Убивцю Кирила Тлявова засудили до чотирьох років, але в тюрмі він проведе лише шість місяців. Репортаж із засідання суду, якого сімʼя хлопчика чекала 3,5 року, але так і не дочекалася справедливості

На це засідання суду родина пʼятирічного Кирила Тлявова чекала три з половиною роки. Тридцять першого травня 2019 року хлопчик гуляв біля свого дому в Переяславі, коли хтось поцілив йому в голову кулею. Підозрюваними у справі стали двоє поліцейських Іван Приходько та Володимир Петровець, шістнадцятирічний син останнього Станіслав та їхній друг Дмитро Кривошей. Того дня вони стріляли по мішенях із гвинтівки на сусідньому подвірʼї. Прокуратура звинуватила всіх чотирьох у хуліганстві й необережному поводженні зі зброєю, а Приходька — ще й у ненавмисному вбивстві. Розслідування одразу забуксувало. Підозрюваних затримали лише наступного дня — за цей час зникла зброя, з якої вбили дитину. Тест на алкоголь поліцейські теж не зробили. Розглядати справу в суді почали в грудні 2019 року. За три з половиною роки всі обвинувачувані вийшли з СІЗО — останнім у грудні 2022-го відпустили додому Приходька. Європейський суд з прав людини визнав, що його утримували неналежно, та зобовʼязав державу сплатити Приходьку €9 000 моральної компенсації. Увесь цей час ми стежили за справою. Прокуратура просила суд увʼязнити Приходька на сім років, Петровця-старшого та Кривошея — на шість, а Петровцю-молодшому дати умовний строк. Суд не дослухався. Петровця-молодшого та Кривошея виправдали. Петровцю-старшому дали умовний строк, а Приходька засудили за ненавмисне вбивство дитини на чотири роки, хоча максимальний строк за цією статтею — п’ять. Три з половиною роки він уже відсидів — поки розглядали справу. Тільки-но закінчили читати вирок, бабуся Кирила Олександра Тлявова, яка всі ці роки ходила в суд, розридалася. А четверо чоловіків з лави підсудних пішли додому. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова разом із родиною вбитого Кирила заслухала вирок і розповідає, як це було.

У кавʼярні через дорогу від Переяславського міського суду стоїть двадцятирічний Станіслав Петровець. З паперовим стаканчиком кави до нього підходить його батько Володимир. Вони обидва обвинувачені у справі про вбивство пʼятирічного Кирила Тлявова і сьогодні, 25 травня, заслухають вирок. Ще двох обвинувачених — Дмитра Кривошея та Івана Приходька — не видно. До початку засідання ще пів години.

Петровці помічають кореспондентів «Бабеля» і відвертаються. Стоять поодаль, про щось розмовляють. Іван Приходько та Дмитро Кривошей підходять до них майже одночасно, але з різних сторін. Чоловіки вбралися на суд у темний одяг — тільки Петровець-молодший у білій футболці. До приміщення суду стоять спинами, але через плече озираються, хто туди заходить.

На сходах будівлі товпляться журналісти. За три з половиною роки преса помітно втратила цікавість до справи. Але сьогодні кореспондентів багато — всі чекають на вирок. Навколо суду стоять пристави — з різних сторін три групи по пʼять чоловіків. Вони запевняють, що це ніяк не повʼязано зі справою Тлявових, мовляв, їх завжди зранку тут так багато.

З-за рогу показується бабуся покійного Кирила — 56-річна Олександра Тлявова. Жінка йде повільно, спирається на палицю— вже рік у неї болять ноги, їй складно ходити. Коли вбили Кирила, в неї погіршилося здоровʼя. Слідом за нею з милицею йде її син Йодгард — батько Кирила. Місяць тому йому прооперували звʼязки на нозі — невдало впав під Краматорськом, де воював. У лютому 2022-го Йодгард мобілізувався, воював у Київській, Харківській та Донецькій областях.

— Це ви мені вчора дзвонили? — запитує мене Олександра. — У нас така злива була, нічого не чула. Дерева у центрі повиривало.

— Приїхало багато журналістів, — відповідаю. — Підтримати вас. А де Тетяна, мати Кирила?

— Дома з Анютою, — відповідає Олександра. У 2020 році в родині Тлявових народилася друга дитина.

Олександра стримує сльози. Каже, що зі вчорашнього дня на заспокійливих. Батько вбитого хлопчика мовчить, киває матері головою — мовляв, ходімо. У дверях вони стикаються зі своєю адвокаткою Ельвірою Лазаренко. Черговий у суді пропускає жінок, не спитавши документів. Зупиняє лише батька Кирила — той не ходив у суд понад три роки, бо не міг спокійно витримувати поведінку обвинувачуваних. Ті, за його словами, постійно насміхалися й казали, що суд їхню провину не доведе.

У залі суду Олександра займає першу лаву — це її постійне місце з липня 2019 року. Йодгард стає поряд — сісти не може через прооперовану ногу.

Адвокати обвинувачених та родини Тлявових і прокурори займають свої місця біля судді. На оголошення вироку прийшли лише двоє адвокатів підсудних з пʼяти. Немає Віктора Чевгуза — адвоката Приходька. Раптом його зображення зʼявляється на моніторі — він заслухає вирок свого клієнта з дому по відеоконференції.

— А що з Чевгузом? — запитую знайомого журналіста.

— Казав учора, що спину потягнув, — каже кореспондент.

Петровець-молодший заходить до зали суду з матірʼю: оскільки суд почався, коли він був неповнолітнім, йому присудили ходити з нею. А також заборонили журналістам його фотографувати. Хоча зараз юнаку вже 20 років, своє попереднє рішення суд не скасував. Станіслав Петровець та його мати сідають на свої місця в суді — це остання лава. До них підсідає Кривошей, а Петровець-старший сідає перед ними. У такій конфігурації вони просиділи три роки.

— А де Приходько? — звертається до підсудних секретарка.

—Та тут, — відповідає Петровець-старший.

Приходько в коридорі — не може встояти на одному місці. Раптом він забігає в зал, за ним заходить суддя Олександр Рєва. Він стає на своє місце, відкриває папку і без зволікань зачитує вирок. Усе відбувається дуже швидко.

Рєва каже, що провина Петровця-молодшого та Кривошея в хуліганстві та незаконному поводженні зі зброєю не доведена, тому їх виправдано. Мати Станіслава на цих словах починає схлипувати і втирає сльози. На неї та її сина дивиться їхній адвокат Андрій Козацький. Він усміхається і киває їм — підтримує.

Рєва продовжує читати вирок. Наступний — Петровець-старший, колишній старший сержант поліції. Суддя каже, що доказів проти нього у співучасті у злочині немає — виправдати. Також суд не побачив складу злочину в тому, що обвинувачений зберігав у своїй машині кулі до нарізної спортивно-мисливської зброї 5,6 мм. Їх поліція знайшла під час обшуків у 2019 році. Петровця визнали винним тільки в тому, що він тримав удома гвинтівку, з якої вбили Кирила і яку досі не знайшли. За це йому призначили умовний строк два роки.

Останній вирок був колишньому інспектору водної поліції 34-річному Івану Приходькові. Саме його визнали винним у ненавмисному вбивстві Кирила Тлявова. Приходька засудили до чотирьох років вʼязниці. Поки тривало слідство, він у СІЗО відсидів 3,5 року, тож лишилося всього пів року. Ще Приходько має сплатити державі 135 тисяч гривень за проведення судової експертизи, а родині Тлявових — мільйон гривень моральної компенсації.

— Обвинувачені, ви маєте право клопотати перед президентом, якщо не згодні з вироком, — каже суддя і закриває засідання.

Вирок у справі, яка тривала три з половиною роки, зачитали за 20 хвилин.

Іван Приходько вибігає з зали суду першим — іде стрімко, щоб його не зупинили журналісти.

— Іване, зачекайте, — кричимо йому.

— Вирок не справедливий, — відповідає він, збігаючи сходами. — Нада так, щоб всі посиділи.

— Це ви про трьох інших обвинувачуваних? Ви будете оскаржувати рішення? — біжимо за ним.

— Щасливо, — відповідає Приходько. Він виходить із суду і хоче перебігти вулицю, щоб опинитися на протилежному боці. Ми просимо його зупинитися й відповісти на запитання, він навіть не обертається. Приходько йде додому — з березня 2023 року він перебуває лише під нічним домашнім арештом, а вдень працює слюсарем. Якщо буде апеляція, то доки її розглядатимуть, Приходька не затримуватимуть.

У цей час у судовій залі ридає Олександра Тлявова. Вона кричить: вбили дитину і де ж та справедливість?

— Хай, суки, ходять і оглядуються. А я це так не оставлю, — звертається вона до сина. Той мовчки дивиться на неї, спершись на милицю.

Пристави просять усіх покинути зал засідань, бо зараз тут розглядатимуть іншу справу. Олександра важко спускається сходами. На вулиці до неї підбігають журналісти.

— Оставте мене, — просить вона. Очі затуляє хусткою. — Ви все рівно не покажете те, що я скажу. Ви все вирізаєте. Де контроль? Де те, що обіцяли — що притягнуть до відповідальності? Де справедливість? У тому, що вони підуть далі пить, гулять і насміхатися над нами? Сьогодні гарно попразнують — довольні всі будуть.

Йодгард просить кореспондентів дати їм заспокоїтися. Він також нічого говорити не хоче. Мовчки курить. Олександра йому каже, що треба побачити прокурора, і повертається до будівлі суду.

У дверях Тлявова стикається з Кривошеєм. Той робить вигляд, що не знає її.

— Дмитре, суд вас виправдав, — кричать йому кореспонденти.

— Ви не бачите, що я по телефону говорю, — різко відповідає і зникає.

Коментувати вирок суду залишається адвокат Петровців Андрій Козацький. Говорить, що не згоден з умовним строком для Петровця-старшого. Тому якщо його клієнт погодиться, буде оскаржувати. А про те, чи подасть апеляцію Приходько, він просить спитати його адвоката Чевгуза.

— Поясніть, чому четверо людей стріляли серед білого дня у дворі, загинула дитина, але нікого не засудили за хуліганство? — звертаюсь до адвоката.

— Це законно, — каже адвокат. — Можливо, це не зовсім нормально для людей, які не відрізняють адміністративне правопорушення від кримінального. Стрільба в населеному пункті — це адміністративна відповідальність. Стріляти у себе на подвірʼї можна. Хуліганства не було. Вони не порушували громадський порядок.

— Поліцейські, які знайшли Приходька та Петровця ранком 1 червня, наступного дня після стрілянини, казали, що ті були пʼяні. Це не довели в суді? — продовжую я.

— У суді не було таких свідчень. Може, поліцейські на досудовому розслідуванні таке й казали, але в суді таких показань ніхто не давав, — відповідає адвокат і йде.

Прокурор Київської обласної прокуратури Максим Дергачов говорить, що не згоден з вироком і оскаржить його найближчими днями. На його думку, суд мав достатньо доказів, щоб винести обвинувальні вироки. Прокуратура просила суд увʼязнити Приходька на сім років, Петровця-старшого та Кривошея — на шість, Петровцю-молодшому дати умовний строк. Прокурор говорить: якщо Київський апеляційний суд залишить рішення Переяславського суду в силі, то прокуратура оскаржуватиме його в касаційній інстанції.

Через дорогу від суду, біля тієї ж самої кавʼярні стоїть Петровець-молодший з матірʼю. Спостерігають, як адвокат і прокурор відповідають на запитання журналістів. Жінка обіймає сина й цілує. Той посміхається у відповідь. Олександра Тлявова з сином ідуть додому. Підходжу до них попрощатися.

— Будете оскаржувати вирок? — запитую її.

— А у мене є на це сили? — говорить Олександра і плаче. — Аби сьогодні тільки не здохнуть.