Тексти

«Батько бачив, як сусіди вичерпували воду з калюжі». У Маріуполі — гуманітарна катастрофа. Ми поговорили з родичами тих, хто там залишився

Автори:
Дарʼя Криж, Гліб Гусєв, Гліб Гусєв
Дата:

Євген Малолєтка / «Бабель»

У нас немає повної інформації про те, що відбувалося і відбувається в Маріуполі, але якщо вірити повідомленням у соцмережах, війна прийшла до міста 25 лютого: мер міста Вадим Бойченко написав, що полк «Азов» знищив колону танків, яка йшла на Маріуполь із північного сходу. Маріуполь — одне з найважливіших підконтрольних Україні міст Донецької області. Тут розташовані два найбільші металургійні заводи та кілька машинобудівних, судноремонтна верф і порт, через який йдуть на експорт чорні метали й зерно. У Маріуполі мешкають майже пів мільйона людей. Російська армія атакувала Маріуполь двічі: 27 лютого і 1 березня. Вона не змогла взяти місто штурмом і почала стискати його із заходу та сходу, 2 березня вона обстрілювала Маріуполь 15 години поспіль. Місто залишилося без води, електрики, опалення та мобільного звʼязку. Двічі зривалася евакуація з міста: 5 і 6 березня російські війська обстріляли гуманітарні коридори, якими мали виїхати мирні жителі. «Бабель» поговорив із людьми, чиї родичі залишилися в Маріуполі, — більшість втратили звʼязок з рідними ще 2—4 березня. Вони розповіли нам, що відбувається в місті. Фотографії — Євген Малолєтка.

Хроніка оборони Маріуполя

  1. Мер міста Вадим Бойченко повідомив, що захисники Маріуполя знищили колону з 22 танків, які йшли на місто з північного сходу. Надвечір російська армія зайшла до Мелітополя — міста за 200 кілометрів на захід від Маріуполя.

  2. Російська армія зайшла до Бердянська — міста за 85 кілометрів на захід від Маріуполя, і здійснила авіаналіт на селище Сартана (північно-східне передмістя Маріуполя). Представники 1 і 2 корпусів «ЛДНР» заявили, що взяли Пищевик і Павлопіль — міста за 25 кілометрів на північний схід від Маріуполя.

  3. Джерела в розвідці США повідомили, що російська армія висадила морський десант чисельністю у дві тисячі осіб за 50 кілометрів на захід від Маріуполя й атакувала місто.

  4. Перший та другий корпуси «ЛДНР» за підтримки російської артилерії атакували позиції української армії зі сходу. За повідомленнями їхніх представників, вони взяли місто Гранітне.

  5. Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що частини 8 гвардійської армії безуспішно атакували Маріуполь за підтримки 1 і 2 корпусів «ЛДНР». Численні джерела пишуть, що навколо міста тривають бої.

  6. Російські війська 15 годин обстрілювали Маріуполь — про це повідомив заступник мера Сергій Орлов в інтервʼю ВВС. У місті почалася гуманітарна катастрофа. Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що російській армії не вдалося заблокувати Маріуполь.

  7. Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що в наступ кинуто резерви 205 моторизованої бригади та 49 загальновійськової армії РФ. На півдні Росія намагається розвинути наступ одразу на трьох напрямках — на Миколаїв, Запоріжжя та Маріуполь, але не може налагодити забезпечення.

  8. Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що Маріуполь атакують частини 49 загальновійськової армії, 7 десантно-штурмової дивізії та 22 армійського корпусу. Полк «Азов» провів контрнаступ.

Святослав: «У мене в місті мама, батько і бабуся, яку вони у перший день війни забрали з-під Волновахи. Їхній будинок розташований в центрі міста, тому руйнувань поруч із ними не було, але весь час чути постріли. Ще 2 березня питну воду розвозили [водовозами], продукти в магазинах були, тільки хліб видавали по одному буханцю на людину».

Віра: «Мої бабуся і вітчим живуть у селищі Моряків [мікрорайон на південно-західній околиці міста]. Уже 1 березня вони не мали світла й опалення, усі магазини в їхньому районі закрилися. Батько пішов у центр міста, щоб бодай щось купити, але я навіть не знаю, чи зміг він повернутися додому».

Олена: «У Маріуполі моя сімʼя — мама, рідна сестра із чоловіком і трирічною дитиною. Живуть вони в Лівобережному районі, тому їх постійно обстрілюють [зі сходу]. Вони запаслися водою та їжею заздалегідь. Другого березня вони майже цілий день сиділи в підвалі, виходили лише поїсти».

Юхим: «Останнього разу я говорив із батьком і мамою 4 березня. Вони живуть у Приморському районі. Гостра проблема з питною водою та водою для каналізації. Жителі їхнього будинку збирали дощову воду. Батько бачив, як сусіди вичерпували воду з калюжі».

Юрій: «Моя мама живе в мікрорайоні Східний. На другий день війни [25 лютого] померла бабуся — від старості, вона була вже в тяжкому стані. Мама не могла її покинути, не хотіла їхати, поки її не поховає, але не виходило через обстріл. [Я не знаю, що з нею, тому що] звʼязку немає вже три дні».

Світлана: «У моєї родини квартира в центрі та будинок в Іллічівському районі — там залишилися батьки, тітка та дядько, дві племінниці. Немає води, світла й опалення. На подвірʼя нашого будинку в центрі прилетіла ракета. Хвостова частина впала на гаражі та спалахнула — чоловіки її гасили, мій батько був серед них. Моя мама працює в пологовому будинку на лівому березі [річки Кальміус] — він давно без комунікацій і під постійним обстрілом. Коли вона приїхала на роботу, в її районі було багато людей з околиць — і всі вони були голодні. Люди зламують магазини, іноді під наглядом поліції, і забирають звідти, що можуть».

Станіслава: «Ніде немає світла, води, тепла та газу. Люди готують їжу [на вогнищах] у дворах. Учора [7 березня] був тихий день. Сьогодні знову почали стріляти».

Родичі та друзі тих, хто залишився в Маріуполі, по крихтах збирають інформацію в «пабліках» — каналах у телеграмі. Вони переглядають назви вулиць і номери будинків, сподіваючись побачити знайому адресу та дізнатися, що будинок ще цілий. Деякі з людей, які залишилися в місті, мають заряджені павербанки — але немає сигналу мобільного звʼязку. Одній з героїнь цього тексту сьогодні вранці, 8 березня, на 30 секунд додзвонилася мама. Вона розповіла, що в місті, як і раніше, немає води та світла. У черзі за їжею, яку розвозять волонтери, вона стоїть по пʼять годин.

«Бабель» потребує підтримки читачів більше, ніж будь-коли. Якщо вам важливо те, що ми робимо, будь ласка, скиньте нам донат!