Злодії поцупили в індіанців ідолів і знищили побут племені, а заразом і власні життя. «Бабель» розказує історію, у якій крадіжка культурної спадщини закінчилася дуже погано для тих, хто на неї зазіхнув

Російські окупанти викрали з музеїв Херсонщини понад 15 тисяч експонатів. За підрахунками ООН, збройна агресія росії в Україні пошкодила 199 культурних обʼєктів у 12 регіонах. Але щоб знищувати чужу історичну спадщину, не завжди потрібна війна, достатньо банальної жадібності. Бажання нелегально заробити на предметах культури — поширений злочин. Навіть у США, де влада офіційно визнає помилки у ставленні до індіанців, їхню спадщину досі грабують, хоча торгівлю індіанськими артефактами заборонили з 1990 року. Викрадення обрядових предметів для приватних колекцій стає справжньою трагедією для індіанських спільнот. «Бабель» розповідає, як двоє злодіїв вкрали ідолів народу хопі в Аризоні й назавжди зруйнували його звичний побут, а один з них і своє власне життя.

Викрадення богів

Хопі — індіанський народ, що історично живе на південному заході сучасних США. Зараз хопі компактно мешкають у єдиній резервації в Аризоні, на території близько 6,5 тис. квадратних кілометрів. Тут 12 селищ, що розташовані на трьох столових горах — месах. Вони так і називаються: Перша Меса, Друга і Третя. У резервації живе близько 19 тисяч хопі.

У серпні 1978 року молоді, але вже досвідчені чорні археологи — 22-річний Джеймс Лі Хінтон та його спільник, 21-річний Рендалл Морріс — пробралися у печеру неподалік селища Шонгопові на Другій Месі. І знайшли там чотири деревʼяні фігурки місцевих духів, кожна близько метра завдовжки. Хопі називали їх Кукурудзяна Діва, Чоловік Кукурудзяної Діви, Дочка Кукурудзяної Діви та Жінка Світанку.

Зараз серед хопі є чимало християн, але більшість усе-таки досі сповідує традиційні вірування. В обрядах хопі, як і в інших народів групи пуебло, велику роль відіграють фігурки-качина, тобто «друзі». Хопі вірять, що ці доброзичливі духи чи божества навчили їх різних ремесел і досі допомагають у будь-яких справах. Без качина не обходяться обряди ініціації — коли раз на чотири роки збирається усе племʼя, й під танці та співи підлітків-хопі офіційно визнають чоловіками. З цього моменту їм можна одружуватися, обробляти землю та брати участь у різних «дорослих» ритуалах, наприклад, викликати дощ.

Хопі у ХХ столітті почали робити нові фігурки-качина саме як сувеніри для продажу. Але справжні обрядові предмети рідко потрапляли до рук чужинців, їх майже не було у музеях та приватних колекціях. Тому вони дорого коштували на чорному ринку антикваріату. Саме такі фігурки й знайшли Хінтон і Морріс. Місцеві хопі називають їх таалавтумсі.

Злодії побоялися красти качина вдень, тому повернулися тієї ж ночі, завантажили їх у машину та поїхали. Хінтон і Морріс хвилювалися і квапилися, тому не помітили, що забули Дочку Кукурудзяної Діви під кущем. На 264-му шосе, яке перетинає резервацію із заходу на схід, крадіїв зупинив місцевий індіанець-рейнджер. Але вони збрехали, що полюють на койотів і шукають гальмівну рідину для авто. Той повірив і віддав їм пляшку рідини.

Хінтон і Морріс точно не знали, що саме вкрали. Вони вже продавали речі хопі, але здебільшого це були горщики, глечики та інші побутові предмети, які купували колекціонери. Ідолів злодії ще не бачили. Хоча розуміли, що вкрали щось цінне, і сподівалися продати таалавтумсі за $50 тисяч. Хінтон звернувся до свого спільника, ділка чорного ринку Стенлі Олсена, і той почав шукати покупців.

Прокляття богів

Проблема була у тому, що покупці, яких знаходив Олсен, теж не дуже розуміли, що це таке та чому коштує так дорого. Знайомі науковці Хінтона повідомили йому, що фігурки — це ідоли пуебло, які використовують в обрядах, але жодної конкретики не дали.

Ніхто не хотів купувати фігурки за $50 тисяч, тому поступово Хінтон знижував ціну. Крім того, за справу взялося ФБР, опитувати почали вже і його партнерів. Морріса навіть одного разу викликали на допит у справі крадіжки у Шонгопові, поки як можливого свідка. Після цього, у серпні 1979 року, Хінтон продав фігурки торговцю антикваріатом Юджину Пайлу на прізвисько Джинкс лише за $1 600. Коли Морріс дізнався про суму, то полаявся зі спільником, і вони ніколи більше не працювали разом.

Окрім активності ФБР, була ще одна причина, чому Хінтон так квапився позбутися фігурок: він вірив, що вони його прокляли. Наприкінці 1978 року здоровʼя молодого чоловіка почало раптово погіршуватися: лікарі діагностували ниркову, печінкову та жовчну недостатність. Хінтон був наркозалежним та вживав опіати, чим, швидше за все, і пояснювалися його хвороби. Та психологічний стан злодія теж погіршувався. Коли він залишався сам удома, йому вчувалися дзвіночки за вікном, хоча надворі нікого не було. Вночі Джиммі снилися кошмари, у яких він бачив обличчя таалавтумсі та миготіння дивних кольорових вогнів.

На початку 1979 року лихо сталося і з Ренді. Він потрапив у автомобільну аварію та серйозно пошкодив руку і ногу. Сам Ренді не вірив у прокляття, а спільника вважав божевільним, проте для Хінтона це стало ще одним недобрим знаком. І навіть продаж ідолів не приніс йому заспокоєння.

Сльози богів

Поки Хінтон і Морріс намагалися продати таалавтумсі, спільнота Шонгопові постала перед нелегким вибором. Коли злодії крали у хопі горщики, ті ніколи не зверталися до поліції, бо вважали, що духи карають суворіше за вʼязницю. Але фігурки божеств відігравали провідну роль в обряді переходу — без них провести його було неможливо. А у хопі залишалася лише Дочка Кукурудзяної Діви, яку крадії забули.

З іншого боку, звернутися до поліції означало детально розповісти про важливість таалавтумсі, допустити правоохоронців у священні місця і дозволити там слідчі дії. Спільнота хопі мовчала майже рік, аж поки розпач від зникнення божеств не почав провокувати внутрішні конфлікти у селищі. Тоді керівництво резервації звернулося до ФБР.

Старійшини хопі витратили кілька місяців, щоб пояснити агентам ФБР, чому вкрадені ідоли такі важливі. Рональд Водсворт тоді чекав на обряд переходу, а зараз є одним зі старійшин хопі. Він згадував, що ті розслідували справу, «ніби це було викрадення телевізора». Але для хопі це було навіть гірше, ніж викрадення людей — фігурки були для них живі, могли хворіти, говорити, сміятися і плакати. Шамани стверджували, що періодично чують, як божества плачуть та просять їх урятувати. Врешті розслідувати справу призначили агента ФБР Стіва Лунда та прокурора Лінду Ейкерс, які підійшли до цього серйозно. Лунд допитував колекціонерів, чорних археологів та ділків, швидко підібрався до Хінтона, Морріса та Пайла, але слідів таалавтумсі знайти не міг.

Лише у 1990 році, після 11 років розслідування, Лунд отримав інформацію, що фігурки мають бути в Юджина Пайла, який на той момент вже покинув Аризону та жив в Орегоні. Строки давності у справі вже спливли, нічого серйозного Пайлу не загрожувало, але треба було повернути ідолів.

Пайл швидко розколовся. Виявилося, що він хотів комусь перепродати таалавтумсі, але не знайшов покупців. А коли розслідування у 1980 році підібралося до нього близько, то просто порубав деревʼяні фігурки, спалив рештки у печі та вшився до Орегону. Його змусили пройти перевірку на поліграфі, щоб довести, що він не бреше, і Юджин її успішно пройшов.

Пайл погано розбирався у законодавстві та строках давності, тому Лунд без проблем залякав його вʼязницею та змусив укласти угоду. ФБР забуде про існування Пайла, якщо він видасть імена тих, хто продав йому фігурки. А ще, найголовніше, особисто поїде у Шонгопові та розповість хопі, що знищив їхніх божеств.

У лютому 1991 року Пайл приїхав у селище хопі разом з агентами ФБР та своїм адвокатом і все розповів. Тоді молодий хопі з натовпу спитав Пайла, чи ходить він до церкви. Той відповів, що ходить.

«А ти розповідав людям у своїй церкві, що знищив нашу віру?» — запитав тоді індіанець.

Розгублений Пайл відповів, що нікому про це не казав. Агент Лунд закрив справу у 1991 році, садити у вʼязницю вже було нікого, знайти ідолів він також не сподівався.

Що було далі

• Через вісім місяців після візиту Пайла до Шонгопові за власним бажанням туди приїхав Рендалл Морріс, який досі ходив з ціпком після аварії 1979 року. Він попросив вибачення та заприсягся, що не знав тоді, що саме краде.

• Джеймс Лі Хінтон у Шонгопові не приїхав. Майже всі 1980-і він провів за ґратами через зберігання наркотиків та крадіжки. У вʼязниці він остаточно підірвав здоровʼя і помер у 1996 році, йому було лише сорок. У прокляття таалавтумсі Хінтон вірив до кінця життя.
• У листопаді 1992 року мешканці Шонгопові вирішили відновити обряд переходу з самою Дочкою Кукурудзяної Діви. Так 63 індіанці нарешті стали повноправними дорослими членами спільноти, хоча багатьом з них тоді було понад 30 років. Шаману, який провів обряд, було 95, він дочекався його відновлення.
• Не всі хопі вірять, що їхніх ідолів знищили. Вони досі шукають сліди таалавтумсі, наприклад, на аукціонах. У 2013 році на французькому аукціоні Drouot з молотка пішли предмети колекції індіанських предметів, серед яких були різні реліквії хопі, у тому числі й фігурки-качина. Після цього багато покупців анонімно надіслали їх у резервацію хопі. Того ж року на аукціоні Estimations Ventes aux Encheres продавали ще одну схожу колекцію. Благочинний «Фонд Анненберга» викупив більшу її частину за $530 тисяч і передав хопі. Але саме тих фігурок з Шонгопові на цих аукціонах не було.
• Індіанські реліквії й досі викрадають. За оцінками організації Saving Antiquities for Everyone, вже до 1988 року близько 90% історичних памʼяток Аризони, Юти, Колорадо та Нью-Мексико стали жертвами крадіїв або вандалів.

Коли ми розповідаємо історії про культуру, то зберігаємо і захищаємо її. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: paypal@babel.ua.