У Києві хочуть встановити памʼятник борщу. А чому не галушці або деруну? Такі вже є! В Україні взагалі багато монументів їжі — гастро-скульптурний гід «Бабеля»

У Києві планують встановити скульптуру борщу. Столична адміністрація пропонує городянам обрати місце для памʼятника. Його зроблять за гроші приватних інвесторів. Автор ідеї — шеф-кухар Євген Клопотенко, реформатор шкільного харчування і співавтор документального фільму «Борщ. Секретний інгредієнт». У Київській міській державній адміністрації вважають, що скульптура борщу допоможе розвиватися гастротурізму й стане «прикрасою столиці». Насправді, в Україні дуже багато памʼятників їжі: на честь фруктів, овочів, національних страв і напоїв. «Бабель» зібрав путівник по гастрономічним памʼяткам України.

Скульптуру «Пані Картопелька» відкрили 19 вересня 2021 року в Овручі Житомирської області на честь 1075-ї річниці з дня заснування міста. Міський голова Іван Коруд розповів, що скульптура обійшлася в десять тисяч гривень. Місцева влада дуже пишається нею: вважають «художнім шедевром» і символом Овручу. Її автор Юрій Кравчук працює викладачем у дитячій художній школі.

Коли паркову скульптуру «Пані Картопелька» вже почали зводити, її зіпсували вандали. Що саме ті зробили зі скульптурою — місцева влада не уточнювала, але пригрозила покаранням і пообіцяла посилити охорону в нічний час.

У день відкриття памʼятника також провели щорічний фестиваль «Поліська пані Картопелька», який популяризує традиції, рецепти та регіональні особливості страв із картоплі. Гостей розважали конкурсом на найдовше картопляне лушпиння, карнавалом і масовим виконанням народного танцю «Картопля».

Памʼятник деруну є в Коростені Житомирської області. Монумент у вигляді горщика з дерунами, особливо популярними на території Полісся, встановили у 2009 році в центрі міста, на вході до Островського парку. Скульптора Володимира Козиренка навіть нагородили грамотою «За заслуги перед містом».

Щороку у другу суботу вересня в Коростені проводять Міжнародний фестиваль дерунів. На фестивалі влаштовують кулінарні та творчий конкурси, дегустації та навіть спортивні змагання — присідання з мішком картоплі, поїдання сметани на швидкість і метання деруна на дальність.

Памʼятник огірку в Ніжині Чернігівської області — один із перших памʼятників їжі в незалежній Україні. Автор проєкту — місцевий художник Леонід Воробйов. Його встановили 16 років тому з ініціативи місцевої влади та консервного заводу, який від 1927 року виробляє соління.

Звʼязок міста з огірками досить давній: у 1657 році гетьман Богдан Хмельницький надав грекам право на самоврядування, звільнив від сплати будь-яких податків і дозволив не виконувати державні повинності. Греки швидко освоїлися і розгорнули широкомасштабну торгівлю в Україні, встановили ділові звʼязки з Європою, Росією, Туреччиною, будували сам Ніжин, зокрема звели церкву, школу і магістрат, а також займалися сільським господарством на околицях. Існує думка, що саме греки завезли на територію України сорти огірків, які чудово підходять для соління. Та й сама технологія засолу в діжках прийшла зі Середземноморʼя.

Щорічно в Ніжині проводять фестиваль «Його величність, Ніжинський огірок», відвідувачів розважають конкурсами і дегустацією солінь за найкращими рецептами.

Памʼятник Апельсину, який врятував Одесу, — бронзовий монумент, присвячений історичній події. У 1796 році російський імператор Павло I припинив фінансувати будівництво Одеського порту. Благополуччя місцевих жителів опинилося під загрозою, і тоді магістрат відправив у Санкт-Петербург три тисячі апельсинів. Відтоді одесити кажуть: «Гуси врятували Рим, а Одесу врятували апельсини». Скульптуру також називають «памʼятником хабарю».

Автор — Олександр Токарев, архітектор — Володимир Глазирін, автор ідеї — Валерій Балух. Памʼятник зображує імператора Павла I всередині апельсина. Його відкрили у 2004 році, спочатку встановили на вулиці Ланжеронівській, у 2007 році перенесли на бульвар Жванецького.

Скульптура «Слава помідору!» розташована на центральній площі міста Камʼянка-Дніпровська, що в Запорізькій області. Велика частина населення вирощує ранні овочі для оптового продажу: томати, огірки, капусту, баклажани. Встановлювали памʼятник місцеві жителі у 2009 році, він важить понад 600 кілограмів.

Памʼятників кавуну в Україні кілька. Щороку Київ з нетерпінням очікує на прибуття баржі з херсонськими кавунами, за переміщенням якої стежать найбільші українські медіа. Найбільший памʼятник цій ягоді встановили неподалік села Осокорівка Херсонської області. Скульптуру розмістили всього за кілька метрів від траси Дніпропетровськ — Херсон. Не прогавите!

Є дещо менший памʼятник — заввишки трохи понад півтора метра. Бетонний кавун встановили в місті Гола Пристань тієї ж області. Поруч із ним також розташовані скульптури дині та гарбуза. З 2002 року тут проходить фестиваль «Український кавун — солодке диво».

Монументів свині в одній лише Полтавській області — шість. Найвідоміший встановили у 2003 році на території Полтавської державної аграрної академії. Спочатку скульптори і керівництво вишу хотіли зобразити на постаменті двох ангелів, які несуть свиню, однак цей проєкт не схвалили священнослужителі. Тому ангелів замінили на мініатюрних хлопчика і дівчинку, які поганяють величезну свиню прутиком. Памʼятник став мемом у 2019 році завдяки сатиричному шоу «#@)₴?$0».

Також скульптуру з усміхненою свинкою можна знайти в місті Ромни Сумської області. Її встановили у 2000 році на честь Першого всеукраїнського гумористичного фестивалю «Любителів сала», який відтоді став щорічним. Ще одна свиня стоїть на 235-му кілометрі траси Київ — Одеса, біля ресторану Михайла Поплавського «Сало».

Величезний кухоль пива з каменю розташований у місті Бердичів, у Житомирській області. Місцевий пивзавод чеський колоніст Станіслав Чеп заснував ще в 1861 році. І сьогодні тут варять пиво за традиційною чеською технологією відкритого бродіння. Памʼятник встановили у вересні 2013 року з ініціативи міської влади.

Бронзову скульптуру маленької рибки ви знайдете в Бердянську. Встановлений у 2001 році памʼятник присвячений головній здобичі місцевих рибаків — азовському бичку, який врятував регіон від голоду під час Другої світової війни і важкого післявоєнного періоду. Автор — скульптор Микола Мироненко.

Концептуальна кулінарна скульптура — памʼятник цукру в Сумах. Його встановили у 2010 році на Покровській площі, навпроти памʼятника меценату і батькові-засновнику цукрової промисловості в регіоні Івану Харитоненку. На початку XIX століття він побудував до двадцяти цукрових заводів на території Сумського повіту. Цукром з цих заводів торгували не тільки по всій Російській імперії, але й експортували до Німеччини, Австро-Угорщини та Ірану. Жоден із заводів Харитоненка на Сумщині до сьогодні не вцілів.

Для втілення ідеї памʼятника скульптори Олексій Шевченко і Віктор Довгалюк обрали кримський вапняк, який із роками міняє колір на «брудний». Уже через 5 років після встановлення памʼятник набув колір, майже ідентичний до рафінаду часів Харитоненків, адже технології того часу не дозволяли очищати цукор до білизни.

Один кубик цукру зроблений із заліза з останнього цукрового заводу, що належав Харитоненкам. Згідно з концепцією, метал поступово повинен іржавіти, а іржа, що стікає на кубики з кримського вапняку, символізує сльози за втраченою цукровою галуззю.

Автори планували, що під час святкування Дня міста щороку на цей постамент будуть підніматися люди, які зробили значний внесок у його розвиток, а в будні на нього можуть ставати сумчани, які просто хочуть натхнення. За рік після відкриття памʼятника Сумський цукрорафінадний завод закрився — більше в місті цукор не виробляють.

Також в Україні є памʼятник на честь традиційного блюда української кухні — галушок. Автори — художник Анатолій Чорнощоков і скульптор Микола Цись. Розташований в історичній частині Полтави — на Соборній площі на Івановій горі. Відкритий 1 квітня 2006 роки до Дня сміху. Гроші на памʼятник дали спонсори.

Спочатку скульптуру розмістили біля Свято-Успенського кафедрального собору (УПЦ КП). Але через численні скарги членів релігійної громади на те, що памʼятник розташований на місці поховань, улітку 2007 року його перенесли на 200 метрів — на інший бік площі, до ресторану «Іванова гора».