Московський патріархат тридцять років зносив памʼятки в Лаврі, будував готелі та крамниці, а намісник вирощував там курей. Знімати та розповідати про це забороняли. Великий фоторепортаж про новобудови

Тридцять років у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» жили монахи Української православної церкви Московського патріархату. За цей час вони збудували на території монастиря, Нижньої лаври, 36 будівель: половина з них — капітальні, стільки ж церковних крамничок та пʼять памʼятників. Щоб їх звести, церква руйнувала історичні будівлі, перебудовувала архітектурні памʼятки і щільно забудовувала лаврські пагорби. З території Лаври частково зникла архітектура в стилі українського бароко, а замість неї зʼявлялися будівлі з куполами у формі цибулини — як на російських церквах. Усе змінилося після повномасштабного вторгнення. Двадцять девʼятого березня 2023 року заповідник розірвав договір оренди з УПЦ МП. Монахи і дотепер відмовляються покинути монастир, але в Нижній лаврі почала працювати комісія Міністерства культури та інформаційної політики, яка фіксує порушення. Доступ на територію монастиря отримали і журналісти. Раніше їх туди не пускав намісник Лаври Павло (Лебідь), головний перебудовник монастиря. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова разом із начальницею наукового відділу заповідника, який відповідає за охорону нерухомих памʼяток, Тетяною Ткаченко та заступником генерального директора Костянтином Крайнім прогулялися Нижньою лаврою. Розповідаємо і показуємо, що побудував Московський патріархат у заповіднику. Фоторепортаж.

1.

Майже ніколи Національний заповідник, розпорядник усієї території Лаври, не знав, що будує московська церква і як це буде виглядати, розповідає «Бабелю» заступник директора заповідника Костянтин Крайній. Священники ставили науковців перед фактом — говорили, що побудували церковну крамницю, збільшили будівлю чи збудували нову. Інколи церковники заздалегідь погоджували з заповідником архітектурний план нової будівлі. Але коли вона зʼявлялася, то була більшою, іншої форми та нетиповою для лаврської архітектури.

У заповіднику намагалися з цим боротися, але марно. Інтереси церкви захищали депутати Верховної Ради від Партії регіонів, Комуністичної партії України та інші політики. У заповіднику досі згадують чисельні публікації в газетах, де лідер КПУ Петро Симоненко зізнавався наміснику Лаври Павлу, що вірить у бога.

У 2007 році Павло надіслав до Верховної Ради лист, аби в розпорядження УПЦ МП передали всю територію монастиря, виселивши музеї з Верхньої лаври. Пояснював це відновленням історичної справедливості, бо колись усе це належало церкві, а комуністи після 1917 року відібрали.

Симоненко — один з тих, хто підтримував Павла, згадує Крайній. Він говорить, що тоді була небезпечна ситуація — більшість у парламенті контролювали Партія регіонів та БЮТ, які утворили коаліцію. Насилу вдалося вмовити депутатів не ухвалювати таке рішення.

У 2008 році Павло навіть хотів балотуватися до Київради від КПУ, але передумав. Шість років він був депутатом міськради від Партії регіонів — до літа 2014 року. Павло, як намісник Лаври, і був головним ініціатором забудови монастиря — постійно хотів розширити парафію та збільшити заробіток, зводив готельні комплекси для вірян, семінарії та житло для студентів, які там навчалися.

Вистачало вірян УПЦ МП і серед проукраїнського крила політиків. На церковні свята до Лаври приходили президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко та президент-утікач Віктор Янукович, а також усі українські премʼєри та урядовці. Тому коли Національний заповідник надсилав листи в Київську державну адміністрацію, а після 2010 року в Міністерство культури про незаконне будівництво чи руйнацію історичної памʼятки, скарги «губилися» в кабінетах чиновників.

— Заповідник не міг вдіяти з цим нічого. Впливу ми не мали. Уявити, що директор культурного закладу йде проти системи в 2011 році, неможливо, — говорить Крайній.

У 2010 році перебудова Лаври досягла такого масштабу, що ЮНЕСКО хотіло виключити монастирський комплекс зі списку світової спадщини. Кілька разів у Лавру з перевіркою приїжджала комісія, врешті у 2012 році ЮНЕСКО заплющило очі на нові будівлі. Після Революції гідності священники УПЦ МП стали менше будувати в монастирі, каже Крайній. Змінилася політична ситуація, лобісти церкви масово втекли в росію, а ті, що залишилися, не хотіли заступатися за неї через війну на сході та окупацію Криму.

Церковники вже не могли беззаперечно ігнорувати законодавство, як робили до цього, тому останні роки будували не нове, а дороблювали те, що розпочали у 2010—2012 роках, пояснює заступник директора.

2.

У заповіднику кажуть, що є три головні проблеми з забудовою Нижньої лаври. Нові корпуси руйнують архітектурний ансамбль, навіть якщо їх стилізували під старовину — побілили та вкрили зеленою черепицею.

— Необізнана людина вийде на оглядовий майданчик і не зрозуміє, у чому біда. Їй здасться все чистесеньким, гарнесеньким, бо немає бетону і скла, — говорить Крайній. — Але збереження історичної спадщини полягає в тому, щоб комплекс зберігався таким, яким був сто років тому і раніше.

З оглядового майданчика Верхньої лаври відкривається панорама монастирського комплексу — Нижньої лаври. Одразу за муром стоїть готельний комплекс XIX століття. Церква реконструювала дах — зробила мансардний поверх, аби більшій кількості вірян здавати кімнати і більше на цьому заробляти. Наприклад, у готелі «Лаврський паломник», що на території Нижньої лаври, переночувати коштує від 70 до 100 гривень.

А це триповерховий «Економічний корпус» з мансардою. Якщо підійти до будівлі з парадного входу, здається, що вона одноповерхова. Додаткові поверхи ховаються з іншого боку — там де нижчий схил. Що у ньому мало бути — невідомо. У 2017 році Державна інспекція архітектури та містобудування визнала його і ще два корпуси («Братський корпус» і «Монастирський льох») незаконним будівництвом ― тому його не заселили.

Ці три корпуси втиснуті між іншими історичними будівлями Лаври. У 2011 році тут зсунувся ґрунт, заповідник провів укріплювальні роботи, і монахи вирішили тут щось побудувати. Дозволу у заповідника не питали — узаконити будівництво планували пізніше, але закінчили вже після Майдану і початку війни.

До початку XVIII століття монастир був одноповерховий, але згодом у ході забудови кількість поверхів збільшувалася, а за часів Московського патріархату висота будівель сягнула чотирьох поверхів.

Інша проблема — на перебудованих історичних памʼятках замість бань у стилі українського бароко зʼявилися куполи, за формою схожі на цибулини. А вони характерні для росії. Ось приклад на фото.

Брама — вхід на територію до Ближніх печер, памʼятка архітектури XVIII століття. У Другу світову війну її зруйнували під час обстрілів. У радянський час відновили такою, як була раніше — знизу арка, але без мозаїки та маківки. У 2016 році церква вирішила зробити браму красивішою. Виклали кольорову мозаїку на золотому тлі, яка не відповідає стилістиці монументального живопису Лаври. А також добудували куполи. Тепер брама вища за сусідню будівлю XVIII століття — вхід у Ближні печери.

— Неспеціаліст цього й не побачить, бо одне блищить, інше також блищить. Але то був український стиль, з мазепинських часів, бані, які тут замальовував Тарас Шевченко. А тепер замість них такі, як у росії, — говорить Костянтин Крайній.

Половина новобудов Московського патріархату — капітальні: з цегли та з підвалами. До них відносяться три- та чотириповерхові споруди, гаражі та складські приміщення.

Тридцять шість новобудов монастиря не стоять на балансі заповідника. Щоб це сталося, той нещодавно звернувся у поліцію.

Якщо суд визнає перебудову монастиря незаконною, то треба вирішити — новобудови зносити чи реконструювати у стилі бароко. Другий момент — потрібно покарати винних у тому, що монастир змінювали. Крайній говорить, що це питання найближчих років і відповідей на них поки немає, як і грошей на відновлення архітектури.

До березня 2023 року намісник Лаври Павло приймав у своєму будинку на території монастиря відвідувачів. Поряд у саду на схилах він зробив вольєр, де тримав курей та пʼять павичів. Їх йому подарували понад вісім років тому. Коли заповідник розірвав договір оренди, найпершими митрополит вивіз птахів.

На місці цієї будівлі до 2004 року стояла невелика одноповерхова споруда — майстерня лаврських реставраторів. Монахи сказали керівнику заповідника, що хочуть відремонтувати будівлю — але знесли її і звели утричі більшу за розмірами, та ще й висотою у два поверхи.

Мур навколо Лаври — архітектурна памʼятка. До нього добудували трапезну та кухню. Тепер мур сиріє і може зруйнуватися, тому їдальню треба зносити.

Ще 14 обʼєктів, які побудували на території Лаври, це кіоски зі свічками та літературою, альтанка та металеві будки для охоронців на різних входах у Лавру.

До 2013 року на території Лаври працювала інфекційна лікарня. Намісник Павло добився, щоб її виселили з монастиря, бо йому «неприємно» бувати поруч з інфікованими на ВІЛ/СНІД. «Ви б хотіли, щоб біля вашої квартири був притон? Мені неприємно, що зі мною живе людина, яка гуляла і отримала ці хвороби, які тільки можна отримати. А я молюся, прошу в бога прощення, і щоб мене хтось нагородив тут, ходячи по території», — сказав Павло.

Сто років тому у лікарні була каплиця, Московський патріархат захотів її відновити, заповідник дозволив. Але замість маленької церкви у середині лікарні, монастир побудував там її на цілий поверх, поставив на даху купол, спотворив будівлю. Щоб повернути лікарні історичний вигляд, купол треба знести.

Костянтин Крайній каже, що російські імператори наказували знищувати в Києво-Печерській лаврі барокові розписи, бо вони їм не подобалися. Малюнки відбивали від стін молотками і замість них робили нові — в академічному петербурзькому стилі. Київська інтелігенція обурювалася, але вплинути могла лише тим, що не про всі розписи на стінах імператори дізнавалися. Їх приховували і не афішували. У роки незалежності історія повторилася з Московським патріархатом.

— Ми розуміємо, що ця тактика діяла протягом трьох століть — Російська імперія, радянщина, а тепер російська федерація через Московський патріархат вимивали нашу ідентичність, — говорить Крайній. — Лавра — памʼятка національного і світового значення. Коли я чую, що церква хороша, вона зробила теплу підлогу чи розширила ворота, дивуюся — якою ціною? Нічого, що це коштувало нам самобутності?

Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП митрополит Ніжинський та Прилуцький Климент у коментарі «Бабелю» сказав, що міністерська комісія, яка працює на території Нижньої лаври, ще не передала монастирю жодного зауваження через забудову чи експлуатацію будівель. За його словами, ЮНЕСКО двічі проводило у Лаврі всесвітні заходи і оцінило стан збереження архітектурного ансамблю.

«Монастир не міг нічого збудувати в Лаврі, не узгодивши з керівництвом заповідника. Всі документи зберігаються в заповіднику та Міністерстві культури. Монастир відновив каплицю в інфекційній лікарні, виконав усі приписи історико-архітектурних установ. Натомість будівля лікарні та каплиця в ній були у поганому стані. Ніхто з чиновників за це не відповів», — сказав Климент.

За словами митрополита, коли монастир реставрував історичні памʼятки, то консультувався з мистецтвознавцями заповідника і оплачував їхню роботу. Так було і коли реставрували браму, що веде до Верхніх печер.

«Монастир витрачав власні кошти на реставрацію та збереження історичних будівель. Заповідник самоусунувся. Попередні очільники заповідника казали, що Мінкультури щасливе, що на реставрацію не потрібно витрачати бюджетні кошти», — додав Климент.

Церковні крамниці, каже митрополит, монастир встановлював, бо це не заборонено законом. Гроші йшли на збереження історичної спадщини та утримання монастиря.

«Лише оплата комунальних послуг у Лаврі щомісяця сягає понад два мільйони гривень», — говорить Климент.

Ми продовжуємо будувати журналістику, робити це нам допомагають ваші донати. Підтримайте «Бабель: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua