Екскомандувач армії США в Іраку й Афганістані Девід Петреус написав книжку про основні риси сучасних війн. Ось шість тез генерала, зокрема й про війну в Україні

Сімнадцятого листопада 2023 року вийшла книга «Конфлікт: еволюція бойових дій з 1945 року до російсько-української війни» колишнього командувача військ США в Іраку й Афганістані Девіда Петреуса та військового історика Ендрю Робертса. На 544 сторінках книжки автори аналізують, що змінили війни ХХ століття і які їхні особливості на початку ХХI. Наприкінці вони намагаються спрогнозувати, якими будуть бойові дії надалі ― і в поточних війнах, і в конфліктах майбутнього. Сам Петреус головну тему книги описує так: «Як закінчуються війни, найкраще відомо тим, хто в них загинув. Живі натомість можуть прослідкувати, як на ведення воєн впливають технології й попередній досвід, щоб забезпечити у війнах майбутнього свою перемогу найменшою кількістю смертей». Редактор англомовної версії «Бабеля» Антон Семиженко прочитав цю книжку й обрав шість головних тез про те, що, на думку Петреуса, впливає на сучасні війни й визначає перемогу в них — про вплив глобалізацій на війни, штучний інтелект, пропаганду й дезінформацію, дрони, кібервійну й основні висновки щодо російсько-української війни.

Глобалізація і повсюдність війни

Люди і країни все тісніше повʼязані технологіями, економікою й легкістю переміщень. Вплинути на інші держави чи спільноти стало набагато простіше, ніж умовно сотню років тому. Зброєю стає все: компʼютерні системи, валюти, громадська думка. Це впливає на інтенсивність конфліктів: нерідко значущі операції вдається втілити без переходу до масштабних бойових дій. Однак впливові світові гравці все ж змушені й надалі вкладатися у свої армії, що мають бути численнішими й ще краще фінансованими, ніж було досі.

Повсюдна, або гібридна, війна особливо вигідна диктатурам на кшталт росії чи Китаю, адже ті можуть жорстко контролювати потік інформації, яку отримує їхнє населення. У 1999 році двоє полковників китайської армії написали книжку «Бойові дії без обмежень», в якій ідеться, що слабші військово країни мають переводити конфлікт із військової в економічну, терористичну й навіть правову площини. Схожим чином діє Іран. Розуміючи, що у військовому сенсі США їм не перемогти, іранські правителі намагаються «поранити, але не переборщити», і атакують Штати у фінансовій, дипломатичній, пропагандистській та кіберсфері. Аналогічний принцип у 2013 році описав начальник російського генштабу Валерій Герасимов у так званій доктрині Герасимова.

Глобалізація означає, що ізоляціонізм ― пережиток минулого, якого не може дозволити собі жодна країна. Бажання самоусунутися від важливих процесів, наприклад прагнення частини республіканців знехтувати війною в Україні, може призвести до поразки США.

Роботи й штучний інтелект

Іранський фізик Мохсен Фахрізаде 28 листопада 2020 року повертався до Тегерану з відпочинку на Каспійському морі. Його супроводжувала озброєна охорона, але фізика можна було побачити в салоні крізь вікна. На узбіччі дороги стояв пікап із накритим брезентом кузовом. Усередині був кулемет, оснащений автономною компʼютерною системою. За час, поки автівка з фізиком проїздила повз пікап, система змогла ідентифікувати Фахрізаде й випустити по ньому 13 куль. Від отриманих травм він помер. Фахрізаде вбила роботизована система.

Смертей без прямої участі людини ставатиме все більше. Як і більшатиме загалом роботів на фронті ― і бойових, і будівельних. Вони витриваліші за людей, не потребують сну, працюють за будь-якої погоди, в умовах біологічного й радіаційного забруднення. А головне, як висловився один з американських офіцерів, коли знищують робота, то не треба писати листа його матері.

В армії США розділяють самокерованих роботів, які діють за алгоритмом, що заклали люди, і таких, що здатні самостійно обирати рішення. І в других криються як переваги, так і небезпеки. На відміну від людини, робот не поведе за собою в атаку, не стане прикладом сміливості чи самопожертви. Також, опинившись у нових для себе умовах, бойові роботи зможуть наробити помилок чи просто зупинитися. Але ці проблеми ― дрібні порівняно з тим, що роботам, на відміну від людей, не притаманне відчуття моралі, страху й бажання уникнути смертей цивільних. Військові прирівнюють наявність в армії роботів із розвиненим штучним інтелектом до володіння ядерною зброєю ― от тільки роботи суттєво менш передбачувані.

Зараз уже понад тридцять країн мають на озброєнні бойових роботів, хоча до повноцінного штучного інтелекту ще далеко. Ізраїльський дрон Harpy може знищувати ворожі радари без погодження з людиною. Китай, отримавши зразок такого дрона, зробив його копію для своїх збройних сил. У Південній Кореї на кордоні з Північною встановлено кулемети, які автоматично стріляють у бік виявленого джерела тепла.

Дезінформування

У 1980-х роках КДБ запустило операцію «Денвер» ― всесвітню кампанію зі звинувачення США в розробці вірусу імунодефіциту людини. Як ішлося в телеграмі з Москви до болгарських колег, «мета ― створити враження, що ця хвороба є результатом таємних експериментів в американських біологічних лабораторіях, що вийшли з-під контролю». Нібито агенти Пентагону побували в Заїрі, Південній Америці й Нігерії, зібрали там зразки найнебезпечніших вірусів, щоб створити супервірус. Його вони потай випробовували в Гаїті й США на безпритульних, наркоманах і гомосексуалістах. І ось результат ― СНІД. У 1992 році вже близько 15% американців вірили, що ВІЛ створили в американській біолабораторії.

«Денвер» був дорогою і складною операцією. З розвитком інтернету й глобалізацією вартість таких кампаній істотно зменшилася. Уже за кілька днів після початку пандемії коронавірусу 29% американців вірили в запущену китайською владою тезу, що коронавірус розробили в лабораторії десь за межами Китаю. Достатньо було лише надати таку інформацію кільком західним виданням, прихильним до конспірологічних теорій ― і далі все зробили соціальні мережі. Те, що в соцмережах дуже легко поширити інформацію і складно відрізнити правду від брехні, грає на руку диктатурам, а демократії від цього часто страждають.

Після того, як у 2014 році росія збила пасажирський літак MH17 над Донбасом, її пропагандисти створили щонайменше 260 неправдивих версій цього злочину. Від найпростіших ― просто звинуватити в злочині українських військових, до вигадливих — на кшталт того, що кожен пасажир літака насправді був спеціально підібраним трупом, і все це було масштабною провокацією з метою дискредитувати росію.

У війні проти України росіяни роблять особливу ставку на дезінформацію. Чого варті заяви російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, що метою ракетної атаки на торговий центр у Кременчуці минулого літа став склад із наданою союзниками України зброєю. Лише численні свідчення того, що ракета влучила саме в ТРЦ, дала можливість спростувати цю брехню.

Також росіяни намагаються використовувати діпфейки ― штучно згенеровані відео чи аудіо, наприклад із Володимиром Зеленським чи Валерієм Залужним. Наразі якість цих відео низька, і те, що це фейк, може зрозуміти майже кожен. Однак очевидно, що в майбутньому діпфейки ставатимуть якіснішими.

Дрони як символ сучасних війн

У більшості воєн є зброя, що набуває в ній особливого значення, є її символом. Десь це були автомати Калашникова, десь саморобні бомби. У російсько-українській війні це дрони. І вони стали передвісниками нової епохи у війнах.

У 1886 році британський письменник Редьярд Кіплінг написав вірш «Арифметика фронту» ― про те, як швидко помирали британські офіцери, на підготовку яких пішли роки й тисячі фунтів стерлінгів, від пострілів з дешевих примітивних рушниць. А сучасний дрон — це нескладний пристрій, який здатен знищувати в сотні чи тисячі разів дорожчі за нього танки або гармати.

Військові вже навчились збивати, приземляти чи якось інакше знешкоджувати поодинокі дрони. Однак війна в Україні показала, що коли є зграї дронів — протистояти безпілотникам стає значно складніше, і якісь таки досягають цілі. Момент, коли розробники навчать дрони робити скоординовані зграйні атаки, стане новою сторінкою в історії воєн.

Технології, які могли б знешкодити одразу велику кількість дронів, уже існують чи розробляються. Наприклад, американський пристрій Leonidas Pod випромінює мікрохвилі, що розплавлюють електроніку дронів. Та поки що цей пристрій не відрізняє своїх безпілотників від ворожих.

Морські дрони можуть місяцями перебувати у воді й вести розвідку. Саме такі пристрої стежать, як китайські кораблі потай рухаються іранськими територіальними водами, як судна використовують для провезення підсанкційних товарів і як ворожа сторона умисно замінює електронні трекери на кораблях, щоб ввести в оману іншу сторону щодо своїх маршрутів. Підводні дрони вже використовують для підвезення пального й продовольства на підводні човни.

Сенсори і кіберзброя

«Інтернет речей», коли кожен прилад оснащено численними обʼєднаними в мережу сенсорами, істотно вплинув на військову справу. У часи Холодної війни була популярна приказка: усе, що можна побачити, можна атакувати ― а все, що можна атакувати, можна знищити. Зараз це стало ще актуальнішим: жодний корабель, літак, танк, військова база, логістичний вузол чи скупчення військових не може залишитися непоміченим. За таких умов керівники армій мають фундаментально переосмислити структуру й характеристики свого війська.

Першою у світі країною, проти якої застосували кіберзброю, став Іран. У 2010 році в компʼютерну мережу ядерного обʼєкта в місті Натанц потрапив компʼютерний вірус Stuxnet. За два роки вірус призвів до численних збоїв і на третину знизив ефективність місцевої центрифуги, за допомогою якої збагачувався уран. Stuxnet потрапив також до компʼютерів Індії, Пакистану, Індонезії та навіть США, які, скоріш за все, спільно з Ізраїлем і розробили цю програму. Однак такі супутні втрати, враховуючи ефективність основної атаки, виявилися цілком прийнятними.

Крім вірусів, кіберзброєю можуть бути й безневинні, на перший погляд, програми. Соцмережа TikTok дозволила українським військовим фактично в реальному часі розповідати глобальній аудиторії про війну. Однак китайський розробник цього сервісу, компанія ByteDance, може збирати величезний масив даних, щоб потім передати китайському уряду.

Висновки щодо російсько-української війни

• Російські ракети в перші ж дні повномасштабного вторгнення атакували всі регіони України. Це означає, що тепер дуже важливою для збройних сил стала здатність швидко розпорошуватися. Це стосується як техніки, наприклад літаків, так і людей.
• Інший урок цієї війни ― значні запаси зброї та, зокрема, артилерійських снарядів, усе ще важливі, попри всі сучасні технології. Якби Захід не постачав артилерійські снаряди, навряд чи ЗСУ вдалося б стабілізувати й потім втримати лінію фронту на Донбасі. Наразі на Заході лише Сполучені Штати мають достатню індустріальну базу для масового виробництва снарядів.
• Також війна показала, що засоби радіоелектронної боротьби здатні нівелювати небезпеку високоточних снарядів. Тож це перспективний напрям роботи, хоч і потребує величезних інвестицій.
• З наявним рівнем розвитку технологій очевидно, що основою оборони Заходу має стати «принцип дикобраза» ― створити на кордонах своїх країн щит із дронів, артилерії, сенсорів та РЕБ, який максимально завадив би проникненню ворожої техніки й живої сили. Як в умовах сучасного розвитку технологій проводити значні маневри, військовим командирам іще належить зʼясувати.
• Раніше військово-промисловий комплекс був джерелом технологій для цивільних — компʼютери, криптографія, пластична хірургія й інтернет. Тепер ситуація зворотна. Витративши купу грошей на застарілі види зброї й шукаючи способів підвищити свою ефективність, армії звертаються по технології до цивільних стартапів і технологій — наприклад, хмарного обчислення й машинного навчання.
• Важливо, що ця війна ― не повноцінна модель сучасних бойових дій розвинених держав, адже озброєння, яке потрапляє на фронт, не є найсучаснішим. Зокрема, ідеться про ракети: найкращі зразки західної зброї швидші, смертоносніші й набагато точніші за те, що зараз отримує Київ і спроможна створити Москва.

Що зараз, що в майбутньому надійний захист в інформаційній війні — вільні якісні медіа. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua