На «спокійному» північному кордоні немає запеклих боїв, але є постійні обстріли і диверсанти. Як українські прикордонники зупиняють ДРГ — фоторепортаж

У липні шестеро російських диверсантів спробували зайти в Чернігівську область з боку росії. Обстріляли позиції українських прикордонників із гранатометів і в повний зріст, не криючись, рушили в бік кордону. Прикордонники відповіли кулеметними чергами. Бій тривав близько години. Диверсанти втекли, двоє з них, імовірно, померли від поранень. Четверо українських прикордонників отримали відзнаки «За службу та звитягу». Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова зустрілася з ними біля російського кордону і показує, як прикордонники воюють там, де раніше була передова, і весь час чекають нового великого наступу.

— Не вказуйте назву місця, де ми зараз знаходимось, — перше, що говорять при зустрічі прикордонники, які у липні зупинили шістьох диверсантів.

На кордоні майже все таємниця — прізвища військових, їхні позиції, назви навколишніх сіл. Будь-яка інформація може нашкодити — росія постійно обстрілює прикордонні села з гранатометів та реактивних систем залпового вогню. За останній місяць — понад сотню разів.

На зустріч із «Бабелем» неподалік російського кордону приїхали троє прикордонників — Ігор, Руслан і Олексій. Четвертий — Володимир — у відпустці.

Ігорю 35 років. Він і Володимир — однолітки, обидва з Черкаської області, разом воювали на сході з початку війни, потім звільнилися, а у 2022 році мобілізувалися. Руслану 42 роки, з них 22 — служить у прикордонних військах. За досвідом і званням був старшим у наряді, який зупинив диверсантів. Олексій — наймолодший. Йому 33, у прикордонники пішов десять років тому. Він, як і Руслан, з Чернігівщини. Воював на сході, охороняв контрольно-пропускні пункти на кордоні з Білоруссю, тепер говорить з білоруським акцентом.

Позиції прикордонників у лісі — це лабіринти глибоких бліндажів та камʼяні вогневі позиції. З одного боку, ліс захищає їх від російської розвідки, з іншого — серед дерев і кущів так само легко сховатися диверсантам.

— Хороший прикордонник має добрий зір і слух, а шиєю крутить на 360 градусів, — жартує Руслан. — Ми не дивимося на кордон, а спостерігаємо за ним. Якщо тільки дивитися, точно все проморгаєш і загинеш.

Чим ближче до кордону, тим більше укріплень прикордонників і військових — усе літо кордон на північному напрямку з боку росії та Білорусі укріплювали. Розбивали протитанкові мінні поля та траншеї, будували вогневі позиції та укриття. Командувач Обʼєднаних сил Сергій Наєв останнім часом не раз про це говорив, коли в медіа обговорювали ризики нападу з півночі «ПВК Вагнера», яку перекинули в Білорусь.

Руслан вважає, що танками через усі укріплення росіяни з півночі не пройдуть, натомість найближчі пів року, скоріше за все, обстрілюватимуть прикордонні села та відправлятимуть диверсантів. За офіційною інформацією, влітку ДРГ 11 разів пробували перетнути український кордон, всі рази — з боку росії в Чернігівській, Сумській та Харківській областях. З боку Білорусі ДРГ не заходять.

— ДРГ роками вчаться проникати в іншу країну, щоби вчиняти теракти, вербувати людей, мінувати територію, збирати інформацію, — каже Руслан. — ДРГ можуть кілька днів пролежати в засідці на одному місці.

Як приклад він згадує трагедію в Сумській області. У червні 2023-го російські диверсанти розстріляли шістьох лісників. Очевидно, в засідці диверсанти провели кілька днів. Над тілами лісників вони залишили свій дрон — через нього півтори доби військові не могли їх забрати.

Диверсанти, яких Руслан та його побратими зупинили в липні, найімовірніше, йшли збирати інформацію про позиції українських військових. Також вони могли поставити розтяжки, розкидати вибухівку чи взяти когось у полон, каже Олексій. Він першим помітив ДРГ на кордоні й почав по них стріляти, поранив двох.

Диверсанти йшли, не ховаючись, у повний зріст, у чорній формі з білими шевронами. У бойовій екіпіровці зі зброєю — автоматами з коліматорами і трубою РПГ. Так зухвало, бо зранку позиції прикордонників з боку росії обстрілювали з гранатометів і мінометів. Олексій думає, диверсанти сподівалися, що в живих нікого не лишилось і опору не буде.

— Коли побачив їх, підпустив на 50 метрів і почав стріляти, — згадує Олексій. — Відстріляв два рожки, впав на підлогу, почав перезаряджатися. Чую, хлопці прикривають. Піднявся і знов відкрив вогонь. Чотири рожки випустив.

З російського кордону ДРГ прикривали мінометами — стріляли по українських позиціях. Двох диверсантів Олексій поранив. Четверо інших їх підхопили й відступили.

Прикордонники не очікували, що за цей бій вони отримають нагороди. Міркують, це тому, що бій був незвичайний. Як правило, коли диверсанти зʼявляються на українському кордоні, їх накривають з мінометів, і ті відступають. Цього разу в хлопців були тільки кулемети, а у ДРГ — РПГ і прикриття з гранатометів.

Зазвичай українським прикордонникам допомагають аеророзвідники. Аскер — один з них. Він підіймає дрон у небо над Чернігівською областю кілька разів на день, дивиться, що відбувається з російського боку — чи не пересувається техніка, військові, диверсанти. Дрон передає чітку картинку на монітор у безпечному місці.

Групу диверсантів, яка планувала б зайти в Україну, Аскер жодного разу не бачив, а от російський танк, який крутився поблизу кордону, якось знайшов. Довго над ним кружляв і врешті-решт змусив поїхати від кордону геть.

Щоб Аскер, Олексій, Руслан, Ігор та Володимир менше ризикували життям, підтримайте хлопців донатом. Вам потрібно, щоб у них була зброя і дрони.