Митрополит Іонафан товаришував із патріархом РПЦ Кирилом, дружив із колаборантом Сальдо і писав новий гімн України. Тепер його судять. Великий репортаж, який закінчився конфіскацією

У жовтні 2022 року Служба безпеки України вперше прийшла з обшуками до впливого церковника — 74-річного митрополита Іонафана, намісника Тульчинської єпархії у Вінницькій області. Його звинуватили в підтримці окупації та виправданні агресії росії. Голова СБУ Василь Малюк в інтервʼю розповідав, що митрополит — одногрупник патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва), спілкується з російською Федеральною службою безпеки в месенджерах. Суд над митрополитом почався 5 червня, до цього чотири судді в Тульчині відмовились судити Іонафана, бо ходили до нього в церкву. Про спілкування з Гундяєвим і ФСБ уже не йдеться. Усі докази зводяться до трьох десятків пропагандистських листівок та однієї статті на сайті єпархії митрополита. Іонафан сумлінно ходить на засідання, а його захист впевнений, що суд його виправдає. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова зʼїздила у Вінницю на суд, поговорила з прокурором, зустрілася з митрополитом, його адвокатами та колишніми знайомими. Історія життя Іонафана виявилась значно цікавішою за кримінальну справу проти нього. Розказуємо все з початку.

1.

Мирське імʼя Іонафана — Анатолій Єлецьких. Він народився в 1949 році в російському селі Шаталовка — тоді Воронізька, а зараз Бєлгородська область. Дід і батько Анатолія були військовими. У 1960-ті батька відправили служити в Київ — родина переїхала туди. Анатолій обрав інший шлях — подався у священники, бо в нього «було видіння». У 17 років він таємно від батьків постригся в ченці, потім пішов служити в армію. Коли повернувся, вирішив поступати в духовну семінарію в Ленінграді. У Києві, як йому тоді здавалось, за релігію відправляли до психіатричної лікарні.

У семінарії Іонафан познайомився з її очільником, майбутнім головою РПЦ Кирилом. Він висвятив Анатолія в священники — той став ієромонахом. На запрошення Кирила Іонафан пішов викладати в семінарії спів. Разом вони працювали 16 років — до 1987-го. Потім, за словами самого Іонафана, у нього почались проблеми з Комітетом держбезпеки. Його позбавили тимчасової ленінградської прописки за те, що він роздавав семінаристам заборонений на той час роман «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.

— Після скандалу в академії він приїхав до Києва, — розповідає «Бабелю» Олександр Драбинко, який з 1998 до 2014 року був секретарем предстоятеля УПЦ МП Володимира (Сабодана). — У той час Київський екзархат очолював Філарет. Він його прийняв.

У 1988 році Філарет призначив Іонафана намісником Києво-Печерської лаври, а через рік доручив керувати справами Київського екзархату. Філарет дуже довіряв Іонафану, згадує Драбинко, але згодом дізнався, що священник продовжував спілкуватися з Кирилом. Розповідав, що Філарет порушив целібат, бо в нього є цивільна дружина і діти. У 1991 році Філарет зібрав церковний суд і відлучив Іонафана від церкви. Його, окрім наклепів на Філарета, звинуватили у крадіжці церковного майна з Києво-Печерської лаври та в «бісовщині» — священник брав участь у конференції шарлатана Анатолія Кашпіровського.

Іонафан намагався знайти підтримку в Москві — писав, що його вигнали, бо він проти відʼєднання української церкви від Московського патріархату, а потім несподівано для всіх подався до Автокефальної церкви України, розповідає Драбинко. РПЦ її не визнавала.

У 1992 році УПЦ МП очолив митрополит Володимир (Сабодан). Він повернув Іонафану сан священника і призначив його керувати справами УПЦ. Уже за три роки Володимир відправив Іонафана в Сумську область керувати Конотопською єпархією. Драбинко каже — у Лаврі той з усіма конфліткував. У Сумській області він теж пересварився з місцевими священниками. У 1999 році Іонафана відправили служити в Херсон.

— Він дружив з мером Херсону Володимиром Сальдо — нині це очільник окупаційної влади в Херсонській області. Вони зійшлися на проросійських поглядах, — розповідає «Бабелю» релігієзнавець Дмитро Горєвой. Він родом з Херсону і памʼятає часи, коли там жив Іонафан.

Горєвой згадує, що Сальдо давав церкві гроші на ремонт, Іонафан читав лекції у вишах, спілкувався з місцевою інтелігенцією. Саме Іонафан дав старт карʼєрі архімандрита Олексія (Федорова), настоятеля херсонського Свято-Успенського кафедрального собору. У жовтні 2022 року він сидів у Кремлі поруч із Рамзаном Кадировим, коли там проголошували незаконну анексію чотирьох українських областей.

— Навколо Іонафана завжди були люди з проросійськими поглядами, — говорить Горєвой.

У 2006 році Іонафана відправили з Херсону до Вінницької області — він очолив Тульчинську єпархію. Драбинко та Горєвой не памʼятають, чому Володимир так вирішив, але кажуть, що для Іонафана це було засланням. Тульчин — провінційне місце з бідною єпархією.

— За віком Іонафану вже давно пора було стати митрополитом, але Володимир не давав йому цей сан, — каже Горєвой.

2.

Після Помаранчевої революції предстоятель УПЦ МП Володимир вирішив, що українській церкві потрібна незалежність від Москви. Він їздив до Вселенського патріарха Варфоломія говорити про автокефалію, намагався побороти розкол між Московським і Київським патріархатами. Іонафан усі ці спроби критикував, згадує Драбинко.

Узимку 2009 року в Москві на Помісному соборі обирали нового патріарха Російської православної церкви. Митрополит Володимир, перш ніж їхати на собор, зібрав у Києві священників, щоб порадитися. На соборі він пропонував обговорити автокефалію УПЦ МП від російської церкви. Іонафан, який теж їхав на собор, був проти. Казав, що УПЦ має лишатись там, де є. Так само думав і Кирило, якого на соборі обрали патріархом, згадує Драбинко.

— Іонафан не впливав серйозно на процеси, Москва і так була проти відʼєднання УПЦ, — каже Драбинко. — Кирило використовував Іонафана, щоб здіймати інформаційний шум в Україні — мовляв, громадськість проти [автокефалії УПЦ].

У 2014 році митрополит Володимир помер, УПЦ МП очолив митрополит Онуфрій. Він висвятив Іонафана в сан митрополита. Окупація Криму і війна на сході не змінила поглядів Іонафана. У Тульчинській єпархії не відспівували загиблих в АТО, поминали в молитвах патріарха Кирила і називали розкольниками представників Київського патріархату, а далі ПЦУ.

У 2018 році Україна вже готувалася отримати Томос від Вселенського патріарха Варфоломія. Іонафан заборонив священникам своєї єпархії спілкуватися з представниками Константинопольського патріархату і наказав їм «берегти канонічні кордони Російської православної церкви». Він створив комітет на захист канонічного православʼя, закликав вірян своєї єпархії до «народного ополчення Всеукраїнської хресної ходи УПЦ». Журналістам, які критикували Іонафана та УПЦ, митрополит обіцяв записувати їхні імена у «Книгу памʼяті порушень прав, честі та гідності віруючих УПЦ у Тульчинській єпархії».

Драбинко каже, що Іонафан не впливав на процеси в УПЦ МП, проте «навʼязував проросійські ідеї пастві». Джерело «Бабеля» у близькому оточенні Іонафана це підтверджує і дивується, що СБУ так довго не цікавилася митрополитом.

— Після повномасштабного вторгнення Іонафан казав мені, що прийшли «освободітєлі», — каже співрозмовник «Бабеля». — Про це знали в митрополії УПЦ, але там така позиція влаштовувала. Іонафан говорив так не тому, що вірив у свою безкарність, він щиро сподівався на такий розвиток подій.

З іншого боку, джерело в оточенні митрополита говорить, що Іонафан — цікава та незаурядна особистість. Каже, він завжди був за прогресивні ідеї, боровся з безпідставними фобіями вірян, наприклад, із небажанням брати ідентифікаційні коди. Відправляв тульчинських священників вчитися в духовні семінарії. Під час пандемії коронавірусу закликав дотримуватися санітарних норм. Іонафан — талановитий музикант, його композиції виконують не лише в церквах, але й світські хори — найбільш відома серед них «Чорнобильська літургія». Також він писав вірші про Україну, але водночас з цим і гімн-молитву за росію, яку видали у 2015 році.

— У власних мріях він великий актор, політик, дипломат, — розповідає співрозмовник «Бабеля». — Він вважає себе останнім з роду Рюриковичів, бо в 1990-ті роки зʼясував, що прізвище Єлецьких дотичне до князівського роду. Так Іонафан дійшов висновку, що він аристократичного чи навіть монаршого роду.

— Іонафан має специфічну рису характеру — нарцисизм. І це його губить, — додає Драбинко. — Не маючи особливого таланту — політичного, пасторського і проникливого, хотів бути на гребні хвилі, щоб самореалізуватися, але обрав хибний шлях.

3.

Служба безпеки України прийшла з обшуками до Іонафана в жовтні 2022 року. Уперше справу порушили проти такої високої церковної фігури, як митрополит, каже «Бабелю» прокурор Вінницької обласної прокуратури Віктор Мазуренко. Про Іонафана згадував навіть очільник СБУ Василь Малюк. Прямо він його не назвав, але сказав, що силовики провели обшуки в одногрупника Кирила (Гундяєва). Той, за словами Малюка, листувався з ФСБ в месенджерах. Із ким саме і про що — глава СБУ не уточнив і, очевидно, помилився, назвавши Кирила та Іонафана одногрупниками.

Двадцять восьмого грудня 2022 президент Володимир Зеленський позбавив 13 священників УПЦ українського громадянства. Джерела «Бабеля» у правоохоронних органах підтверджують, що серед них був Іонафан і вікарій Тульчинської єпархії архієпископ Ладижський Сергій (Аніцой). У них знайшли російське громадянство. Голова управління у справах національностей та релігій Вінницької ВЦА Ігор Салецький каже «Бабелю», що Іонафан отримав російське громадянство ще до 2014 року. І митрополит, і Сергій готуються оскаржувати рішення президента у Верховному суді.

Справу проти Іонафана передали до суду в січні 2023-го. Його звинуватили за пʼятьма статтями, найтяжча з яких — виправдовування збройної агресії рф та визнання окупації українських територій. Митрополита можуть увʼязнити на вісім років. Доказова база прокуратури — стаття в інтернеті, яку на думку слідства написав Іонафан, і три десятки листівок, які знайшли у нього вдома. Про листування з ФСБ, звʼязки з Гундяєвим і наявність російського паспорта прокуратурі невідомо. А бути чиїмсь сокурсником не злочин, каже Мазуренко.

Листівки, що знайшли в митрополита, називаються (далі російською): «Власти россии призыв для вас», «Донбасс — россия», «История Крыма». Прокурор каже, що в них є фрази «бандерівська влада», «коричнева чума», «Донбас — це росія». СБУ провела лінгвістичну експертизу і вважає, що вони доводять провину Іонафана.

Статті, про яку говорять у прокуратурі, в інтернеті вже немає — із сайту Тульчинської єпархії її видалили. Мазуренко каже, стаття називалася «С открытым шлемом, без забрала. Заметки на полях последних событий в православном мире». Лінгвістична експертиза виявила, що Іонафан у статті заперечує самостійність ПЦУ, називає священників ПЦУ «самосвятами-раскольниками», Україну — «Малороссией». Коли статтю видали — невідомо. У Facebook Тульчинської єпархії її запостили в січні 2022 року.

4.

Шістнадцятого червня у Вінницькій суд на чергове засідання у своїй справі Іонафан прийшов із помічником. Проходячи повз журналістів «Бабеля», він просить написати про справу чесно.

— Я не маю стосунку до того, у чому мене звинувачують. Моя бабуся — українка, батьки поховані в Києві. Я вірші писав про Україну і маю грамоти за внесок у розвиток та збереження української церковної музики, — говорить митрополит.

Коло зали засідань на Іонафана чекають троє його захисників. Вони з Києва. Митрополит каже, що їх оплачує Київська митрополія, бо в нього немає ані грошей, ані маєтків. Сам він живе в будинку в Бершаді. Каже, подарував його своєму помічнику, бо йому нічого не потрібно. Тим паче останні роки він сильно хворіє — у митрополита знайшли онкологію, постраждали нирки, є метастази. Ходити йому важко, тому майже весь час проводить удома в молитвах і доглядає чотирьох собак.

— Я маю погані новини, — розпочинає засідання суддя Геннадій Кашпірук. — В області оголошено повітряну тривогу. Але якщо ніхто не проти і розуміє небезпеку, можемо розпочати засідання.

Усі погоджуються працювати.

— Господь з нами, — хрестить залу Іонафан.

Прокурор озвучує докази проти священника — листівки, стаття, висновок лінгвістичної експертизи СБУ та матеріали з російських сайтів, які виступають на захист Іонафана. Також прокурор просить долучити до справи гімн-молитву за росію, яку написав митрополит.

Захисники опонують. Особливо емоційно говорить адвокат Ігор Чудовський — він активно жестикулює і посміхається, коли слухає докази прокуратури.

— Судова експертиза не сказала, коли митрополит міг закачати ці листівки на свій компʼютер, що він їх роздрукував і поширював, — каже Чудовський. — Незважаючи на те, що у складі слідчої групи були люди з прізвищами Отченаш і Рождественський, вони неправильно описали предмети, які знайшли в будинку митрополита, бо не мають релігійної освіти.

Суддя дає слово Іонафану.

— Я багато чого не розумію, — відповідає митрополит. — Мене звинувачують у поширені руського миру чи шо? Ніякого стосунку до цих листівок я не маю. Це все вигадки.

Адвокат Євген Чорний цитує вірш Іонафана. Він, на думку захисника, доводить, що митрополит — патріот України.

…Живе, Україно,

Славетна держава

Велична твоя небесна краса

Ти молодість наша

Духовна перлина

Ти з божої волі як зірка зійшла…

Цей гімн Іонафан написав як альтернативу нинішньому приблизно у 2016 році.

На думку захисників митрополита, обвинувачення виглядає непереконливо. Встановити, хто написав статтю, яку прокурор використовує як доказ проти митрополита, неможливо, бо в ній не вказаний автор. А терміни, які використовуються в публікації, насправді є канонічною полемікою щодо розколу православʼя в Україні, а не розпалюванням релігійної ворожнечі.

— Одна конфесія вважає так, інші інакше, — пояснює адвокат.

— Так-то воно так, тільки всі війни у світі відбувалися в імʼя Господа, — говорить суддя і закриває засідання.

Після засідання митрополит виходить на вулицю. Цієї миті повз пробігає юнак із криком: «Московські попи — підараси». Іонафан не реагує. Разом із кореспонденткою «Бабеля» він йде в кафе неподалік. Там митрополит згадує свого діда, який воював у Другу світову війну і, за словами Іонафана, рятував дітей від голоду. На запитання про звʼязки з Кирилом і російське громадянство не відповідає. Іонафан впевнений, що прокуратура виконує проти нього замовлення. Чиє — не каже.

— Знаю, але не скажу, бо це політика, — говорить митрополит. — Нехай люди побачать, як прокуратура маніпулює. Я у тій статті писав «Малоросія», бо говорив про часи ХVII століття. А вони це перенесли на сьогоднішні дні.

У розпал бесіди до столика підходить адвокат Чудовський. Каже, що «Бабель» називає священників УПЦ «московськими попами» і додає до назви церкви «Московський патріархат», а так не можна.

— Московські попи? — обурюється Іонафан. — Я вам душу відкрив, ви скористалися моєю довірою.

Він бере зі столу нотатки кореспондентки «Бабеля», які вона зробила під час судового засідання, передає їх своєму адвокатові та просить порвати.

— Я конфісковую це, — каже митрополит і йде.

Його захисник Євген Чорний ще раз повторює те, що адвокати казали в суді: що реальних доказів проти Іонафана нема, що він переймається долею церкви і взагалі митрополит — священник у кращому розумінні слова.

— Він старий і важко хворіє — найбеззахисніший митрополит в Україні, — говорить адвокат. — Тому на нього і нападають.

«Бабель» не беззахисний, а з вашим донатом стане ще сильнішим: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.