Новини

Червоний Хрест відвідав українських військових, які вийшли з «Азовсталі»

Автори:
Оксана Коваленко, Олег Панфілович
Дата:

Getty Images / «Бабель»

Співробітники Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) змогли відвідати частину українських військових, які вийшли з маріупольського заводу «Азовсталь» і перебувають в окупованій Оленівці (Донецька область).

Про це «Бабелю» розповів речник делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.

Делегація відвідала «азовців», щоб перевірити, в яких умовах їх утримують. Він додав, що візит мав конфіденційний характер, тому він не може надати якісь подробиці про умови утримання. Водночас Червоний Хрест фіксує їх для себе. На уточнююче запитання «Бабеля» Власенко зазначив, що у випадку, якщо умови не відповідають стандартам, МКЧХ має право звернути на це увагу сторони, яка утримує захисників, і вимагати покращити умови.

При цьому Власенко додав, що делегація також зареєструвала українських захисників — тих, хто цього захотів. Крім того, Червоний Хрест зібрав у охочих повідомлення для їхніх родичів — записки, в яких українські захисники передали рідним інформацію про себе.

Водночас російські пропагандистські ЗМІ повідомили, що разом із Червоним Хрестом до «азовців» приїжджав депутат Верховної Ради з групи «Довіра» Олександр Ковальов. Власенко повідомив, що до делегації Червоного Хреста сторонні люди не входили. Однак це не виключає того, що захисників могли відвідувати інші люди.

Процес реєстрації підтвердив і центральний офіс МКЧХ. Він розпочався 17 травня. Процес передбачає заповнення форми з особистими даними: імʼя, дата народження та дані найближчих родичів. «Ця інформація дозволить МКЧХ зʼясувати особу тих, хто був захоплений, і допоможе підтримувати звʼязок з їхніми сімʼями», — йдеться в заяві.

Комітет підкреслив, що відповідно до мандата, наданого йому державами згідно з Женевськими конвенціями 1949 року, МКЧХ повинен мати негайний доступ до всіх військовополонених у всіх місцях їх утримання. Комітету має бути дозволено опитувати військовополонених без свідків, а тривалість і частота цих відвідувань не повинні бути надмірно обмежені.