Справа проти росії в Міжнародному суді ООН перетворилася на справу проти України. Як це взагалі можливо? Пояснюємо і шукаємо позитив (так, трохи є)

Другого лютого 2024 року Міжнародний суд ООН вирішив, що він може по суті розглядати спір України проти росії щодо Конвенції про запобігання злочину геноциду. Цей позов Україна подала ще 26 лютого 2022 року, через два дні після початку повномасштабного вторгнення росії. Українські юристи хочуть довести, що росія маніпулювала положеннями конвенції, коли пояснювала початок великої війни захистом населення Донбасу від «геноциду, який чинить київський режим». Суд відхилив усі заперечення росії, крім одного. Але саме це заперечення виявилося ключовим і фактично змінило суть справи. Якщо за позовом України суд мав перевіряти, чи порушила росія конвенцію про запобігання геноциду, то тепер суд перевірятиме, чи не зробила цього Україна. Кореспондентка «Бабеля» і юристка Оксана Коваленко стежить за розглядом цієї справи від самого початку, вона прослухала нове рішення суду і пояснює, що насправді сталося.

Що це за справа і чому це важливо

За міжнародним правом напад росії на Україну ― не привід скаржитися до Міжнародного суду ООН. Там розглядають лише порушення конвенцій, що підписали обидві сторони, і в яких є стаття про те, що будь-які спори країн-підписантів вирішує суд ООН. Конвенція про запобігання геноциду відповідає цим вимогам.

Україна доводить, що росія зловживає поняттям геноциду, коли пояснює свій напад на Україну бажанням захистити людей на Донбасі. Україна також просить суд визнати, що вона не вчиняла жодного геноциду.

Шістнадцятого березня 2022 року Міжнародний суд ООН наказав росії зупинити військові дії в Україні до розгляду справи по суті. Росія на слуханнях не була, а рішення ігнорувала.

Пізніше 32 країни-підписанти конвенції приєдналися до українського позову. Вони беруть участь у процесі та можуть офіційно висловлювати свої думки, але жодна не є стороною спору.

Про що саме Україна просила суд

Насамперед Україна просила суд визнати, що він взагалі може розглядати цю справу. Оскільки росія посилалася на те, що Україна чинила геноцид на Донбасі, а це неправда, Україна просила визнати, що:

• Україна не порушувала Конвенції про запобігання геноциду на Донбасі й не чинила там геноциду.
• Росія порушила статті I та IV конвенції, коли 21 лютого 2022 року визнала незалежність «ЛНР» і «ДНР».
• Росія порушила конвенцію, коли застосувала силу проти України 24 лютого 2022 року.

Логіка українських юристів така: конвенція визнає геноцид міжнародним злочином, а ті, хто його чинять, мають бути покарані, їх не можуть захистити жодні імунітети. Ці положення фактично забороняють одній стороні завдавати шкоди іншій під виглядом запобігання геноциду чи покарання за нього. А отже, вважає Україна, держава, яка намагається запобігти геноциду, має робити це добросовісно, виключно за міжнародним правом, а не розвʼязувати війну. Повномасштабне вторгнення росії та визнання вигаданих «республік» не є добросовісною дією, тому це порушення конвенції про геноцид. А на додачу й самого геноциду на Донбасі насправді не було.

За процедурою після звернення України до суду росія мала право подати свої заперечення ― оскаржити юрисдикцію суду або довести, що суд не може розглядати справу з якоїсь іншої причини. Росія подала такі заперечення. Спочатку позиції подавали письмово, а вже у вересні 2023 року в Гаазі два тижні тривали публічні слухання — ми детально описували аргументи сторін і обговорювали їх з агентом України в Міжнародному суді ООН Антоном Кориневичем. Другого лютого 2024 року суд зрештою виніс рішення.

Що вирішив суд

Росія намагалася переконати суд, що насправді не було спору, бо вона не знала, що Україна заперечує звинувачення в геноциді. А прохання України просто не підпадають під дію конвенції. Тому розглядати позов України взагалі не треба, а суд не має такої юрисдикції.

Більшість заперечень росії суд відкинув. Але з одним запереченням він погодився, що істотно змінило суть самого позову. Суд визнав, що питання незалежності «ЛНР» та «ДНР» і питання повномасштабного вторгнення не підпадають під дію конвенції, а тому суд не має юрисдикції їх розглядати. На думку суду, логіка українських юристів була хибною, і суд просто не може розглянути питання, чи порушувала росія конвенцію.

Це автоматично означає, що залишається лише одне питання з усіх, про які просила Україна — чи чинила вона геноцид на Донбасі. І тепер українська делегація буде змушена доводити, що Україна не порушувала конвенції. Це фактично робить справу проти рф справою проти України.

Що про це каже агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич

Антон Кориневич пояснив «Бабелю», що суд тепер дійсно буде розглядати по суті одне питання — чи вчиняла Україна геноцид на Донбасі. Але довести, що геноциду не було, буде легко.

«Таке декларативне рішення суду буде дуже цінним для нас. Тому що воно береться на транспарант, і ми кажемо: «Дивіться, росія казала про геноцид як підставу для агресії, а геноциду не було. Тобто росія бреше». Це може знадобитися в інших міжнародних судах, зокрема для майбутнього спецтрибуналу з агресії», — каже він. І додає, що сам позов України був креативним, і багато юристів-міжнародників у світі підтримували такий підхід, але суд обрав консервативний підхід.

Кориневич каже, що є ще один важливий момент. Оскільки справа переходить до розгляду по суті, то чинним залишається наказ про тимчасові заходи — росія має негайно припинити всі військові дії на території України.

«Тобто з кожним днем вона порушуватиме наказ. Це може бути непоганою підставою для репарацій. Його б зняли, якби справа не пішла на розгляд по суті», — підсумовує він.

Що буде далі

Треба чекати розгляду справи по суті. Спочатку сторони подаватимуть свої позиції письмово, а потім суд проведе публічні слухання.