Арсен Жумаділов очолив тилові закупівлі ЗСУ — це понад 80 мільярдів гривень на їжу, одяг і паливо. За ці гроші з ним воюють «харчові барони» й корупціонери у війську — велике інтервʼю

З грудня 2023 року тиловими закупівлями для ЗСУ займається новостворений Державний оператор тилу (ДОТ) .Тилові — це продукти харчування, одяг, пально-мастильні матеріали та медичне майно. Раніше цим займався один з підрозділів Міністерства оборони, який регулярно потрапляв у корупційні скандали. Основна задача ДОТ — викорінити корупцію і зробити постачання чесним і прозорим. Очолив ДОТ 38-річний кримський татарин Арсен Жумаділов. Чотири роки він був головою державного підприємства «Медичні закупівлі» та постійно звітував про зекономлені державні кошти. Ще до запуску ДОТ Жумаділова почали активно критикувати медіа і «смітникові» телеграм-канали на кшталт «Труха-Україна» й «Инсайдер UA». Його звинувачували в роботі у Криму після окупації та звʼязках з росією. Сам Жумаділов це спростував — пояснював, що його кримська компанія не працює з лютого 2014-го і перебуває в стадії ліквідації, а до бізнесу свого брата, який живе у Криму, він не має стосунку. Жумаділов впевнений, що за атакою стоять «харчові барони», які роками отримували контракти Міноборони й тому планували зірвати реформу. Найбільше матеріалів проти ДОТ припало на лютий — березень, коли оператор проводив тендер на харчі для ЗСУ на ІІ квартал. Тоді ж постачальники почали завалювати ДОТ судовими позовами: вони оскаржували нові вимоги до постачань, а потім масово не вийшли на торги. За чотири місяці роботи ДОТ запровадив низку змін. Тепер постачальники та військові частини мають укладати договори й комунікувати через ДОТ, а не напряму. Саме завдяки тому, що бізнес напряму отримував заявки з частин, їм вдавалося красти гроші, казала членкиня Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко. Утім, постачання їжі для армії опинилося під загрозою. Кореспондент «Бабеля» Олександр Мʼясищев поспілкувався з Жумаділовим про корупцію на закупівлях, «харчових баронів» та інформатаки на ДОТ.

Які були головні проблеми в закупівлях на момент, коли ви приймали справи?

Багато проблем, у кожному сегменті своя. Якщо говорити про харчування, ніхто не розумів, що реально замовляється. Коли щось привозили, то не можна було реально проконтролювати, чи справді те, що привезли, відповідає тому, що замовили. Це була можливість для зловживань: приїжджає фура із чимось, у накладних фігурує один асортимент і обсяг, але насправді — інший асортимент і менший обсяг. Щоб викорінити цю практику, нам ще потрібно буде попрацювати.

Головна проблема системи забезпечення в цілому — вона була розрахована на те, що ці витрати завжди будуть десь на маргінесі суспільної уваги. До 2014 року ця система мала бути бодай життєздатною. Потім почалися певні зміни, але здебільшого точкові.

Перші атаки на вас і ДОТ почалися в листопаді, коли оператор ще був на стадії підготовки. Хто запускав ці атаки і хто був залучений?

Це цілі «інституції», які працюють за ширмою, behind the curtains. Постачання для армії — досить розгалужена система взаємозвʼязків. Наприклад, це люди в деяких структурах ЗСУ, у військових частинах, у структурних підрозділах Міноборони (але їх дедалі менше) і це постачальники. Виокремити когось одного і сказати, що він є злом, дуже складно. Саме тому, що ми маємо справи з «інституцією», але це зворотна інституційність.

У Громадській антикорупційній раді при Міноборони казали, що є низка компаній-монополістів, які багато років працюють на закупівлях. Вони ініціювали атаку?

Вони, як то кажуть, мають гроші й вирішили підняти ставки. Я сподіваюся, що вся ця історія не мине без наслідків. Ці люди в гонитві за надприбутками — а це саме надприбутки з націнками у 50—70—100% — вирішили поставити під удар продовольче забезпечення ЗСУ. Останні два тижні вони вже не планували брати участь у цих торгах, але чинили тиск на інші компанії. Я думаю, що тут є всі складові кримінального правопорушення.

Деякі дописи з критикою вас і ДОТ цитували російські медіа і телеграм-канали. Чи був тут вплив росіян?

Я би не хотів це зводити до того, що це все росіяни, це вже іноді звучить як мем. Радше це наша місцева корупція, а росіяни це просто підхопили.

Постачальники-монополісти пробували напряму з вами звʼязатися?

Так, наприкінці січня і на початку лютого, коли ми оголосили першу процедуру. Вони ініціювали зустріч зі мною. Я відмовився, бо вся комунікація з потенційним учасником має бути в електронній системі. Я не цікавився, чого вони хотіли, — не було ані часу, ані бажання.

Ви говорили про атаки з міністром Рустемом Умєровим? Що він вам казав?

Я говорив про це з міністром двічі. Один раз, коли я прогнозував, що все так і буде, — десь наприкінці січня. І вдруге, коли вже неслося. Говорили про те, що відбувається. І в першому, і в другому випадку я почув слова абсолютної підтримки. Ніхто не хоче толерувати у країні, яка воює, сіру зону розміром у 45 мільярдів гривень.

Їхня ставка [компаній, які раніше постачали харчування для армії] не зіграла, я відразу можу сказати. У нас було дві хвилі процедур на Prozorro. Предмет того, що в них торгувалося, абсолютно ідентичний — харчування для ЗСУ по всій країні, розбите на 13 секторів. Перший план [монополістів] був такий: у ДОТа забирають ці контракти, усю програму і повертають їх у підрозділ Міністерства оборони. І Міноборони просто укладає з ними ті самі контракти, які раніше функціонували. Це був їхній головний план. Він майже відразу не спрацював — досить велика кількість розсудливих людей [в Міноборони та Кабміні] сказали, що такого бути не може.

Тоді вони перейшли до другого плану. Мовляв, «добре, хай це буде ДОТ, але ми змусимо його підписати договори на наших умовах». Вони хотіли, щоб умови були набагато лояльнішими за ті, які сьогодні формально є в договорах з Міноборони. Бо вони розуміють, що в нашому випадку актуальні умови справді доведеться виконувати.

Тому вони підняли ставки: через суд збили перші процедури, а з другої процедури вони самі вийшли, коли програли суд. А коли потім ми в два раунди оголосили запити на комерційні пропозиції та надіслали їм запити, вони не прийшли [на торги]. Хоча я особисто їх продзвонив. Я питав: «Ви отримали наш запит на комерційні пропозиції?» — «Так, отримали». — «Ви готуєте відповідь?» — «Так, готуємо». Жоден з них не надіслав жодної пропозиції.

Тобто монополісти не прийшли на торги?

Так. Їхній розрахунок був дуже простий: поставити нас і Міноборони в ситуацію, де ми змушені будемо з ними домовлятися. Саботажем, а також підкупом чи залякуванням інших учасників ринку, щоб і ті так само не вийшли на наші торги.

Виглядає як шантаж.

Шантаж. Але станом на 14 березня ми підписали всі договори по всій території України, окрім окупованих районів. Ми законтрактували пʼять постачальників, вони розбиті на 13 секторів по країні. Поставки мають стартувати 1 квітня.

Постачальники вимагали в суду скасувати ваші вимоги й повернути старі договори. А саме — скасувати вимогу, що постачальник повинен мати 25 складів, і заборону участі в торгах для компаній, які вже порушували їхні правила. Відомо, скільки загалом позовів вони проти вас подали?

Вони подавали позови в межах тих двох процедур, які ми оголошували на Prozorro. Загалом 10 позовів. У першій інстанції вони намагалися потрапити на того суддю чи колегію суддів, які б їм «сподобалися». Для цього вони подавали однакові позови. Коли вони бачили, до кого потрапила справа, та якщо їм не подобалося, вони подавали новий позов.

Суд першої інстанції ухвалив дуже добре обґрунтоване рішення. Але в апеляції постачальники отримали ту колегію суддів, якою вони були «задоволені». Вона винесла рішення, повністю протилежне — і задовольнила вимоги фірм, ніяк цього не пояснивши. Ми були вимушені скасувати першу процедуру, а в другій внесли зміни до тендерної документації. Коли торги не відбулись, ми вже не виходили на Prozorro й у два раунди «закрили», всю територію України.

Як ви це зробили без тендерів на Prozorro?

Ми укладали договори «без використання електронної системи через нагальність потреби» — так воно формально називається. По суті — заключали нові контракти напряму з постачальниками. Будь-яка процедура на Prozorro — це щонайменше три тижні. Станом на середину минулого тижня у нас вже не було цього часу. Минулої середи ми побачили, що у нас не відбулись торги, а вчора я підписав контракти. Тобто на визначення постачальників і підписання контрактів у нас було сім днів. Якби не було того рішення суду, ми б, напевно, вже уклали договори в середині-кінці лютого. Вони вкрали час, і знаєте що ще? Дали хибну переконаність у тому, що тепер вони встановлюватимуть правила гри, бо вони нас переграли в судах і тому зможуть диктувати, як має оце харчування закуповуватись.

Це єдина шкода?

Я припускаю, що це також відлякало великих ритейлерів від участі у процедурах. Один з ключових капіталів великих мереж — не гроші, не майно, а репутація і довіра населення. Вони побачили, наскільки токсичною може бути ситуація із закупівлями харчування для ЗСУ.

Чи є ймовірність, що через суд монополісти спробують відкотити всі зміни назад?

Я не думаю. Я не бачу предмету, щоб це оскаржувати у своїй основі. Ці компанії не були учасниками останньої процедури, не надіслали свої пропозиції — отже, не мають процесуальних прав.

Що стосується якихось органів влади, які можуть спробувати щось заблокувати, то я це собі складно уявляю. Я не уявляю, щоб хтось у державі вийшов і сказав: «Я хочу зберегти все так, як воно відбувалося». Це був би такий хоробрий самогубець.

Хто тепер постачає харчування для ЗСУ і як ви їх обирали?

Це компанії-виробники досить великої лінійки продукції. Продукцію, яку вони не виробляють, вони закуповуватимуть у інших виробників. Була реальна конкурентна боротьба між різними пропозиціями, ми обрали найбільш економічно вигідні. Ці компанії довгі роки були субпідрядниками у старих постачальників. Раніше вони розуміли, що з Міноборони треба мати якийсь спеціальний контакт для того, щоб вийти на цю першу лінію. Зараз вони зрозуміли, що настав їхній час нарешті прибрати ось цю зайву ланку і самим запропонувати свої послуги. З них тут ніхто не вимагатиме і не чекатиме неправомірної вигоди. Вони дали чесні ціни. Наші контракти, звісно, постачальники виконуватимуть для отримання прибутку, але надприбутків вже не буде. Бо те, як ми виписали договори в плані контролю цін, унеможливлює націнки в 50—100%.

Яка вартість контрактів, що ви зараз уклали?

Орієнтовно, 8,8 мільярда гривень. Ми зекономимо десь два мільярди гривень на цій закупівлі.

За рахунок чого економія?

Тут досить складна математика. Ми співставляємо ціни по всіх новопідписаних контрактах із контрактами, які зараз виконуються. Ми це порівняємо, помножимо на середній рівень споживання цих товарів, а також побачимо, що і як часто замовляють — і на великих цифрах побачимо реальну економію. І вона там буде такою, що всі здивуються. Це ще буде видно. Ми в динаміці бачимо, скільки насправді ми зекономили.

Ви також казали, що на закупівлях пального і речей вдалося зекономити майже 3 мільярди гривень…

Важливо, це не просто в грошах — це в порівнянні з цінами, які були до нас. Бо в грошах ми зекономили 4,6 мільярда гривень. У грошах — це означає, що до нас перед закупівлею доводять орієнтовні ціни з урахуванням інфляції тощо. І ці орієнтовні ціни були вищими за ціни, за якими купував ще підрозділ Міноборони.

До того як почалась ця війна, я був у медичних закупівлях. Ми за рік економили менше, ніж тут ми зекономили за два місяці.

Раніше ви хотіли розділити поставки харчування і логістику, щоб закупівлі були більш прозорі. Чи вдалося це зробити в нових контрактах?

На початку цього року ми отримали фідбек від наших колег із ЗСУ і Міноборони, що це занадто докорінна зміна, до якої не всі операційні процеси готові. І, відповідно, давайте рухатися поступово. Ми пішли назустріч, тому розділення товарної та логістичної складової ми пілотуватимемо у третьому кварталі. Подивимося, як себе проявлять деякі нюанси.

Тобто зараз виробники, які з квітня почнуть поставки, забезпечуватимуть і логістику?

Так, але логістика тепер дуже цікава. Раніше постачальники обслуговували військові частини з привʼязкою до їхньої області та юридичної адреси. І куди б не поїхав цей підрозділ по території України, цей постачальник «їхав» за ними, щоб їжа їхала за солдатами. І виходить дуже дивна карусель по всій країні, де всі колесять один за одним.

Тепер військові частини подають заявки на ДОТ, а вже ми їх розподіляємо по постачальниках, які працюють в їхніх областях. Якщо ця в/ч має два підрозділи на пункті постійної дислокації в Житомирській області, один у Харківській та один у Полтавській, то ми, відповідно, додаємо заявки цієї в/ч постачальникам, які працюють саме в цих областях.

У корупційній історії із закупівлями харчування беруть участь не тільки постачальники, але й військові, які відповідальні за харчі в частинах. Чи може ДОТ на це впливати?

Це дуже складне питання зловживань на місцях. Станом на сьогодні ми говоримо про те, що ми крок за кроком рухаємось до того, щоб система стала здоровішою. Я думаю, що на якомусь етапі ми дійдемо і до цього, але не зараз.

Наостанок кілька запитань про інші виклики, які зараз постають і перед Міноборони, і перед ДОТ. Їх щонайменше два. Перший — чи впливають на вас труднощі з отриманням міжнародної фінансової допомоги?

Це помітно по тому, що тепер фінансування нам підтверджують не на весь рік, а поквартально. По наших програмах обсяг фінансування не зменшується, просто кошти надходять порційно, а не одразу, як це було до повномасштабного вторгнення.

Другий виклик — труднощі на українсько-польському кордоні, де по суті стала вся логістика. Це впливає на вашу роботу?

Вони завдають шкоди, але не можу сказати, що сильно заважають. Є певний процес, де ми взаємодіємо з прикордонниками, і ті товари, яких потребують ЗСУ, все ж таки проходять без тих проблем, що є у цивільних товарів.

Ви казали, що в майбутньому до вас можуть приєднати ще дві категорії товарів, які ви будете закуповувати. Що це за категорії?

Це тактична медицина — аптечки, турнікети, гемостатики, оклюзійні наліпки, а також сухпайки. Є бачення, що ми маємо закуповувати передусім те, де ми впевнені в якості. Якщо ми говоримо про турнікет, то система контролю якості у країні не передбачає перевірку цих виробів.

Тому ми орієнтуватимемось на стандарти наших країн-партнерів, країн НАТО, передусім США, зокрема на протокол ТССС. Багато наших виробників вже сьогодні працюють над тим, щоб отримати схвалення від ТССС на свої турнікети.

Чи немає ризику, що в цих сферах може повторитися історія, яка була з харчуванням? Тобто, можливо, там теж є величезний айсберг під водою?

Ні, я не думаю, що там є якийсь айсберг. Найімовірніше, будуть не айсберги, а якісь сніжки, якими в нас кидатимуть. Але це все дрібниці.

Гарантуємо, що ваші донати на «Бабель» ми використаємо ефективно і без корупційних схем: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.