40 років тому авторку «Милих кісток» Еліс Сіболд зґвалтували. Чоловік, якого вона впізнала, провів 16 років за ґратами. А під час зйомок фільму за автобіографією письменниці з’ясувалося, що він не винен

У 1981 році Еліс Сіболд, майбутню письменницю й авторку бестселера «Милі кістки», зґвалтував невідомий. У злочині запідозрили 20-річного морпіха Ентоні Бродвотера. Його засудили до 16 років вʼязниці. У 1999 році Еліс Сіболд написала автобіографічну книжку «Щаслива», у якій розповіла про пережите. Двадцять років по тому, у 2019-му, її вирішили екранізувати — фільм мала знімати режисерка «13 причин чому» Карен Монкріфф, головна роль дісталася Вікторії Педретті. Проте виконавчий продюсер майбутнього фільму Тімоті Муччіанте помітив у книжці багато розбіжностей і винайняв приватного детектива, щоб розслідувати справу. Виявилося, що Ентоні Бродвоттер не винен — його засудили попри брак доказів. Двадцять другого листопада 2021 року чоловіка виправдали. Тепер він збирається судитися зі штатом Нью-Йорк. Коли Бродвотера виправдали, Еліс Сіболд публічно вибачилася перед ним. Видавець «Щасливої» вирішив прибрати весь тираж із книжкових крамниць. Оглядач «Бабеля» Яна Собецька розповідає непросту історію Еліс Сіболд і Ентоні Бродвотера.

Восьмого травня 1981 року 18-річна студентка Сіракузького університету Еліс Сіболд поверталася до гуртожитку через тунель. Там на неї напав темношкірий чоловік.

Сіболд запропонувала йому гроші та кредитні картки, але його це не цікавило. Він наказав дівчині роздягнутися, а потім жорстоко зґвалтував. Того ж вечора Сіболд звернулася до поліції.

У дівчини взяли показання. Офіцер, який займався справою, сказав, що їй пощастило. Незадовго до цього в тому ж самому тунелі зґвалтували, а потім вбили дівчину. Сіболд мала бути «щасливою», бо їй вдалося вижити.

«Я відчувала, що маю більше спільного з мертвою дівчиною, ніж з огрядними, товстими поліцейськими чи моїми шокованими подругами-першокурсницями. Ми з мертвою дівчиною були в тому самому місці. Лежали серед мертвого листя та розбитих пивних пляшок», — згадувала пізніше Сіболд.

Дівчина місяцями страждала від посттравматичного розладу і намагалася впоратися з ним за допомогою алкоголю та наркотиків. Розслідування не просувалося.

Пʼятого жовтня Еліс несподівано побачила біля кампуса чоловіка, який нагадав її ґвалтівника — він мав схожі зріст, статуру та поставу. Після зґвалтування Еліс насторожено ставилася майже до всіх темношкірих чоловіків, проте страх, який її охопив під час цієї зустрічі, був набагато сильніший. Коли чоловік звернувся до неї та сказав, що вони, здається, десь вже бачилися, Еліс переконалася, що зустріла свого кривдника.

Вона повідомила про це поліцію. Однак розслідування від самого початку було доволі упередженим.

Коли Еліс прийшла до відділку, один з офіцерів припустив, що вона, імовірно, зустріла Ентоні Бродвотера. За словами поліцейського, його раніше «вже бачили в цьому районі».

Двадцятирічного хлопця заарештували. Поліція попросила Сіболд сказати, чи справді він той, хто на неї напав. Для цього Бродвотера та ще чотирьох темношкірих чоловіків вишикували в шеренгу перед скляною перегородкою. З іншого боку, на відстані менш ніж 30 метрів від них стояла Сіболд.

Вона сказала, що чоловік, якого вона бачила поблизу кампусу, — це номер п’ять. Ентоні Бродвотер був під номером чотири. Зазвичай цього цілком достатньо, щоб відпустити підозрюваного.

Проте правоохоронці були іншої думки. Вони розповіли Еліс, що насправді підозрювані чотири та п’ять — товариші, а Бродвотер навмисне привів схожого на себе чоловіка, щоб збити Сіболд з пантелику.

Вони також зазначили, що в обох чоловіків вже були судимості. Нічого з цього не було правдою. Чоловіки не були знайомі. До того ж Бродвотер служив у морській піхоті в Каліфорнії та повернувся додому, аби провідати хворого батька. Раніше його жодного разу не затримували.

Проте Сіболд повірила. Коли медики встановили, що зразок волосся, яке знайшли на тілі дівчини після зґвалтування, ідентичний тому, що взяли у Бродвотера, справу передали до суду. На слуханні Сіболд підтвердила, що Бродвотер — той, хто її зґвалтував. Його засудили до 16 років в’язниці.

За ґратами Бродвотер кілька разів намагався довести, що не винний. Він двічі пройшов тест на поліграфі — обидва рази успішно. Попри це, йому кілька разів відмовили в апеляції та достроковому звільненні. Чоловік вийшов на свободу лише у 1999 році — після того, як строк увʼязнення закінчився. Але навіть після звільнення правоохоронці внесли його до нью-йоркського реєстру секс-злочинців.

Тим часом Еліс Сіболд будувала свою літературну кар’єру. Жінці знадобилося багато років, щоб оговтатися від того, що з нею сталося. У 1999 році вона випустила свою першу книгу — «Щаслива». Це була автобіографія, у якій письменниця розповіла про зґвалтування і про те, як травматичний досвід вплинув на її життя.

Бродвотер у книзі теж був, щоправда, під імʼям Грегорі Медісон. Жінка описала його відповідно до версії, яку їй розповіли правоохоронці, і зазначила, що в нього вже були судимості. «Щаслива» розійшлася тиражем у понад мільйон копій. Еліс стала відомою і вже у 2002 році випустила свій культовий роман «Милі кістки».

Книжка про 14-річну дівчинку, яку зґвалтував і вбив сусід-маньяк, стала світовим бестселером. Видавництво продало понад 10 мільйонів копій. Екранізація роману, яку у 2009 році зняв Пітер Джексон, була менш успішною, проте отримала одну номінацію на «Оскар».

Кінематографісти замислилися над екранізацією інших робіт Сіболд. У 2019 році ​​Skywolf Media вирішила зняти фільм за першою книжкою письменниці — за романом «Щаслива». Проєкт був доволі перспективним і зібрав багато відомих імен. Його мала знімати режисерка серіалу «13 причин чому» Карен Монкріфф. Джеймс Браун, який раніше працював над стрічкою «Усе ще Еліс», став продюсером. Головна роль дісталася зірці серіалів «Ти» і «Привиди будинку на пагорбі» Вікторії Педретті.

Однак фільму не судилося вийти на екрани. Готуючись до екранізації, один з виконавчих продюсерів — Тімоті Муччіанте — прочитав «Щасливу». Він усвідомив, що є серйозні підстави сумніватися у провині «Грегорі Медісона».

«Деякі аспекти здалися мені незвичайними з погляду американської системи кримінального правосуддя. Зокрема, процедура впізнання, коли Еліс вказала на іншу людину, але вони все одно відправили Бродвотера під суд», — сказав він.

Однак коли Тімоті вказав на це колегам, ті відповіли, що всі факти перевірили юристи, тож йому не варто про це турбуватися. Продюсер не зміг з цим змиритися. У червні 2021 року він пішов з проєкту і вирішив розібратися у справі. Для цього Тімоті винайняв приватного детектива з понад 20-річним досвідом у правоохоронних органах — Дена Маєрса.

Уже через дві доби вони дізналися справжнє ім’я «Грегорі Медісона» і факти, що лягли в основу справи. Вони швидко зрозуміли, що Бродвотер не винний у злочині, за який відсидів 16 років. Ба більше, вони вийшли на слід нового підозрюваного.

Це змусило Верховний суд Нью-Йорку переглянути справу. Двадцять другого листопада 2021 року він дійшов висновку, що під час розслідування правоохоронці припустилися серйозних помилок. Вирок скасували, Бродвотера визнали невинним у злочині та вилучили з реєстру секс-злочинців. Тепер 61-річний чоловік збирається судитися з поліцією та прокуратурою, які зіпсували йому життя.

Останні 23 роки він провів у бідності, бо не міг знайти роботу. Він вирішив не заводити дітей, побоюючись за їхню майбутню репутацію. Попри все це, Бродвотер не ображений на Еліс Сіболд і не збирається подавати на неї до суду.

«Наш клієнт не збирається судитися з Еліс. Він завжди наголошував на тому, що вважає відповідальними [за те, що сталося] суди й уряд і співчуває їй», — каже адвокат Бродвотера Дейв Хаммонд.

Сама письменниця шкодує про те, що сталося. Через тиждень після того, як Бродвотера виправдали, вона опублікувала в Medium листа, у якому попросила у чоловіка вибачення: «Я глибоко шкодую про те, через що ти пройшов. Мені найбільше шкода, що у тебе несправедливо вкрали життя, яке ти міг прожити, і жодне вибачення не може цього змінити».

Холдинг Simon & Schuster, якому належить видавництво Scribner, вирішив вилучити весь тираж «Щасливої» з крамниць. Тепер письменниця разом із видавництвом розмірковуватиме над тим, як адаптувати історію.

Екранізацію роману Сіболд теж скасували. Variety пише, посилаючись на свої джерела, що стрічка втратила фінансування ще кілька місяців тому. Однак тепер Тімоті Муччіанте хоче зняти про Ентоні Бродвотера свій фільм — він називатиметься «Нещасний».

Кожен донат робить нас щасливішими і допомагає випускати більше цікавих матеріалів.