Росіяни щодня скидають на Оріхів десятки авіаційних бомб. У місті не залишилося жодного цілого будинку. Але там продовжують жити й виживати люди, собаки та коти — фоторепортаж «Бабеля»

З першого дня великої війни росіяни обстрілюють Оріхів Запорізької області артилерією та реактивними системами залпового вогню. А останні пів року — регулярно бомблять авіацією. Оріхів — точка, яку окупанти хотіли взяти, щоб піти на Запоріжжя, але не змогли і тепер нищать. У серпні 2023 року ЗСУ звільнили сусіднє з Оріховом село Роботине. В Оріхові не залишилося жодної цілої будівлі, а майже всі люди виїхали — з 14 тисяч мешканців залишилося менше тисячі. Місцеві охоче розмовляють з журналістами, розповідають, як виживають під обстрілами, але бояться фотографуватися — кажуть, після цього до них «прилітає». Життя в Оріхові, попри все, остаточно не зупинилося — на ринку продають товари першої необхідності, волонтери роздають гуманітарну допомогу і годують бродячих котів та собак. І ходять вулицями між величезними вирвами, що їх залишають авіаційні бомби. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова побувала в Оріхові й на власні очі побачила, як місто, що простояло три століття, росіяни перетворили на попіл за півтора року.

Оріхів триста років тому заснували козаки та селяни з центральної України. Існує версія, що раніше у цій місцевості були зарослі ліщини, земляних та водяних горіхів, тому і виникла назва Оріхів. Але скоріше за все, таку назву поселенню дали переселенці з села Оріхів на Полтавщині, які перебралися сюди у XVIII столітті.

Трьохсотлітніх будівель в Оріхові не залишилося, але є з XIX століття. Наприклад, будинок німецького меноніта Генріха Янцена, який створив тут перший млин на паровому двигуні, відкрив школу і лікарню. Збереглися й інші історичні памʼятки — столітні торгові ряди та Покровська церква. Але за півтора року росіяни все це знищили артилерією та авіаційними бомбами.

До лютого 2022 року в Оріхові жили 14 тисяч людей. Хоча місто й невелике, але найбільше на шляху до Запоріжжя. Росіяни намагалися його окупувати, щоб мати плацдарм для захоплення обласного центру. Від Оріхова до Запоріжжя — година їзди по прямій дорозі.

Навесні 2022-го бої йшли за 3—4 кілометри від Оріхова. Збройним силам України вдалося зупинити російську армію і відкинути на десять кілометрів від міста. Але ця відстань не захистила мешканців від артилерійських снарядів та реактивних систем залпового вогню.

Навесні 2023 року росіяни почали скидати на місто КАБи — керовані авіаційні бомби. В Оріхівській ДСНС «Бабелю» пояснили, що це перероблені некеровані фугасні бомби (ФАБ). Кріплять до фугасних бомб крила та двигун, модулі управління. Російський літак підіймається в небо на відстані 40—50 кілометрів на окупованій території Запорізької області й запускає бомби. На Оріхів падають бомби з зарядами у 250 кг, 500 кг та 1,5 т тротилу.

Протистояти КАБам зараз Україна не може. Збити їх під силу установкам ППО С300 та «Бук». За словами речника Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, С300 можуть збивати цілі на дальності до 75 км, а «Бук-М1» — до 35 км. Але так близько до лінії фронту їх одразу знищать росіяни. Надійним захистом від КАБів можуть бути літаки F-16, яких в України ще немає. А також системи ППО PATRIOT та SAMP-T, які можуть збити КАБ, перебуваючи далеко від фронту. Але цих установок не вистачає для захисту всієї країни.

Вирви від бомб в оріхівських дворах — звичайна картина. Бомба, яка залишила вирву на фото вище, прилетіла в землю, тому багатоповерхівки поряд не зруйнувалися. В одній з них живе 88-річна Людмила Афанасіївна. Вона під час того обстрілу ховалася в підʼїзді. Згадує, як дім колихався від вибухової хвилі. Жінка всю війну живе в Оріхові, але зараз збирається їхати до сина в Запоріжжя.

Росіяни можуть запускати в одну й ту саму будівлю від трьох до пʼяти бомб. Школу № 3 розбомбили трьома авіаційними бомбами в липні 2023-го. У школі працював пункт незламності. Під час бомбардування в його укритті перебували пʼятнадцять людей, семеро загинули.

Місцева волонтерка Любов Ярова була в школі під час того авіаудару. Вона розповідає «Бабелю», що бомби падали одна за одною. Як хтось взагалі вижив у підвалі — вона не розуміє.

— Коли я прийшла до тями після бомбардування, то нічого не бачила — все в пилюці. Рукою намацала людину, жива. Поповзла до іншої — загиблий, — згадує Ярова. Вона всюди ходить зі своєю собакою Перемогою. Називає її дружиною пса-сапера Патрона — вони однієї породи й дуже схожі.

Будівлі школи було понад сто років. У ній пів століття тому навчався Олександр. Його напівзруйнований будинок стоїть зі школою на одній вулиці. Олександр згадує, як дитиною лазив дахом школи, граючись з однолітками. Каже, зараз він часто думає про своє дитинство, ховаючись у спогадах від війни.

Живе Олександр сам — син та невістка у Запоріжжі. Під час одного з обстрілів їх поранило, вони поїхали лікуватися і залишилися. Кличуть батька до себе, але він не хоче — збирається другу зиму поспіль жити в Оріхові. Каже, його будинок зруйнований лише наполовину, тому витримає морози. Зараз чоловік готується до холодів — збирає дрова. Ходить по руїнах і вишукує уламки меблів, каже, що багато дерева знайшов якраз на руїнах школи.

Коли на місто летять КАБи та снаряди, Олександр ховається у своєму льоху, який на диво ще цілий. Підвалів, які витримають авіаційні бомбардування, в місті немає, тому чоловік змирився з тим, що може загинути. На його вулиці тепер живе тільки він, сусід та сусідка — троє самотніх пенсіонерів.

Місцеві поліцейські розповіли «Бабелю», що родини з дітьми евакуювали з міста навесні 2023 року. Правоохоронці, ДСНС та лікарі продовжують працювати, тушать пожежі та дістають людей з-під завалів. Розбирати зруйновані будинки навіть не планують. Тут взагалі вже ніхто не думає, що Оріхів вдасться відновити — місто знищене.

В Оріхові немає світла, води та газу, магазини та аптеки не працюють. Торгівля залишилася тільки на ринку, який теж значною мірою зруйнований. Але є вцілілий куточок, де працюють чотири продавчині. На лотках товари, які мають у місті зараз найбільший попит, — пральний порошок, солодка вода, цукерки та хліб. Крупи, консерви та все інше привозять як гуманітарну допомогу.

Товар жінки везуть із Запоріжжя. У кожної з них свої причини залишатися: не хочуть кидати тварин, мають лежачих родичів, а комусь просто немає до кого їхати. Продавчині дозволяють сфотографувати свої прилавки, але самі не хочуть потрапити в кадр — бояться обстрілів.

За даними поліції, в середньому за день росіяни скидають від чотирьох до десяти авіаційних бомб на додачу до 20 артилерійських обстрілів. В один із днів бомб було 28. На питання, як люди це витримують, поліцейські кажуть: «Це неможливо витримати. Це жах».

«Бабель» і надалі їздитиме лінією фронту, щоб розповідати про життя людей. З вашою допомогою нам робити це простіше. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.