У львівському центрі Unbroken українцям роблять протези ніг і рук, заново навчають тримати виделку і бігати — фоторепортаж, який дає надію

Через війну дедалі більше військових і цивільних українців потребують фізичної реабілітації. Людям без кінцівок, з опіками чи пошкодженнями нервової системи треба вчитися заново пересуватися на милицях чи протезах, і таких людей десятки тисяч. Найбільший в Україні проєкт, який комплексно допомагає в таких випадках, — центр Unbroken у Львові. Там від лютого 2022 року пройшли реабілітацію понад 11 тисяч українців, а з минулої осені сотні отримали виготовлені в центрі протези. Журналістка Тетяна Леонова і фотограф Михайло Мельниченко для «Бабеля» побували в центрі, де в деталях побачили, як людей навчають застеляти ліжко чи рівно стояти і як в умовах повномасштабної війни львівʼянам вдалося створити надсучасний реабілітаційний центр.

Центр реабілітації й протезування Unbroken працює на базі Першого медобʼєднання Львова ― найбільшої медичної організації України. Його корпуси ― це ціле містечко на півночі міста. Один із корпусів після початку повномасштабної війни став реабілітаційним центром.

Корпус Unbroken має сім поверхів. Для зручності пацієнтів від головного корпусу лікарні до реабілітаційного центру збудували місток. Кошти на створення центру і розбудову надали приватні донори, держава і міжнародні організації ― загалом долучилися понад 90 країн. Найбільша стаття витрат ― високотехнологічне обладнання для реабілітації. Наприклад, роботизований тренажер для відновлення ходіння Walkbot коштує пів мільйона доларів. З ним допоміг уряд Німеччини.

Від початку повномасштабного вторгнення в центрі вже пройшли лікування понад 11 тисяч поранених, чимало з них військові. Наприклад, 31-річний Олексій Пономарчук із Херсонщини ― танкіст. Його поранило під Вугледаром, коли він виводив танк із-під обстрілу. Він відчував біль у лівій нозі, але далі тиснув нею на педалі. Після бою виявилось, що в Пономарчука численні переломи. Ногу довго намагалися врятувати, знімки відправляли американським лікарям, але згодом спільно дійшли висновку, що ампутації не уникнути. Олексій лікується вже три місяці: спершу в Дніпрі, тепер тут.

На початку червня Олексію встановили протез. Поки що він може носити його лише частину дня ― треба, щоб тіло звикало поступово. Проте Олексій вже не хоче його знімати: із протезом набагато зручніше, ніж на милицях. «Ти вже звик, що відчуваєш ногу ― і все», ― каже він. І планує подати заявку на отримання бігового протеза.

Протезна майстерня Unbroken почала роботу у вересні 2022 року. Відтоді тут виготовили приблизно 200 протезів і з кожним місяцем роблять їх все більше. Протезист Антон Гайдеш розповів, як саме це відбувається.

Щоб створити протез, спочатку роблять позитиви ноги з гіпсу. Тоді виготовляють культеприймач і методом великовузлової збірки — решту пристрою. Якщо протез біонічний ― його треба заряджати й перепрошивати. Щоправда, як зізнаються лікарі, у побуті пацієнти частіше користуються звичайними неелектрифікованими протезами. Біонічні ж надягають, коли виходять у місто — вони важкі й не такі зручні, як механічні.

Протез мало виготовити, його ще треба тривалий час налаштовувати відповідно до особливостей кінцівки й ходи пацієнта.

Із пораненими постійно працюють лікарі-реабілітологи. Не лише на території медичного містечка: працівники центру разом із пацієнтами регулярно виїжджають на іподром і полігон для стрільби з лука.

Більшість приміщень Unbroken, окрім палат, ― це зали для тренувань. На третьому поверсі — так звана ерготерапевтична квартира. Там пацієнти вчаться в нових умовах робити звичайні щоденні речі: готувати їсти, прати білизну, розкладати речі в шафі. Частина предметів побуту ― особлива.

Наприклад, ці ергономічні кухонні прибори розроблені для людей з обмеженою рухливістю рук. Товсті ручки легше міцно вхопити.

Наталія Шевелєва дозволила супроводжувати її під час реабілітаційних вправ. Тут їй допомагають дістатися з палати до «квартири». Вгорі над Наталією ― тренажер для ходіння: людина з обмеженнями рухів чіпляється за нього і вчиться ходити вперед-назад. Спеціальна рейка під стелею тягнеться до кінця коридору.

48-річна Наталія ― зі Словʼянська. Її поранило ще в травні минулого року: сиділа біля підвалу, щоб у разі чого туди сховатися, але від міни це не врятувало. «Вона була швидша за мене, ― розповідає Шевелєва. ― Я навіть не памʼятаю, як вона прилетіла».

За кілька хвилин ходи від дому Наталії у Словʼянську розташований військовий шпиталь. Її мати побігла туди по допомогу. «Я була вся в крові, з мене зняли халат, запакували у фольгу. Військова швидка повезла в Краматорськ. Там як мене побачили, сказали везти на Дніпро. Бо нічого не могли зробити: голова вся розворочена була», ― розповідає жінка.

Наталію поклали в реанімацію. Звідти вона памʼятає лише один епізод: як розплющила очі, а навпроти неї лежить голий чоловік ― увесь обгорілий до чорноти. У Шевелєвої ж пробите плече, поранена нога і черепно-мозкова травма, через яку жінці важко ходити. Лікарі кажуть, що згодом вона зможе замінити ходунці на палицю на чотирьох опорах.

Unbroken планує розширюватися, охочих пройти реабілітацію стає дедалі більше. Зараз там облаштовують спеціальний парк, де доріжки мають певний кут нахилу ― щоб люди на візках і протезах вчилися долати спуски та підйоми. Уже є план добудови двох поверхів центру. За словами генерального директора Першого медобʼєднання Львова Олега Самчука, на завершення війни для капітальних робіт вирішили не чекати. І міжнародні донори, і приватні благодійники розуміють, що розширювати центр треба вже зараз ― будівництво почнеться зовсім скоро.

Щоб допомогти Unbroken, не обовʼязково бути урядом Німеччини. Зараз центр приймає донати на лікування постраждалих дітей.