«Самосуду не буде! Ми хочемо, щоб працював закон. Хіба це неможливо?» Родина вбитого суддею нацгвардійця Вадима Бондаренка зʼясовує правду і чекає непростого процесу — репортаж

Перед військовою частиною Нацгвардії в Києві стоїть 27-річна Анна Бондаренко. На ній чорний одяг, на руках — дворічна донька Поліна. Дівчинка обіймає маму за шию і муркотить під ніс: «Мама-папа, мама-папа». Це перші слова, які вона навчилась вимовляти чітко. Їм треба зайти всередину і забрати речі тата Поліни — нацгвардійця Вадима Бондаренка. Уночі проти 26 травня на блокпості на вʼїзді в Київ його на смерть збив голова Макарівського райсуду Олексій Тандир. Військові, які чергували з 22-річним Вадимом, запевняють: суддя був за кермом пʼяний, у його автомобілі знайшли напівпорожню пляшку віскі. Тандир це заперечує і скаржиться, що після ДТП на нього одразу наділи кайданки, вдарили по обличчю і не давали подзвонити адвокату. Суддя також спростовує заяви прокурорів про те, що він відмовлявся здавати аналізи на вміст алкоголю у крові, їх довелося брати примусово через 18 годин після аварії. Двадцять сьомого травня Вища рада правосуддя дозволила взяти Тандира під варту, зараз він у СІЗО. Якщо провину судді доведуть, він може отримати 10 років вʼязниці. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова поспілкувалася з колегами Тандира в Макарівському суді, зустрілась із родичами загиблого нацгвардійця та їхнім адвокатом, а також передала запитання судді в СІЗО, щоб зʼясувати, як все було насправді та які перспективи резонансної справи. Як уже заявляють у Держбюро розслідувань (ДБР), усе буде «трішечки непросто».

1.

Вадим Бондаренко народився в невеликому місті Тальне, що за 140 кілометрів від Черкас. У юності грав за районну футбольну команду. У 2020 році одружився — йому було 19 років, нареченій Ані — 24. Двох дітей дівчини від першого шлюбу хлопець усиновив. Згодом у них народилась донька.

— Коли зʼявилася Поліна, він не ділив, що це моя, а то твої діти, як іноді буває в родинах, — каже Аня. — Я його називала вдома малий, а він казав: «Аню, ти ж тільки не смій на людях так на мене казати». Різницю у віці ми не відчували.

До повномасштабного вторгнення родина жила в Черкаській області в рідному селі Ані — Майданецькому. Подружжя купило там старенький будинок. Планували добудувати кімнати, зробити ремонт, але встигли небагато — ванну і кухню.

У Національну гвардію Вадим пішов у грудні 2021 року, спочатку служив у Черкасах, у вересні 2022-го його перевели в Київ. На той час Аня з дітьми та своєю мамою, рятуючись від війни, уже виїхали у Фінляндію. Із Вадимом востаннє вона і Поліна бачилися в січні 2023 року — дівчата приїхали до нього в частину. Сімнадцятого травня Аня востаннє говорила з чоловіком телефоном — він обіцяв передзвонити за кілька днів. Усе, що сталось на блокпості в ніч ДТП, вона знає зі слів слідчих і старшого брата Вадима Олександра.

2.

За версією Держбюро розслідувань, 25 травня за кілька хвилин до опівночі Вадим Бондаренко чергував на блокпості на Берестейському проспекті — це вʼїзд у Київ з Житомирської траси. Перед початком комендантської години він розставляв на дорозі загороджувальні пластмасові блоки. Коли закінчив, пішов до інших нацгвардійців, які стояли на узбіччі. У цей момент його збив Lexus ES350, який заїжджав у місто. За кермом був суддя Олексій Тандир. Це сталося о 23:57 — за три хвилини до комендантської години.

Слідство каже, що суддя порушив шість правил дорожнього руху. Зокрема, не скинув швидкість до 5 кілометрів на годину і не зупинився перед блокпостом. І хоча точна швидкість поки що невідома, бо ДБР має провести досудові експертизи, слідчі кажуть, вона була висока — від удару Вадима відкинуло на 30 метрів. Він головою пробив лобове скло і миттєво помер.

— Один військовий побіг до Вадима і почав шукати пульс, — переповідає слова свідків ДТП 26-річний Олександр Бондаренко. Він приїздив на місце аварії, щоб зʼясувати всі деталі загибелі брата. — Інші побігли до автомобіля судді. Тандир вийшов і перше, що сказав: «Тільки би він був живий». Цієї миті хтось сказав, що у Вадима немає пульсу. Після цього суддя став клеїти дурня — мовляв, за кермом був не він, а водій, який втік. Але всі бачили, що в машині він був один.

Військові, які були поруч із Вадимом під час ДТП, також розповіли Олександру, що суддя їхав швидко, не гальмував і зупинився лише після того, як збив Вадима. Сталося це на смузі, перекритій червоно-білими пластиковими блоками, — вона була закрита для проїзду. Від судді, за словами свідків, тхнуло алкоголем, а в салоні авто лежала напівпорожня пляшка віскі.

Оперативно перевірити, чи був Тандир пʼяний під час ДТП, слідчі не змогли. ДБР заявило, що здавати аналізи він відмовився — їх взяли примусово лише через 18 годин.

3.

Свою версію подій Олексій Тандир виклав 27 травня на засіданні Вищої ради правосуддя. Там колеги судді мали вирішити, чи надавати слідству дозвіл відправити його до СІЗО.

За словами судді, у день аварії він був на роботі в Макарівському райсуді до шостої чи сьомої вечора. Потім заїхав до товариша, додому в Київ планував повернутися до комендантської години, адже «ніколи її не порушував». Тандир не знає, чому не побачив нацгвардійця на дорозі та збив його. Можливо, його засліпили фари зустрічних машин. Суддя каже, що не памʼятає деталей, бо з моменту аварії перебуває у стресі, однак точно знає, що їхав зі швидкістю не більше за 20 кілометрів на годину, бо рухався в потоці машин, і був тверезий.

— Я не вживав алкоголь і не знаю, що за пляшка віскі в машині. Можливо, вона лежала під сидінням довгий час. Я не міг їхати й вживати алкоголь, — заявив Тандир на засіданні ВРП.

Також він наполягає, що не відмовлявся здавати аналізи на вміст алкоголю. Версія Тандира така: близько девʼятої ранку 26 травня слідчий ДБР привіз його в наркологічну лікарню «Соціотерапія». Тандир попередив, що ця лікарня не має права проводити подібні тести.

— Я сказав слідчому, що «Соціотерапія» не має акредитації, тому треба їхати в іншу лікарню, щоб у подальшому не було маніпуляцій, мовляв, я знав про це і не попередив.

Слідчий привіз його в лікарню № 7, а після цього в Київське бюро судово-медичної експертизи, де приблизно о десятій ранку Тандир здав сечу. За його словами, слідчий сказав, що кров здавати не обовʼязково. Після цього суддю допитали в ДБР, а ввечері повідомили, що суд вирішив взяти у нього кров примусово.

У словах судді чимало протиріч. Наприклад, один із членів ВРП зауважив, що Тандир у десяти судових процесах про пʼяну їзду виносив вироки на підставі аналізів із клініки «Соціотерапія». У 2021 році на підставі результатів аналізів із цієї ж клініки він засудив водія до чотирьох років увʼязнення.

Адвокати наполягали на нічному домашньому арешті для Тандира, щоб удень він міг вільно пересуватися. Прокурори переконували, що в такому разі суддя використає свої звʼязки і знання та зможе тиснути на експертів, слідчих, інших суддів і свідків. До того ж він може втекти за кордон чи на окуповану територію. ВРП дозволила відправити Тандира в СІЗО щонайменше до 21 липня 2023 року.

4.

Звязків в юридичних колах у 41-річного Тандира справді багато — судовою практикою він займається 13 років. У Макарівський суд прийшов у 2010 році, а через 11 років очолив його. Головою його обрали колеги, про суддю вони говорять виключно як про «хорошу людину та професіонала».

— Після деокупації Макарова, коли ми всі намагалися зібрати себе, він дуже багато чого зробив. Приїжджав у суд і разом з усіма порядок наводив, — розповідає «Бабелю» виконувачка обовʼязків голови Макарівського суду Альона Косенко. Тандир після аварії від посади відмовився. — Колектив його поважає безмежно.

Косенко стверджує, що ніколи не бачила колегу пʼяним. Каже, він постійно вчився — їздив на професійні семінари та форуми.

В активістів, які моніторять роботу судів, про Тандира інші відгуки. У минулому адвокат «Автомайдану», а зараз член Вищої ради правосуддя Роман Маселко у 2021 році писав скаргу на суддю до ВРП. На думку Маселка, у 2018 році Тандир допоміг уникнути покарання за пʼяну їзду судді Києво-Святошинського районного суду Дмитру Усатову. У Макарівському суді Тандир закрив справу, бо не побачив порушень правил дорожнього руху. ВРП звільнила Усатова тільки через три роки після цього випадку, а скаргу на Тандира розглядати відмовилася.

— Можливість звільнити Тандира була ще у 2018 році, — говорить голова Всеукраїнського обʼєднання «Автомайдан» Катерина Бутко. — Не можна казати, що цієї трагедії тоді б не сталося, але принаймні він би зараз не був суддею і не мав би таких звʼязків.

Бутко проаналізувала справи про пʼяну їзду (130 стаття Адміністративного кодексу), які суддя розглядав з 2018 по 2020 роки, — 79 із 85 справ він закрив. Найчастіше тому, що сплив термін, у який людину можна покарати. До 2021 року на це давали лише рік, тож усі зацікавлені сторони цим зловживали — довго не призначали засідання або просто на них не ходили. Через це два роки тому цю норму змінили й збільшили термін до трьох років.

Суддя Макарівського суду Альона Косенко каже, що робити якісь висновки про упередженість Тандира з такої статистики не можна — у багатьох українських суддів багато закритих справ за 130 статтею.

— Брати до уваги, що Тандир закривав багато справ за 130 статтею, безглуздо. Це те саме, що людина з вулиці зайде в суд і почне казати, яке рішення потрібно ухвалити, — каже Косенко.

5.

Батька Вадима на похорон сина відпустили з позицій в Бахмуті. Дружина з донькою не встигли — приїхали 29 травня, наступного дня після похорону. Із Фінляндії добирались довго — Аня боялась, що дворічна Поліна погано перенесе переліт, тому від літаків відмовилася. Про те, що тато загинув, знає лише старша донька Меланія — їй вісім. Пʼятирічний Ельдар і дворічна Поліна нічого не розуміють.

— Можливо, якби я була на похороні, було б легше прийняти, що Вадима немає. А так приїхала на кладовище, ну його фотографія, ну квіти, але як повірити, що він там? — каже Анна, її голос тремтить.

Адвокат родини Бондаренків — Денис Шевченко, він веде цю справу безоплатно. Він говорить, що Тандиру загрожує 10 років вʼязниці. Нарікань на дії слідчих у нього поки що немає, ознак, що справу пробують злити, він теж не бачить. Щонайменше пів року буде йти слідство, потім — суд. На думку Шевченка, адвокати Тандира спробують затягнути слідство, але в будь-якому разі суддя піде у вʼязницю, бо загинула людина. Питання лише в тому, що саме Тандир спробує довести. Якщо переконає суд, що був тверезим і аварія сталася не з його вини — наприклад, на блокпості було погане освітлення чи йому стало зле, отримає від 3 до 8 років тюрми.

Позиція самого судді, яку «Бабелю» передали його адвокати: «Суддя Тандир усвідомлює, що саме від його транспортного засобу загинула людина, і беззастережно готовий нести передбачену законом відповідальність».

Щоб так і було насправді, Шевченко збирає докази проти Тандира. У Facebook адвокат попросив відгукнутися тих, хто бачив суддю перед аварією — можливо, він був у якомусь ресторані чи кафе. Результати вже є, але деталі Шевченко поки що не розкриває. На зустрічі з дружиною і братом Вадима він запитує, чи будуть вони вимагати моральної компенсації.

— Я раджу це зробити, — говорить Шевченко.

Аня й Олександр погоджуються, але суму поки що обговорювати не хочуть. За мить Аня говорить, що хоче від судді одного.

— Я хочу прийти в суд і показати йому Поліну. Хочу спитати: «За що?» Моя дитина за два роки свого життя бачила свого тата чотири рази. Через війну, через його службу. Вона навіть не буде памʼятати, як він виглядав.

Олександр додає, що якщо родина Тандира чи його адвокати спробують до них звернутися, він навіть слухавку не зніме.

— Я був у суді, коли йому [Тандиру] обирали запобіжний захід, — говорить Олександр. — Він розуміє, що сталося, але я не побачив, що він визнає, що вбив Вадима. Він тільки жалів себе, скаржився, що йому зле.

В Анни лишається ще дві справи — забрати речі Вадима і побувати на місці ДТП. У військову частину вона йде з Поліною. Донька не злазить з рук, а коли бачить людей у військовій формі, тягнеться до них зі словами «папа-папа». Побратими передають речі Вадима: довідка про смерть, посвідчення нацгвардійця і багатодітного батька. Анна хоче випити заспокійливе, але не знаходить у сумочці ліки — забула.

На блокпост, де загинув її чоловік, вона їде з Олександром і своїм братом Євгеном. Чоловіки обговорюють, чи потрапить Тандир до вʼязниці. Євген впевнений, що за кілька місяців, коли журналісти перестануть цікавитися справою, суддю відпустять під домашній арешт, згодом дадуть невеликий строк і потім звільнять достроково.

— Тому треба, щоб журналісти писали про це, — говорить Олександр. — Нам із батьком кажуть, що треба самим вирішувати справу. Але самосуду не буде! Ми хочемо, щоб працював закон. Хіба це неможливо?

Анна слухає чоловіків мовчки, ковтає сльози і гладить Поліну по голові. Вона планує повернутися у Фінляндію.

— Я зайшла в наш дім і зрозуміла, що мені вже нічого не треба, — плаче вона. — Те, що ми собі планували і хотіли, хтось взяв і обірвав.

«Бабель» слідкуватиме за слідством і судовим процесом у справі проти судді Олексія Тандира. Нам буде простіше це робити з вашою підтримкою: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua