Телескоп Hubble зафіксував на кільцях Сатурну плями невідомого походження

Космічний телескоп Hubble зафіксував на кільцях Сатурну таємничі плями, схожі на спиці. Їх бачили й раніше, але астрономи досі не можуть зʼясувати причини їхньої появи.

Про це пише Science Alert.

Науковці вперше виявили «спиці» завдяки двом зондам «Вояджер», які пролетіли повз Сатурн у 1980 та 1981 роках. Дослідження показали, що смуги та плями є тимчасовими й рухаються разом із кільцями, коли вони обертаються навколо Сатурну.

Сатурн багато в чому сильно відрізняється від Землі, але обидві планети мають значний осьовий нахил відносно їхньої орбітальної площини. У Землі цей нахил становить 23,45 градуса, у Сатурну — 26,73 градуса. Цей нахил впливає на пори року на Землі. Коли наша планета обертається навколо Сонця, північна та південна півкулі отримують більше або менше сонячного світла залежно від того, нахилені вони до Сонця чи від нього.

Точка, у якій нахил стає найглибшим, — це сонцестояння, яке відбувається влітку та взимку. Час найменшого нахилу відносно Сонця називається рівнодення — воно буває навесні та восени.

Через нахил відносно Сонця на Сатурні теж є пори року. Кільця Сатурну нахиляються до Сонця разом із планетою у дні сонцестояння, у дні рівнодення вони повертаються майже ребрами.

Астрономи виявили, що таємничі плями на кільцях зʼявляються лише тоді, коли на Сатурні настає осінь чи весна, і зникають протягом літа та зими.

Оскільки Сатурн розташований набагато далі від Сонця, його рік значно довший, ніж на Землі. Сатурну потрібно 29 років, щоб зробити повний оберт навколо Сонця, а кожен сезон на цій планеті триває близько 7 років.

Астрономи виявили, що «спиці» починають зʼявлятися приблизно за чотири роки до рівнодення. Наступне рівнодення на Сатурні має настати у 2025 році, тому початок сезону «спиць» передбачали десь у 2021-му.

Науковці досі не знають напевно, чому зʼявляються ці «спиці». Дані кількох місій, зокрема «Вояджера», свідчать про те, що вони складаються з частинок пилу, які відокремлюються від крижаних шматків у кільцях. Можливо, на це впливає магнітне поле Сатурну. Космічний телескоп Hubble протягом наступних кількох років може допомогти вченим розкрити цю таємницю.

«Завдяки програмі Hubble OPAL, яка створює архів даних про планети Сонячної системи, цього сезону ми матимемо більше часу, щоб вивчити «спиці» Сатурну, ніж будь-коли раніше», — каже планетолог Емі Саймон із NASA.

• У грудні 2022 року космічний телескоп «Джеймс Вебб» зробив знімки найбільшого супутника Сатурну Титана, виявивши на ньому хмари. А у вересні він зробив знімок планети Нептун та її кілець.