Україна випустила військові облігації задля підтримки армії. А так уже хтось робив раніше? І це допомагало у війні? Ще й як! І борги повертали не лише переможці — історія в архівних фото

Після масштабного вторгнення росії уряд України оголосив про випуск військових облігацій. По суті це означає, що держава позичає гроші у своїх громадян на період війни для підтримки економіки та насамперед армії, гарантуючи у майбутньому повернення цих коштів із відсотками. Подібна схема застосовується державами вже понад 200 років. Розквіт таких облігацій припав на дві світові війни у ХХ столітті. Завдяки їм, наприклад, США та Велика Британія змогли покрити більшу частину своїх військових витрат. А борги за облігаціями виплачувала навіть Німеччина, яка програла у Першій світовій. І лише тоталітарні нацистський та комуністичний режими змушували громадян купувати військові облігації, а борги так і не сплатили. «Бабель» згадує історію військових облігацій у різних країнах в архівних фото.

США

Термін «військові облігації» виник у США на початку ХІХ століття. У 1812 році американський Конгрес ухвалив закон про залучення 11 мільйонів доларів для фінансування війни з Великою Британією. Але тоді ці облігації міг купити не будь-хто, а лише обмежені кола фінансових еліт. Подібну систему держпозик уряд США використовував і в інших війнах, наприклад, під час конфлікту з Мексикою в 1846—1848 роках.

Першим, хто придумав продавати військові облігації широкому загалу, закликаючи до патріотичних почуттів, був американський фінансист Джей Кук, який підтримував жителів півночі під час Громадянської війни в США 1861—1865 років. У результаті Союз північних штатів профінансував 62% своїх військових витрат за допомогою облігацій. Їхні супротивники, Конфедерація південних штатів, теж намагалися використовувати військові облігації, але не так успішно.

По-справжньому масовими військові облігації стали під час Першої світової війни. Але в США спочатку все складалося не дуже вдало. Перші випуски військових облігацій, або як їх тоді називали «облігації свободи», не мали особливого попиту. Брокери навіть продавали їх нижче від номіналу. У відповідь на це рада керівників Нью-Йоркської фондової біржі провела розслідування щодо таких брокерських фірм на предмет «німецького впливу».

Для наступних випусків уряд підняв процентну ставку з 3,5% спочатку до 4%, а потім і до 4,25%. Але найголовніше — розгорнув масштабну кампанію з популяризації облігацій. Відомі художники намалювали тисячі агітплакатів. Зірки кіно та театру виступали на мітингах, просуваючи ідею про те, що купівля облігацій свободи є патріотичним вчинком. Молода зірка німого кіно Чарлі Чаплін навіть зняв за свій кошт короткометражку «Облігація» (The Bond), яка була настільки успішною, що її адаптували і для показу в Британії.

До кампанії з продажу підключили підлітків зі скаутського руху під гаслом «Кожен скаут діє на порятунок солдата». Особливо успішним було авіашоу, для якого відібрали пʼять військових пілотів та відправили їх у турне по всій країні. Тоді більшість людей не те, що не літали, а взагалі бачили літаки вперше. А кожному покупцю «облігацій свободи» обіцяли «незабутню повітряну прогулянку».

Зрештою з 30 мільярдів доларів, витрачених США на Першу світову війну, понад половину вдалося відшкодувати за рахунок продажу військових облігацій. Але, з іншого боку, до серпня 1919 року держборг за військовими облігаціями з урахуванням відсотків становив понад $25 мільярдів. Імовірність того, що цей борг не вдасться погасити вчасно, ставала все вищою. Уряд демократів на чолі з Вудро Вільсоном стрімко втрачав популярність. На цьому зіграли республіканці, здобувши розгромну перемогу на президентських виборах 1920, а потім і 1924 року.

Що ж до боргу за військовими облігаціями, то більшу його частину вдалося виплатити або рефінансувати за рахунок інших державних цінних паперів протягом 1920-х років. А щодо частини, яка залишилася, оголосили дефолт.

На початку Другої світової уряд демократів на чолі з Франкліном Рузвельтом почав готуватися до можливого вступу США у війну. Головним знову було питання фінансів. Але з огляду на поразки демократів у 1920-х, радники президента спочатку пропонували просто підвищити податки. Та зрештою все ж вирішили зупинитися на варіанті з військовими облігаціями.

Для їхнього продажу розгорнули не менш масштабну рекламну кампанію, ніж за часів Першої світової. До неї знову залучили знаменитостей, насамперед голлівудських кінозірок. Активно популяризували військові облігації і приватні кінокомпанії на кшталт Paramount та Warner Bros.

Кампанія вийшла дуже успішною — 85 мільйонів американців придбали облігації на суму близько $185 мільярдів, більше ніж у будь-якій іншій країні під час війни. Але цього разу демократи не обіцяли погасити борги за кілька років. Тепер облігації видавали під невисокі відсотки, від 1,5 до 3,5%, терміном на 40 років.

Велика Британія

Напередодні Першої світової війни у Великій Британії була не найкраща ситуація з фінансами. У серпні 1914 року золотий запас Банку Англії становив лише 9 мільйонів фунтів стерлінгів.

Уже в листопаді 1914 року британський уряд випустив перші військові облігації, які називалися «казначейські векселі» та «облігації казначейства». Відсоткова ставка спочатку була 3,5%, а для наступних випусків її підняли до пʼяти.

Рекламна кампанія для популяризації проходила приблизно під такими слоганами: «Солдат пропонує своє життя своїй країні заради перемоги. А ви можете позичати своїй країні свої гроші, які теж потрібні для перемоги. Але, на відміну від солдата, ви нічим не ризикуєте, адже ваш капітал разом із відсотками під захистом найнадійнішої у світі фінансової системи Великої Британії». Кампанія була настільки успішною, що за кілька років вдалося зібрати близько трьох мільярдів фунтів стерлінгів.

А ось із виплатами за облігаціями все було набагато складніше. Спочатку борги обіцяли погасити до кінця 1920-х років. На початку 1930-х британський уряд продовжив терміни виплат. При цьому нарахування відсотків зберігалося, але вже не більше за 3,5% річних.

Британський уряд ще не встиг погасити борги за облігаціями Першої світової війни, як почалася Друга. Тепер доводилося розраховувати виключно на патріотизм. Британцям запропонували безвідсотковий депозит, тобто дати державі гроші у позику на військові потреби для захисту країни, а уряд зобовʼязувався їх повернути протягом певного періоду. Тоді масовим став Національний ощадний рух, який зародився ще у 1910-х роках. До нього приєдналося близько семи мільйонів британців. Кампанії зі збору коштів проводилися під гаслами «Позичай, щоб захистити свою свободу», «Військові заощадження — це військові кораблі». А збирати вдавалося до пʼяти мільйонів фунтів стерлінгів на тиждень.

Щодо виплат за військовими облігаціями, то вони затяглися надовго. Останні борги за облігаціями ще Першої світової британський уряд погасив лише у 2015 році.

Німеччина

На відміну від своїх супротивників у Першій світовій Німеччина напередодні війни була фактично ізольована від світових фінансових ринків. Особливо показовою була провальна спроба отримати велику позику на Волл-стріт — у фінансовому центрі Нью-Йорка.

Тому Німеччина першою із країн — учасниць Першої світової випустила військові облігації. Для їхньої популяризації також запустили масштабну рекламну кампанію з упором на патріотизм. За період війни у Німеччині вийшло девʼять випусків військових облігацій. У результаті вдалося зібрати близько 10 мільярдів марок, що покрило приблизно дві третини військових видатків.

Реклама підписки на військові облігації була націлена на всі верстви населення, але зустрічала все менший і менший відгук у ході війни. Зрештою основними власниками облігацій стали великі компанії та фінансові установи.

Попри поразку у війні та досить високу 5-відсоткову ставку уряд Німеччини зміг виплатити всі борги за облігаціями вже до 1923 року. Але тоді довелося піти на хитрість — влада зіграла на гіперінфляції у воєнний та повоєнний час, коли німецька марка втратила понад половину вартості. У підсумку власники облігацій практично нічого не повернули від первинної суми, позиченої державі, не кажучи вже про відсотки.

Під час Другої світової війни тоталітарний нацистський режим вирішив не морочитися з поширенням військових облігацій серед населення. Натомість запустили програму «залізних заощаджень» — звернулися безпосередньо до банків та змусили їх скупити військові облігації без згоди та відома їхніх вкладників. Причому це стосувалося і банків в окупованій Чехословаччині, яким довелося вкласти понад 70% своїх депозитів у німецькі військові облігації. Станом на 1945 рік держава заборгувала банкам близько 110 мільярдів рейхсмарок. Зрештою борги за цими облігаціями так і не погасили.

росія та СРСР

Перша світова війна для російської імперії стала серйозним фінансовим випробуванням. Якщо перший рік війни коштував 12 мільйонів золотих рублів, то перші місяці 1917 року обійшлися скарбниці приблизно у 55 мільйонів. Золотий запас країни зменшився майже вдвічі, а паперовий рубль коштував не більше ніж 20—25 копійок золотом. Усього Перша світова обійшлася Росії приблизно у 48 мільярдів рублів, без урахування 8—10 мільярдів закордонних позик.

За прикладом своїх союзників росія також почала випускати військові облігації. Але це не дуже допомогло. Процентна ставка в середньому була навіть вищою, ніж у Британії та США, близько 5,5%. Але терміни виплат — 49, а потім 80 років — великих інвесторів не влаштовували. А простий народ, понад 70 відсотків якого становили селяни, по-перше, не дуже горів патріотизмом, по-друге, на той час просто зубожів. Тому до 1917 року на військових облігаціях вдалося зібрати лише близько восьми мільярдів рублів.

Все закінчилося лютневою революцією і зреченням імператора Миколи II. А вже наприкінці березня 1917 року Тимчасовий уряд випустив останні військові облігації — «позику свободи». Погашати її розраховували протягом 49 років, починаючи з 1922 року. До агітації за купівлю облігацій підключили художників, поетів, співаків, акторів. До жовтня-листопада 1917 року вдалося зібрати близько чотирьох мільярдів рублів. У цей момент більшовики влаштували переворот та захопили владу. Виплачувати ані внутрішні, ані зовнішні борги попереднього уряду вони, звісно, не збиралися.

А от сам капіталістичний винахід у вигляді держпозик у населення більшовикам так сподобався, що вони почали його практикувати вже в перші роки після того, як остаточно утвердилися при владі (на початку 1920-х). У ходу були облігації різних типів — короткострокові та довгострокові, відсоткові та безвідсоткові. Були і натуральні, виплати за які погашали певною кількістю продуктів, так звані «цукрові» та «хлібні» облігації. Особливо поширені були виграшні облігації, за якими можна було отримати велику суму при розіграші, щоправда шанси на виграш були вкрай малими. Такі облігації випускалися у СРСР до початку 1980-х років.

Але головною особливістю цих позик було те, що вони були фактично примусовими. Держава просто видавала облігації замість частини зарплати незалежно від її розміру. А в пропаганді це називалося «заощадженням частини зарплати зі страхуванням її від знецінення».

Під час Другої світової Радянський Союз почав випускати військові облігації лише навесні 1942 року, вже після нападу Німеччини. Перший випуск був терміном на 20 років, підписка на нього була обовʼязковою. Робітники та службовці підписувалися на суму, що дорівнювала їхньому місячному заробітку, і яку вони мали виплатити протягом десяти місяців. «Ударників праці» змушували підписуватися на півтора чи навіть два оклади. Армійські офіцери підписувалися на 170% від місячного окладу, а генерали — на всі 200%. Підписку на «державну військову позику» вдалося організувати навіть на деяких окупованих територіях. Випускалися військові облігації до 1945 року, зібрати вдалося близько 80 мільярдів рублів, що становить приблизно 10—15% від усіх витрат на війну.

Наприкінці 1950-х держборг за військовими та іншими облігаціями сягнув майже 300 мільярдів рублів. Тоді радянський уряд оголосив дефолт за облігаціями та заморозив виплати на 20 років. А потім влаштували щось на зразок піраміди — старі облігації пропонували обміняти на нові, але з втратою вартості. Зрештою, більшість людей так і не отримали грошей, які вони позичили державі, аж до розвалу СРСР.

Ми чесно й обʼєктивно розповідаємо про історичні події. Підтримайте «Бабель»: 🔸 донат у гривні🔸у криптовалюті🔸PayPal: paypal@babel.ua