимо підтримати «Бабель» просто зараз: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.