У Північній Ірландії майже тиждень тривають сутички. До них долучилися націоналісти, які б’ються з лоялістами та поліцією

У Північній Ірландії вже шість днів тривають зіткнення націоналістів і лоялістів —між собою та з поліцією. Сутички спалахнули минулої п’ятниці через невдоволення умовами Brexit, за якими між Британією та підвладної Лондону Північною Ірландією фактично встановлюється митний контроль.

Про це пише CNN.

Прихильники британської влади звинувачують уряд у зраді через нові правила виходу з Євросоюзу, що можуть зашкодити економіці Північної Ірландії, і гніваються через рішення поліції не переслідувати лідерів націоналістів «Шинн Фейн» за порушення локдауну у 2020 році на похороні колишнього провідного члена Ірландської республіканської армії.

У середу в Белфасті бунтівники — як прихильники воззʼєднання з Республікою Ірландія, так і прибічники британської влади — зіткнулися уздовж «лінії миру». Це стіна, що розділяє католицькі та протестантські громади. Молодь з обох сторін кидала через стіну коктейлі молотова та феєрверки.

Також підпалили автобус, який протестувальники пустили їхати по вулиці без людей всередині. За непідтвердженими повідомленнями у Twitter, відповідальні за підпал — лоялісти.

Прем’єр-міністр Республіки Ірландія Міхал Мартін засудив насильство та напади на поліцію, а також закликав до «вирішення конфліктних питань мирними методами». Британський прем’єр Борис Джонсон теж висловив занепокоєння насильством і закликав до діалогу «замість насильства та злочинності».

Напруга в Північній Ірландії зростає з 2016 року, відколи Велика Британія висловилась на референдумі за вихід з Євросоюзу. Це загрожувало поверненням кордону з Республікою Ірландія, відсутність якого була ключовим елементом Страсноп’ятничної угоди 1998 року. Саме цей документ поклав край десятиліттям вуличної війни між ірландськими націоналістами і лоялістами, що точилася й в релігійній площині — між католиками та протестантами.

Згідно з умовами Brexit, кордон з Республікою Ірландія не відновлюється, однак він встановлюється на Ірландському морі з Британією. Таким чином, товари, які ввозитимуть з одного острова на інший, будуть перевіряти митниці Євросоюзу та Великої Британії.

Член парламенту від Демократичної юніоністської партії Семмі Вілсон закликав уряд «розірвати угоду, що знищує Сполучене Королівство, розірвати угоду, що знищує всі обіцянки, дані народу Північної Ірландії». За словами лідера об’єднання Девіда Кемпбелла, «справа може легко вийти з-під контролю, тому критично важливо розпочати діалог».

У березні Рада лоялістських громад і парамілітарні пробританські об’єднання заявили про відмову від Страсноп’ятничної угоди, яка встановила мир у підконтрольній Лондону частині Ірландії. Однак вони пообіцяли діяти мирними методами.

Лоялісти протестуватимуть, допоки з протоколу Brexit не вилучать митний контроль на Ірландському морі, щоб «забезпечити безперешкодний обіг товарів, послуг і подорожей громадян по всій території Сполученого Королівства».

Провідна депутатка парламенту Республіки Ірландія від місцевої націоналістичної партії «Шинн Фейн» (партія також діє й на території Північної Ірландії) Мері Лу Макдональд закликала припинити насильство і відновити спокій, що є «єдиною прийнятною позицією для всіх політичних лідерів».

• Конфлікт у Північній Ірландії розпочався наприкінці 1960-х років на релігійному та національному ґрунті: між протестантами і католиками, між тими, хто хотів возз’єднання з Республікою Ірландія, і тими, хто хотів залишитися у складі Великої Британії. Ситуація обтяжувалася дискримінацією католицького населення та заангажованістю силових структур.
• Піковою подією протистоянь у Північній Ірландії стала «Кривава неділя» 1972 року, коли британські військові в місті Лондондеррі відкрили вогонь по мирній демонстрації за громадянські права, унаслідок чого загинули 14 осіб, зокрема одна дитина. Це призвело до хвилі насильства й тероризму як з боку націоналістів, так і з боку пробританських лоялістів.
• Провідними учасниками конфлікту були ліво-націоналістична Ірландська республіканська армія з одного боку та низка лоялістських парамілітарних об’єднань з іншого. Жертвами зіткнень між ними протягом трьох десятиліть стали близько 3,5 тисячі людей. Часто бойові дії відбувалися на вулицях міст, вчинялися теракти або розправи над випадковими людьми, яких звинувачували в підтримці тієї чи іншої сторони.
• У 1998 році конфлікт врегулювали за допомогою Белфастської (Страснопʼятничної) угоди. Рідкі та поодинокі випадки сутичок трапляються дотепер. Громадяни Північної Ірландії (71%) та Ірландії (94%) переважною більшістю підтримали цю угоду, що передбачала створення органів влади в Північній Ірландії, відмову Ірландії від претензій на ці території та самовизначеність північноірландців щодо подальшої долі своєї країни.